Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Дмитро Малаков
Архітектор Городецький
[1]. Ciechowski W. Kijow і jego pamiatki. - К., 1901. - S. 236.Вернуться в текст
[2]. Семептовський H. Названа праця. - С 19.Вернуться в текст
[3]. ДАК. - Ф. 163, оп. 7, спр. 1488, арк. 1-7.Вернуться в текст
[4]. Барановский Г. В. Архитектурная энциклопедия второй половины XIX века. Том I, отд. I. - СПб, 1902.- С. 323.Вернуться в текст
[5]. Там само, с. 319-321.Вернуться в текст
[6]. Институт гражданских инженеров Императора Николая I на 1893/94 учебный год. - СПб., 1893. - С. 35.Вернуться в текст
[7]. Спутник по г. Киеву... - С. 36.Вернуться в текст
[8]. Барановский Г. В., Назнана праця. - С. 279-281.Вернуться в текст
[9]. Ciechowski W. Названа праця.- С. 239.Вернуться в текст
[10]. Киевский календарь на 1900 год. Издание В. Д. Бублика. - К., 1899. - С. 313.Вернуться в текст
[11]. Катастрофа в усадьбе нового костела//"Києвлянин". - 1904. - 20 августа. - С. 3-4.Вернуться в текст
[12]. ДАКО. - Ф. 183, оп. 1, спр. 2456.Вернуться в текст
[13]. Спутник по г. Киеву... - С. 36.Вернуться в текст
[14]. Иллюстративный путеводитель по г. Киеву и Выставке 1913 г. Издание И. Штивельмана и М. Киселева. - К., 1913. - С. 46.Вернуться в текст
[15]. "Киевская искра", ч. 50. - 1909. - 26 ноября.Вернуться в текст
[16]. Biesiada literacka, t. LXVIII, ч. 5. - 1910. - S. 95.Вернуться в текст
[17]. ЦДАВОВ України. - Ф. 2, oп. 7, спр. 1841, арк. 47-48.Вернуться в текст
[18]. Жолдак В. Праця, перелита в мелодію (У Києві відкрито Республіканський будинок органної і камерної музики)//"Культура і життя". - 1981. - 19 лютого.Вернуться в текст


КОСТЬОЛ СВ. МИКОЛАЯ

Після виставки 1897 р., міського музею й кенаси, не кажучи про завод на Жилянській та ряд прибуткових будинків, В. Городецькому - вже добре знаному й шанованому київському архітекторові - випала честь як поляку і католику зводити римо-католицький костьол св. Миколая.

Думка про спорудження у Києві нового римо-католицького костьолу виникла вже давно, оскільки Олександрівський костьол ставав дедалі затіснішим. Коли 1895 р. Київ відвідав обер-прокурор святійшого синоду К. П. Победоносцев, місцева римо-католицька громада звернулася до нього з проханням дозволити відкриття у Києві ще одного костьолу1.

Нагадаймо, що за переписом 1897 р. чисельність римо-католиків у Києві становила 35,5 тисяч осіб2, і вони були другою за кількістю, після православних, релігійною конфесією в місті, складаючи 13,7 відсотки від усього населення. Через усі гоніння й утиски, що їх зазнавали римо-католики в Російській імперії, особливо після останнього польського повстання 1863 p., вони, врешті, вистраждали рішення про будівництво нового храму.

У грудні 1896 р. кияни римо-католики подали до міської управи прохання про дозвіл на виділення земельної ділянки для спорудження костьолу. Підписали це прохання 314 осіб - польський цвіт Києва3. Так була виділена садиба по вул. В. Васильківській, 75.

У 1897 р. відбувся конкурс на проект римо-католицького костьолу св. Миколая у Києві. І знов - Миколая: вулиця, музей, костьол... Ця подія широко обговорювалася, набула розголосу, і конкурсні проекти удостоїлися бути вміщеними у найкращому фаховому виданні доби - багатотомному альбомі Г. В. Барановського "Архитектурная энциклопедия второй половины XIX века"4. Всі запропоновані проекти передбачали готичний стиль споруди. Кращим було визнано проект костьолу з однією вежею, поданий цивільним інженером С. І. Шпаковським, але через помилку в генеральному плані ділянки ця робота не дістала премії. А першу премію одержав проект архітектора П. Е. Гінніуса, який запропонував костьол з двома шпилястими шестигранними вежами. Третьої премії удостоївся проект цивільного інженера А. А. Венсаиа - також з однією вежею. Нарешті, друга премія була надана проекту цивільного інженера С. І. Воловського5.

Станіслав Воловський, католик, народився у 1874 p., середню освіту здобув у німецькій гімназії св. Петра у С.-Петербурзі, а 1894 р. вступив до Інституту цивільних інженерів Імператора Миколи І6. У конкурсі на проект костьолу св. Миколая в Києві брав участь, ще навчаючись на останньому курсі інституту, який мав закінчити 1899 р.

Згідно з проектом С. Воловського, передбачалися дві шпилясті вежі, фасад без "рози", чітке, але не зовсім досконале членування фасадів.

С. Воловський. Проект костьолу в Києві (за Г. В. Барановським).

Беручи до уваги очевидну відсутність практичного досвіду в молодого інженера С. Воловського, було вирішено доручити робоче проектування, керівництво і нагляд за веденням будівництва костьолу вже добре відомому архітекторові В. Городецькому.

Захопленість історизмом в архітектурі була явищем загальноєвропейським, і В. Городецький також творив у руслі цієї течії. Тоді стилізатор цінувався вище, аніж новатор, тим більше - стилізатор вмілий, талановитий і досвідчений. Сучасники пишалися, що новий київський костьол має "...фасад, витриманий суворо в готичному стилі, прикрашений двома великими і одною маленькою вежами і багатою скульптурою, нагадуючи за зовнішнім виглядом знамениту "Votiv Kirche" у Відні"7.

Остання дійсно свого часу справила сильне враження на європейську громадськість. То був величний храм, споруджений 1856 р. па віденському Ріпґу за проектом професора архітектури Ґейнріха Ферштеля на згадку про 18 жовтня 1853 р. - день щасливого врятування від замаху на австрійського імператора Франца-Йозефа. Тому храм і був названий Вотивним, тобто Обітницьким. С. К. Кілессо згадує, що проф. В. Г. Леонтович розповідав, як В. Городецький, перебуваючи у Відні, малював той собор.

Цей проект також вміщений у згаданому альбомі Г. Барановського8, і порівняння не залишає ніяких сумнівів. Там готика подана за рафінованими усталеними уявленнями нащадків: є все - і традиційне членування об'ємів, їхня взаємопідпорядкованість, неодмінна "роза" на західному фасаді, пишний різьблений декор. Все це використав і В. Городецький, опрацьовуючи ескізний проект С. Воловського, - додав і вікно-"розу", посадив "сігнатурку" - вежечку над середхрестям, значно збагатив декор, надав йому логічного історично-вірогіднішого звучання. Відтак, завдяки хистові й смаку архітектора В. Городецького, київський римо-католицький костьол прибрав рис "взірцевої" готики - того, що не зміг розробити так вправно і так шляхетно конкурсант. На відміну від віденського зразка, у Києві не стали робити годинники на вежах, та й сама споруда дещо менша.

У січні 1898 р. був наданий дозвіл царя на спорудження у Києві нового костьолу, а в березні відбулися збори парафіян римо-католицького костьолу св. Олександра, на яких обрано комітет по спорудженню нового храму. Очолив комітет Леопольд Янковський, а до складу комітета ввійшли В. Долінський, В. Олтаржевський, І. Анджейовський, Лиховський, граф Потоцький, граф Браницький, Ромішовський, Червіньський, Щеніовський та В. Городецький - будівничий костьолу9.

"8 серпня 1899 р. епіскопом суфраганом Луцько-Житомирської Єпархії Клопотовським у співслужінні 22 ксьондзів вчинено врочистий молебень, під час якого було закладено перший камінь нового римо-католицького костьолу в ім'я св. Миколая, котрий і є за лічбою другим костьолом у Києві. Організованим під головуванням п. Янковського комітетом оголошений був конкурс на подачу ескіза проекту нового костьолу в Києві. Найбільш зручним для здійснення комітет визнав ескіз п. Воловського, згідно з яким місцевий архітектор В. В. Городецький склав проект костьолу... По затвердженні у встановленому порядку проекта і кошториси, будівельні роботи були здані з торгів конторі Л. Б. Ґінзбурга за 250.000 руб."10.

Ґрунти, на яких споруджувався костьол, маючи нахил до заплави річки Либідь, виявилися складними, зволоженими. Тому при влаштуванні фундаментів було застосовано палі, причому вперше - бетонні набивні, винайдені київським інженером А. Е. Страусом. Цей досвід потім широко застосовувався в інших містах Європи. Так само широко використовувався на спорудженні костьолу бетон і залізобетон. Так, склепіння центральної нави прольотом 17 метрів виконано за методою французького інженера Франсуа Ґеннебіка (1842-1921) із попередньо-напруженого залізобетону; відтак склепіння має товщину лише 8 см. Бетон використовувався і для виготовлення штучних оздоблювальних матеріалів, "штучного" каміння. Скульптурні роботи виконувала майстерня Е. Сала.

Під час будівництва костьолу стався, як це, на жаль, звичайно трапляється на великих будовах і досі, трагічний випадок: 19 серпня 1904 р. через неуважність при користуванні лебідкою на риштуваннях загинув вісімнадцятирічний робітник Юхим Якович Кевліч. Ласа на сенсації преса одразу ж підхопилася11. Проти архітектора В. Городецького, який здійснював нагляд за будівництвом, було порушено кримінальну справу, взято підписку про невиїзд. Але він рішуче відкинув експертний висновок молодого інженера А. П. Феокритова і наполіг на призначенні повторної експертизи, до якої запропонував запросити більш компетентних та досвідчених фахівців - цивільного інженера В. А. Безсмертного, професора КПІ О. В. Кобелева, міського архітектора Е. П. Брадтмана. Ця друга експертиза визнала, що нещастя сталося не через несправність риштувань, а через необережність самого потерпілого. Звинувачення проти В. Городецького було знято і справу припинено12.

Варто зазначити, що костьол як складна споруда зводився десять років і то - на пожертви приватних осіб: на початок 1910 р. сума пожертв становила 500 тис. руб.13. Врешті, стільки й коштувало спорудження костьолу14, причому голова комітету Л. Янковський осібно тричі вносив по 10 тис. руб.15.

Спорудження нового костьолу в Києві було в центрі уваги всіх римо-католиків. Місцева преса регулярно сповіщала про нових жертвувателів, інформувала і варшавська періодика, називаючи ім'я В. Городецького як автора й будівничого16. Отже, і в Польщі його вже знали тоді.

6 грудня 1909 р. відбувалося врочисте освячення нового храму.

Римо-католицький костьол св. Миколая (фото поч. XX ст.).

У планово-просторовій композиції костьол св. Миколая вирішено у вигляді хрещатої в плані базиліки з розвинутим трансептом, двома вежами на головному, західному фасаді, і меншою третьою - над середхрестям, сигнатуркою з дзвоном.

Головну увагу зосереджено на західному фасаді - з трьома порталами, величезним вітражовапим круглим вікиом-"розою", над яким підноситься трикутний фронтон. Обабіч - високі готичні фіали й ажурні стрільчасті вежі. Загальна висота споруди 55 метрів.

Бездоганна пропорційність і врівноваженість всіх мас, довершеність і ясність композиційного задуму поєднуються з таким само бездоганним виконанням кожної деталі, починаючи від скульптурних зображень святих на фасаді і закінчуючи латунними дверними ручками, завісами та засувками. Впадають в око і сірі ящірки, що ховаються у шпаринах архітектурних форм - то вже дійсно задум В. Городецького і вправна рука Е. Сала!

Фрагмент фасаду костьолу св. Миколая.

Значно скромніше оформлено бічні та східний фасади.

В інтер'єрі головну увагу зосереджено на вівтарній частині, а в бічних павах бачимо традиційні герби польських магнатів! іменитих фундаторів костьолу.

Але київський римо-католицький костьол, розрахований на 2300 місць, не довго слугував за прямим призначенням. Із встановленням у Києві радянської влади храм було закрито, а за умов гонінь, підозр і репресій проти поляків взагалі, приміщення умисне використовувалося для різних господарських потреб. У листопаді 1945 р. заступник голови Раднаркому УРСР Л. Корнієць звернувся з листом до наркома НКВС УРСР В. Рясного про передачу колишнього костьолу під Держархів, що мав переїхати туди з Лаври17. А вежі глузливо використали для навішування радіоантен - безвірництво й бездуховність квітли й в такий роб.

Фрагмент фасаду костьолу св. Миколая.

Лише у 1970-х pp., зважаючи на численні сміливі нарікання громадськості, антени було знято, а костьол поставлено на довгострокову реставрацію. Остання передбачала пристосування пам'ятки під так званий "Республіканський будинок органної і камерної музики"; установа ця була створена у 1978 р.

У ході реставрації, яка провадилася під керівництвом архітектора О. О. Граужіса, було відтворено візерунчастий черепичний дах, обличковано керамічною плиткою фасади (цю роботу, задуману В. Городецьким, тоді, при спорудженні, не довели до кінця через брак коштів), реставровано все до дрібниць. Втім, не обійшлося, і без вимушених новацій. Так, аби пристосувати пам'ятку до нових потреб, зроблено замість керамічної паркетну підлогу, обладнано гардероби у сутеренах, на місці вівтаря встановлено новий орган чеської фірми "Рігер-Клосс", а крісла зроблено без пюпітрів (для молитовників)18.

Перший концертний сезон розпочався 8 лютого 1981 р.

Будинок причту (плебанія) костьолу св. Миколая.

Із здобуттям Україною незалежності у римо-католицькому костьолі св. Миколая поновилися й відправи, суміщувані з концертами нарізно.

Ліворуч костьолу за проектом В. Городецького тоді ж побудовано плебанію - триповерхову кам'яницю для причту. Надто спрощені готичні форми мало відрізняють цей будинок від того, що споруджувалося у Києві в подібних формах ще в 1870-х pp. При всій раціональності і зручності планування будинок причту не склав поруч з гарною архітектурою костьолу єдиного ансамблю і виглядає дещо відсторонено, невиправдано спрощено.

К началу страницы
Зміст