Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикации
А. О. Матушевич, архітектор
ХРЕЩАТИК
1. Укріплення за лінією ретраншементу. Рештки земляного валу - укріплення збереглись до цього часу в садибі №З по Пушкінській вулиці. Вернуться в текст
2. В хронологічному порядку площа мала назву Царської, потім-Рево-люції, а згодом - 3-го Інтернаціоналу. Вернуться в текст
3. Раніше - Хрещатицька, Думська і Радянська. Вернуться в текст
4. Театральна, а пізніше Трьохсвятительська. Назва - "Театральна" була дана цій вулиці в проекті Києва 1837 p., де колишня Театральна названа Хрещатицькою вулицею. Вернуться в текст
5. Раніше - Бібіковський бульвар. Вернуться в текст
6. Раніше - Університетська. Вернуться в текст

 


ХРЕЩАТИК - ВУЛИЦЯ

В кінці XVIII ст. (1797 р.) ділянка дороги Хрещатицької (Хрещатої) долини на відстані від нинішньої площі ім. Сталіна до нинішньої вулиці Свердлова починає перетворюватись у вулицю з однобічною забудовою в основному правої сторони. Південно-східні схили Хрещатицької долини від валів укріплення Старого Києва до самої дороги забудовуються, розвиваючи, таким чином, Старий Київ у південно-східному напрямі. Ця ділянка вулиці за планом 1800 р. має назву Хрещатик.

6. Вулиця Хрещатик за планом Києва 1803 р.
1-1 - дорога у Васильків;
2-2 - дорога на Печерськ;
3-3 - дорога з Печерська на Поділ;
ПВ - Печерські ворота;
Ф - вали Старокиївської кріпості;
Р - лінія укріплень між Старим Києвом і Печерськом (ретраншемент);
Б - бастіон;
С - Софійський собор.

У 1803 р. забудовується на тому ж відрізку і лівий бік дороги причому на всій ділянці Хрещатика споруджувались винитково жилі будинки, крім однієї садиби - першого в Києві театру (тепер Хрещатик № 2).

З моменту спорудження театру Хрещатик називався Театральною вулицею. За планом, складеним у 1806 p., вулиця Театральна була доведена до лінії ретраншементу, до пункту розташування бастіону1. На цій ділянці вона була прямолінійною З плану Києва 1830 року видно, що правий бік Театральної вулиці вийшов за межі цієї лінії аж до теперішнього бульвару Тараса Шевченка.

7. Вулиця Хрещатик за планом Києва 1806 року.
1-1 - дорога у Васильків;
2-2 - дорога на Печерськ;
З-3 - дорога з Печерська на Поділ;
ПВ - Печерські ворота;
Ф - вали Старокиївської кріпості;
Р - лінія укріплень між Старим Києвом і Печерськом (ретраншемент);
Б - бастіон;
С - Софійський собор;
Т - Перший київський театр.

На цьому плані вулиця Хрещатик показана зігнутої конфігурації, що нагадує трохи нинішню, але пролягала вона по Іншій трасі значно вище по південно-східному схилу долини.

Незважаючи на спроби складання проектних планів для деяких районів Києва (Липки, Поділ) в 1803 і 1806 pp., вулиці основному утворювались стихійно, без будь-якого регулювання. Забудовувались вони виключно в інтересах особистих вигід окремих забудовників і освоювались в міру відводу садибних ділянок. В результаті вони набирали свавільного напряму і неправильної конфігурації в загальному плані міста.

Остаточні контури вулиця в Хрещатицькій долині набирає в проекті плану Києва 1837 року, на якому вона називається вже Хрещатицькою вулицею. За цим планом залишається лише траса ділянки колишньої Театральної вулиці, від площі ім. Сталіна до площі ім. Калініна, а решта - до площі Бесарабки набирає нового напряму, який трохи відрізняється від напрямів, показаних у планах попередніх років, що видно з схем об'єднаних трас Хрещатика за період його формування. Перепланування Хрещатицької вулиці, показане на плані Києва 1837 p., було більш правильним рішенням, бо воно випливало, по-перше, з загального планувального рішення міста того часу, і, по-друге, тому що траса Хрещатицької вулиці була краще пов'язана з топографією місцевості. Вона прокладена майже на всій своїй відстані по пологому дну тальвега. Відступ зроблено лише на невеликій ділянці. Не доходячи 200 м до бульвару Тараса Шевченка, нова траса Хрещатицької вулиці в силу прямолінійного свого напряму була виведена з дна долиниі спрямована по південно-східному її схилу. Таким чином, в зазначеному пункті був створений перелом подовжнього профілю Хрещатика (сідловина). Поворот тальвега від цього місця, г. напрямі до Басейної вулиці, не був врахований в планувальному рішенні плану 1837 р.

8. Вулиця Хрещатик за планом Києва 1830 р.
ПВ - Печерські ворота;
Ф - вали Старокиївської кріпості;
Р - лінія укріплень між Старим Києвом та Печерськом (ретраншемент);
Б - бастіон;
С - Софійський собор;
К - костьол;
Т - театр;
КП - Кловський палац.

Закривши стару дорогу на Печерськ, тут не передбачили нової траси вулиці по тальвегу. В дальшому виникли труднощі і підведенням зливових вод з Хрещатицької вулиці.

Хрещатицька вулиця за проектом 1837 р. починалась від теперішньої площі ім. Сталіна2 і закінчувалась біля площі Бесарабки.

9. Вулиця Хрещатик за планом Києва 1837 року.
ПК - Хрещатицька площа;
ПБ - площа Бесарабка;
Ф - вали Старокиївської кріпості;
Б - бастіон;
С - Софійський собор;
К - костьол;
Т - театр;
КП - Кловський палац.
Пунктиром показана існувавша ситуація за планом 1830 р.

На місці колишніх Печерських воріт запроектована і згодом здійснена теперішня площа ім. Калініна3.

Всі площі правильно розміщені в плані району Хрещатицької вулиці, але вони не набрали належного архітектурно-планувального рішення. Питання виведення транспортних поперечних зв'язків двох нагірних частин міста через ці вузлові пункти вулиці також залишились нерозв'язаними. Особливо це стосується площі ім. Сталіна і Бесарабки.

Найбільш характерним прикладом цього є вулиця Жертв Революції4, яка повинна служити зв'язком площі ім. Сталіна з Старокиївською нагірною частиною.

Ця вулиця, намічена планом 1837 р. і здійснена згодом по крутому підйому (14-15%), не могла скільки-небудь задовільно розв'язати поперечний зв'язок двох нагірних частин міста в такому важливому і єдиному місці переходу. Ця хиба позначилась через кілька років після прокладання і забудови цієї вулиці. Архівні матеріали свідчать, що в 1853 р. була створена спеціальна комісія, яка займалась питанням проведення вулиць від Михайлівської площі, мимо огорожі Михайлівського монастиря, на Хрещатик; проектом передбачалося влаштування колишньої Театральної - пізніше Трьохсвятительської вулиці в одну пряму лінію від її початку до Хрещатика, з зменшенням подовжнього схилу і, крім того, введенням навколо огорожі Михайлівського монастиря бульвару і окремої для проїзду дороги.

Так само нерозв'язаним залишилось питання зв'язку двох нагірних частин в такому важливому планувальному вузлі, як район площі Бесарабки (колишня Богдана Хмельницького).

Кругло-Університетська вулиця, як своїм крутим підйомом, так і незначною шириною, була і тепер є трасою дуже поганого зв'язку з районом Липок.

Вихід на Печерськ в проекті плану 1837 р. зовсім відсутній. Намічена в плані Басейна вулиця закінчувалась виходом на вулицю К. Лібкнехта (раніше - Левашовська). Зв'язок з Печерськом здійснювався, в основному, по вулиці Олександрівській, нині - вулиці ім. Кірова.

Через ці обставини всі транспортні потоки, раніше ніж потрапити на вул. Кірова, повинні були пройти по Хрещатицькій магістралі.

За проектом 1837 р. появились нові напрями, які підводять до Хрещатицької вулиці: вулиця Леніна (кол. Кадетська, пізніше - Фундукліївська) і Енгельса (колишня Анненківська, а ще раньше Лютеранська).

Значно пізніше на Хрещатицьку вулицю було виведено ще дві нові вулиці: Свердлова (раніше - Прорізна і трохи пізніше Васильчиківська), прокладена в 70-х pp. XIX ст., і Маркса (раніше - Миколаївська), прокладена в 90-х рр. XIX ст. Ці дві вулиці в плані 1837 р. не були запроектовані. Вони появились в зв'язку з знищенням валів Старого Києва і пізнішою реконструкцією прилеглих до Хрещатицької вулиці кварталів.

10. Район Хрещатика за планом Києва 1846 р.

Проект 1837 року був здійснений з незначними змінами в окремих місцях.

З аналізу проекту 1837 р. видно, що Хрещатицькій вулиці було відведено місце, як одній з важливих магістралей міста, але далеко не перше.

Основа архітектурно-планувальної композиції проекту досить ясно виражена двома магістралями, що перпендикулярно пересікаються, - бульваром Тараса Шевченка5 і Володимиреською вулицею6, які були осями планувальної композиції всього плану. Їх пересіченням визначався архітектурно-планувальний центр міста.

Це становище випливає як з чіткості і прямолінійності самих магістралей, так і з намічених ширин та їх профілів. На всій відстані бульвар Тараса Шевченка має 54 м завширшки, а Володимирська вулиця - близько 40 м. Розташовані на високому Старо-Київському плато ці магістралі займають домінуюче становище в топографії міста. Значення цих вулиць підкреслюють великі архітектурні об'єкти, які є і досі зразками архітектурної забудови. Володимирська вулиця насичена значною кількістю середквартальних зелених насаджень, садами, скверами і вуличними посадками і забудована архітектурними комплексами різних часів (будинок Університету, Академії наук Української РСР, музей Леніна, Оперний театр, колишня Міська Земська Управа - тепер адміністративний будинок, Софійський заповідник і Андріївський собор), була і є гордістю Києва.

Трактовка Володимирської вулиці і бульвару Тараса Шевченка як центральних магістралей міста і була, очевидно, причиною того, що Хрещатицькій вулиці за проектом 1837 р. відведено порівняно скромне місце в загальній композиційній структурі плану міста.

Хрещатицька вулиця показана в плані 1837 року завуженою, у випадкових кривих і ламаних контурах. Вона дістала на всій своїй відстані перемінну ширину в межах від 34 до 44 м. Найбільш завужені ділянки утворились проти вулиці Свердлова (колишньої Прорізної) і далі - на згибі траси.

Таким чином в проекті 1837 р. Хрещатицька вулиця не набрала такого значення, яке згодом вона мала. Так само непророблені були і площі, які раніше згадувались.

Вулиці і площі, що примикають до Хрещатицької вулиці, забудовувались за весь час свого існування, зберігаючи в основному конфігурацію проектних ліній плану 1837 р. В цих лініях була закріплена забудовою і вулиця Хрещатицька, яка пізніше була названа Хрещатиком.

У зв'язку з поступовим ущільненням забудови на самому Хрещатику і в прилеглому районі, зростанням транспортного й пішохідного руху, почала відчуватись вузькість всієї вулиці, а особливо - завуженість її у примиканні Прорізної. Особливо сильно це відчувалось в період бурхливого будівництва на самому Хрещатику і в його районі з 1906 по 1914 рік.

Проте в умовах приватної властності на землю про розширення Хрещатика або про будь-які інші реконструктивні заходи не могло бути й мови, бо майже всі садиби центральної магістралі належали крупним чиновникам і купцям. Через деякий час, в міру зростання міста, недоліки Хрещатика збільшувались в прямій пропорціональній залежності від ростучих міських потреб.

Становище, яке створилося на Хрещатику, все більше погіршувалось. Тільки після Великої Жовтневої Соціалістичної революції було поставлено питання про реконструкцію міста Києва, в тому числі Хрещатика з прилеглими до нього вулицями і площами.

К началу страницы
Зміст    Виникнення і планувальний розвиток Хрещатика    Забудова Хрещатика