Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Дмитро Малаков
Архітектор Городецький
[1]. ЦДІАУ. - Ф. 707, оп. 152, спр. 53, арк. 66.
[2]. ЦДІАУ. - Ф. 707, оп. 152, спр. 53, арк. 69.Вернуться в текст
[3]. Там само.- Арк. 74.Вернуться в текст
[4]. Там само.- Арк. 75.Вернуться в текст
[5]. Bесь г. Черкассы на 1911 год. Адресная и справочная книга. - Черкаси, 1911. - С. 54.Вернуться в текст
[6]. Куликов О. Модерн у Черкасах // "Старожитиості", ч. 13-14, 1993. - С. 6-7.Вернуться в текст
[7]. Паустовский К. Г. Названа праця. - С. 31.Вернуться в текст
[8]. З історії чарівного палацу // "Черкаська правда". - 1983. - З липня. - С. 3.Вернуться в текст
[9]. Кілессо С. К. Черкаси. Історико-архітектурний нарис. - К, 1966. - С. 24.Вернуться в текст
[10]. ЦДІАУ. - Ф. 442, on. 664, спр. 280, арк. 1-3.Вернуться в текст
[11]. Памятники Императору Александру ІІ // "Киевская мысль". - 1911. - 6 июня - С. 2.Вернуться в текст
[12]. Slownik geograficzny..., t. XII. - Warszawa, 1892. - S. 615.Вернуться в текст
[13]. Jaroszewski T. S. O siedzibach neogotyckich w Polsce. - Warszawa, 1981. - S. 304-305.Вернуться в текст
[14]. Адресная и справочная книга "Весь Киев" на 1904 год. - К., 1903. - С. 526.Вернуться в текст
[15]. Весь Юго-западный край. - К., 1913. - С. 714.Вернуться в текст
[16]. Urbanski A. Z czarnego szlaku i tamtych rubiezy. - Warszawa, 1923. - S. 103-106.Вернуться в текст
[17]. Малаков Д. В. Про забутий твір архітектора В. Городецького на Житомирщині // "Житомирщина крізь призму століть". Науковий збірник. - Житомир, 1997. - С. 71.Вернуться в текст
[18]. Loza S. Названа праця. - S. 133-134.Вернуться в текст
[19]. Там само.Вернуться в текст
[20]. Безчинский А. Путеводитель по Крыму. - М., 1905. - С. 396.Вернуться в текст


ІНШІ РОБОТИ В УКРАЇНІ

Владислав Городецький залишив доробок і в Черкасах, Умані, Тулині, Євпаторії, Сімферополі...

На початку XX ст. Черкаси були повітовим містом Київської губернії. Тут діяв цукрозавод, квартирувало два військові полки. Однією з нагальних потреб міста, що досить інтенсивно розвивалося, була необхідність мати державний середній учбовий заклад для дівчат. Громадськість тривалий час домагалася відкриття саме такого закладу, неодноразово зверталася в цій справі до влади. Нарешті, міністерська, тобто казенна, жіноча гімназія в Черкасах відкрилася 1902 р.- в двох найманих будинках, що належали власниці приватного жіночого училища Ю. Летц1, а тим часом на прохання міської думи В. Городецький виконав проект нового, власного гімназійного приміщення Черкаської жіночої гімназії.

29 жовтня 1903 р. цей проект розглянула педагогічна рада гімназії, зазначивши, зокрема, що "...без сумніву, естетичний бік взятий до уваги при укладанні проекту, і що можна було б подати проект будинку менш гарного; але учбовий заклад не повинен являти якусь коробку або бути зовні схожим на казарми; чим він красивіший, тим краще, й якщо місто не шкодує коштів на спорудження такого гарного будинку, так це робить йому честь". Обстоюючи запропонований В. Городецьким проект, педагогічна рада вважала, що архітектор "...добре обізнаний як із сучасними вимогами гігієни, так із спорудженням учбових закладів у Західній Європі"2. Начальник гімназії зазначав, що "...ця вишукана робота, так вправно виконана найталано-витішим київським архітектором Городецьким, ... без сумніву стане окрасою міста"3. А листом від 8 грудня 1905 р. він сповіщав попечителя Київського учбового округу, що "...ново-споруджений будинок цілком готовий і може бути зайнятий під приміщення жіночої гімназії"4.

Споруда ця коштувала місту 83 тис. руб.5, але ніхто в Черкасах, здається, не шкодував і не шкодує досі, що місто справді одержало свою окрасу. Будинок гімназії по вул. Смілянській, 33 має оригінальний, незвичний не тільки в Черкасах план і фасад, оздоблений елементами класичних історичних стилів, поданих так само, як і в Києві, сміливо й енергійно в дусі стилю "модерн" - без усяких скидок на провінцію.

Вважається, що Черкаси зобов'язані саме В. Городецькому появою і поширенням там стилю модерн, і почалося все це з будинку жіночої гімназії6. Цей двоповерховий солідний будинок не мав звичних з поняттям "модерн" криволінійних форм, потрійних ліній, журливих маскаронів та рапортних рослишю-геометричних орнаментацій. Модернізм полягав тут у незвичному, нетрадиційно розробленому плані, сміливому використанні й поєднанні декоративних елементів, у гірляндочках, напнутих на плоскі пілястри, у діагонально розкреслених шибках великих вікон - як на сходах у будинку на Банківській, 10. І все це дивувало, вражало.

Почесною попечителькою гімназії була К. А. Балашова. К. Паустовський згадував, що деякий час начальницею Черкаської жіночої гімназії була його тітка7.

Черкаси. Жіноча урядова гімназія
(листівка поч. XX ст.).

Будинок черкаської гімназії вцілів у вирі Другої світової війни, дякуючи рішучим діям старшого лейтенанта Червоної армії Вахтанга Чіковані, який на чолі підрозділу піхотинців вибив німців з будинку, що тривалий час утримувався останніми як опорний пункт у грудні 1943 р. під час штурму Черкас8.

За радянської влади будинок використовувався не за прямим призначенням: тут містився палац піонерів, і черкаські ідеологічні керівники вирішили, що класицистичні доричні метопи на центральному ризаліті можуть негативно впливати на світогляд "юних ленінців", отож метопи затулили якимись панно на "піонерські", "зрозумілі" сюжети.

Крім гімназії, В. Городецький спроектував і побудував у Черкасах торговий зал, церкву та виконав архітектурну частину пам'ятника Олександру II. Все це знищено.

Згадуючи черкаські роботи Владислава Городецького, здійснені у 1905-1916 pp., С. К. Кілессо слушно відзначив, що "...в цих спорудах милують око оригінальні рішення фасадів, зі смаком виконані деталі"9.

Пам'ятник Олександру II в Черкасах стояв на перехресті вулиць Смілянської і Старо-Чигиринської, перейменованої з нагоди відкриття пам'ятника на Олександрівську10.

1911 р. царська влада широко відзначала п'ятидесятиріччя скасування кріпацтва, і з цієї нагоди всюди встановлювалися пам'ятники "царю-визволителю" Олександру II, починаючи з Києва. Не лишився осторонь вигідних замовлень і В. Городецький. Крім пам'ятника в Черкасах він розробляв цілу партію однойменних пам'ятників. Ось як про це повідомляла преса: "Київською губернською комісією прийнято першу партію пам'ятників Імператору Олександру II, замовлених архітектору Городецькому для сільських управлінь та волостей Київської губернії у пам'ять про 50-річчя від дня визволення селян від кріпосної залежності. Комісія визнала, що на кожному пам'ятнику необхідно прибити залізну табличку з написом, а також позолотити літери написів на пам'ятниках. З огляду на це, ціна кожного пам'ятника збільшиться"11, - резонно зазначав дописувач.

Ясна річ, жоден з цих пам'ятників не зберігся - їх знищили ще в 1917 p., одразу після повалення царату. Минуло ще півсторіччя, і так само зарясніли наші міста й села теж "ювілейними" монументами...

А ось ще одна адреса творів В. Городецького: село Тулии, колись Тулини, розташоване на березі річки Гуйва на південний схід від Житомира. Воно згадується в ревізькому описові Житомирського замку 1545 р. як власність Івана і Ониксея Горностаїв, а 1537 p.- воєводи брестського Габріеля Горностая. У 1890-х pp. Тулин був власністю Марії Добровольської12.

Отже, 1904 р. В. Городецький побудував у Тулині для Олександра Добровольського "палацик", радше - віллу13. Олександр Іванович Добровольський, за довідником на 1904 p., був присяжним повіреним при Київському окружному суді14 і мешкав по вул. Михайлівській, 22; за даними на 1913 р. йому належало в с. Тулині Житомирського повіту Волинської губернії 1670 десятин землі15.

Вілла в Тулині була споруджена з жовтої цегли біля решток давнього замку і мала вигляд романтичної заміської дачі. Асиметричний план підпорядковувався раціональному і зручному призначенню всіх приміщень, а внутрішня архітектоніка повністю читалася на фасадах. Головною архітектурною домінантою була чотирикутна вежа з великим стрільчастим вікном у другому ярусі, увінчана псевдофортечними зубцями й наріжними пінаклями. Такі ж зубці стирчали і над нижнім об'ємом будівлі, де вирізнявся широкий та важкувато завершений ґанок парадного під'їзду. Неоготичний декор був поданий в цеглі добре відпрацьованими прийомами.

Палац О. Добровольського в с. Тулии
(фото поч. XX ст.).

За свідченням сучасників, палацик виглядав дуже гармонійно, в інтер'єрах вражали гарні штукатерії, а також родинні пам'ятки, архів, бібліотека, галерея картин, старосвітські меблі тощо16.

Від колишньої вілли в Тулині,- пограбованої і знищеної 1918 p., - залишилися рештки підвалин та бутової огорожі17. Мав В. Городецький інтерес і до Криму. У Сімферополі він побудував власний завод вуглекислоти і штучного льоду18 - заклади вельми важливі для південного міста.

А от у Євпаторії В. Городецький звів власну віллу - одночасно із початком спорудження власного прибуткового будинку на Банківській, 10 - 1901 р.19. І тут можна зробити припущення, що вибір місця для приморської вілли саме у Євпаторії був невипадковий. Так, земля там була дешевшою, ніж на південному узбережжі Криму, але був ще один момент. Адже Євпаторія була осередком духовного життя караїмів, саме там перебував караїмський гахам - духовний голова караїмів, там містилася Олександрівська вчительська семінарія для підготовки ґахамів і вчителів для караїмських шкіл20. І, якщо взяти до уваги, що вілла була споруджена одночасно з караїмською ке-пасою у Києві, припущення стане досить близьким...

К началу страницы
Зміст