Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Дмитро Малаков
Архітектор Городецький
[1]. Спутник по г. Киеву... С. 96.Вернуться в текст
[2]. ЦДАМЛМУ. Ф. 648, оп. 1, спр. 7, арк. 159-162 та зв.Вернуться в текст
[3]. ДАК. - Ф. 163, оп. 7, спр. 1436, арк. 2-3 та зв.Вернуться в текст
[4]. ЦДАМЛМУ. - Ф. 648, оп. 1, спр. 7, арк. 323.Вернуться в текст
[5]. ЦДАМЛМУ. - Ф. 648, оп. 1, спр. 7, арк. 191.Вернуться в текст
[6]. Там само. - Арк. 259.Вернуться в текст
[7]. ДАК. - Ф. 163, оп. 7, спр. 1436, арк. 59 та зв., 61 та зв.Вернуться в текст
[8]. ЦДАМЛМУ. - Ф. 648, on. 1, crip. 7, арк. 261 та зв., 262.Вернуться в текст
[9]. ЦДАМЛМУ. - Ф. 648, оп. 1, спр. 7, арк. 263 та зв.Вернуться в текст
[10]. Там само. - Арк. 6, 242-243.Вернуться в текст
[11]. НХМ. - Фонди НВ. - 24, арк. 6.Вернуться в текст
[12]. ЦДАМЛМУ. - Ф. 648, оп. 1, спр. 6, арк. 282.Вернуться в текст
[13]. Там само. - Спр. 7, арк. 274.Вернуться в текст
[14]. ЦДАМЛМУ. - Ф. 648, оп. 1, спр. 7, арк. 1 27, 29-30 та зв.Вернуться в текст
[15]. Сементовський Н. Назнана праця. С. 144-145.Вернуться в текст
[16]. З історичної довідки Київського комбінату азбоцементних виробів.Вернуться в текст
[17]. Polski slownik biograficzny..., t. X, 1962-64. - С. 2.Вернуться в текст
[18]. ЦДАМЛМУ. - Ф. 648, оп. 1, спр. 6, арк. 189.Вернуться в текст
[19]. Там само. - Арк. З, 275.Вернуться в текст
[20]. Трипольський Д. Про безпритульні пам'ятники// Образотворче мистецтво, ч. 10. - 1940, зворот обкладинки.Вернуться в текст
[21]. Dizionario Enciclopedico Bolaffi dei pittori e degli incisori italiani dall XI al XX secolo, t. X. - Torino, 1975. - S. 105, 107; Allgemcines Lexikon der Bildenden Kunstler von der Antike bis zur Gegenwart, t. XXIX, за ред. H. Voller. - Leipzig, 1935. - S. 331, 332.
[22]. "Киевская старина", т. LXV, кн. III, отд. II. - К., 1899. - С. 140-141.Вернуться в текст
[23]. Варварцев М. М. Італійці в Україні (XIX ст.): Біографічний словник діячів культури. - К., 1994. - С. 151-152.Вернуться в текст
[24]. ЦДАМЛМУ. - Ф. 648, оп. 1, спр. 6, арк. 274.Вернуться в текст
[25]. Спутник по Киеву... - С. 98.Вернуться в текст
[26]. ДАМЛМУ. - Ф. 648, оп. 1, спр. 6, арк. 281.Вернуться в текст
[27]. ЦДАМЛМУ. - Ф. 648, оп. 1, спр. 6, арк. 276.Вернуться в текст
[28]. Там само. - Арк. 324-325 та зв.Вернуться в текст
[29]. Там само.- Арк. 322.Вернуться в текст
[30]. Адресная и справочная книга "Весь Киев" на 1900 год - К., 1900. - С. 479.Вернуться в текст
[31]. "Киевлянин", ч. 272. - 1900. - 1 октября. - С. 3.Вернуться в текст
[32]. ЦДАМЛМУ. - Ф. 648, оп. 1, спр. 6, арк. 286-а.Вернуться в текст
[33]. ЦДАМЛМУ. - Ф. 648, on. 1, спр. 6, арк. 279-280.Вернуться в текст
[34]. Шероцкий К. В. Киев. Путеводитель. - К., 1917. - С. 221.Вернуться в текст
[35]. Ясиевич В. Е. Архитектура Украины на рубеже XIX-XX веков. - К., 1988. - С. 96.Вернуться в текст
[36]. ДАК. - Ф. 163, оп. 41, спр. 5529.Вернуться в текст
[37]. Адресная и справочная книга "Весь Киев" па 1901 год. - К., 1901. - С. 7.Вернуться в текст
[38]. ЦДАМЛМУ. - Ф. 648, oп. 1, спр. 6, с. 6.Вернуться в текст


МІСЬКИЙ МУЗЕЙ*

* Скорочена назва, яка змінювалась у різні часи. Вернуться  в текст
Розбудова Києва, зростання чисельності населення та потяг до знань, культури спричиняли й виникнення відповідних закладів. Про створення у Києві міського музею старовини й мистецтв існує багато публікацій; звернемося лише до деяких джерел, інколи менш відомих, інколи - загальнодоступних.

"Думка про створення у Києві обласного історичного й художнього музею виникла ще у 80-х роках, коли з цим проектом наступило Київське товариство грамотності, що зустріло спершу повне співчуття з боку міського управління та місцевих діячів. Але згодом товариство, через нестачу коштів і внаслідок охолодження до цього починання осіб й закладів, на підтримку котрих ноно розраховувало, мусило відмовитись від здійснення задуманого проекту, і питання про влаштування музею затяглеся"1.

27 вересня 1890 р. статут Київського товариства заохочення мистецтв затвердив за керуючого міністерством, товариш міністра, сенатор, генерал-лейтенант М. Г. Шебеко2. А 14 червня вже 1894 р. київський, подільський і волинський генерал-губернатор граф О. П. Ігнатьєв листом за № 8263 звернувся до київського губернатора, гофмейстера, таємного радника Л. П. Томари: "Переконавшись, що думка про створення у м. Києві музею давно визріла й засвоєна кращою частиною суспільства, я запросив найбільш зацікавлених цією справою осіб на нараду, що відбулася 7 і 21 минулого травня, причому декотрими з присутніх пожертвувано понад 60 тис. руб. на спорудження будинку проектованого музею, іншими ж заявлена готовність передати цьому закладу наявні в них цінні колекції художніх творів і старовини, а також зібрання рукописів, актів тощо..." І далі: "....вирішено... передати обговорення до особливої спеціальної комісії, що складається з гласних: Абрамовича, Бернера, Добриніна, Ніколаєва, Проценка, барона Штейнгейля, Якубенка і Шлейфера"3.

Київський промисловець і меценат Б. І. Ханенко.

Аж ось 18 лютого 1896 р. побачив світ аркушик "Неделя строителя" - додаток до часопису "Зодчий", органу Імператорського Санкт-Петербургського товариства архітекторів, - з об'явою про "конкурс на укладання проекту будинку Історичного і Художньо-промислового музею в Києві". Умови конкурсу було розіслано в обидві столиці імперії та до Києва. Визначався термін подачі ескізного проекту - до 1 травня того ж 1896 р. та розмір премій: І - 800 руб., II - 600 руб., III - 400 руб.4

На своїх засіданнях 4, 5 і 8 квітня 1896 p. міська дума визначила ділянку землі для спорудження музею, а саме - на Олександрівській вулиці Двірцевої поліційної дільниці м. Києва, у вигляді сквера, проти саду "Шато-де-Фльор".

Проект фасаду міського музею старовини і мистецтв.
1898 р.

Новоствореиий комітет по спорудженню музею зібрався 19 червня 1896 р. для обговорення конкурсу. Першим протоколом увічнено склад комітету: голова - Б. І. Ханенко, віце-голова - Г. П. Шлейфер, члени комітету - О. Н. Терещенко, Л. І. Бродський, В. М. Ніколаєв, А. В. Прахов, В. А. Безсмертний5. Всі вони добре відомі в Києві люди.

Зберігся ще один аркушик, де зазначено того, хто переміг у конкурсі,- "составитель проекта под девизом "В короткий срок" П. С. Бойцов - Москва, Спиридоновка, собств. дом"6.

Минув рік. 17 травня 1897 р. земельна ділянка, за укладеним відповідим актом, була передана міським землеміром І. Д. Таїровим членам Київського товариства старовини й мистецтв В. П. Кочубею та цивільному інженеру Г. П. Шлейферу7.

На своєму засіданні 23 травня 1897 р. комітет ухвалив визнати за кращий проект, запропонований московським архітектором П. С. Бойцовим, - у класичному стилі, з шестиколонним доричним портиком па головному фасаді. Але з властивою москвичам зверхністю П. С. Бойцов не побажав порозумітися з київською громадськістю, не схотів урахувати важливого містобудівного фактора у розташуванні будівлі музею. Він наполягав на орієнтації лівого бічного фасаду паралельно вулиці Олександрівській суто формально, ігноруючи той незаперечний, такий зрозумілий і очевидний для киян факт, що головний фасад мав бути звернутий до хоч і далекої, але важливої точки - Царського майдану (тепер - Европейський), звідки забезпечувався ефектний перспективний вид на фасад музею; а тому бічний фасад хай був би дещо навкіс до вулиці Олександрівської, що, врешті, і сталося.

Київський підприємець Л. Б. Ґінзбург.

24 червня 1897 р. комітет своєю постановою доручив Бойцову скласти остаточний проект музею, зазначивши бажані зміни, але 6 липня московський архітектор відповів, що це ставить його "в деяке затруднения", і відмовився від подальших робіт: "за відсутністю ясно вироблених спеціальних вимог прийняти на себе труд рішуче не можу"8.

За обставин, що склалися, 6 жовтня 1897 р. до комітету звернувся один з його членів, відомий київський архітектор В. М. Ніколаєв, пропонуючи свої послуги "внаслідок відмови архітектора Бойцова від розробки проекту музею"9.

Проект цементного заводу "Фор" у Києві з автографом В. Городецького.
1897 р.

Але перевагу було надано іншому, молодшому й, безперечно, талановитішому й позбавленому академічного консерватизму київському архітекторові Владиславу Городецькому - теж, до речі, члену Київського товариства старовини й мистецтв10. Певно, що він теж мав у Києві авторитет.

Вже у лютому 1898 р. В. Городецький підписав ретельно розроблений комплект креслень фасадів, планів і розрізів будинку музею, що нині зберігаються у фондах Національного художнього музею. До речі, не можна обминути увагою вельми коректний текст цього автографу: "Проектував архітектор Городецький за ескізом архітектора Бойцова. Лютий 1898 року"11.

16 березня В. Городецький писав до голови Правління товариства старовини і мистецтв у м. Києві Богдана Івановича Ханенка:

"Справа наша в мене вже підготовлена, пояснювальна записка готова, прохання до Губернського будівельного відділення також; фотографії одержу завтра і негайно зайду до вас з усім цим.

Поки що надсилаю Вам кількох кандидатів на спорудження музею, і хоча не всі вони заслуговують серйозної уваги, між тим кращих немає:

1) Л. П. Чернояров - Печерськ, біля Ольгінської церкви,
2) Л. Б. Ґінзбург - (Бібіковський) бульвар, № 5,
3) Л. Ф. Кучер - Кузнечна, 21,
4) І. В. Єрохін - Львівська вул.

Можливо, Ви, Богдане Івановичу, знайдете зручним, перш ніж надсилати їм фотографії проекту і пояснювальну записку, запитати чи завгодно їм буде взяти участь у змаганні на спорудження музею.

Завтра по одержанні фотографій зайду до Вас, а поки свідчу мою глибоку пошану і залишаюсь душевно відданим Вам Слугою Городецький"12.

У змаганні підрядників гору взяв Лев Борисович [Лейба Беркович] Ґінзбург (1858-бл. 1926). З ним В. Городецький успішно співпрацював на багатьох інших об'єктах.

При укладанні контракту В. Городецький скористався з власного досвіду спорудження великого об'єкту, що передував музею,- Південноросійського машинобудівного заводу: 27 березня 1898 р. він писав про це до Б. І. Ханенка: "Згідно з Вашим бажанням, при цьому додаю контракт і опис робіт на Машинобудівний завод, виконаний минулого року, не думаю, втім, щоб це могло служити для нас зразком. Разом з тим додаю складену мною чернетку контракту на Музей. Залишаю прогалини, котрі благоволіть, Богдане Івановичу, заповнити на Ваш розсуд. Цим контрактом Ґінзбург, можливо, буде не зовсім задоволений, але нас мусить мало цікавити, оскільки справа сама по собі сер'йозна"13.

Лист написано на бланку, з домашньою адресою В. Городецького: Київ, Миколаївська, 3.

Через три місяці, 30 червня 1898 р. В. Городецький надав "Кошторис на спорудження кам'яного будинку для Музею товариства старовини й мистецтв у м. Києві. Складено за Урочним положенням червня 1898 p." Відповідно до цього кошторису, вартість робіт по спорудженню музею становила загалом 211.024 руб. 62 кон. До цього кошторису цивільний інженер П. І. Голландський, мабуть, за дорученням, зробив зауваження, що були враховані"14.

Музей старовини й мистецтв

(листівка поч. XX ст.).

Але вся справа гальмувалася за браком коштів, їхньою нестачею.

Так, закладка будинку відбулася восени 1897 р. ще за проектними пропозиціями В. М. Ніколаєва, а самі роботи розпочато лише через рік, восени 1898 р. і закінчено, в основному, 1899 р.15 вже за проектом В. Городецького. Але оздоблювальні роботи тривали.

Важливим фактором при будівництві музею стало широке застосування бетону й цементу.

Саме 1898 р. у Києві, на Куренівці, було зведено цементний завод "Фор" (з німецької - вперед) - з п'ятьма випалювальними печами системи Кондло. Сировиною були крейда, глина, і останню видобували тут-таки на вул. Кирилівській; спосіб виробництва - "мокрий". Основна продукція - портландцемент, побічна - кільця для колодязів, хідникові плитки, будівельні конструкції. Потужність виробництва - 500 тис. пудів на рік16. А проектував завод 1897 р. все той же В. Городецький17. Вважається, що він же був і одним із співвласників підприємства.

Фриз і фронтон музею

З часом завод "Фор" зазнав повної реконструкції, тож від споруд, зведених В. Городецьким, дотепер залишилося тільки приміщення заводоуправління. Воно було двоповерховим, причому перший поверх - цегляний, а другий - дерев'яний, як це зазвичай робили тоді в Києві. Вже в недавні часи другий поверх розібрано, і на цегляному першому поставлено два нові поверхи, а фасад обличковано.

Отже, власне цементне виробництво спонукало В. Городецького до ще ширшого використання цього прогресивного будівельного матеріалу.

До спорудження музею були залучені кращі тодішні київські фахівці, з якими В. Городецький співпрацював на багатьох своїх будівлях.

Згадаймо гірничого інженера Антона Емільовича Страуса, що мешкав на Липках, у Кріпосному провулку, 4. Його фірма, відзначена на Виставці 1897 р. золотою медаллю "За труд і успіх", виконувала, як подає фірмовий бланк: "Влаштування артезіанських колодязів. Артезіанські насоси. Фільтри і труби. Розвідка корисних копалин. Геологічні пошуки. Дренаж і всмоктуючі колодязі. Зміцнення грунту бетонними палями"18. Цими останніми роботами А. Страус і прислужився В. Городецькому. Л ще обох фахівців єднало захоплення спортом, зокрема водними видами, тенісом тощо.

Парове опалення низького тиску і вентиляцію у будинку музею обладнував цивільний інженер Лев Моисеевич Городецький19. Особливо плідною виявилася співпраця, розпочата саме на спорудженні музею, з італійськими митцями братами Сала.

Вважається, що троє братів Сала приїхали з Мілану до Києва у 1890-х pp. Один був скульптором, другий - ліпником, третій - художником20. У Києві їхнє прізвище, аби не було схожим на "сало", писали й вимовляли часом як Саля, з наголосом на останньому, а не на першому складі.

Скульптор - Еліа Сала (1864-1920), він же - архітектор, ілюстратор книжок, а художник - Еудженіо Сала (1866-1908), пейзажист, дворянського походження21. Був ще в Києві Енеа Сала - професор фехтування за італійською системою, яке він викладав у київських реальному, театральному та комерційному училищах. 1899 р. у Києві гастролювала Росіта Салла, сопрано.

Співпраця В. Городецького з братами Сала тривала, про що мова піде нижче, і на багатьох інших будівлях. Крім того, Сала працювали також і на спорудженні таких визначних київських об'єктів, що зводилися тої доби, як-от політехнічний інститут, міський театр, контора Держбанку.

За діючими на той час правилами й традиціями, будівельний сезон тривав з весни до 1 листопада, коли будинок мав бути підведений під дах. Мурування на вапняковому розчині потребувало часу на усадку, тож лише навесні наступного будівельного сезону починалися опоряджувальні роботи, що до осені і закінчувалися. Таким чином, за два будівельні сезони, при наявності коштів та відсутності якихось вад у будові, споруда, як правило, була готова для використання.

Київська громадськість жваво цікавилася створенням міського музею, слушно вбачаючи в цьому поступ прогресу й культури. Фінансована В. Ф. Симиренком "Киевская старина", з посиланням на "Киевлянина", писала 1899 p.: "Спорудження будинку музею старовини й мистецтв у Києві швидко просувається вперед. Відповідно до проекту, фасад музею буде мати такі скульптурні прикраси: у трикутному фронтоні, що увінчує портик будівлі, буде вміщена велика ліпна алегорична група, що зображає "Торжество мистецтва". Ескіз, зроблений скульптором на цю тему, являє в центральній частині багату, витриману в класичному стилі колісницю, на котрій сидить жінка, що уособлює мистецтво. Виїзд богині мистецтва оточує цілий сонм амурів, озброєних сурмами, якими вони й проголошують мистецтва. Далі, на самому вершечку будинку, над парапетом буде встановлена друга алегорична група, що складається з трьох статуй. Одна з статуй зображає живопис, друга скульптуру, а посередині між ними міститься покровитель мистецтв, бог Феб-Аполон, що покладає руки на голови двох статуй. На високих виступах, обабіч величезних сходів, що ведуть до портика музею, будуть встановлені гігантські зображення царствених левів, розмішаних на могутніх п'єдесталах. Про величезні розміри цих левів можна судити з того, що довжина кожного з них дорівнюватиме 7 1/2 аршинів [тобто,- 5,3 м - Д. М.], а висота становитиме близько 4 аршинів [2,8 м - Д. М.]. Вся скульптура буде зроблена з так званого штучного каменю, що становить дуже міцний, добре протидіючий атмосферним опадам матеріал для ліпних робіт. Нещодавно також поновилися роботи по закінченню спорудження музею, які вирішено вести з таким розрахунком, аби до серпня нинішнього року частина будинку була вповні готова, і сюди могли б бути переведені призначені для музею колекції місцевого товариства старовини й мистецтв"22.

Національний художній музей. Портик головного входу.

Тепер очевидно, що з якихось міркувань чи причин центральна композиція у фронтоні була замінена іншою, без колісниці, - п'ятифігурною, де гарні вродливі жінки дещо в інший роб подають алегорію - "Торжество мистецтв". Ця скульптурна прикраса була виготовлена в майстерні Е. Сала, розміщеній тоді на музейній садибі23.

Наприкінці будівельного сезону 1899 р. скульптор Е. Сала виготовив модель музею, про що В. Городецький 7 листопада повідомляв Б. І. Ханенка: "...маю честь припровадити Вам картку Сала, з якої картки видно, що модель з глини й гіпсу він оцінює 140 рублів; це становить по 10 рублів за робочий день (більш ніж достатньо)"24.

Національний художній музей. Фрагмент бічного фасаду.

Скульптури левів особливо збуджували уяву киян своєю сміливою незвичністю. "На бокових виступах сходів встановлені фігури двох грандіозних левів у позі грізного пробудження, ніби оберігаючих вхід до цієї скарбниці старовини й мистецтв" - писав С. Богуславський25.

Наприкінці зими В. Городецький хворів два тижні, про що повідомляв Б. І. Ханенка в листі від 6 березня 1900 р.26, а вже 27 березня подав конкретні розрахунки "до засідання правління товариства" такого змісту:

"У будівельному сезоні 1900 року на терені музею передбачаються до виконання такі роботи:
1) тинькування упорної стіни складним розчином під фасад музею загальною площею близько 169 квадр. саженів, раху ючи по 12 руб.
близько 2028 руб.
2) встановлення понад стіною ґрат, згідно виконаного зраз ка загалом близько 236 пог. аршинів, рахуючи разом із стовпчи ками 158 кусків по 2,5 пуди, загалом близько 395 пудів, або із встановленням і укріпленням їх, з грифонами, хвіртками, шишками тощо по 5 руб. 25 коп. з пуда
2073 руб. 75 к.
3) влаштування сходів близько 400 пог. арш. по 4 руб. з укладанням і крім того 550 руб. на конструкцію підвалин - загалом близько 2150 руб.
Загалом по 3-х статтях близько 6251 руб. 75 к.27.

Огородження міського музею.

Зберігся малюнок тих ґрат28, що й нині оточують терен музею (замінені 1994 р. такими ж); ці шляхетного античного рисунку ґрати - водночас і дуже дешеві, бо заощаджували на всьому, - виготовляло Акціонерне товариство Київського дротовоцвяхового і механічного заводу з металоткацьким відділом, що містився по вул. Кузнечиій, 5029 - колишня власність барона М. В. Штейнгейля30.

Міський музей. Грифон.

Як повідомляла преса, "...питання про колір фарбування довго не піддавалося вирішенню. Було зроблено кілька пробних фарбувань частин стін, і для остаточного вибору того чи іншого кольору була утворена комісія, в якій, крім віце-голови товариства старовини і мистецтв Б. І. Ханенка і членів правління названого товариства, брали участь проф. А. В. Прохав, архітектор В. В. Городецький та ін. Вирішено пофарбувати весь будинок у сіро-піщаний колір"31.

А 20 жовтня В. Городецький писав до Б. І. Ханенка: "На другий день після Вашого повернення з Москви мені передав Вікентій Вячеславович [В. В. Хвойка. - Д. М.], що Ви, оглянувши будинок музею, зволили зазначити, що колір фасаду знаходите уповні добрим. Подібний відгук з Вашого боку, надав мені сміливості продовжити фарбування фасадів"32.

З нагоди завершення основних робіт В. Городецький звернувся 3 лютого 1901 р. до Б. І. Ханенка про суми, що залишилися "до розрахунку:

1) За складання проекту, кошторису, виконавчих креслень і за технічний нагляд при виконанні робіт передбачуваної до спорудження частини музею (замість 4,3% від суми 200.000 руб., тобто 8600 руб.) згідно умови    7000
2) За складання проекту й кошторису додаткової частини музею у 1900 році (0,8% від суми 80.000 руб.)          640
3) За складання проекту, кошторису, виконавчих креслень і за нагляд при виконанні робіт підпірної стіни 6 1/4 від суми 10.000 руб.          625

Загалом          8265

Одержано          3500


Залишається до сплати          4765"33.

Міський музей. План першого поверху. Світлий контур - добудова.

Дуже й дуже багато написано про цей "музей с левами", що спершу за традиційно київським низькопоклонництвом та вірнопідданістю іменувався "Художньо-промисловим та науковим музеєм Імператора Миколи II".

Цікаві подробиці можна знайти в різних авторів. Ось як писав у своєму путівнику видання 1917 р. К. Шероцький:

"Напроти Царського саду на штучному підвищенні, де ще недавно протікав струмок і була сажавка, розташована одна з кращих будівель Києва - міський, перейменований тепер у національний український музей, споруджений за проектом архітекторів Бойцова і Городецького у 1897-99 pp. Будинок зведено у класичному (доричному) стилі; до підвищеної тераси музею ніби до Акрополя ведуть широкі сходи. Два леви стережуть головний вхід, схований під гекзастильною колонадою; на фасаді музею тригліфний фриз із метопами, що копіюють метопи Селинутських храмів, та фронтон з алегоричною групою, що зображає мистецтва"34.

Маскарон на фасаді будинку Л. Ревуцької по вул. Володимирській, 30.

Наголошуючи на розташуванні будинку музею "на високому подіумі біля підніжжя горба", В. Ясієвич підкреслював, що "...образ давньогрецького храму відбився не тільки у зовнішніх формах і скульптурах фронтону, але й у планувальному вирішенні: урочисті сходи, великі простори анфіладних залів відповідали уявленням про храм мистецтв"35. Таким він для киян і став, тепер - Національний художній музей. З цим будинком за його сторічну історію пов'язано безліч імен видатних осіб. Але залишимо їх для інших видань.

Од перших широких сходів, що ведуть від вуличного хідника до курдонера музею, до других сходів, які ведуть вже безпосередньо під портик головного входу, йде неширокий, за браком коштів, хідничок. Він вибрукуваний цементними плитками, і посередині красується фірмова плитка з чіткими літерами: "С. И. Сускій и К0 ". Так, ці роботи виконувала "Киевская Асфальтовая компания. Фабрика толя, бетонов и цементных мозаичных плиток. С. И. Суский и К0. Контора: Бибиковский бульвар, 4.36.

Гранітні сходи виконала коростишівська майстерня італійця П'єтро Ріццолатті37.

А будинок музею у 1967-1972 pp. за проектом архітектора П. Ф. Петрушенка професійно тактовно було розширено з тильної сторони, що дозволило майже вдвічі збільшити експозиційні площі.

Як вже зазначалося, В. Городецький, паралельно з великими престижними замовленнями, викопував і дрібні проекти. Так, подаючи у лютому 1898 р. креслення будинку музею, він водночас розробив проект надбудови і прибудови дуже простенького будинку по вул. Володимирській, 3038. Будинок належав Леоніді Петрівні Ревуцькій, вже згадуваній вище вдові ротмістра. Крім автографа на архівних документах, що збереглися, В. Городецький залишив своєрідні "автографи" і на фасаді цього непримітного будинка: чудернацькі ренесансні маскарони, що й досі задерикувато всміхаються до перехожих.

К началу страницы
Зміст