Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикации
А. О. Матушевич, архітектор
ХРЕЩАТИК
1. Будинок, що існує тепер, № 12 по Хрещатику, надбудований четвертим поверхом в 1939 році. Вернуться в текст
2. Будинок споруджено в 1882 р. за проектом академіка архітектури В. М. Ніколаєва, який був у той час міським архітектором. Вернуться в текст
3. №№ 7, 9, 29, 33 та ін. існували до 1941 p., а № 58 існує і тепер. Вернуться в текст

 


Забудова Хрещатика

Забудова Хрещатицької долини до 1780 р. не мала ще організованого характеру. Це були окремо забудовані ділянки на широкому лісовому просторі.

Формування вулиці в Хрещатицькій долині починається лише з 1797 p., чому сприяло переведення з Дубно в Київ Контрактового ярмарку.

11. Загальний вигляд забудови схилу Хрещатицької долини з боку Старого Києва.
1861 рік.

В цей період виділялись і забудовувались ділянки схилів Крещатицької долини від валів укріплення Старого Києва до дороги, на відстані від нинішньої площі ім. Сталіна до вулиці Свердлова. До 1805-1806 pp. були роздані під забудону ділянки на цьому відрізку і з протилежної сторони. Вулиця, що утворилася таким чином, забудовувалась, в основному, одноповерховими жилими дерев'яними будинками - як звичайна околиця міста.

У всьому Києві до кінця XVIII ст. з загальної кількості 4000 будинків налічувалось 49 кам'яних. Первісна забудова Хрещатика була виключно жилого призначення. Лише на початку вулиці на правому боці (тепер садиба № 2) була споруджена велика дерев'яна будова Першого київського театру за проектом архітектора А. Меленського (1802-1805 pp.).

12. Садиба й забудова Першого київського театру на плані ситуації пл. ім. Сталіна 1950 року.
Т - театр;
Д - допоміжна забудова.

Забудова вулиці проходила спочатку досить слабими темпами. Лише пожежа Подолу в 1811 р. мала деякий вплив на дальший хід її розвитку. Багато погорільців оселялись в різних частинах міста, в тому числі - і на новій тоді Театральній вулиці, на якій появились дрібні кустарні підприємства, крамниці, шинки і заїжджі двори.

13. Вид з площі від будинка Першого київського театру на забудову Олександрівської вул. В центрі фонтан Іван.
(Фоторепродукція з малюнку. Початок другої половини XIX ст.).

Значно інтенсивніше йшла забудова вулиці в 30-х роках XIX ст. На цьому позначилось розширення Печорської кріпості і зв'язане з ним виселення жителів з смуги еспланади, де була знесена велика кількість будинків Печерська. Дехто з тих, хто виселявся з цієї частини міста, одержали ділянки на Театральній вулиці, яка значно інтенсивніше забудовувалась після затвердження проекту плану 1837 р., в якому вона дістала назву Хрещатицької.

14. Загальний вид на забудову початку Хрещатика, на площу перед будинком Першого київського театру та початок колишньої Олександрівської вулиці
Ліворуч, під яркою - будинок театру. (Фоторепродукція панорами - малюнка з будинку колишнього Інституту благородних дівиць. 1850 р.)

В дальші роки на Хрещатицькій вулиці появлялись в різних її місцях кам'яні будинки в два і три поверхи. До таких будинків належать: З-поверховий будинок № 121, споруджений в кінці 1840 р. за проектом О. В. Беретті (сина); З-поверховий будинок Європейського готелю, споруджений в 1851 р. за проектом того ж автора на місці колишнього дерев'яного театру, знесеного перед спорудженням готелю (існуючий тепер будинок - Хрещатик № 2); З-поверховий будинок, який існує тепер - Хрещатик № 16, споруджений в 1851 році (автор невідомий) ; З-поверховий будинок колишнього Інституту благородних дівиць, споруджений в 1838-42 pp. за проектом професора Петербурзької Художньої академії В. І. Беретті (батька). Тепер збереглись стіни цього будинку, зруйнованого в 1943 році німецько-фашистськими загарбниками.

15. Вид з Царської площі від будинку Європейського готелю (на місці Першого київського театру) на забудову Олександрівської вул. кінця ХІХ ст.
Перспективу завершує будинок Історичного музею.

Хоч будинок Інституту беспосередньо не стояв на лінії Хрещатика, проте, його вигідне розташування в прилеглому кварталі на висоті 25 м над вулицею впливало на архітектурно простороне оформлення Хрещатика і прилеглої Хрещатицької площі (тепер - ім. Калініна).

З ілюстрацій 60-х років XIX ст. видно, що вздовж Хрещатицької та інших вулиць, що в неї вливаються, була значна кількість садиб, забудованих невеликими будинками. Лише на ділянці від театру до Хрещатицької площі і при підході до колишньої Лютеранської вулиці на той час вільна забудова змінювалась на суцільну дво- і триповерхову забудову.

16. Вид на забудову лівої сторони Хрещатика проти Хрещатицької площі до 70-х років XIX ст.
На задньому плані ліворуч - будинок Інституту благородних дівиць.

17. Загальний вигляд Хрещатицької площі до спорудження на ній будинку Міської Думи.
На задньому плані будинок "Присутственных мест". 70-ті роки XIX ст.

Різко змінився і характер забудови міста, зокрема Хрещатика: жалюгідні одноповерхові будинки, вкриті деревом, що почорніло від часу і вкрилося мохом, зникають разом з своїми довгими дощатими парканами, і на їх місці височать багатоповеркові кам'яні будинки, в яких влаштовувались великі, розкішно обладнані магазини, які займали майже всі нижні поверхи.

У порівняно короткий період Київ значно виріс. У багато разів збільшилась кількість торговельних закладів, агентств і представництв, появився ряд нових банків та інших кредитних установ. Вони знаходились у центрі міста, в першу чергу - на Хрещатику, який, у зв'язку з цим, став центром ділового й торговельно-промислового життя міста.

18. Загальний вигляд забудови Хрещатика у районі Прорізної та Лютеранської вулиць.
Початок другої половини XIX ст.

За лінією садиб всередині кварталів тяглись великі зелені масиви - рештки лісів колишньої Хрещатої долини. Процент забудови кварталів в цілому був низький (5-8 проц.), а в межах самої смуги садиб по периметру кварталів густота забудови була вище і доходила в той час до 15-20 проц.

В такому стані перебувала забудова Хрещатика аж до 70 pp. XIX ст.

Розвиток капіталізму в Росії і на Україні після скасування кріпацтва позначився на зростанні такого великого міста як Київ.

Споруджена в 1870 році залізниця (схід-захід), потужна транспортна водна артерія - Дніпро (північ-південь) сприяли тому, що Київ став центром значного економічного району.

У зв'язку з зростанням економічного значення стала змінюватись і його структура. Центр торгово-промислового й ділового життя міста поступово перейшов з Подолу на Хрещатик.

19. Загальний вигляд Хрещатика від Бесарабки. Початок другої половини XIX ст.

Через це збільшився попит на будівельні ділянки. Будівельним ажіотаж підняв до небувалих розмірів земельну ренту. Хрещатик забудовувався суцільною стіною багатоповерхових будинків по периметру кварталів (рантова забудова).

Для одержання великого фронту забудови по вулицях в центрі міста існуючі тоді крупні квартали з великими внутріквартальними зеленими масивами переплановувались і розбівались на ряд дрібних кварталів, наприклад, замість садиби проф. Мерінга, розм. 10 десятин, що існувала до 1897 р. в кварталі між Хрещатиком, Інститутською, Банковою і Лютеранською вулицями появились нові квартали і вулиці: Мерінговська (нині - ім. Заньковецької), Миколаївська (нині - ім. Карла Маркса), Ольгинська (нині - ім. Маяковського), Нова вулиця і площа Миколаївська (нині площа ім. Франка).

20. Загальний вигляд Хрещатика від Бесарабки у 80-х роках XIX ст. У центрі по осі вулиці устаткування біля зливоприймача.

Рента на землю, що неймовірно швидко зростала, а також гонитва за шаленою наживою приводила до забудови і внутрісадибних просторів, де споруджувались також багатоповерхові кам'яні будинки.

Уявлення про земельну ренту на Хрещатику та її зростання в цей період бурхливого будівництва в Києві дають такі приклади: якщо в 90-х роках XIX от. згадувана вище садиба проф. Мерінга, площею в 10 десятин, була придбана за 300 тис. карбованців, то садиба, що належала колись Штіфлеру (Хрещатик № 25), площею в 1 гектар, трохи пізніше була придбана колишнім страховим товариством "Россия" за 1 мли 500 тис. карбованців. Якщо в першому випадку квадратний метр, земельної ділянки продавався за 7-8 карбованців, то в другому випадку ця вартість 1 кв. метра земельної ділянки доходить до 150 карбованців, тобто в 20 разів більше.

21. Загальний вигляд Хрещатика з булижним бруком.
Кінець XIX та початок XX ст.

22. Загальний вигляд мостової на Хрещатику проти садиб №№ 4, 6, 8, 10.
Початок XX ст.

Непомірне зростання цін на землю, природно, приводило до прагнення використати земельну ділянку навіть на шкоду всім вимогам санітарно-гігієнічного і протипожежного характеру.

Забудова в центральному районі і, особливо, на Хрещатику провадилась з недопустимо малими розривами між окремими будинками в глибині кварталів.

В результаті такої "містобудівельної" практики були знищені внутріквартальні зелені масиви. Їх місце зайняли багатоповерхові будинки з дворами-колодязями, без провітрювання, освітлення, з багатьма підсобними приміщеннями і складами, з дворовими вбиральнями, помийними ямами, смітниками. Щільність забудови в окремих кварталах доходила до 70-75 проц. за станом на 1914 рік.

23. Загальний вигляд забудопи правої сторони Хрещатика від № 6 до площі ім. Калініна.
Тридцяті роки XX ст.

За сорокап'ятирічний період (1870-1914 pp.) Хрещатих весь був забудований суцільною стіною будинків, які належали приватним власникам. Колишня Хрещатицька площа, нині - площа ім. Калініна, була забудована в 1874-76 pp. будинком Міської Думи за проектом арх. Шілле. Цим самим краща площа на головній магістралі міста була ліквідована. Закривши площу будинком Думи, поставленим майже на загальній лінії забудови правого боку вулиці, "впорядкувальники міста" остаточно перетворили Хрещатик на всій відстані в коридор суцільної рантової забудови.

24. Будинок колишньої Міської Думи до надбудови третього поверху.

Другим невдалим рішенням є постановка будинку колишніх купецьких зборів2 у саду на теперішній площі ім. Сталіна. Непривабливий 3-поверховий будинок, займаючи дуже вїдповідальне місце на площі, що замикає Хрещатик, не дав йому належного архітектурного завершення і закрив вид на сад вихід на схили Дніпра.

1895-1914 pp. були періодом бурхливого будівництва. За ці 20 років досить чітко сформувався вигляд передреволюційного Києва в цілому і Хрещатика зокрема. Цей вигляд у достатній мірі відбивав усю безпринципність і випадковість архітектурно-планувальних рішень в умовах капіталістичної містобудівельної політики.

25. Будинок колишніх купецьких зборів.

(Фото кінця XIX ст.)

Використавши весь фронт забудови Хрещатика по периметру кварталів, а також внутрісадибні простори, будівництво поширилось на вулиці, що вливаються в Хрещатик, і прилеглі до нього центральні квартали. Великі квартали розбивались на дрібні, і заново створювані вулиці забудовувались багатоповерховими (5-7 поверхів) будинками. В кварталі між вулицею К. Маркса і Жовтневої Революції в садибі, що належала колись купцю Гінзбургу, були споруджені будинки в 9 і 11 поверхів. В цей час Хрещатик, забудований суцільною стіною будинків, по фронту кварталів, що виходять до нього, являв собою надзвичайно строкату картину. Поряд з 4-повер-ховими будинками стояли, в переважній більшості, 3 і 2-по-верхові, які чергувалися з одноповерховими дерев'яними будинками часів колишньої Хрещатицької вулиці3.

26. Вид з Хрещатика на забудову Інститутської вулиці першої чверті XX ст.
Перспективу завершує житловий будинок на 11 поверхів.

27. Загальний вигляд забудови Хрещатика від площі ім. Калініна до площі ім. Сталіна у 20-х роках XX ст.

28. Загальний вигляд забудови лівої сторони Хрещатика від Бесарабки в напрямі площі ім. Калініна. 1933 рік.

В 1908-1914 pp. Хрещатик вступив у нову фазу розвитку, як центральна частина капіталістичного міста. Одно-дво- і триповерхові будинки замінювались багатоповерховими прибутковими будинками в 5-7 поверхів.

У цей період споруджувались будинки переважно комбінованого функціонального призначення (житло, магазини і різного роду контори) і в меншій мірі - будинки чисто службового призначення. Це викликалось умовами розвитку торгівлі і ділового життя Києва в капіталістичній системі.

29. Вид з Крутого спуску на Бесарабку до забудови її Критим ринком.

Спорудженням великого будинку Критого ринку площа була остаточно ліквідована, а одна з найважливіших магістралей міста, що вливається в цьому пункті в Хрещатик, бульвар Тараса Шевченка - була позбавлена прямого виходу на Печерськ і далі - до мостових переправ через Дніпро.

Треба відзначити, що і Хрещатик, і багато прилеглих до нього вулиць були закріплені забудовою без проведення попередньої інженерної підготовки, тобто без вертикального планування полотна вулиць, в силу чого подовжні профілі багатьох з них дістали значних уклонів.

30. Критий ринок на Бесарабській площі.

Бурхливе будівництво Києва, що провадилося на початку XX століття, привело, таким чином, до сильного переущільнення забудови Хрещатика і остаточно закріпило ті невдалі планувальні рішення, які були в проекті плану міста 1837 р.

В будівельних конструкціях цього періоду переважали: цегла, метал, бетон, а де-не-де впроваджувався і залізобетон.

До цього періоду належить також забудова Бесарабки будинком Критого ринку (1910 p.), що ще більше поглибило помилку в рішенні цього важлизого життєвого вузла міста.

Імперіалістична війна 1914 р. припинила будівельну діяльність в Києві. В епоху соціалістичного будівництва Хрещатик вступив майже в тому вигляді, в якому застала його війна 1914 р.

К началу страницы
Зміст    Хрещатик - вулиця    Впорядкування Хрещатика