Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикации
А. О. Матушевич, архітектор
ХРЕЩАТИК
 

Впорядкування Хрещатика

До 50-х pp. минулого століття Київ і зокрема Хрещатик майже не були впорядковані. Мандрівники, які захоплювались прекрасним виглядом Києва на під'їздах до нього, розчаровувались, потрапивши в місто. В суху погоду жителі задихались від пилу, а в дощову - потопали в болоті. На вулиці виливались помиї.

Брудним і антисанітарним місцем на Хрещатику була і садиба, зайнята будинком Міської Думи, де зосередили свою діяльність "батьки міста", які відали його впорядкуванням.

Київський міський водопровід споруджено в 1870-72 pp. Загальноміська каналізація - в 1895 р.

З влаштуванням водопроводу становище значно змінилось. Мостова Хрещатика, хоч і з перебоями, поливалась і милась водою. З влаштуванням каналізації поліпшився також загальносанітарний стан всього цього району.

Ставши головною магістраллю міста, Хрещатик 60-х pp. XIX ст., поряд з іншими основними вулицями міста, вкрився булижною мостовою.

31. Схема зливостоків Хрещатицького басейну і місце затоплення.

Булижне брукування на Хрещатику існувало до 1904 року, причому тип поперечного профілю вулиці був самий примітивний. Від проїжджої смуги тротуари відокремлювались булижними відмостками і рядом дерев'яних стовпчиків по брівці, замість бордюрного каменя - борта. Конструкція покриття була також найпростішою, що сприяло швидкій деформації і псуванню мостової, а також і профілю вулиці.

Мостова Хрещатика часто руйнувалась, особливо під час великих дощів, і вулиця ставала іноді зовсім непроїжджою.

Руйнуванню вулиці сприяли затяжні сильні дощі. Зафіксовані до останнього часу зливи (1839, 1848, 1865, 1905, 1931, 1932, 1936 і 1946 pp.) завдавали значних руйнувань. Ураганні вітри, що супроводжували зливи, зривали дахи з будинків, вивертали з корінням дерева, валили горожі. Потоки води, що линули з схилів долини на Хрещатик, збирались в пониженій його частині - сідловині і піднімались до висоти одного метра. На Хрещатику затоплялись підвали і нижні поверхи будинків, припинявся будь-який рух.

Це було результатом нерішеного в планувальному відношенні (горизонтальне й вертикальне планування) району площі Бесарабки в проекті плану 1837 p., неправильної забудови в цьому місці лівої сторони Хрещатика і самої площі і, нарешті, відсутності доброї зливової каналізації. Плануванням не намічено траси, що забезпечувала б вихід атмосферних вод по дну долини, а рантова забудова цих місць, яка викликала підняття рівня землі, перегородила тальвег, створивши, таким чином на Хрещатику улоговину. В силу цього природний вихід води в бік Басейної вулиці і далі - в басейн р. Либідь був закритий.

32. Поздовжні профілі по Хрещатику, по Червоноармійській вулиці та по дну Хрещатицької долини з виходом на Басейну вулицю (нижній відтинок від точки переламу).

Таке становище Хрещатика набрало катастрофічного характеру: виникла настійна необхідність в створенні спеціальних споруд по відведенню зливової води.

Перша водоодвідна труба була прокладена, приблизно, від будинку № 52 по Хрещатику через Бесарабку до яру біля Прозорівської вулиці.

У 1889 р. була збудована нова труба Хрещатицького зливовідводу, яка також не могла справитись повною мірою з зливовими водами.

Розмиви і ями на мостовій, які виникали під дією зливової води, не тільки спотворювали і без того непривабливий зовнішній вигляд Хрещатика, але й робили його на довгий час непридатним для руху транспорту й пішоходів.

Всі перелічені обставини, а також незначний уклон подовжнього профілю Хрещатика і його значення як центра міста вимагали поліпшення вуличного покриття.

З 1904 р. була почата заміна булижного мощіння кубиками з граніту. Конструкція була прийнята така: під кубикове покриття була закладена суцільна бетонна основа завтовшки в 3 вершки, поверх неї на тонкий шар піску укладались кубики розміром 3x3x5 вершків, з заливкою швів цементним розчином. Незважаючи на те, що Хрещатик - коротка вулиця, реконструкція його провадилась досить довго.

Проте в 1910 р. замощування було доведене до кінця. Тротуари були обрамовані бортовим гранітним камінням і викладені бетонними плитами. В такому вигляді кубикова мостова існувала до 1936 року, коли була замінена більш досконалим покриттям - асфальтом по попередній бетонній основі. Повна реконструкція полотна всієї магістралі за один літній сезон могла бути виконана лише в умовах радянського соціалістичного містобудівництва.

***

Освітлення Хрещатика пережило кілька етапів. На початку XIX ст. вулиця зовсім не освітлювалась. Згодом були встановлені ліхтарі з гасовими лампами. В 70-х pp. минулого століття ліхтарі на Хрещатику були переведені на газове освітлення.

Електричне освітлення на Хрещатику появилось в 1900 р. З цього часу колишні жалюгідні вуличні ліхтарі заввишки в 4 м були замінені металевими щоглами, що збереглися на багатьох вулицях міста і до цього часу. Зовнішнє устаткування в смузі вулиці було також занадто непривабливим. Незграбні дерев'яні стовпи і металеві ґратчасті щогли для різного виду повітряних комунікацій, стовпи ліхтарів, вивіски, реклами і т. ін. були встановлені без усякого порядку. Цей ліс стовпів з значною кількістю проводів, протягнутих у різних напрямах і площинах, захаращував простір вулиці і надавав їй надзвичайно непривабливого вигляду. Якщо описані вище елементи впорядкування Хрещатика прогресували у своєму розвиткові, то такий важливий елемент зовнішнього впорядкування вулиці, як зелень, зовсім був відсутній. Сама смуга вулиці довгий час залишалась неозелененою, незважаючи на те, що в більш ранні часи всі прилеглі до Хрещатика квартали, особливо лівого боку, були багаті на масиви внутріквартальних зелених насаджень. Садиби по периметру кварталів теж у минулому мали свої сади. Все це було знищено поступовим ущільненням забудови Хрещатика.

Початком зародження деяких окремих елементів устаткування і зовнішнього впорядкування в смузі Хрещатика є, в основному, друга половина XIX століття і особливо остання його чверть. Цьому сприяло, по-перше, переміщення торгової; діяльності Києва з Подолу і Печерська на Хрещатик і, по-друге, дальший розвиток цієї діяльності в районі Хрещатика, що j стосується моменту перетворення його в торговий і трохи 1 пізніше - в адміністративний центр міста (з 70-х pp. XIX ст.).

На початку XX ст. на Хрещатику були введені нові види впорядкування і поліпшувались існуючі. Слід відзначити, що коли на Хрещатику зосереджувались майже всі види міськового впорядкування, то інші райони міста, не говорячи вже про околиці, залишались майже невпорядкованими. Якщо на Хрещатику були водопровід, каналізація, газ, електрика, трамвай та ін., то на околицях не було в достатній кількості колодязів. Про мостові, тротуари і засоби транспортного зв'язку не могло бути й мови.

Розвиток елементів впорядкування і устаткування в дореволюційному Києві був тісно зв'язаний з умовами життя типового капіталістичного міста, з його хаосом у розвиткові всіх галузей міського господарства. Так само, як і в забудові, у впорядкуванні Хрещатика був створений повний хаос як в надземній, так і в підземній його частині.

Міське управління, що являло собою в основному групу капіталістів, чиновників, купців, які захищали свої власні інтереси, не могло інакше розв'язувати завдання міського господарства, а тому багато питань в забудові та впорядкуванні міста: зливостоки, озеленення та ін. - не були розв'язані.

К началу страницы
Зміст    Забудова Хрещатика    Функціональне значення Хрещатика