Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Дмитро Малаков
Прибуткові будинки Києва
[9] Як приклад: Булгаков М. А. Собранис сочинений в двух томах. - Т. 1. Белая гвардия. - К., 1991.Вернуться в текст
 

ПОДРОБИЦІ ПОБУТУ

Вище вже згадувалися окремі подробиці побуту столітньої давнини, що мали місце і в прибуткових будинках Києва.

Окремо слід зазначити сезонні роботи, які незмінно виконувалися у кожній родині.

Навесні, після перших теплих днів, розпечатували заклеєні на зиму вікна, а в будинках старої забудови виймали внутрішні («зимові») рами. До кімнат линуло тепле весняне повітря, а з ним... і мухи.

Наявність кінської тяги, худоби (особливо у передмісті), смітників, ретирад на подвір'ях сприяло поширенню величезної кількості мух, з якими не справлялися горобці та інше птаство, що поверталося з вирію. Отож хмари мух на кухні, в їдальні, інших кімнатах були явищем звичайним. Серед пасивних засобів боротьби з мухами були паперові стрічки на кухонних кватирках, стрічки-липучки, підвішувані під лампами, папірці з нанесеною на них отрутою, що вкладалися у блюдечка з водою, спеціальні скляні пастки, наповнювані сироваткою тощо. Однак мухи обсідали геть усе.

З теплими сонячними днями, коли вже переходили на літнє вбрання, вивішували, просушували й «вибивали» зимові пальта, валянки, шапки і шляпи, а потім ховали їх у шафи й скрині до зими, підсипаючи туди або кладучи нафталін — у мішечках, кульками.

Великі квіти у діжках виставляли на балкон. Усім цим опікувалася прислуга — з волі господині.

Щойно достигали ягоди, а ціни на базарах досягали оптимальних рівнів, кияни заходилися варити варення: з полуниць, суниць, малини, вишень, черешень, аґрусу. На сонячних вікнах кухонь або й їдалень з'являлися великі сулії з вишнею, пересипаною цукром-піском, причому горлянку перев'язували марлею — усе від тих-таки мух. На осінь достигала вишнева наливка.

Художник П. Нілус. Інтер'єр у квартирі Буковецького.
1909 р. Полотно, олія. Національний художній музей України.
Київське життя: схили Дніпра.
Фото С. В. Кульженка, кінець XIX ст.
Київське життя: біля музею.
Листівка початку XX ст.

З настанням літа, коли родина виїздила (маючи можливість!) на власну або найману дачу, змінювався й вигляд вітальні: м'які меблі одягали в чохли з парусини, люстру (особливо кришталеву чи з скляними прикрасами) ховали від мух у спеціальний чохол з легкої білої тканини. В родинах зі скромним достатком чохли не знімали інколи на м'яких меблях (час від часу піддаючи їх пранню й прасуванню), не маючи змоги замінити старі, обшарпані та заяложені крісла, диван...

Крім мух, дошкуляли блощиці у спальнях, таргани на кухні та миші й пацюки в запіллі — там, де господарі не дотримувалися гігієни.

З наближенням зими слід було потурбуватися про дрова. Дбайливі господарі робили це на початку літа, коли ціни на дрова були найнижчими. Наймалася артіль «різати дрова» (так казали в Києві), і цілими днями на подвір'ях чути було дзижчання пилок та гупання сокир.

Київське життя: публіка у сквері на Думській площі.
1910-ті роки.
Київське життя: публіка в саду Купецького зібрання.
1910-ті роки.
Київське життя: публіка в саду Купецького зібрання.
1913 р.

До настання холодів вікна, попередньо вимиті й ретельно обмазані (влітку замазка часто викришувалася на зовнішніх, відкриваних на вулицю рамах), заклеювали паперовими смужками по периметру внутрішніх рам. Утеплювався й повітряний проміжок між рамами, для чого тут вкладали вату. Інколи для економії вати між рамами вкладали згорнутий у трубку білий цупкий папір, який маскували тонким шаром вати. У міщанських родинах цей ватяний валик прикрашали блискітками, товченим склом від ялинкових прикрас, ялинковими прикрасами або дрібними іграшками — у суворій симетрії. Щоб віконне скло не запотівало й не обмерзало, ставили між рамами скляночку із соляною кислотою, що поглинала зайву вологу.

Київське життя: автівка па вулиці Ольгинській.
1912 р.
Київське життя: виїзд на дачу.
1912 р.
Київське життя: дача у Святошит.
1912 р.
Старе київське вуличне життя звичайно ще триває й за доби непу: лави на трамвайних зупинках, «маркізи» над вітринами. Вул. Прорізна, ріг Хрещатика.
Початок 1930-х років.

Перед початком опалювального сезону викликали сажотрусів, які прочищали димоходи, та пічників, аби налагодити печі. Мешканці будинків, обладнаних центральним паровим та водяним опаленням, цих клопотів не знали.

Чимало подробиць побуту киян — мешканців прибуткових будинків — містить художня література69.

Влітку прибуткові будинки зазвичай помітно порожніли: дітей вивозили на дачі — подалі від міської тісняви й задухи, на «свіже повітря» й парне молоко, «на лоно природи», як тоді казали.

Київські дачі розташовувалися як на міських околицях (Китаїв, Святошин, Лук'янівка, Сирець, Шулявка, Пріорка), так і в спеціально розпланованих місцевостях, як-от Пуща-Водиця, так само і вздовж залізниці (Дарниця, Боярка, Буча, Ірпінь, Ворзель, Немішаєве, Мотовилівка). Їздили кияни і до Плютів, Трипілля. Але дачне життя — то окрема тема.

К началу страницы
Зміст    Помешкання та умеблювання    Будівельні матеріали...