Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикации
А. О. Матушевич, архітектор
ХРЕЩАТИК
 

ПЕРЕДМОВА

Успішне виконання післявоєнного плану відбудови й розвитку промисловості та сільського господарства забезпечило безперервне зростання добробуту народу.

Радянський народ, натхненний і керований великою партією Леніна-Сталіна, з величезним ентузіазмом здійснює грандіозний сталінський план будівництва. З попелу і руїн підіймаються відбудовані міста і села. П'ятирічний план відбудови й розвитку народного господарства СРСР на 1946-1950 pp. передбачав не лише відбудувати міста і села нашої країни, що зазнали руйнувань від німецько-фашистських загарбників, але і значно їх покращити шляхом реконструкції та нового будівництва.

В своїй резолюції XVI з'їзд КП(б)У відмітив: "Вважати важливим завданням партійних і радянських організацій України якнайшвидше відбудування міст, промислових та районних центрів України, якнайшвидшу забудову головної магістралі Києва - Хрещатика".

Будівництво у столиці Української РСР обумовлює розв'язання завдань величезного будівельного масштабу. Перед архітекторами і будівельниками поставлено велике і складне завдання, яке повинно бути виконано. Запорукою успіху в досягненні поставленої мети є в першу чергу піклування партії і уряду про благоустрій міст і сіл нашої країни, про правильне розв'язання відбудовчих завдань.

Як відомо, давні міста, що історично склались, мають багато недоліків в організації території, в функціональному її використанні, в забудові та благоустрою. До другої чверті XVIII ст. майже всі населені місця Росії та України виникали і розвивались без планів. Пізніше, особливо в період розкладу феодально-кріпосницького ладу і зародження капіталізму, деякі міста почали будуватись за регулярними планами, які стали Істотнім досягненням в розвитку вітчизняної містобудівельної культури.

Але слід відмітити, що ці плани складалися без належного Врахування перспектив дальшого розвитку міст, і цим в значній мірі закріплювались і такі елементи міст, що хаотично склались у попередні періоди.

Київ - одне з найстародавніших міст нашої Батьківщини.

Протягом другої половини XVIII і у XIX ст. у зв'язку з розвитком торгівлі і промисловості Київ значно розвинувся. Купецтво, роль якого в той час зросла, будувало промислові підприємства, купувало земельні володіння. Розвиток промисловості, зародження буржуазії, поява на Україні робітничого класу спричинилися до відокремлення міста від села, привели до дальшого розвитку і зростання міст. В Києві посилилось будівництво церков, будинків, магазинів. Було побудовано такі величні для того часу споруди, як Андріївська церква, царський палац (зодчий В. В. Растреллі), на Подолі появились значні архітектурні споруди київського архітектора І. Григоровича-Барського.

Поряд з цим багато питань архітектурно-планувального порядку не було і не могло бути розв'язано, бо капіталістична система, приватна власність на землю, інтереси наживи при спорудженні будинків створювали цілком несприятливі умови життя і розвитку міста.

Передова інтелігенція Росії, в тому числі і представники дворян, у відповідь на посилення царським урядом кріпосницького гніту організовували таємні політичні товариства. На Україні було створено "Південне товариство" на чолі з Пестелем. В будинку № 21-а по вул. Кірова збирались декабристи.

Відкриття в 1834 р. в Києві університету сприяло зміцненню зв'язку культур братніх народів Росії та України. В першій половині XIX ст. в Києві бували й жили Пушкін, Грибоедов, Гоголь, Шевченко.

Після так званого звільнення селян від кріпосної залежності діяльність таємних політичних організацій Києва значно посилилась.. Це особливо відчувалось в кінці XIX ст., коли розвиток капіталізму в Росії і на Україні супроводжувався значним зростанням робітничого руху. Під впливом Петербурзького "Союзу боротьби за визволення робітничого класу" в 1897 р. в Києві також була створена революційна організація, в якій згодом брали участь і студенти заснованого в 1899 р. Політехнічного інституту. В Київському "Союзі боротьби за визволення робітничого класу" брав активну участь один з соратників Великого Сталіна - Л. Кецховелі.

Промислова криза, яка охопила Росію і Україну на початку XX ст. (1900-1903 pp.), привела до безробіття. Від економічних страйків робітники перейшли до політичних страйків і демонстрацій.

6 травня 1901 р. на Хрещатику відбулася першотравнева демонстрація. В демонстрації з приводу жорстокої розправи царського уряду з революційною молоддю 2 лютого 1902 р. на Хрещатику брали участь 15 тис. чол.

В 1903-1904 pp. в Києві жила сім'я В. І. Леніна. Ульянови брали активну участь в роботі Київської революційної організації. В 1904 р. М. І. і О. І. Ульянови були заарештовані і ув'язнені в Лук'янівську тюрму в справі про групу Київського і Центрального комітетів РСДРП.

18 жовтня 1905 р. під керівництвом більшовиків на Хрещатику відбулась багатотисячна демонстрація трудящих. Біля колишньої Міської Думи (будинок № 18) демонстранти були зустрінуті залпами поліцаїв.

Революція 1905-1907 р. була придушена, але "Передбачення більшовиків про неминучість нового революційного піднесення справдилося" (Короткий курс історії ВКП(б), стор. 138).

Лише Велика Жовтнева соціалістична революція створила найкращі умови для розвитку народного господарства і культури.

За радянської влади, в умовах соціалістичного господарства, почалось бурхливе зростання промисловості Києва.

В роки сталінських п'ятирічок був складений (1936- 1940 pp.) генеральний план реконструкції та розвитку міста; але Хрещатик, як частина міста, що історично склалася, ще не дістав у ньому повного архітектурно-планувального рішення.

Нові економічні завдання післявоєнного відбудовного періоду зобов'язують тепер при відбудуванні кожного населеного місця добиватися максимального усунення наявних архітектурно-планувальних недоліків.

Відбудований Хрещатик повинен своєю архітектурою відображати велич Сталінської епохи.

Своєчасно поставлене партією і урядом питання про перегляд і коректировку довоєнних генеральних планів міст, зруйнованих під час війни, з метою встановлення і усунення всіх недоліків, обумовлює проведення необхідних реконструктивних заходів в забудові населених місць і досягнення найефективніших результатів в їх будівництві.

Практика радянського містобудівництва довела, що повноцінні результати в цій галузі можуть бути досягнуті лише на основі всебічного і глибокого вивчення містобудівельних завдань, а тому правильне рішення планування та забудови центрального району Києва і його головної магістралі - Хрещатика може бути досягнуто лише виконуючи ці умови.

Незважаючи на те, що Хрещатик з другої половини XIX ст. став центром міста, про нього є дуже мало відомостей навіть загального описового характеру, і зовсім відсутні дані по вивченню архітектурно-планувальних питань як про зародження цього важливого елементу міста, так і про його дальше формування та розвиток. Саме це примусило звернутись безпосередньо до планів міста, їх аналізу і узагальненню питань, що характеризують Хрещатик в зв'язку з архітектурно-планувальною організацією Києва.

В цій роботі автор висвітлив і проаналізував зібрані ним матеріали з історії формування і розвитку Хрещатика в плані міста.

Робота, треба сподіватись, дасть користь при плануванні та забудові Хрещатика.

Дійсний член Академії архітектури СРСР, проф.
М. П. СЄВЄРОВ

К началу страницы
Зміст    Організація території м. Києва