Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикации
А. О. Матушевич, архітектор
ХРЕЩАТИК
1. План м. Києва гравірований при воєнно-топографічному депо 1846 p., масштаб в 1 дм. 100 саж. Вернуться в текст


Хрещатик в архітектурно-художній організації міста

Літературних джерел про архітектурно-художній вигляд Хрещатика, що належать до першої половини його існування, майже нема.

Ілюстрований матеріал, що частково зберігся, дає трохи більші можливості охарактеризувати архітектурно-художній вигляд Хрещатика. З плану Києва 1846 р.1 видно, що Хрещатик був забудований на ділянці між площею Бесарабка і Лютеранською вулицею (лівий бік) і по протилежній стороні - від (бульвару, що формувався тоді, до Кадетської вулиці (нині вулиця Леніна) дрібними будинками, як і багато рядових вулиць Києва.

На решті території існувала більш рання, але такого ж характеру забудова, про що свідчить план Хрещатика з'йомки 1865 року.

За невеликим винятком в забудові всього Хрещатика не було ніякої композиційної архітектурно-планувальної думки. Тут не створювались такі архітектурні комплекси, як Університет, колишня Перша гімназія, колишня Друга гімназія, колишній Інститут благородних дівиць та інші будинки, споруджені в той час у Києві.

В більшості випадків будинки на Хрещатику були дрібні і ставились торцями до вулиці. Ця особливість забудови, безперечно, надавала Хрещатику вигляду вулиці глухого провінціального містечка.

Наочне уявлення про Хрещатик 50 pp. XIX ст. дає загальний вигляд його на панорамі, яка являє собою зведення до одного масштабу різних ілюстративних документів, що належать до різних часів, зображених у різних масштабах, а іноді і без зазначення масштабу.

34. Панорама Хрещатика за станом забудови лівої сторони на 1851 рік (верхня) і на 1941 рік (нижня).

35. Панорама Хрещатика за станом забудови правої сторони на 1851 рік (верхнії) і на 1941 рік (нижня).
Виконано арх. Л. Г. Лисою за участю арх. Г. Г. Непш під керівництвом арх. А. О. Матушевича.

Верхня розгортка представляє Хрещатик за станом на 1851 рік, тобто до моменту перебудови Хрещатика з одноповерхового в багатоповерховий, а друга - нижня показує стан Хрещатика на 1941 рік. Архітектурна розгортка за станом на 1851 рік наочно показує, що забудова Хрещатика на цьому етапі в архітектурно-художньому відношенні нічого цікавого не представляла. Не маючи композиційного архітектурно-планувального задуму в організації забудови в плані, Хрещатик був також позбавлений архітектурно-художнього задуму в композиційній побудові загального силуету забудови вулиці.

36. Загальний вигляд забудови початку правої сторони Хрещатика у 80-х роках XIX ст.

На фоні дрібної приватновласницької забудови відзначались такі триповерхові будинки, як № 2, 12 (за проектом архітектора О. В. Беретті - сина) і № 16 (невідомого автора), рішені в спокійних пропорціях. Виділялись на загальному фоні забудови такі споруди, як будинок № 24 (невідомого автора), Перший київський театр (архітектор Меленський) та кілька інших більш дрібних будов, споруджених на початку XIX ст., рішених в стилі ампір, що набрав досить широкого поширення в той час.

Але Хрещатик того часу мав ще й інші якості. Схили долини, між якими він розташований, мали примхливу форму. Природні височини піднімались на 25-35 м над Хрещатиком, утворюючи тераси. Окремі виступи високих плато (Липок і Старого Kиєва) як миси розташовувались на різних відстанях від вулиці, то затискуючи її в рамки 100-150 м, то розкриваючи більш далекі перспективи на 400-500 м. Природа надала Хрещатицькій долині винятковий за мальовничістю і різноманітністю топографічний силует.

37. Будинок старої пошти, Хрещатик №№ 24-26 (будова першої чверті XIX ст.).

Вся долина, особливо північно-західний її схил (з боку Липок), була вкрита великими масивами зелених насаджень. Тут були суцільні сади і парки, причому в організації їх відчувалась дбайлива рука людини, не позбавленої художнього смаку. На тих же панорамах видно групові посадки декоративних порід, культивування газонів і чагарників, помітна висока майстерність в сполученні зелені з топографічними особливостями та вміле створення терас, відкосів, доріг, доріжок та інших елементів.

Треба відзначити, що в озелененні Хрещатацької долини, як і в багатьох місцях Києва того часу, широкого застосування набрали Стрункі тополі, які надавали мальовничому вигляду долини своєрідної краси українського ландшафту.

Тополями були обсаджені цілі вулиці, що примикають до Хрещатика: колишня Інститутська (тепер Жовтневої Революції), колишня Трьохсвятительська (тепер вул. Жертв Революції), Кругло-Університетська, відомий своїми тополями колишній Бібіковський бульвар (тепер бульвар Тараса Шевченка).

38. Вид на забудову та благоустрій лівої сторони Хрещатика з валу укріплень Старого Києва.
(Кінець першої половини XIX ст.). В центрі на горизонті - будинок Інституту благородних дівиць, поруч - сади на спланованих терасах схилів Хрещатицької долини з боку Липок. На передньому плані зліва - пожежна вишка.

Забудова Хрещатика спочатку розміщувалась вздовж вулиці вільно розташованими окремими будинками в індивідуальних садибах.

Збудовані трохи пізніше в різних місцях долини на терасах уступів споруди не тільки не погіршували цікаві краєвиди, але й пожвавлювали їх.

Ці архітектурні вкраплення були органічно пов'язані з навколишньою природою. Вони не тільки не порушували, а й доповнювали її. Зразком такої забудови можна вважати будинок колишнього Інституту благородних дівиць, один з небагатьох будинків, які є пам'ятниками архітектури середини XIX ст., створених у Києві за проектом академіка архітектури В. І. Беретті, автора будинку Київського університету.

Видатний майстер архітектури, ставлячи великий за об'ємом будинок, розумів умови місцевості, відчував масштаб топографії долини і знайшов відповідний масштаб своєму творові. Хоч будинок Інституту безпосередньо і не стояв на лінії вулиці, проте, займаючи командну висоту в глибині кварталу, він був доступний для огляду і брав участь в архітектурно-просторовій організації не тільки вулиці, але й усього прилеглого району. В цьому, власне, і полягала перевага способу забудови долини.

В значно меншій мірі таку ж роль в архітектурно-просторовій організації Хрещатика відігравали і такі споруди, як особняк Беретті на другій стороні вулиці Жовтневої Революції проти будинку колишнього інституту, будинок товариства "Сулимовка" по вул. Енгельса, пожежна вишка по Мало-Підвальній вулиці, а також будинок костьолу на пересіченні вулиць Жертв Революції і Костьольної.

39. Панорама забудови схилів Хрещатицької долини.
На задньому плані - загальний вигляд забудови Старого Києва, що розкривається з плато Липок. На передньому плані - озеро в кол. садибі Мерінга (тепер площа та сквер коло театру ім. Франка, перед його забудовою). Друга половина XIX ст.

Навіть такі більш віддалені архітектурні комплекси, як Михайлівський монастир, будинок Присутствених місць, Софійський собор та ін., в той час, коли вулиця мала вільну й малоповерхову забудову, в тій чи іншій мірі брали участь в архітектурно-просторовій організації Хрещатика. Початок Хрещатика закритий гіркою і садом з боку дніпровських схилів, і лише в протилежному напрямі Хрещатицька долина розкривала вид на мальовничі схили Черепанової гори і на більш далекі силуети високих місць - Байкової гори, Деміївки і Голосієва.

Вузька Хрещатицька долина, затиснута височинами, не могла брати участі в створенні природного силуету міста. У зв'язку з цим забудова Хрещатика, яка поступається висотою сусіднім височинам, також не могла брати участі в створенні архітектурного силуету міста. Цю роль по праву відігравали прилеглі високі плато і архітектурні споруди, що містилися на них.

Дальший хід забудови Хрещатика з моменту перетворення його в торговий і діловий центр почав змінювати його вигляд. Вільна забудова садиб віддала своє місце багатоповерховим будинкам, що забудовувалися в одну суцільну стіну по периметру вулиці.

Внаслідок цього знищувались спочатку сади садиб вздовж вулиці і закривались високими будинками мальовничі схили з їх багатими масивами внутріквартальних зелених насаджень 46

Через невдалу забудову району Бесарабської площі, за планом 1837 p., були закриті і більш далекі перспективи, що відкривалися з Хрещатика в південно-західному напрямі. Був також закритий єдиний вид з південно-західної частини міста в бік Хрещатика.

40. Будинок Наркомфіну Української РСР (колишній банк) - Хрещатик, № 32. Арх. Ф. І. Лідваль.

В результаті дальших будівельних етапів Хрещатик до початку війни 1914 р. був остаточно замкнений суцільною забудовою по фронту вулиці, а забудовою глибини кварталів були знищені всі внутріквартальні зелені масиви.

Капітальна забудова вулиці ні в якій мірі не могла змінити знищеної природної краси ні організацією забудови в плані, ні створенням силуету забудови вулиці, ні архітектурною якістю самих будов. На всьому позначались: недооцінка природних умов Хрещатицької долини, інтереси приватновласницької забудови, висока рента на землю, гонитва за наживою в умовах будівельної гарячки торгового і ділового центра, що розвивався, і відсутність керівного архітектурного начала. Незважаючи на те, що в районі Хрещатика були зосереджені найбільші будинки, вони не брали участі в організації архітектурного вигляду міста, його силуету, бо, перебуваючи в долині, були приховані від глядача.

Цікавих архітектурних комплексів тут не було створено. Вузькі садиби по фронту забудовувались по лінії вулиці і, більш того, кожний забудовник намагався висунути на тротуар східці або сходи, приямки для вікон підвалів та інші елементи будови. Через це тротуари набирали порізаного, неприємного вигляду.

41. Вигляд будинків Хрещатика за капіталізму (Малий пасаж, № 34).

У вертикальному відношенні, тобто в створенні силуету забудови вулиці, картина вийшла надзвичайно непривабливою. Чергування багатоповерхових будов в 5-7 поверхів з малоповерховими, навіть одноповерховими, які збереглися ще з початку утворення вулиці, мало випадковий характер і справляло дуже невигідне враження.

В архітектурному відношенні самі будинки, за винятком небагатьох, не мали ніякої цінності. Прикладами кращої архітектурно-художньої творчості того часу були лише такі одиниці як: № 6 (арх. Зекцера і Торова), № 8-а (акад. Л. М. Бенуа), № 8-6 (арх. П. С. Андреева), № 12, до надбудови (академіка О. В. Беретті), № 16 (невідомого автора), № 32 (акад. Ф. І. Лідваля) і деякі інші.

Але ця незначна кількість споруд, яка має матеріальну й архітектурну цінність, особливо № 32, 8-а і 8-6, не могла створити суцільного архітектурного вигляду Хрещатика. Творчість їх авторів була утруднена рядом умов приватновласницької системи забудови Хрещатика, вимогами забудовників, несприятливими конфігураціями садиб, переущільненісгю забудови та іншими умовами. Що ж до архітектурного рішення цих найбільш цінних будинків, то треба відзначити, що вони далі Хрещатику лише архітектуру вуличних фасадів, до чого, власно кажучи, і могло зводитись зовнішнє архітектурне рішення умовах суцільної забудови по периметру кварталу. Ці вкраплення, які заслуговують на увагу, не могли змінити архітектури Хрещатика.

42. Загальний вигляд забудови початку Хрещатика у другій половині XIX ст.

Архітектура фасадів переважної більшості будинків по фронту вулиці нічого цінного не складала. Часто це була архітектура, яка відповідала обивательським смакам замовця-купця. Багатіям потрібні були прибуткові будинки, коробки для навішування вивісок, плакатів і реклам, які закривали всі головні фасади

Архітектурне оформлення дворових фасадів і фасадів будинків, споруджених в глибині кварталів, майже було відсутнє. Будинки, які займали командні місця на терасах, що піднімаються від Хрещатика, вирішувались без урахування їх видимості з висот протилежних кварталів і вулиць, що підводять у цьому напрямі. Дворові фасади верхніх паралельних Хрещатику вулиць і хаотичне нагромадження внутріквартальної забудови, позбавлене будь-якого архітектурного задуму, зіпсували вид долини з прекрасними садами.

К началу страницы
Зміст    Функціональне значення Хрещатика    Хрещатик радянського періоду