Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикации
А. О. Матушевич, архітектор
ХРЕЩАТИК
1. Слід відзначити високу архітектурно-художню майстерність виконання макетів. Макет бригади арх. О. В. Власова виконаний в основному з картону, а макет бригади арх. О. О. Тація - в гіпсі. Вернуться в текст
2. Стенограма наради архітекторів, скликаної 31 березня 1948 року Київською Міською Радою депутатів трудящих в питаннібудівництва Хрещатика. Вернуться в текст
3. Стенограма засідання Виконкому Київської Міськради від 24 квітня 1948 року "Про проект генерального планування Хрещатика і про роботи по впорядкуванню Хрещатика в 1948 році". Вернуться в текст
4. Протокол № 53 від 1.VIII. 1949 р. Вернуться в текст
5. Полоса в 52 м реконструйована в 1944-1946 pp. Вернуться в текст
6. Газони-квітники влаштовані в 1948-1949 pp. Вернуться в текст
7. Будинок колишнього костьолу; реконструкцію почато в 1949 р. Вернуться в текст
8. На місці триповерхового будинку у садибі № 4. Вернуться в текст
9. Заснований в 1945-1946 pp. на місці Будинку оборони. Вернуться в текст
10. Колишній будинок Державних установ. Вернуться в текст
11. Здійснено в 1949 р. Вернуться в текст
12. Будинок колишнього Інституту благородних дівиць. Вернуться в текст
13. Земляні роботи по утворенню саду на цій ділянці початі в 1949 р. Вернуться в текст
14. Тимчасовий газон і квітники влаштовані в 1949 р. Вернуться в текст
15. Будівництво стіни почато в 1949 р. Вернуться в текст
16. Спорудження будинку почато в 1949 р. Вернуться в текст
17. 3 1947 по 1950 р. відбудовано на вул. К. Маркса: будинки № 4, № 6 (з надбудовою четвертих поверхів) №№ 9, 10, 11 (з двома флігелями); №№ 12, 13, 14, 15 та 17: школа на площі ім. Франка; №№ 1, 3, 4, 5, 7 та 10 по вул. Заньковецької. Вернуться в текст
18. Відбудова будинку Пасажу — Хрещатик № 25 — закінчується в 1950 р. Вернуться в текст
19. В 1944, 1949 рр. відбудовано: будинки 13, 15 та 16 по вул. Свердлова і №№ 5, 7, 8, 9, 10, 11-а, 12, 13, 14 та по вул. Пушкінській. Вернуться в текст
20. Будинок № 32 на Хрещатику. Відбудову почато в 1950 р. Вернуться в текст
21. В 1944-1950 pp. відбудовано по вул. Енгельса будинки: №№ 4, 6, 7, 11, 12, 13 (з надбудовою четвертого поверху) та № 15 (реставрація з рештків стін). Вернуться в текст
22. Будинок № 6 (з надбудовою двох поверхів) і будинок № 8 відбудовані у 1950 р. Вернуться в текст
23. Широку Басейну вулицю, на якій раніш був базар, реконструйовано в 1949-1950 pp. і перетворено у парадну магістраль. Вернуться в текст
24. А. О. Матушевич. "Роль Хрещатика в організації центра м. Києва". Вісник Академії архітектури Української РСР, № 1, 1948 р. Вернуться в текст
25. Реконструкцію вузької вулиці Мечнікова почато в 1949 р.; в зв'язку з цим тут знесено багато складських приміщень, ремонтних майстерень, дрібних підприємств і т. інш. З правої сторони вулиці прокладено 2 трамвайні колії. Вернуться в текст


КОНКУРСНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ПЛАНУВАННЯ І ЗАБУДОВИ ХРЕЩАТИКА

Одночасно з роботами по підготовці Хрещатика до відбудови в другій половині 1944 р. проводились творчі змагання по складанню форпроекту планування й забудови цієї частини міста Києва.

Основними положеннями по складанню форпроекту, затвердженими постановою Ради Народних Комісарів УРСР від 22 червня 1944 p., ставилось завдання по розв'язанню таких основних питань:

  1. а) визначення ідеї планувального рішення Хрещатика і прилеглого до нього району;
  2. б) виявлення ідеї архітектури забудови Хрещатика як торгово-ділового й громадсько-культурного центра і центра масових демонстрацій, гулянь, концентрації і розподілу масових потоків місцевого й транзитного призначення;
  3. в) визначення архітектурно-планувальної ідеї в рішенні площ: ім. Сталіна, ім. Калініна і Бесарабки (що має значення найважливішого вузла зв'язку центра міста з Печерськом і потребує невідкладного транспортного розв'язання).

Основними положеннями особливо підкреслені вимоги щодо рішення транспортних зв'язків двох нагірних частин міста, роз'єднаних Хрещатицькою долиною, шляхом пом'якшення крутих уклонів поперечних вулиць, влаштуванням ескалаторів, прокладанням паралельних Хрещатику вулиць з метою розвантаження його від транзитних транспортних потоків та ін.

У результаті творчого змагання до кінця 1944 року надійшло 22 проектних пропозиції по плануванню і забудові Хрещатика (в тому числі 11 проектів замовлених, 9 проектів по відкритому конкурсу і 2 проекти поза конкурсом).

65. Проект генерального плану забудови Хрещатика. 1949 р.
1 — площа ім. Сталіна;
2 — сад Володимирської гірки;
3 — Сад піонерів;
4 — сквер на місці колишніх будинків №№ 1 та 3 по Хрещатику;
5 — будинок пошти;
6 — проектована забудова будинками державних установ;
7 — площа ім. Калініна;
8 — флігельний корпус колишньої пошти, який тепер відбудовується;
9 — колишній будинок Консерваторії, який тепер відбудовується;
10 — проектована забудова будинками Консерваторії;
11 — проектований будинок концертного залу;
12 — проектований будинок Міської Ради;
13 — центральний універмаг;
14 — проектований багатоповерховий будинок магазина;
15 — Критий ринок;
16 — проектована забудова жилими будинками;
17 — проектований будинок Народних Зборів;
18 — проектований будинок школи;
19 — проектований павільон;
20 — відбудований Пасаж — Хрещатик № 25;
21 — стоянка автомашин;
22 — будинок колишнього готелю «Континенталь»;
23 — проектований монумент И. В. Сталіну на другій терасі сквера;
24 — проектований будинок готелю на третій терасі скверу;
25 — відбудований і реконструйований будинок колишнього Інституту благородних дівиць — Будинок Спілок;
26 — проектований архітектурний ансамбль одно- і двоповерхових будинків у підніжжя гірки — саду Будинку Спілок;
27 — відбудований будинок бібліотеки ім. ВКП(б);
28 — Планетарій;
29 — монумент В. І. Леніну (фото з генплану).

З метою ознайомлення з ними Широких мас громадськості була організована виставка конкурсних проектів загальною кількістю в 252 експонати.

29 січня 1945 року Спілкою радянських архітекторів УРСР були проведені загальноміські збори архітектурної громадськості Києва з залученням широких кіл спеціалістів в галузі містобудування, працівників мистецтв, науки, преси м. Києва, на яких обговорювались всі проекти. Паралельно з цим матеріали вивчались спеціальною комісією експертів.

Після аналізу поданих на конкурс проектів рада жюрі конкурсу не знайшла можливим рекомендувати будь-який проект, щоб прийняти його за основу для дальшого опрацювання.

В частині рішення планувальної основи всі проектні пропозиції діляться на дві групи. Одна з них вирішує Хрещатик в межах його існуючої довжини (від площі ім. Сталіна до площі Бесарабки). Друга група - менша - пропонує продовжити Хрещатик за рахунок ділянки Червоноармійської вулиці до місця примикання до неї вулиці Рогнєдинської і завершити Хрещатик в цьому пункті новою площею. Є одне рішення, яке пропонує продовжити Хрещатик по Червоноармійській вулиці до площі ім. Толстого (архітектори О. О. Тацій і М. К. Іванченко).

Всі проектні пропозиції зберігають в композиції рішення Хрещатика три існуючі площі, причому дві з них (ім. Сталіна і ім. Калініна) набирають значного розвитку, особливо площа ім. Калініна, що в усіх проектах трактується як основна. Частитна проектних пропозицій, зберігаючи ширину площі, дає їй розвиток по подовжній осі, тобто продовження за рахунок кварталу лівого боку Хрещатика. Інші проекти розвивають площу ім. Калініна за рахунок розширення ії частини, що примикає безпосередньо до Хрещатика, чим, по суті, створюється друга площа вздовж магістралі. В більшості таких пропозицій це розширення набирає симетричного обрису по відношенню подовжньої осі площі.

У двох проектах (бригади арх. О. В. Власова і бригади архітекторів О. О. Тація та М. К. Іванченка) цей вузол вирішується у вигляді двох суміжних і чітко розмежовуваних площ, які мають спільну вісь, що збігається з віссю площі ім. Калініна.

У двох проектах (бригади арх. В. Г. Заболотного і бригади студентів-комсомольців Київського художнього інституту під керівництвом проф. П. П. Хаустова) дано асиметричне рішення цієї площі як по відношенню до подовжньої осі, так і по відношенню до осі Хрещатика. Цими двома пропозиціями створюється достатніх розмірів основна центральна площа без знесення існуючої забудови. В усіх проектних пропозиціях в і організацію забудови площі ім. Калініна включалось спорудження нового будинку Міської Ради.

Площа ім. Сталіна майже в усіх проектних пропозиціях розширюється за рахунок Саду піонерів (з знесенням будинку Філармонії) і за рахунок садиби № 2 (з знесенням її забудови). На продовженні осі Хрещатика (за площею) в Саду піонерів пропонується влаштування підходу до ескалатора, що з'єднує брівку саду з набережною, і до пішохідного мосту на Труханів острів.

Площа Бесарабка в переважній більшості проектів зовсім не набрала планувального рішення. Лише в деяких проектах пропозиції зводились до пересунення будинку Критого ринку і знесення існуючої навколо ринку забудови з метою одержання більш широкого виходу на Басейну вулицю.

В відношенні організації забудови Хрещатика майже всі проектні пропозиції зводились до принципу периметрального розміщення забудови магістралі по нових червоних лініях - 52 м завширшки.

Лише в одному конкурсному проекті, який був представлений як варіант до проекту під девізом "Победа" (в картуші), давалась пропозиція, за якою ширина нового Хрещатика в червоних лініях забудови визначалась в 75 м за побудуванням асиметричного поперечного профілю. За тротуаром з боку Липок пропонувалось влаштувати бульвар вздовж усього Хрещатика (арх. О. О. Сидоренко та Д. С. Бойченко).

Частиною проектів передбачалась організація забудови з таким розрахунком, щоб розкрити внутріквартальні простори мальовничих схилів Хрещатицької долини.

Одна пропозиція (проект архітекторів О. О. Тація та М. К. Іванченка) різко відрізнялась від усіх інших в частині забудови лівої сторони Хрещатика. В цьому проекті автори дали максимальне озеленення схилів лівої сторони Хрещатика і мінімальну кількість вільно розставлених будинків.

З метою створення архітектурно-художнього образу Хрещатика, досягнення найкращої організації простору району долини в цілому і включення його забудови в силует міста, більшістю проектних пропозицій давалась висотна композиція в рішенні деяких об'єктів. У зв'язку з розміщенням забудови в долині, вертикальні композиції пропонувались заввишки більше 100 м.

66. Площа їм. Сталіна за проектом генерального плану забудови Хрещатика. 1949 рік.

В усіх проектах пропонувалось пряме виведення Хрещатика до брівки придніпровських схилів і далі - влаштування пішохідного мосту через Дніпро на Труханів острів.

Пішохідний зв'язок Хрещатика з нагірними частинами в усіх проектах пропонувалося здійснити ескалаторами. Лише в одному проекті (архітектори О. М. Касьянов і В. М. Орехов) запропоновано спорудження моста над Хрещатиком з прокладенням нової вулиці через квартали між площею ім. Сталіна і площею ім. Калініна.

2-го лютого 1945 року проекти конкурсу обговорювались на засіданні Уряду УРСР з участю 54 архітекторів та інженерів.

По першому туру конкурсу Архітектурна рада Управління в справах архітектури при РНК УРСР ухвалила провадити дальшу поглиблену проробку проектування на основі використання широкого матеріалу першого туру конкурсу, з урахуванням зауважень експертної комісії і висновків ради жюрі конкурсу.

Рішення Архітектурної ради було затверджене постановою Ради Народних Комісарів УРСР 8 березня 1945 року.

У відповідності з цією постановою був початий другий тур конкурсу. В результаті цього туру в липні 1946 року було подано два проекти: один - бригадою дійсного члена Академії архітектури СРСР і УРСР О. В. Власова і другий - бригадою архітектора О. О. Тація.

В обох проектах Хрещатик вирішувався в межах від площі ім. Сталіна до площі ім. Толстого. Істотна відмінність пропозицій другого туру в порівнянні з проектами цих же авторів по першому туру полягає в тому, що обидві бригади запропонували: нове місце постановки будинку Міської Ради і створення нової площі перед цим будинком (на ділянці між вулицею Леніна і вул. Свердлова); рішення транспортного зв'язку двох нагірних частин міста по одній і тій же трасі з мостовим переходом над Хрещатиком на ділянці між площею Калініна і вулицею Свердлова.

У проекті другого туру арх. О. О. Тацій відмовився від принципу вільної забудови, запропонованого ним у першому турі, і прийняв забудову по периметру вулиці з розривами для розкриття внутріквартальних просторів мальовничих схилів Хрещатицької долини. Значно більше розкриті від забудови внутріквартальні простори в проекті бригади арх. О. В. Власова (в порівнянні з проектом першого туру).

Розгляд і обговорення цих двох проектів проходили в тому ж порядку, як і в першому турі. Архітектурна рада Управління в справах архітектури при Раді Міністрів УРСР ухвалила проект рішення, який був затверджений постановою Ради Міністрів УРСР 17 вересня 1946 року. Цією постановою вирішено було вважати етап ескізного проектування по плануванню і забудові Хрещатика закінченим і приступити до складання технічного проекту.

В основу дальшої проробки був прийнятий проект бригади архітектора О. В. Власова, з внесенням у нього виправлень но зауваженнях Архітектурної ради і з урахуванням використання схвалених пропозицій за проектом бригади архітектора О. О. Тація. Разом з цим було ухвалено рішення подати проекти 2-го туру в макетах.

11 лютого 1947 року проекти в макетах були подані на розгляд. Два макети масштабу 1 : 500 були виставлені в будинку музею по вул. Кірова для ознайомлення з ними широких кіл громадськості. Для зручності зіставлення двох рішень на одну і ту ж тему макети були встановлені в двох суміжних залах лівого крила музею1.

У результаті розгляду й обговорення двох пропозицій по рішенням планування й забудови Хрещатика, поданих у макетах, 17 березня 1947 р. Архітектурна рада Управління в справах архітектури при Раді Міністрів УРСР прийняла постанову, в якій був відзначений ряд принципових хиб в обох проектних пропозиціях і ухвалено рішення про необхідність дальшого опрацьовування проектів в частині: рішення транспортних зв'язків усього району Хрещатика, виключення транзитних пасажирських і вантажних потоків по Хрещатику і визначення місць постановки основних об'єктів забудови (Міськради, театру та ін.).

Над дальшим рішенням планування і забудови Хрещатика працювали спільно дві бригади: перша - архітектори О. В. Власов, В. Д. Єлізаров, О І. Заваров і друга - архітектори О. О. Тацій і В. І. Чуприна.

67. Вид на Сад піонерів та головний вхід до нього коло будинку Державної Філармонії.

31 березня 1948 року Київською Міською Радою була проведена нарада за участю активу архітекторів м. Києва, на якій обговорювалась проектна пропозиція по впорядкуванню Хрещатика щодо озеленення схилів Хрещатицької долини2.

Розв'язання цього питання демонструвалось трьома варіантами проектних пропозицій, які були результатом творчих шукань після рішення планування і забудови Хрещатика в макетах.

Одним з варіантів дана була пропозиція, по якій вздовж реконструйованої смуги Хрещатика завширшки в 52 м створювались з обох боків бульвари шириною в 25 м кожний.

Таким чином, ширина Хрещатика з бульварами, запропонована в 102 м, визначала лінії забудови майбутнього Хрещатика. Існуюча забудова, що збереглася по Хрещатику за цим рішенням, намічалась до пересунення всередину кварталів або знесення.

Іншими двома варіантами пропонувалось часткове влаштування бульварів за тим же принципом, з урахуванням залишення існуючої забудови.

Одночасно з пропозиціями по озелененню були подані пропозиції і по забудові Хрещатика. На відміну від пропозицій первісних етапів проектування, в цих рішеннях рекомендується максимальне введення на Хрещатику жилої забудови за рахунок скорочення спорудження будинків громадського призначення.

Ця остання проектна пропозиція по плануванню і забудові Хрещатика була розглянута 24 квітня 1948 року на засіданні Виконкому Київської Міськради3 з метою прийняття остаточних настанов для опрацювання детального проекту забудови.

Обширний матеріал усіх попередніх творчих шукань був ще раз опрацьований, узагальнений і доповнений відповідно до реальних умов відбудови і розвитку Києва в період післявоєнної сталінської п'ятирічки.

Заново скоректований проект генерального плану Хрещатика був складений під керівництвом дійсного члена Академії архітектури СРСР і УРСР О. В. Власова авторською групою архітекторів: А. В. Добровольським, В. Д. Єлізаровим, Б. І. Примаком, О. І. Заваровим та О. І. Малиновським.

Цей варіант проекту генерального плану забудови Хрещатика Архітектурна рада Української РСР схвалила та рекомендувала для затвердження Радою Міністрів УРСР4.

Генеральний план поданий в такому архітектурно-планувальному змісті, при якому головна магістраль центральної частини Києва - Хрещатик - повинна стати важливим елементом в організації загальноміського центра столиці Української РСР.

68. Будинок Верховної Ради Української РСР.

Планування і забудова нового Хрещатика, що створюється на попелищі старого, відбивають прагнення розв'язати по-новому велике і складне містобудівниче завдання на базі величезної практики соціалістичної реконструкції і планування міст Радянського Союзу і на високому рівні архітектурно-художнього та інженерного мистецтва радянського містобудівництва.

Старий Хрещатик - коридор (завширшки від 34 до 44 м) перетворюється на простору парадну магістраль, ширина якої в лініях забудови досягає на деяких ділянках до 100 м.

Хрещатик має проїжджу частину в 24 м завширшки та з обох сторін тротуари по 14 м кожний5. Тротуари просторово відділяються від проїжджої частини деревами, які висаджені на відстані 1,5 м від бортів, а також щоглами вуличних ліхтарів, встановлених у цій же лінії посадок. За лівим тротуаром, за рахунок кварталів північно-західного схилу Хрещатицької долини, організована смуга, що являє собою ряд газонів-квітників6, скверів, серед яких розташовані басейни, фонтани, монументи, скульптурні групи і т. ін. Таким розміщенням окремих елементів у смузі Хрещатика створено асиметричний поперечний його профіль.

Підіймаючись від рівня тротуару до висоти двох метрів, смуга зелених насаджень лівої сторони магістралі ще сильніше підкреслює асиметричну її побудову. Різноманітність на окремих ділянках профілю вулиці створює природний, повільний перехід від її простору до середквартальних зелених масивів.

Душний коридор старого Хрещатика з його дворами-колодязями замінено широким простором Хрещатицької долини, вкритої зеленню скверів і садів. По обох сторонах Хрещатика нова забудова; окремі архітектурні комплекси на фоні зелених насаджень з їх малими архітектурними формами організовані у цілісті ансамблі, які широким фронтом розкриваються з різних позицій.

За смугою зелених насаджень лівої сторони Хрещатика вільно розміщуються окремі споруди. Вони створюють перший план забудови по лівому фронту магістралі.

На середквартальних площадках (терасах і різних виступах рельєфу) в розривах першого плану розміщується глибинна забудова, яка створює ряд послідуючих архітектурних планів, що беруть участь в оформленні Хрещатика. Забудова на високих пунктах рельєфу і на брівці плато, незважаючи на віддалення від самого Хрещатика, також бере участь в його архітектурно-художній організації, завершуючи панораму з лівої сторони магістралі і збагачуючи силует міста в цілому.

Панорама Хрещатицької долини з боку Старого Києва, що створена за принципом першої, розкривається на протилежному південно-східному її схилі. Однак в побудові її є свої особливості.

При такому ж прийомі розкриття краєвидів на глибинні, середквартальні простори ця панорама вносить контраст в архітектоніку всієї магістралі. На цій стороні Хрещатика вздовж лінії тротуару по всьому фронту розміщуються майже суцільною стіною споруди першого плану. Суворість периметральної забудови порушується розривами у місцях виходів з Хрещатика на поперечні вулиці та парадними дворами (курдонерами) перед заглибленими в квартал спорудами. Види на глибинну забудову і середквартальне озеленення простору розкриваються через арочні отвори у фронтальній забудові.

В ансамбль магістралі включено три площі. На початку Хрещатика розкинулася площа їм. й. В. Сталіна. Простора, півкругла з плані, вона з боку саду Володимирської гірки і Саду піонерів оформлюється багатоярусним амфітеатром мальовничих зелених масивів, що розміщені на терасах схилів. Парадні сходи, які ведуть наверх, вдало вписані у зелень, скульптурні групи і різні малі архітектурні форми збагачують панораму садів. Парадна площа є також і важливим транспортним вузлом.

Праворуч від площі вулиця ім. Кірова спрямовує повз будинок бібліотеки ім. ВКП(б), що добре вписаний в Сад піонерів, до стадіону "Динамо", а далі - по Петровській алеї до наддніпровських садів; повз стадіон і будинок музею мистецтва веде наверх до центру урядових споруд - Ради Міністрів насаджень з їх малими архітектурними формами організовані у цілісні ансамблі, які широким фронтом розкриваються з різних позицій і Верховної Ради Української РСР. Ці величні споруди просторово завершують площу ім. Сталіна з південного боку.

69. Вид з площі ім. Сталіна на вул. Кірова.
Перспективу завершує будинок Ради Міністрів Української РСР.

По центру площі розташовано головний вхід до Саду піонерів. Поруч з двадцятиметровою алеєю, спрямованою до брівки придніпровських схилів монументальні сходи ведуть до верхніх терас саду, відкіля видно неосяжні простори задніпровських далечінь, луків і лісів.

Ліворуч Саду піонерів починається Володимирський спуск. Обгинаючи строгі і разом з тим мальовничі схили Володимирської гірки, спуск веде на Поділ до річного вокзалу.

З площі в напрямі спуску також відкривається краєвид на просторі задніпровські далечини, що зливаються з голубим небом. На цьому фоні вимальовується силует Володимирської гірки, що увінчана пам'ятником Володимиру.

70. Загальний вигляд зверху на забудову району Хрещатика з боку Дніпра.
На першому плані - Дніпро, Набережна і парки на схилах вздовж Набережної. У центрі ескалатор, що веде наверх. Праворуч видно існуючі тепер сходи.
1. Площа м. Сталіна зі скульптурною групою.
2. Сквер на лівому розі початку Хрещатика.
3. Площа їм. Калініна
4. Будинок Спілок.
5. Багатоповерховий готель.
6. Будинок Міської Ради.
7. Будинок Народних Зборів.

71. Загальний вигляд зверху на забудову району площі ім. Калініна.
На першому плані праворуч - Будинок Спілок, ліворуч - готель; на другому плані по поздовжній осі площі у сквері, перед готелем-монумент Й. В. Сталіну. Проти монумента на другій стороні площі-басейн з скульптурною групою і фонтаном у центрі. Ліворуч готелю - Пасаж. На лівому боці зверху будинок концертного залу.

Поряд, під гострим кутом до Володимирського спуску, вулиця Жертв Революції виводить на високе плато Старого Києва. Тераси густої зелені з правого боку і уступи наростаючих архітектурних комплексів з лівого боку вулиці завершуються монументальним будинком Планетарій7.

По центру площі ім. Сталіна, оформленому скульптурною групою, починається Хрещатик у південно-західному напрямі. На правому куті височить споруда баштового типу8, на лівому розкинувся пишний сквер9. Вільна організація початку парадної магістралі центра Києва і всієї площі в цілому створює природний перехід від наддніпровських садів і парків до забудови центральної частини Хрещатика.

Прямолінійна ділянка Хрещатика в 52 м завширшки від початку магістралі до площі ім. Калініна на правому боці оформлена суцільною стіною реконструйованих будинків, що збереглися. В нижніх поверхах цих будинків розміщуються магазини, у верхніх - різні установи. На протилежному лівому боці цієї ділянки Хрещатика за єдиним будинком10, що тут зберігся, № 5, розкинулась широка смуга газонів-квітників11 і скверів, оформлених декоративними групами зелених насаджень, скульптурами і різними малими архітектурними формами. Ширина Хрещатика на цій ділянці, разом з квітниками, дорівнює 85 м. Над смугою декоративних насаджень зеленіють сади на крутих схилах дередквартальної гірки, на якій розташовано Будинок Спілок12. Висока споруда, що витримана в спокійних архітектурних пропорціях, розташована на горбі, незважаючи на віддаленість від лінії забудови Хрещатика на 100 м, бере участь не тільки в його оформленні, а і всього району площі ім. Калініна.

Забудована по всьому периметру монументальними спорудами адміністративного призначення, площа ім. Калініна завершується в півкруглій її частині п'ятьма клиноподібними в плані будинками. Споруджені при виходах пучка променеподібних вулиць будинки увінчуються масштабними архітектурними акцентами. Перспектива центрального проміню - вулиця Калініна замикається високою дзвіницею Софії Київської.

72. Загальний вигляд забудови і садів лівого схилу Хрещатика проти площі ім. Калініна.
На першому плані ліворуч - скульптурна група серед басейну; на другій стороні Хрещатика по осі - монумент И. В. Сталіну; вище по осі монумента, на третій терасі - будинок готелю. Праворуч готелю колишн. будинок готелю "Континенталь", ліворуч - Будинок Спілок. У підніжжя гірки, з боку Хрещатика, - архітектурний ансамбль підпірної стіни, що завершується ротондою на розі вулиці Жовтневої Революції (фото з макета).

73. Загальний вигляд забудови району Хрещатика від площі ім. Калініна до площі Бесарабки (фото з макета).

74. Загальний вигляд зверху забудови району Хрещатика від площі Бесарабкидо площі ім. Сталіна.
На першому плані праворуч - Критий ринок і два будинки баштового типу, що оформлюють початок бульвару Тараса Шевченка. Вище - будинок Народних Зборів. Ліворуч - будинок Міської Ради.

Панорама площі відображається в дзеркалі великого прямокутного басейну-фонтану, який розташований на тому місці, де раніш був будинок обласного і міського комітетів КП(б)У. Проти площі, на лівому боці Хрещатика, між вулицями Жовтневої Революції і К. Маркса розкривається краєвид на величезний сквер-сад13, що піднімається терасами в Липки до вул. Маяковського. Передня частина цього скверу14, оформлена строгою партерною зеленню, простягається від лівого тротуару Хрещатика в глибину кварталу понад 100 м і завершується архітектурно-інженерною спорудою - підпірною стіною15. Центральна частина цієї,, споруди, що виступає трохи вперед, являє собою постамент величної статуї Й. В. Сталіна.

З обох сторін монумента парадні сходи ведуть на другу терасу скверу. Далі піднімається третя тераса, в центрі якої серед зелених насаджень височить стрункий.будинок готелю. Цей будинок організує величну панораму, що розкривається з площі ім. Калініна на північно-західних схилах Хрещатицької долини. З боку Хрещатика по скверах до готелю веде струнка система алей, пандусів і сходів. З третьої площадки в сторону Хрещатика відкривається вид на площу ім. Калініна, на першому плані, і панорама в бік Старого Києва, в силуеті якої красуються архітектурні пам'ятники минулих століть: ліворуч площі ім. Калініна (на задньому плані) видно численні куполи "Софії Київської (XI ст.), праворуч - Андріївська церква (XVIII ст.).

Від площі Калініна на другу прямолінійну ділянку Хрещатика спрямовує плавний поворот магістралі по суворій циркульній кривій радіусом у 550 м.

Праворуч простір широкої магістралі (75 м) обмежується стіною майже суцільної периметральної забудови. Нові споруди адміністративного призначення монументальної, і разом з тим життєрадісної архітектури створюють цілісний ансамбль.

Спокійний силует фронтальної забудови цього плану вміру підкреслюється невеликими акцентами архітектурних і скульптурних завершень.

Протилежна ліва сторона магістралі забудована в основному жилими будинками. Тут за смугою газонів-квітників, що уміло оформлена мальовничими групами декоративних дерев і кущів, басейнами-фонтанами і скульптурами, вільно розміщені окремі будинки.

75. Перший новий жилий будинок на розі Хрещатика та вулиці К. Маркса.
Будівництво почато в 1949 р. Фото головного фасаду з проекту.

76. Фрагмент нового жилого будинку на Хрещатику
(Фасад по вул. К. Маркса. Фото з проекту).

Забудова Хрещатика організована на повному контрасті: суцільна з однієї сторони і вільна з другої сторони наче підкреслюють і доповнюють одна одну і при асиметричному поперечному профілі ув’язуються в один оригінальний цілісний комплекс.

З правої угнутої сторони Хрещатика крізь арочні отвори в забудові розкриваються види на середквартальні зелені насадження і на глибинну забудову, що розміщена серед них.

Ліва сторона Хрещатика від вулиці К. Маркса починається жилим будинком16. Струнка башта, що завершує ріг будинку, підкреслює напрям самої магістралі центра і одночасно спрямовує до затишної вулиці К. Маркса з відбудованими на ній жилими будинками17.

З боку Хрещатика, приблизно посередині будинку, широка арка об’єднує його з відбудованим Пасажем18 в один архітектурний комплекс. Праве крило нового будинку завершує перспективу на забудову цієї ділянки Хрещатика, якщо дивитись з боку вулиці ім. Свердлова.

Звідси, направо вздовж вул. Свердлова, видно архітектурні комплекси нової забудови, а також відбудованих споруд19 на південно-східному схилі Хрещатицької долини по обох сторонах вулиці. Трохи далі за вулицею Свердлова відбудовано стару споруду20, що вдало вписана в ансамбль нової забудови, який замикає перспективу вул. Енгельса, якщо з неї йти до Хрещатика.

Поряд з цим будинком, займаючи увесь фронт правої сторони Хрещатика до центрального універмагу, розташовується один з найголовніших об’єктів нової забудови — будинок Міської Ради.

Композицією всього архітектурного комплексу будинку Міської Ради перед середньою його частиною у плані створюється відступ у глибину кварталу на 35 м. Ширина цього парадного двору по фронту Хрещатика дорівнює 100 м. Центральна частина споруди рішається дев’ятнадцятиповерховою баштою. По центру будинку, в загальній лінії забудови правої сторони Хрещатика, розміщується постійна трибуна.

Ліворуч вул. Енгельса, яка з боку Хрещатика закрита для автомобільного руху, починається двома новими жилими будинками. Якщо дивитись вздовж вулиці, видно глибинну забудову - жилі будинки21.

На відстань 200 м від вул. Енгельса примикає з правого боку Хрещатика вул. Леніна. Початок її оформлюється великим будинком центрального універмагу з правої сторони і новою спорудою - багатоповерховим магазином - з лівої. Звідси відкривається вид на забудову22 по обох сторонах вулиці, що плавно піднімається вгору.

Нова забудова ділянки лівої сторони Хрещатика проти вул. Леніна являє собою надзвичайно цікаву картину, починаючи від оперного театру: по осі вул. Леніна перспектива завершується величною спорудою - будинком Народних Зборів; на підняту над Хрещатиком терасу, де розташовано цей монументальний будинок, ведуть парадні сходи і пандуси, які, разом з підпірними стінами вздовж схилів тераси, пов'язують його з фланкуючою забудовою в цілісний архітектурно-художній комплекс.

На останній ділянці Хрещатика від. вул. Леніна до площі Бесарабки права сторона, яка оформлена суцільним фронтом реконструйованої старої забудови, при виході на Хрещатик бульвару Тараса Шевченка завершується в перспективі двома новими наріжними будинками баштового типу.

Ліва сторона Хрещатика завершується реконструйованою спорудою Критого ринку на площі Бесарабки.

На початку бульвару Тараса Шевченка, на фоні струнких тополь вписується в загальну композицію площі монумент В. І. Леніну.

Такий в загальних рисах Хрещатик недалекого майбутнього.

***

Цілком зрозуміло, що центральна магістраль Києва не може розглядатися ізольовано від усього центра міста, невід'ємною і складовою частиною якого вона є, і майбутнє якого змальовується, примірно, у такому вигляді. Невирішений у довоєнному генеральному плані центр Києва тепер вирішується на цілком новій архітектурно-планувальній основі, що логічно випливає з територіального розвитку міста в південному і східному напрямах, а також з правильної організації окремих функціональних елементів плану.

77. Загальний вигляд на забудову та благоустрій Хрещатика і площу ім. Калініна.
На передньому плані будівництво першого нового житлового будинку на розі Хрещатика і вул. Карла Маркса. Ліворуч, за газонами і квітниками - огорожа ділянки на лівій стороні площі ім. Калініна, що підготовляється для забудови.

Хрещатик закінчується площею Бесарабки, яка є важливим і єдиним в цій частині міста транспортним вузлом прямого виходу на Печерськ. Повз Критий ринок путь веде на Басейну вулицю23 (55 метрів завширшки), яка з центральним бульваром і зеленими насадженнями вздовж тротуарів є природним продовженням Хрещатика - головної магістралі центральної частини міста і загальноміського центру, що правильно розвивається у зв'язку з ростом всього міста в південному і східному напрямах24.

Забудована три- і чотириповерховими спорудами адміністративних і ділових установ і магазинів з правої сторони, жилими будинками й спорудами культурно-побутового обслуговування з лівої, Басейна вулиця підводить до Кловської долини, на схилах якої від самого Критого ринку відкриваються нові краєвиди.

Праворуч - висоти навколо стадіону ім. Хрущова (Черепанова гірка і інші), вкриті зеленню розкішних садів, завершені вдало вписаними стрункими спорудами стадіону. На передньому плані правої сторони Госпітальної вулиці височить Палац фізичної культури.

Ліворуч, за вулицею К. Лібкнехта, в саду колишньої Жовтневої лікарні, і вище, де розмістився інститут ім. Богомольця, височать архітектурно-художні комплекси Медицинської академії Української РСР. Від місця пересічення з вулицею К. Лібкнехта продовженням Басейної є широка вулиця ім. Мечнікова25, прокладена по дну Кловської долини. Ця вулиця приводить до чудових за природною красою місць Кловської долини, яка разом з Хрещатицькою долиною замикає півкільцем високе центральне плато Києва - Липки.

Організована смугами газонів-квітників з груповими низькорослими декоративними насадженнями, басейнами-фонтанами і скульптурними групами, вулиця Мечнікова розкриває панорами архітектурних ансамблів забудови району Кловської долини.

На першому плані правої сторони вулиці розміщені будинки адміністративно-ділового призначення, магазини і ресторани. На терасах схилу, що підіймаються, в розривах забудови першого плану розташовані готелі, жилі комплекси і т. д. Всю панораму цієї сторони завершують висотні композиції архітектурно-художніх комплексів, що розмістились на брівці Печерських висот.

Першим планом забудови лівої сторони магістралі є будинки театрів, клубів, виставочних і бібліотечних приміщень та інших культурно-освітніх установ, які вільно розміщені в смузі скверів і садів лівого схилу долини. Далі на терасах, що піднімаються уступами, розміщуються по всьому схилу послідуючі плани забудови архітектурно-художніх комплексів будинків науково-дослідних інститутів Академії наук Української РСР. Головний комплекс споруд Академії, що розмістився на самому плато Липок між вул. Богомольця і брівкою схилу, організує і завершує всю панораму цієї сторони долини. Від вулиці Мечнікова по центру головного корпуса Академії веде по схилу система пандусів і сходів. По схилах серед зелених насаджень влаштовані фонтани та каскади.

78. Схема існуючої планувальної мережі центральної частини м. Києва (чорним позначено місця руйнувань заподіяних німецько-фашистськими загарбниками).

З дна Кловської долини магістраль виводить: праворуч - на Печерське плато до площі перед Музеєм Революції, прямо - під мостом вул. Кірова на автоалею наддніпровських схилів біля Зеленого театру, до місць відпочинку і культурних розваг, до Набережної Дніпра і мостових переправ; ліворуч - на вул. Кірова до центра урядових будинків Верховної Ради і Ради Міністрів Української РСР.

79. Схема архітектурно-планувальної основи відбудови і розвитку загальноміського центру м. Киева в межах півкільцевої магістралі (автор арх. А. О. Матушевич).

Архітектура є найскладніше мистецтво, бо відображення ідей суспільного устрою повинно бути пов'язано тут з будівельно-технічною діяльністю, з розв'язанням побутових, економічних, функціональних і конструктивних проблем.

Радянська архітектура, яка закликана служити найширшим масам народу, має величезні можливості для свого розвитку.

Найпередовіші принципи радянського містобудівництва, що пройняті соціалістичним гуманізмом, сталінським піклуванням про людину, покладені в основу будівництва головної магістралі центра столиці Радянської України - Києва.

К началу страницы
Зміст    Хрещатик радянського періоду    Список використаних матеріалів