Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Дмитро Малаков
Архітектор Городецький
[1] Малая Советская Энциклопедия, т. 6 - М., 1931. - С. 454, 486-487.Вернуться в текст
[2] Encyclopedia International. - New-York, 1974. - S. 548.Вернуться в текст
[3] Kurjer Warszawski. - 1930. - 8 stycznia. - S. 5.Вернуться в текст
[4] Loza, S. Названа праця. - S. 133-134.Вернуться в текст
[5] Енциклопедія українознавства. Том 2. Перевидання в Україні. - Львів, 1993. - С. 415.Вернуться в текст
[6]Kurjcr Warszawski. - 1930. - 7 stycznia.Вернуться в текст
[7] Kurjcr Warszawski. - 1930. 8 stycznia. - S. 5.Вернуться в текст
[8] Lowiec polski...Вернуться в текст
[9] Малаков Д. Творив шедеври легко і натхненно // "Вечірній Київ" - 1993. - 30 червня. - С. 3-4.Вернуться в текст
[10] Малаков Д. В. Наш славетний Владислав Городецький // "Вечірній Київ". - 1995. - 1 лютого. - С. 3-4.Вернуться в текст
[11] Никанорова О. Останній притулок Владислава Городецько-го // "Урядовий кур'єр". - 1998. - 21 липня. - С 10.Вернуться в текст
[12] Szalacki S. Kijow pamieta o tobie, panie Wladyslawie! // Dziennik Kijowski, №20. - 1995. - S. 1-2.Вернуться в текст


В ІРАНІ

12 грудня 1925 p. Установчі збори Персії обрали главою держави Реза-шаха Пехлеві (1878-1944). Нова влада почала запроваджувати політику зовнішньої європеїзації країни, зокрема, - розбудову міст, обмеження у носінні чалми, європеїзацію одягу, розвиток автомобілізації, деякі послаблення у жіночому питанні тощо1. Модернізація торкнулася передусім столиці країни Тегерану2. Не забарилися й інвестори, особливо американські.

У 1928 р. В. Городецький одержав запрошення від тієї ж американської інвестиційної компанії "Генрі Улен і К°" обійняти посаду головного архітектора "Синдикату по спорудженню перських залізниць". За його проектом 1929 р. вперше споруджено залізничний вокзал у Тегерані. Своєю монументальністю будівля ніби унаочнює впевнену солідність залізничного відомства - тоді ще новини для Персії. В. Городецький вирішив цю споруду як єдиний цілісний урбаністично-архітектурно-функціональний комплекс - з привокзальною площею, власне вокзалом, та колійним господарством, організацією пішоходних та транспортних потоків тощо. Йдучи за усталеними традиціями вокзальної архітектури, він надав чоловому, з боку площі, фасаду тегеранського вокзалу суворо симетричної композиції, зосередивши головну увагу на об'ємі центрального вестибуля. Останній виділено масивним ризалітом посеред видовжених крил, з трьома величезними, на всю висоту фасаду вікнами над трьома дверима входів. Адже пасажир, поспішаючи на вокзал, ще здалеку має швидко зорієнтуватись і побачити головний вхід. Архітектурний образ споруди сформований в руслі новітніх досягнень світового зодчества і характеризує В. Городецького як майстра, що не тільки добре знався на історії мистецтва, але й творчо розвивався впродовж практики проектування відповідно до вимог сучасності. Класицистична за композицією, будівля тегеранського вокзалу оздоблена в стилі конструктивістського раціоналізму, підпорядкованого, між тим, ордерній схемі. Пластична обробка фасадів гранично обмеженими засобами розрахована на гру світлотіні, такої багатої на півдні, що має нагадувати класичну колонаду. Ця спрощена, але ж зрозуміла схема посилюється масивним карнизом великого виносу, над яким підноситься парапет. Зі світлим та теплим кольором стін контрастують чітко окреслені горизонталі, виділені темним фарбуванням вінчуючого карнизу та, значно тонкіша, тяга на рівні імпостів вікон першого поверху в крилах. Тегеранський вокзал і по десятиріччях після спорудження справляє сильне враження гармонійністю пропорцій та шляхетним виглядом.

Тегеран. Залізничний вокзал.

Здобувши визнання проектом вокзалу, В. Городецький одержав урядове замовлення на проекти розбудови нових міст Ірану3, а також ряду споруд іншого призначення (деякі джерела називають театр, готель)4 та, навіть палац самого шаха в Тегерані5.

На відміну від цілковито європейської архітектури залізничного вокзалу, палац шаха В. Городецький розробив у кращих традиціях східної архітектури, надавши споруді рис мало не з ілюстрацій до казок Шахразади. Прикладів для наслідування тепер вже було досталь довкола. Архітектор з величезним досвідом, європеєць та римо-католик, В. Городецький вже мав у своєму доробку твори й східної архітектури, як-от караїмської кенаси в Києві. Але будувати в східному стилі безпосередньо на сході, та ще й таку відповідальну споруду як палац шаха, довелося вперше.

Тегеран. Палац шаха.

Враховуючи, передусім, побажання замовника щодо планування цього триповерхового будинку, В. Городецький застосував характерне для арабської архітектури орнаментальне вбрання - карбування по каменю й гіпсу, різблення по дереву, мозаїку ти розписи. Особливої святковості надало споруді насичення кольорами, а тонко оброблені деталі створили ілюзію легкості й насиченості повітрям. Тоді ще не було широкого вжитку центральних та автономних кондиціонерів, і, зважаючи на кліматичні особливості та місцеві традиції, архітектор влаштував широкі звисаючі карнизи, дрібне заповнення віконних отворів, галереї й глубокі лоджії. Палац справді вийшов казковим, з наявними ознаками східної манірності й зніженості, з багатством і розкішшю, виставленими на показ - для належного шанування й поклоніння величі правителя країни.

В. Городецький. Останнє фото.

Здавалося, все йшло добре в шанованого архітектора, й ніщо не віщувало біди. Але в п'ятницю 3 січня 1930 р. Лєшек Дезідерій Владислав Городецький, відомий в Україні як Владислав Владиславович Городецький, не витримавши серцевого нападу, одійшов у вічність...

У вівторок 7 січня 1930 р. вечірнє видання "Кур'єр Варшавський" подало в чорній жалобній рамочці під римо-католицьким хрестом такий текст:

"Владислав Лєшек Городецький, архітект, що народився на Поділлі у 1864 p., помер 3 ц[ього] м[ісяця] в Тегерані (Персія). Панахида відбудеться в середу, 8 ц. м. о 10.30 ранку, в костьолі Кармелітів (Краківське Передмістя, напроти вул. Трембацької), на яку запрошує шанувальників пам'яті померлого - родина"6.

Некролог.

Наступного дня та ж газета подала короткий "Посмертний спомин" (виправивши і рік народження - 1863) такого змісту:

"У Тегерані раптово помер З дня цього місяця відомий польський архітект світлої пам'яті Владислав Лешек Городецький з Києва, який два роки перебував у Персії як головний архітект "Синдикату по спорудженню перських залізниць", заснованого "Улен та компанія". Світлої пам'яті архітект Городецький народився 1863 р. на Поділлі і закінчив Академію мистецтв у Петербурзі; в Києві і на півдні Росії за проектами св. п. Городецького було виконано низку монументальних споруд. Після повернення до Польщі співпрацював у фірмі "Улен та К°" у великих інвестиціях у польських містах, по закінченню тих робіт відряджений був до Персії як головний архітект, де виконав плани й проекти урядових будинків та новоспоруджуваних міст. Незалежно до того, арх. Городецький підготував архітектурні проекти для шаха і перського уряду, які одержали велике визнання. У мисливських колах св. п. Городецький відомий своїми мисливськими експедиціями на дикого звіра до Африки та Центральної Азії"7.

Могила В. В. Городецького (в центрі) на римо-католицькому цвинтарі Долаб в Тегерані.
Фото В. Бутяги. 1993 р.

Незабаром у мисливському часописі "Ловєц польський" з'явився некролог такого змісту:

"Світлої пам'яті Владислав Городецъкий.

1 січня 1930 р., в Тегерані, по поверненні з шеститижневої мисливської експедиції до Мазендарану, раптово помер від серцевого нападу архітект Владислав Лешек Городецъкий, проживши 67 років. Небіжчик був широко відомий мисливець і знавець природи. Полював на Сибіру, в Монголії та Тїбеті, на Алтаї, Кавказі, в Закаспійському краї, а також у Східній Африці в британських колоніях. Був також великим аматором і глибоким знавцем мисливського собаки. Читачі "Польського мисливця" пригадують його чудові статті і звіти з мисливських випробувань, що їх провадило на Вілянувських полях Товариство мисливського собаківництва, де він, за дорученням, завжди був суддею, своїм високим авторитетом підносячи вартість оцінки. Всіляко намагався сприяти розвиткові кінології в Польщі та молодого Товариства. Високо талановитий з точки зору артистичної, розробив перед своїм, від'їздом до Персії пречудовий зразок диплому, вживаного ТМС. Мисливський світ втратив у ньому видатного свого представника, а молода польська кінологія, для якої він віддано працював, одного з своїх могутніх та важко-замінних стовпів. Честь його пам'яті"8.

Напис на надгробку В. Городецького у Тегерані.
Фото В. Бутяги. 1993 р.

Минув деякий час, і той же часопис подав щемливо-зворушливий спомин А. Ржевуського, наведений нами у попередньому розділі.

В. Городецького поховали на римо-католицькому цвинтарі Долаб на південній околиці багатомільйонного Тегерана. На могилі встановили просту кам'яну брилу сірого кольору, яким він так широко користувався у своїх спорудах, використовуючи цемент у Києві, в Україні, Польщі, Ірані... Напис на камені викар-бувано рідною польською мовою:

"С. п. Владислав Лєшек Городецький. 23.5.1863 - 3.1.1930. Професор архітектури"9...

Немає підстав для сумніву у правдивості такого напису. Досі не виявлено підтверджень чи спростувань професорства В. Городецького. Але якщо іранські друзі чи земляки й помилились, то не дуже - "професор", латиною, значить: той, хто викладає, вчить публічно. Владислав Городецький справді вчив архітектурі публічно.

Лише у травні 1993 р., на прохання Музею історії Києва, могила В. Городецького була розшукана в Тегерані співробітниками Посольства України в Ісламській Республіці Іран, дякуючи особисто тодішнім Послу панові Івану Майдану та раднику панові Володимиру Бутязі.

Вшанування пам'яті В. Городецького на його могилі на тегеранському римо-католицькому цвинтарі Долаб.
Серед присутніх - посол України в ІРІ п. І. Майдан (другий ліворуч), посол Республіки Польща в ІРІ п. С. Шимчикевич (четвертий ліворуч) та радник посольства України в ІРІ п. В. Бутяга (третій ліворуч).
23 травня 1993 р.

У день 130-х роковин від дня народження В. Городецького посли України I. Майдан і Республіки Польща С. Шимчикевич разом із співробітниками обох посольств в ІРІ вшанували нам'ять В. Городецького покладанням квітів та запаленням свічок на його могилі10.

Впорядкована могила В. Городецького на тегеранському римо-католицькому цвинтарі Долаб.
23 травня 1998 р.

Одночасно в колишньому помешканні В. Городецького на вул. Банківській, 10 в присутності представників Посольств Республіки Польща та Ісламської Республіки Іран в Україні було вшановано пам'ять нашого земляка. Біля його портрета покладено квіти - синьо-жовті іриси-півники та білі й червоні півонії. У "барвах народових" України й Польщі.

А до 135-ї річниці від дня народження В. Городецького Посольство України в ІРІ, очолюване вже паном В. Бутягою, впорядкувало поховання Професора Архітектури В. Городецького на римо-католицькому цвинтарі Долаб у Тегерані: на кам'яних стовпчиках навісили ланцюги, розчистили "культурний шар" на могилі, і тоді з'явилися досі засипані землею останні слова епітафії: "Нехай йому чужа земля буде легкою"11.

За розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12 березня 1996 р. з подання Спілки поляків України, очолюваної її почесним головою Станіславом Шалацьким12, вулиця Карла Маркса, колишня Миколаївська, перейменована па вулицю Архітектора Городецького. Ухвалено також рішення про встановлення на цій вулиці анотаційної та меморіальної дошок на будинку по вул. Банківська, 10 - на честь архітектора Владислава Городецького.

Людина живе, поки її згадують. Архітектор нагадує про себе своїми творами. В. Городецький живе в Україні, Польщі, Ірані, живе у гарних будівлях, залишених людям.

К началу страницы
Зміст