Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикации
А. О. Матушевич, архітектор
ХРЕЩАТИК
1. Будинок пристосований для поштово-телеграфних операцій. З 1943 р. а ньому міститься Головпоштамт. Вернуться в текст
2. Тіло Н. М. Шолуденко поховано в Саду піонерів, при вході з майдану ім. Сталіна. Могила оформлена тимчасовим пам'ятником за проектом арх. Ю. П. Любченка. Вернуться в текст
3. Проект склав доктор технічних наук А. Е. Страментов. Вернуться в текст
4. Постанова № 748 РНК УРСР від 3 липня 1944 р. "Про реконструкцію і впорядкування вулиці Хрещатик в м. Києві." Вернуться в текст
5. Проект колектора складений технічним бюро "Хрещатикбуду". Вернуться в текст
6. Асфальтування провадилось трестом "Гідрошляхбуд". Вернуться в текст
7. Автор проекту архітектор Барзилович С. А. Вернуться в текст
8. Посадку проводив трест зелених насаджень м. Києва. Вернуться в текст
9. Автор проекту ліхтаря архітектор Єлізаров В. Д. Вернуться в текст
10. Фігура В. і. Леніна роботи народного художника СРСР лауреата Сталінської премії скульптора С. Д. Меркурова. Постамент і основу виконано за проектом дійсного члена Академії архітектури СРСР та УРСР архітекторі О. В. Власова і архітектора В. Д. Єлізарова. Вернуться в текст


ХРЕЩАТИК РАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ

Робітничий клас разом з найбіднішим селянством під керівництвом партії більшовиків повалили царизм, а потім і владу буржуазії.

Зміцнення диктатури пролетаріату викликало тривогу в таборі імперіалістичної Антанти, яка організувала похід 14 держав і внутрішніх контрреволюційних сил проти молодої радянської республіки.

Незважаючи на героїчні зусилля молодої Червоної Армії, німецькі війська 1 березня 1918 р. зайняли Київ. По всій Україні піднялась хвиля партизанського руху проти терору німецьких імперіалістів і гетьманщини. При братній допомозі великого російського народу український народ вигнав з України німецьких окупантів, а згодом і їх агентуру - петлюрівців. У визволенні Києва брали участь полки під командуванням М. О. Щорса, штаб якого знаходився в будинку № 2 на площі Калініна. Ще одну спробу задушити радянську країну зробив міжнародний імперіалізм в 1920 р., коли війська панської Польщі вдерлися на Україну і зайняли Київ. 12 червня 1920 р. вони були вигнані, Київ назавжди став радянським.

Загальноміським центром Києва був, як і раніше, Хрещатик, який під час громадянської війни зазнав великих руйнувань. Були зруйновані великий семиповерховий будинок № 6 - "Будинок трестів", п'ятиповерховий будинок № 5, великий будинок на розі вулиці Леніна і Хрещатика та інші.

Хрещатик поступово відбудовувався. На ньому зосереджувалась велика кількість радянських, партійних і громадських установ, а також культурно-освітніх закладів міста. Проводились великі роботи по пристосуванню й впорядкуванню всіх галузей міського господарства і благоустрою. Але зовнішній архітектурно-художній вигляд Хрещатика, втілений в застиглих формах капітального будівельного фонду, не міг бути докорінно перебудований без серйозних реконструктивних заходів.

В силу великої ущільненості забудови як по фронту вулиці, так і в глибині кварталів, надзвичайно утруднювались реконструкція і нове будівництво на Хрещатику.

В 1927 році був відбудований будинок № 6 з збереженням колишнього архітектурного оформлення.

У 1929 році було почато і в 1930 році закінчено спорудження нового великого будинку державних установ на місці розібраних руїн будинку № 5 (будинок споруджений за конкурсним проектом арх. Л. О. Гореліка).

Конструктивістська архітектура цієї споруди з'явилась чужерідним вкрапленням в забудову Хрещатика. Будинок існує і тепер і є єдиною уцілілою (після Великої Вітчизняної війни) спорудою непарної сторони Хрещатика1.

У 1930-35 pp. була забудована садиба № 44 (ріг Хрещатика і вулиці Леніна). Споруджений начорно 6-поверховий "Будинок книги" за проектом арх. М. В. Холостенка, теж в конструктивізмі, був розібраний в 1936 р. вщент, бо не задовольняв ні планувальні, ні архітектурно-просторові вимоги в забудові такого відповідального місця на Хрещатику.

На цьому, місці, споруджено (1936-39 pp.) 5-поверховий універмаг за проектом майстерні акад. О. В Щусева (автор проекту арх. Фідман). Будинок, що існує і тепер, вирішений в модернізованому конструктивізмі і в значній мірі не пов'язувався з загальним характером колишньої забудови Хрещатика. Будинок має монументальний вигляд. Проте слід відзначити, що одноманітне оздоблення гранітним обличкуванням, обробленим під бучарду по всіх поверхах (хоч і сумлінно виконане з червоного граніту), надало будинку трохи монотонний, "засушений" вигляд. В облицюванні стін не використано багатство матеріалу, і на перший погляд граніт читається, як офактурена штукатурка.

У 1932 році була почата реконструкція двоповерхового будинку в садибі № 43. Будинок був розібраний в 1936 році, тому що не відповідав вимогам архітектурно-планувального порядку.

Нові споруди трьох ділянок (№№ 5, 24-26 і 44) повинні були вбудовуватись в суцільний рант забудови, що створився по лінії вулиці, чим прикривались непривабливі внутріквартальні будови. Надбудова будинків. Хрещатика, здійснена до 1941 року на будинках №№ 12, 20 і 22, ставила завдання нівелювання ломаной лінії силуету фасадів вулиці і прикриття хаотичної внутріквартальної забудови.

Спроби реконструкції фасадів купецької архітектури не дали відчутних результатів.

* * *

B 1934 р., у зв'язку з перенесенням столиці Української РСР в Київ, настав новий період розквіту міста. За 5 років (1934-1938) в промислове; житлове, комунальне й соціально-культурне будівництво Києва було вкладено близько 1,5 млрд. карбованців. Якщо в 1913 р. в Києві налічувалось 174 підприємства (більшість з них дрібні, півкуста"рні), то в 1940 р. в Києві було 1200 підприємств, з них 600 великих.

У дореволюційному Києві проживало 19 тисяч купців, 38 тисяч дворян, 30 тисяч різних підприємців. У 1939 р. населення Києва досягало до 850 тисяч чол., в тому числі понад 100 тисяч робітників, по'над 10 тисяч інженерно-технічних працівників, близько 5 тисяч учителів, 3 тисячі лікарів, понад 2 тисячі наукових працівників та ін. У 1913 р. бюджет міста Києва дорівнювався 4,7 млн. крб., а в 1938 р. - близько 281 млн. крб. З 1934 р. розгорнулись роботи по реконструкції та розвитку міста. Велика увага приділялась реконструкції центра Києва.

Значна кількість установ республіканського значення була зосереджена на Хрещатику. Тут розмістились також і міські адміністративні та господарські установи. Забудований щільно в минулому (по периметру вулиці і в глибині кварталів), як типовий торговий і діловий центр капіталістичного міста, Хрещатик, звичайно, не відповідав вимогам розміщення такої великої кількості нових установ. Розташування і розміри будинків не могли задовольнити вимоги республіканського центра соціалістичного міста.

43. Загальний вигляд забудови початку Хрещатика з кінця XIX ст. до 1936 року.

44. Загальний вигляд забудови початку Хрещатика після реконструкції будинку № 1 на Будинок оборони.

Це привело, нарешті, до перевантаження незначної за довжиною (1,2 км) магістралі установами, випадкового і незручного їх розміщення. Концентрація установ, у свою чергу, створила величезний приплив сюди людських мас і різного роду транспортних засобів, що привело до перевантаження тротуарів пішоходами, а вулиць - автомобілями.

В районі Хрещатика спеціальних автостоянок для розміщення автомашин не було.

Все це викликало необхідність докорінної реконструкції як самої забудови, так і смуги вулиці, складання проекту якої було почато Архітектурно-планувальним управлінням Київської Міськради в 1936 році.

За генеральним планом міста 1936-1940 pp. Хрещатик з прилеглим районом зберігав за собою значення загальноміського центра. Ширина його на всій відстані доводилась до 44 м. Таке рішення не було задовільним, але інше не могло бути прийнятим у зв'язку з тим, що Хрещатик і прилеглий до нього район були найбільш капітально забудованими.

Щоб розвантажити Хрещатик від транспортних потоків, намічалось виведення Пушкінської вулиці на площу ім. Калініна, що, проте, було мало реальним в умовах інтенсивної капітальної забудови району.

Проектувався зв'язок нагірних частин міста (Старо-Київської і Липок) через площу ім. Сталіна по трасі вулиці Жертв Революції, з доведенням уклону її з 14-15 проц. до 6-8 проц., і через площу Бесарабку в таких варіантах:

  1. а) розширення існуючих проїздів навколо Критого ринку за рахунок перших поверхів забудови;
  2. б) перехід з бульвару Тараса Шевченка через Хрещатик в другому рівні легкою естакадою, з проїздом по правому крилу Критого ринку і спуском-естакадою на Басейну вулицю;
  3. в) вихід з правого крила ринку - естакадою над Басейною вулицею в садибу № 3, до тунелю, наміченого в глибині кварталу цієї садиби (варіант).

Реалізацію прийнятого рішення по реконструкції Хрещатика в нових червоних лініях генплану Києва 1936-1940 pp. було почато спорудженням у 1940 році нового будинку на садибі № 29, де червона лінія була віднесена на 10 м в глибину кварталу.

Нарешті була повністю реконструйована вся смуга вулиці з площею ім. Калініна, причому була знята кубикова мостова і замінена асфальтом на попередній бетонній основі.

Найбільш інтенсивна забудова і реконструкція Хрещатика в період радянської влади була в 1936-1941 pp. За цей час проведені такі будівельні роботи:

Повністю реконструйовано 4-поверховий будинок № 1 для Будинку оборони. Реконструкція почата за проектом професора П. Ф. Альошина і арх. О. О. Колесниченка і закінчена за проектом арх. О. В. Линецького.

Повністю реконструйований 4-поверховий будинок № 17 для Радіоцентра.

Споруджено вхід в пасаж, розташований в садибі № 25 (арх. О. В. Линецький).

Споруджений начорно новий 5-поверховий будинок (Хрещатик № 29) за проектом арх. І. Ю. Каракіса, замість розібраного одноповерхового будинку, спорудження 50-х pp. XIX ст. (колишній Ідзіківського).

Реконструйовано 4-поверховий будинок № 31 для універмагу (колишній магазин Людмера) за проектом арх. Л. О. Гореліка).

Надбудовано 4-й поверх на будинку № 12.

Споруджено новий 5-поверховий будинок на площі ім. Калініна (ріг Хрещатицького провулку, № 1) за проектом проф. П. Ф. Альошина і арх. О. О. Колесниченка.

Повністю реконструйовано 3-поверховий будинок № 22 "Гранд Отель" з надбудовою двох поверхів (почата реконструкція за проектом проф П. Ф. Альошина і арх. О. О. Колесниченка і закінчена арх. О. В. Линецьким).

Споруджено новий 5-поверховий будинок поштамту № 24-26. Автори проф. В. О. Осьмак і арх. С. І. Германович.

Повністю реконструйовані приміщення майже всіх магазинів у нижніх поверхах будинків по обох боках Хрещатика.

Реконструйовано площу ім. Сталіна (колишня площа III Інтернаціоналу), де були зняті: залізобетонний павільйон з громадською вбиральнею, щогли, стовпи, хаотичне сплетення трамвайних колій та ін. Тут організовано було транспортне кільце, всередині якого була влаштована клумба.

Реконструйовано вхід в Сад піонерів (колишній Пролетарський), де замість вузького пандуса, що підводить до головного входу, вдало вписані монументальні гранітні сходи. Прекрасна ідея поєднання сходів з каскадними фонтанами на фоні зелені не дістала належного архітектурно художнього виразу.

До моменту реконструкції проїжджої і пішохідних смуг Хрещатика інтенсивність різних видів транспорту набрала великих розмірів. Постало питання про необхідність розвантаження цієї парадної магістралі від деяких видів транспорту, в першу чергу - усунення вантажного транзитного руху між верхніми частинами міста і Подолом.

Були зняті рейки трамвайних колій і металеві щогли, які захаращували центральну смугу вулиці. Замість трамвая спочатку були введені маршрути автобусного сполучення, а незадовго до Великої Вітчизняної війни пасажирський транспорт був посилений тролейбусами.

На доповнення до двох рядів ліхтарів, встановлених по краю тротуарів на струнких металевих щоглах, були підвішені на спеціальних тросах-підвісках два ряди світильників, безпосередньо над проїжджою смугою. Освітлені вітрини магазинів посилювали ефектний вигляд вулиці у вечірні години.

По краях тротуарів вулиця була обрамована деревами з стриженими шаровидними кронами. Під час асфальтування вулиці була також приведена в порядок значна частина повітряних комунікацій з усім хаосом стовпового господарства. Повітряні лінії переведені на кабель і укладені в смузі тротуарів.

В результаті проведених заходів, а також в зв'язку з тим, що на Хрещатику і в його районі був зосереджений найцінніший будівельний фонд Києва (значна кількість адміністративно-господарських установ міського і республіканського призначення, кращі магазини, театри, кіно, клуби, готелі та ін.), найкраще в місті зовнішнє впорядкування - все це створило Хрещатику славу найкращої вулиці міста.

Дальша реалізація зазначених вище планувальних рішень була припинена в 1941 р. у зв'язку з війною, що почалася.

***

Тимчасова фашистська окупація з 19 вересня 1941 р. по 7 листопада 1943 р. завдала Києву незчисленного лиха. Полчища фашистських варварів зруйнували фабрики і заводи, електростанції і залізничне устаткування, громадські будинки, комунальне устаткування і житла.

У місті нема району, вулиці, де б в тій чи іншій мірі не залишила слідів руйнуюча рука ворога. Особливо великі руйнування були заподіяні в центрі міста - Хрещатику.

У вогні зникли прекрасні будинки театрів, кіно, готелів, торгово-адміністративних закладів і жилих приміщень, були знищені устаткування вулиць і зелені насадження.

45. Загальний вигляд Хрещатика на ділянці між вулицями К. Маркса і Свердлова. 1938 рік.

Пожежами і вибухами в цьому районі було охоплено 9 кварталів загальною площею 62,6 гектара. Площа території кварталів суцільних зруйнувань і завалів дорівнює 41,6 га. За винятком трьох будинків (№№ 5, 53 - флігель і 24 - флігель) , що уціліли, в зазначених межах вся забудова була перетворена в суцільні руїни. Громади кам'яних масивів фронтальної забудови завалили не тільки внутріквартальні простори, але й прилеглі вулиці, закривши-тим самим навіть проходи і проїзди вулиць.

Із загального числа 324 зруйнованих будинків лише 56 (17 проц.) могли бути відбудовані.

Всього близько 4 000 000 м3

Таким чином центральна частина міста втратила близько 4 000 000 м3 свого найбільш цінного будівельного фонду.

Розподіл зазначених вище будинків за їх об'ємом і функціональним призначенням наведено в таблиці:

№№ Найменування Кількість Кубатура
1 Готелів 5 131 445
2 Театрів 5 149 777
3 Цирк 1 30 000
4 Радіотеатр 1 20 000
5 Поштамт 1 85 000
6 Учбових закладів 5 76 200
7 Установ 19 436 111
8 Торговельних організацій 8 212 748
9 Ломбард 1 15 000
10 Магазинів та інших торговельних приміщень 213 360
11 Жилих будинків 2 009 335
12 Інших понад 500 000

6 листопада 1943 року - день найважливішої історичної події не тільки в житті Києва, але й в житті всієї України.

В ніч з 5 на 6 листопада, форсувавши Дніпро в районі Києва, частини Радянської Армії вступили в місто. Переслідуючи ворога, Радянські війська звільняли район за районом від фашистських варварів. До пошматованого серця столиці Радянської України, його життєвого центра - Хрещатика, першим прорвався з своїм загоном гвардії старший лейтенант тов. Н. М. Шолуденко, який загинув смертю хоробрих в боях за Київ2.

46. Район Хрещатика в плані Києва 1941-1943 років.

Зійшовши кров'ю, і ціною крові повернений до життя, Хрещатик почав оживати. По ньому пройшли транспорти Радянської Армії, які прямували на захід для переслідування вигнаних з міста фашистських загарбників.

Населення, яке повернулося з околишніх сіл, включалось у роботу для найшвидшої відбудови зруйнованого господарства міста, в тому числі і Хрещатика. Роботи набирали масштабу гігантських народних будов.

Загальне керівництво по проведенню таких складних робіт в умовах воєнного часу здійснював Микита Сергійович Хрущов. Він поставив завдання - негайно переглянути довоєнний генеральний план міста і внести в нього необхідні корективи з метою правильного ведення відбудовних робіт в умовах зруйнувань. Виникла необхідність складання нових генеральних планів для районів міста, і, в першу чергу, для зовсім зруйнованого центра Києва - Хрещатика.

Організація і виконання проектно-планувальних робіт по складанню генеральних планів були доручені автору цієї монографії, призначеному в. о. головного архітектора Києва. 31 листопада 1943 року було почато формування Управління головного архітектора м. Києва.

47. Вид на будинки "Гранд Отель". Хрещатик, № 22 (на передньому плані) та поштамт (на задньому плані) в 1941 році.

48. Вид на руїни будинків "Гранд Отель" та поштамту після зруйнування Хрещатика німецько-фашистськими загарбниками в 1941 р.

49. Загальний вигляд району площі ім. Калініна після зруйнувань, заподіяних німецько-фашистськими загарбниками у 1941-1943 pp.

50. Зруйновані будинки на Хрещатику від вул. Леніна до площі ім. Калініна у 1941 році.

До 18 грудня 1943 року були вироблені основні положення для складання проекту організації робіт по розчищенню завалів центральних кварталів міста вздовж Хрещатика. Одночасно з цим пророблялись основні положення по плануванню й реконструкції самої траси Хрещатика (власне вулиці), а також намічались перші схеми забудови Хрещатика і безпосередньо прилеглих до нього кварталів. Одержані в процесі цих перших робіт результати дали цілком ясну картину про ступінь і характер зруйнувань центрального району; був намічений порядок розчищення завалів, першочергові заходи по підготовці майданчиків для будівництва і впорядкування, необхідні корективи в реконструкції і плануванні Хрещатика, що історично склався, і прилеглого до нього району зруйнувань.

Проектні пропозиції по відбудові Києва детально розглядались, обговорювались, а по вузлових пунктах і перевірялись в натурі - на місцях відбудовних робіт. Тут же на місці вносились в проектні пропозиції необхідні поправки.

Величезні зруйнування центральної частини міста вимагали уважного ставлення до можливості використання окремих коробок будинків, що збереглися. Ця робота була доручена спеціальній комісії, створеній при Управлінні головного міського архітектора, яка в результаті обслідування встановила, що з загальної кількості зруйнованих будинків центрального району можливо відбудувати тільки 56 одиниць.

В результаті розібрання руїн в районі Хрещатика після підрахунку визначались такі орієнтовні кількості можливого виходу будівельних матеріалів (без металу):

1. Цілої цегли близько 300 тис. м3
2. Половняку 400 тис. м3
3. Щебню 200 тис. м3
4. Грузу будівельного 300 тис. тонн

Одночасно з цим пророблені були траса і червоні лінії майбутнього Хрещатика. Намічено було розширення вулиці по всій довжині до 60 м за рахунок лівої (непарної) сторони.

Перше рішення поперечного профілю вулиці було асиметричним, із збереженням попередньої проїжджої смуги. Це випливало з умов, що історично склалися, планування (вертикального), впорядкування, інженерного устаткування, забудови, що уціліла, в двох крайніх кварталах правої (парної) сторони Хрещатика, топографічних особливостей і врахування особливостей архітектурно-художнього порядку. Було намічено створення на Хрещатику бульвару завширшки в 10 м по панелі непарної сторони з влаштуванням в межах її траншеї загального колектору для укладання всіх підземних комунікацій.

Для робіт по розчищенню й підготовці будівельних майданчиків був намічений план черговості. Одночасно з цим були визначені місця для доцільного використання вивозимого з району зруйнувань будівельного грузу.

При архітектурно-планувальному рішенні враховувалась вільна забудова вулиці окремими архітектурними комплексами на терасах схилів долини з введенням максимального внутрі-квартального озеленення й обробкою відкосів терас, що піднімаються пандусами-підходами до будинків, сходами, підпорними стінками, балюстрадами, фонтанами, скульптурою та | іншими малими архітектурними формами.

Розв'язанню транспортної проблеми як в смузі самого Хрещатика, так і в вузлових пунктах пересічення його з найважливішими магістралями і вулицями, що підводять до нього (площа ім. Сталіна і площа Бесарабки), було приділено багато уваги як одному з основних факторів, що вирішують планування і забудову Хрещатика.

51. План Хрещатика в нових червоних лініях 52 м завширшки з позначенням черговості робіт по розчистіїі від руїн.

Проект організації робіт по відбудові Києва був розглянутий і 25.11.1944 р. схвалений постановою РНК УРСР і ЦК КП(б)У Організація виробництва робіт по Хрещатику була покладена на Народний Комісаріат житлового й цивільного будівництва (нині Міністерство) і «Укрдормост».

Створена спеціальна будівельна організація «Хрещатикбуд» приступила до розібрання руїн і розчищення майданчиків.

У порівняно короткий час розгорнення робіт охопило весь фронт Хрещатика.

Управління міського архітектора підготувало матеріали для оголошення конкурсу на планування й забудову Хрещатика.

Був складений також проект3 симетричного поперечного профілю з урахуванням повної реконструкції проїжджої частини і пішохідних смуг. Остаточна ширина вулиці була визначена в 52 м (14+24+14 м).

Проект основних положень на оголошення конкурсу був розглянутий і схвалений РНК УРСР. Постановою від 22 червня 1944 р. було вирішено замовити складання проектів провідним архітекторам СРСР, оголосити відкритий конкурс для залучення широкого кола архітектурної громадськості, затверджено склад жюрі, визначено строк подання проектів (1 жовтня 1944 р.) і виділені необхідні асигнування.

52. Поперечний профіль Хрещатика після реконструкції 1945—1946 років.

До кінця липня 1944 року перші крайні смуги по обох сторонах Хрещатика були очищені й підготовлені для дальших робіт по реконструкції вулиці.

У відповідності з постановою Уряду4 в липні 1944 р. паралельно з розчищенням був початий цикл робіт по реконструкції проїжджих і пішохідних смуг і всього інженерного устаткування вулиці

Нові червоні лінії Хрещатика, вироблені Управлінням міського архітектора і прийняті за основу для конкурсу, були винесені і закріплені на місцевості.

Одночасно була зроблена розбивка траси загального підземного колектора для прокладання в ньому різного призначення комунікацій по устаткуванню вулиці.

Слідом за цим були початі земляні, а потім і будівельні роботи по спорудженню самого колектора5.

У серпні 1944 року були початі роботи по реконструкції покрову вулиці за проектами технічного бюро "Хрещатикбуду".

Старий асфальт був повністю знятий. Частина попередньої бетонної основи також була розібрана у зв'язку з розширенням смуги правого тротуару з 10 до 14 метрів. У смузі розширення проїжджої частини вулиці закладено нову основу завширшки в 7 м.

Замість старих бордюрних каменів завширшки в 12 см укладені нові масивні гранітні камені борт в 35 см. Такого січення бортові камені були вперше застосовані в практиці вуличного будівництва Києва на Хрещатику.

Для посадки дерев по обох боках тротуарів біля бортів зроблені спеціальні траншеї, заповнені рослинним грунтом.

Слідом за реконструкцією частин підземного господарства, що залишається поза загальним колектором, і підготовкою смуг під озеленення були початі роботи по асфальтуванню проїжджої і пішохідних смуг6.

Роботи по спорудженню колектора, поперечних траншей та асфальтуванню вулиці було закінчено. Загальна площа асфальтування дорівнюється 72 тис. м2.

Для безпеки пішохідного руху на Хрещатику встановлені по осі проїжджої смуги так звані островки безпеки: біля площ ім. Сталіна, ім. Калініна, Бесарабки, при виході на Хрещатик з вулиць Леніна і Свердлова. Островками визначені місця переходу Хрещатика пішоходами. Смуги на асфальті виділені алюмінійовими кнопками. Восени 1945 року Хрещатик був обсаджений деревами, переважно липами віком 10-12 років. У деяких місцях липи чергувалися з горобиною і каштаном. Дерева висаджені на тротуарах на відстані 1,5 м від бордюрного каменя.

З метою одержання в перші ж роки максимального ефекту від озеленення посадка дерев проведена досить густо (інтервал - 3 м) з таким розрахунком, щоб, коли це буде необхідно пізніше, перейти до нормального інтервалу в 6 м шляхом пересадки половини дерев (через одне дерево) в інші місця в цьому ж районі.

53. Загальний вигляд Хрещатика від вул. К. Маркса у бік площі ім. Сталіна після реконструкції смуги вулиці. 1947 рік.

54. Хрещатик після реконструкції: розширення, асфальтування, озеленення та встановлення ліхтарів. Загальний вигляд від площі ім. Калініна в бік площі Бесарабки. 1947 р.

55. Вид вздовж Хрещатика до вул. Леніна.
На передньому плані - алея дерев правої сторони Хрещатика від площі ім. Сталіна до площі ім. Калініна. Оформлення суцільними квітниками тротуарів вулиці вздовж проїжджої частини Хрещатика.

56. Загальний вигляд забудови та благоустрою Хрещатика від площі ім. Сталіна до площі ім. Калініна,
На передньому плані газони та квітники, влаштовані в 1948-1949 pp. на місці колишньої забудови лівої сторони Хрещатика.

57. Островки безпеки на перехрестях Хрещатика.

Проектом озеленення Хрещатика7 в лінії посадок дерев були також визначені місця для установки щогл ліхтарів. Інтервал розстановки щогл прийнятий (у середньому) в 30 м .

По обох боках Хрещатика висаджено близько 750 дерев8.

В смугах тротуарів і навколо Хрещатика були влаштовані газони і квітники на розчищених від руїн майданчиках: газон на площі ім. Калініна, на місці колишнього будинку Обкому КП(б)У, газон на місці колишнього приміщення Будинку оборони (Хрещатик № 1 і № 3) та інших місцях.

В результаті всіх проведених робіт уже до осені 1945 року смуга вулиці Хрещатика в нових червоних лініях набрала впорядкованого вигляду. В день 28 річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції парад і демонстрації були проведені на Хрещатику.

У 1946 році був відновлений рух тролейбусів.

Треба відзначити, що в реконструкції магістралі були допущені деякі помилки. Повна реконструкція вулиці була проведена без відповідного вертикального планування чорного полотна.

Як наслідок, на ділянках з існуючою забудовою (квартали між бульваром Тараса Шевченка і вулицею Леніна та між площею Калініна і вулицею Жертв Революції) були підняті тротуари біля лінії забудови над підлогою перших поверхів; це привело до погіршення входів у будинки і магазини і в'їздів у двори, до зменшення і без того недостатніх по висоті габаритів в'їздів - підворіття. Підняті тротуари перешкоджали природному стоку зливових вод з дворів через підворіття, що примусило спорудити допоміжні обладнання для відводу води.

Нерозв'язаним залишилось питання по впорядкуванню зливової системи, що має таке важливе значення для басейну Хрещатика. Питання реконструкції зливовідводів на Хрещатику повинно бути спеціально й детально вивчене. Тепер збиранню води на Хрещатику сприяють, крім недостатнього січення основного зливового колектору, також: мала кількість зливо-приймачів для перехоплення води з примикаючих до Хрещатика вулиць і на самому Хрещатику, недостатнє січення зливо-прийомних отворів і занадто густі грати кришок цих отворів, що зменшують і без того недостатнє їх січення.

При розширенні вулиці й реконструкції покрову полотна проїжджої смуги і тротуарів виникло міркування ліквідувати затоплювання Хрещатика шляхом засипки сідловини в районі перелому подовжнього профілю вулиці між Бесарабкою і вул. Леніна. Для повної ліквідації сідловини потрібна була б підсипка в існуючому місці перелому профілю понад 4 м і проведення величезних земляних робіт у районі всієї долини на відстані всього Хрещатика. Природно, що цей варіант підсипки Хрещатика відпав.

58. Загальний вигляд району площі ім. Калініна після розчищення від руїн та влаштування квітників та газонів.

59. Початок Хрещатика після розчистки від руїн Будинку оборони - Хрещатик, № 1.

60. Загальний вигляд Хреещатика від Бесарабки в бік площі ім. Калініна після реконструкції смуги вулиці. 1947 р.

У 1946 році були також початі роботи по встановленню і монтажу нових их ліхтарів9 замість тимчасово поставлених. Нові ліхтарі, що мають збірну конструкцію, сконструйовані з металевих труб (остов - щогла), лиття фасонних частин (з'єднувальні й декоративні елементи) і важких кам'яних елементів з сірого поліророваного граніту (цоколь). Монтаж ліхтарів здійснювався на місцях встановлення і закінчився в 1947 р.

61. Площа ім. Сталіна. На передньому плані сквер, влаштований у 1947 р. на місці будинків №№ 1 і 3 по вул. Хрещатик.
На задньому плані будинок Держфілармонії та Сад піонерів.

У смугах тротуарів Хрещатика встановлено 82 ліхтарі.

У 1946 році на початку бульвару Тараса Шевченка проти площі Бесарабки було почато і закінчено спорудження монумента В. І. Леніну10.

62. Фрагмент ліхтаря на фоні смуги озеленення Хрещатика.

63. Монумент В. І. Леніну на бульварі Тараса Шевченка при виході на Хрещатик.

64. План площі Бесарабки.

Урочисте відкриття пам'ятника відбулось у день Сталінської Конституції, 5 грудня 1946 року.

Монумент має загальну висоту 9,5 м і складається з трьох основних частин: фігури, постаменту і основи. Фігура В. І. Леніна на весь зріст висотою 3,4 м висічена з червоного граніту і відполірована, за винятком конструктивної частини, біля ніг фігури.

Постамент чорного кольору являє собою циліндр з полірованого лабрадору висотою 4,4 м, діаметр циліндра - 1,88 м.

На постаменті є написи:
на лицьовому боці: "Ленін",
на правому боці: "Ніколи не переможуть того народу, в якому робітники і селяни в більшості своїй пізнали, відчули і побачили, що вони відстоюють свою Радянську владу - владу трудящих, що відстоюють ту справу, перемога якої їм і їх дітям забезпечить можливість користуватися всіма благами культури, всім, що створено людською працею. Ленін".

На лівому боці: "При єдності дії пролетарів великоросійських і українських вільна Україна можлива, без такої єдності про неї не може бути й мови. Ленін".

Основа монумента має в плані форму квадрата з стороною 15,8 м. Горизонт майданчика починається нульовою відміткою тильного боку квадрату. Лицьовий бік майданчика у зв'язку з уклоном місцевості має висоту близько 2 м. З цього боку майданчика влаштовані сходи, які мають в плані півциркульну форму. Стінки основи обличковані полірованим гранітом темносірого кольору і завершуються суцільним парапетом з такого ж матеріалу.

К началу страницы
Зміст    Хрещатик в архітектурно-художній організації міста    Конкурсне проектування планування і забудови Хрещатика