Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Дмитро Малаков
Прибуткові будинки Києва
[48] Календарі., адресная и спраночная книга г Києва на 1914 г. - С. 341.Вернуться в текст
[49] ДАК. - Ф. 163, оп. 41, спр. 4840, 5000 (арк. 204).Вернуться в текст
[50] ДАК. - Ф. 163, оп. 41, спр.2678.Вернуться в текст
[51] ДАК. - Ф. 163. оп. 41, спр. 5886, арк. 1-6.Вернуться в текст
[52] «Строитель». - 1904. - № 1.Вернуться в текст
[53] 40 «Киевлянин» - № 240 - 1910. - 31 серпня. - С. 1.Вернуться в текст
 

ТИПИ ПРИБУТКОВИХ БУДИНКІВ

За призначенням прибуткові будинки, тобто такі, що здавалися повністю чи поквартирно в оренду й приносили власникові прибуток, можна поділити на два види: житлові та виробничі. З останніх чи не найбільшим у Києві можна назвати прибутковий будинок греко-синайського Свято-Катерининського монастиря, споруджений 1912 року і відданий в оренду М. М. Вайнтробу; будинок призначався для розміщення торгових складів, банків, контор (Контрактова площа, 2-А)48.

Можна ще зазначити готелі, «умебльовані кімнати», які також приносили чималий прибуток власникам.

Значного поширення набули й невеличкі затишні й привабливої архітектури прибуткові будинки, які умовно можна назвати будинками «особнякового типу». Звичайно кращу квартиру займав там сам домовласник, решта здавалася внайми.

Темою ж нашого дослідження обрано саме багатоповерховий прибутковий будинок секційного типу, який став наймасовішим попередником пізнішої міської забудови, здійснюваної у ЗО—50-ті роки за індивідуальними проектами, а в 60—90-ті роки XX ст. — за типовими проектами суцільними житловими масивами.

Так само як в інших великих містах Європи того часу, київські житлові секційні прибуткові будинки за архітектурно-планувальною схемою еволюціонували від простої прямокутної форми плану, через найпоширеніший Т-подібний план — до складної конфігурації. Поступово вдосконалюючи план, архітектори тим часом прагнули якнайзаощадливіше використати площу ділянки, особин по дорогої, у центрі міста. Головна увага зосереджувалася саме на зискові (та, дуже часто, на шкоду вимогам гігієни). У такий спосіб з'являлися будинки-монстри з похмурими дворами-колодязями, де ніколи не бувало сонця, де застоювалося зіпсоване повітря (Пушкінська, 21—23; Михайлівський провулок, 1 і Прорізна, 18-20; Тарасівська, 9; Мала Васильківська, 34). Саме такі негативні зразки ставали головними аргументами у суперечках про доцільність подібної забудови міст, зокрема й Києва.

Прибутковий будинок по вул. Ярославів Вал, 4. Парадні сходи при вуличному фасаді розкрито вікнами, а перед останнім поверхом - балкончиком. Архітектор Й. Зекцер, 1907.
Фото 1993 р.
Вул. Ярославів Вал, 4.
План І поверху з водолікарнею.
Прибуткові будинки по вул. Великій Васильківській, 44 (праворуч, архітектор А.-Ф. К. Краусс, 1898- 1899) та 46 (архітектор Е. Брадтман, 1911-1912). Парадні сходи розміщено вглибині. На першому поверсі - крамниці.
Фото 1993 р.
Прибутковий будинок по вул. Спаській, 6. Просторі вітальні освітлено трьома вікнами еркерів, парадні сходи - вглибині. На першому поверсі - крамниці, 1910р.
Фото 1993р.

Отже, як приклад простої композиційної схеми, можна назвати триповерховий на підвальному поверсі прибутковий житловий будинок генерал-лейтенанта О. С. Павлова, споруджений 1895 року (тобто на початку першої «будівельної лихоманки») за проектом військового інженера М. І. Чекмарьова на вул. Пушкінській, 33. Односекційний, симетричний, з брамою проїзду праворуч і центрально розташованими сходами при обох фасадах («парадні» на вулиці і «чорні» на подвір'я), будинок мав по дві однакові квартири на поверсі, кожна — на шість кімнат. На фасад виходило по три кімнати: кабінет, вітальня, спальня, на двір — дві дитячі (або дитяча й будуар), їдальня, а також кухня.

З кухні двері вели на «чорні» сходи та до комірчини, де мешкала кухарка. Комора (поруч) сполучалася дверима з невеличким коридором «чорного» ходу: сюди зручно було заносити дрова (для опалення й готування їжі), різні припаси. Туалет і ванна кімната розміщувалися біля вхідних дверей і передпокою. Знадвору будинок має невеличкий ризаліт, що слугував для збільшення площі кухонь та розміщення «чорних» сходів49. Подібна схема мала значне поширення, технічно удосконалювалася. Так, у прибутковому будинку, спорудженому 1909 року на замовлення генерал-майора Ф. А. Ягимовського за проектом цивільного інженера В. А. Безсмертного на вул. Гоголівській, 23, застосовано односекційну схему з двостороннім розташуванням квартир на чотири і п'ять кімнат кожна. Але, крім оригінально оздобленого фасаду, тут зручнішим є планування, передбачено антресольні поверхи для прислуги тощо50.

Вельми заощадливо використано площу забудови для флігеля по вулиці Басейній, 5-Б, що належав київському першої гільдії купцеві X. А. Файбишенку. Академік архітектури В. М. Ніколаєв 1900 року спроектував тут чотириповерховий будинок з одним парадним та двома «чорними» ходами, з розташуванням чотирьох три- та чотирикімнатних квартир па поверсі. Щоправда, квартири не мали ванних кімнат та кімнат для прислуги і розраховувалися 51 на клієнтів скромного достатку51.

П-подібний у плані прибутковий будинок по вул. Великій Васильківській, 18 розвинено на ділянці вглиб і розкрито вікнами й балконами у власний вузький та затісний двір. Архітектор А. Трахтенберг, 1911 р.
Фото 1993 р.
Характерний Т-подібний план прибуткового будинку з парадними сходами при вуличному фасаді та двостороннім розташуванням квартир. Вул. Дмитрівська, 33, II поверх. Прибутковий будинок Н-подібного плану — максимальне використання площі забудови. Вул. Кузнєчна, 9, 1911р.
Фото 1993 р.

Більш досконалим був розвинутий Т-подібний план, дуже зручний на вузьких ділянках. У таких будинках парадні сходи віддалялися вглиб, вивільняючи фасадну частину для житлових приміщень. Відтак з'являлася додаткова кімната, використовувана зазвичай (з окремим входом зі сходової площадки та сполучувана з сусіднім приміщенням) для кабінету - приймальні, де представники вільних професій (лікарі, адвокати, інженери тощо) могли вести прийом клієнтів. Решта приміщень розташовувалася аналогічно будинкам прямокутного плану, але Т-подібна конфігурація дозволяла зручніше розпланувати квартиру, дати більше світла в допоміжні кімнати, розмістити в кутку балкон тощо. Видовження «ніжки» літери «Т» в глиб подвір'я дозволяло розміщувати в цій частині по кілька кімнат.

Наступним етапом збільшення житлової площі на ділянці забудови такого самого розміру став Н-подібний план будинку, причому на фасад ця «літера» виходила поставленою руба. Внутрішнє розташування парадних сходів («чорні» розміщувалися обабіч них) спонукало зсунути на півповерхи квартири фасадної і тильної частини будинку — задля спільного користування одними парадними сходами. Така схема є характерною вже для будинків, споруджуваних на початку 1910-х років, під час другої київської «будівельної лихоманки» (Кузнєчна, 9; Жилянська, 41; Пушкінська, 21).

Чи не найвигадливішу конфігурацію мав найбільший та найвищий у Києві будинок Л. Б. Гінзбурга (Інститутська, 16-18 — не зберігся), де від землі було взято все. Якщо розміри земельної ділянки дозволяли, прибутковий будинок споруджували у вигляді замкненого в каре прямокутника — з вікнами, звернутими всередину подвір'я з усіх чотирьох боків (Фундукліївська, 10, 32; Тарасівська, 9; Терещенківська 13; Велика Васильківська, 34).

Вул. Велика Васильківська, 34.
Фото 1993 р.
Вул. Мала Житомирська, 12, 1913 р.
Фото 1993 р.
План II поверху.
Вул Мала Житомирська, 12, 1913 р. Фрагменти фасаду.
Фото 1993 р.

Окремо слід зазначити планування наріжних, найчастіше Г-подібних у плані будинків. Вже саме розташування ділянки разом з вимогами постанов міської Управи диктувало завжди неординарне рішення. Само собою виходило дві секції з двома парадними ходами. Кожен наріжний будинок неодмінно оздоблювався вежею, шатром, шпилем, добре помітними здаля, а в плані виділявся еркером, виступом, лоджією, входом до магазину, що найчастіше розміщувався у такому місці на першому поверсі (Фундукліївська, 30/10; Прорізна, 24/39; Володимирська, 40; Велика Житомирська, 8 і 40).

Великі будинки, розміщувані на наріжних ділянках, не завжди мали симетричне вирішення фасадів та однакове планування помешкань. Так, відомий прибутковий будинок Б. В. Мороза (Володимирська, 61/11, ріг Караваєвської), маючи, відповідно до ділянки забудови, більшу протяжність уздовж Караваєвської вулиці, одержав і різне планування: найбагаттні помешкання групувалися вздовж вул. Караваєвської — величчю й помпезністю відзначаються й парадні сходи з цього фасаду, натомість бічний вхід з вул. Володимирської облаштовано доволі скромно.

Периметральна забудова ділянки по вул. Фундукліївськїй, 32. Архітектор К. Іваницький, 1913 р.
Фото 1993 р.
План типового поверху. Прибутковий будинок по вул. Рейтарській, 25 споруджено 1899 р. за проектом архітектора А.-Ф. К. Краусса на ділянці з непрямими кутами. Щоб виправити цей недолік, архітектор випрямляв кути перегородками, влаштовуючи стінні шафи та перехідні шлюзи.
Фото 1988 р.
Вул. Мала Васильківська, 20. Люди стоять на тодішній трамвайній зупинці.
Фото 1993 р.

Вкрай раціонально використано велику земельну ділянку на вул. Верхній Вал, 54, де споруджено 11-секційний будинок, фасад якого простягнувся на Верхньому Валу, поперечній вул. Почайнинській, та на Хорива.

Загалом, повторення у плануванні досить рідкісні: кожен архітектор був вільним у творчості. Однак перші паростки типізації житлового будівництва зійшли не тепер. Так, заощаджуючи кошти, домовласники ще сто років тому вдавалися до повторного використання проектів, про що свідчать у Києві прибуткові будинки Ф. Михельсона на вул. Пушкінській, 35 і 37 (фасадні й флігельні, споруджені у 1888 і 1896 роках) або на вул. Кузнєчній, 9, на вул. Некрасовській, 4-6, на Андріївському узвозі, 2 (з деякими несуттєвими змінами і на один поверх вище). Чимало повторень було і у творчому доробку техніка-архітектора А.-Ф. К. Краусса.

Вул Миколаївська, 9. Фрагмент фасаду. Архітектор Г. Шлейфер, 1901 р.
Фото 1993 р.
Найоригіальніший у Києві прибутковий будинок по вул. Байковій, 10. Призначення кімнат - за авторським кресленням архітектора В. Городецького, 1901 р. Вул. Банкова (Банківська), 10. Ризаліт з вікнами кабінетів, ліворуч — вікна великих віталень. Архітектор В. Городецький, 1901-1903 рр. Вул. Банкова (Банківська), 10. Ризаліт з вікнами кабінетів, ліворуч — вікна великих віталень. Архітектор В. Городецький, 1901-1903 рр.

Іншими різновидами типізації були дво- та трисекційні будинки (Інститутська, 27/6; Банківська, 3-5; Мала Васильківська, 12; Володимирська, 48-А), споруджувані в рядовій, так званій «стрічковій», забудові кварталів. Втім, це не стосується тих випадків, коли власник садиби мав змогу придбати чи успадкувати й забудовувати садибу у кілька етапів (Велика Житомирська, 8, 8-А, 8-Б; Обсерваторна, 17, 19, 21; Ярославів Вал, 14, 14-А).

Досить поширеним був прийом забудови в глиб ділянки, якщо за розмірами така можливість існувала. Так споруджували флігель у другому ряду (Ярославів Вал, 14; Велика Васильківська, 25; Мала Васильківська, 4, 8, 20, 22, 27, 29, ЗО, 34, 38; Мала Володимирська, 32, 74; Бульварно-Кудрявська, 14, 21; Львівська, 66; Святославська, 4) заввишки не менше від фасадного будинку або й у третьому ряду, якщо це дозволяли глибина ділянки та мінімальна відстань між фасадами, зумовлена відповідними постановами міської Управи (Пушкінська, 12; Мала Володимирська, ЗО, 45; Бульварно-Кудрявська, 8).

Вул. Велика Житомирська, 8-А. Фрагмент фасаду. Архітектор М. Бобрусов, 1912 р.
Фото 1993 р.
План III поверху. Вул. Бульварно-Кудрявська, 38. Фрагмент фасаду. Архітектор М. Клуг, 1909-1910 рр.
Фото 1993 р.
План IV поверху.

Чималоцікавихархітектурнихвирішеньізабудовиділянки, і планування помешкань виникло на початку XX століття, коли зросла майстерність зодчих і апетити замовників-домовласників. Так, досить поширеним був прийом облаштування магазинів, крамниць, майстерень, різних закладів на перших-других поверхах прибуткових будинків. Це були й шикарні магазини-салони на два поверхи (Миколаївська, 9), і скромні торговельні приміщення, де вхід розташовувався поміж двох невеличких вітрин, під якими часто були вікна з ґратами — для освітлення підвалу, де зберігалися товари (Михайлівська, 11), або з низеньким антресольним поверхом над магазином (Бульварно-Кудрявська, 51), де міг мешкати і сам лавочник.

І все ж архітектор змушений був підкорятися розмірам ділянки, усталеним прийомам, вимогам постанов міської Управи і смакам замовника.

Вул. Велика Житомирська, 8-Б. Архітектор Й. Зекцер, 1903-1904 рр.
Фото 1993 р.
План І поверху. Вул. Ярославів Вал, 16. Архітектор А.-Ф. К. Краусс, 1897- 1898 рр.
Фото 1993 р.
План II поверху.

Принцип раціонального планування помешкання, не «вправлений» у затісні рамки, обмежені розмірами ділянки забудови, а розміщеного вільно, «як хочеться», втілений хіба що в одній споруді — прибутковому будинку архітектора В. Городецького на Банківській, 10. Саме там усі кімнати згруповано найдоцільніше, за потребами і уявленнями 1900-х років. Отже, з респектабельного вестибюля двері вели до досить просторого передпокою, а з останнього — до кабінету (традиційно орієнтованого на головний фасад), великої вітальні, їдальні та до решти внутрішніх приміщень - посудомийної, коридора і далі. Отож по периметру — мала вітальня, будуар, спальня, дитяча, кімнати гувернантки, кухарки, лакея, а також кухня, туалети та навіть запасна кімната.

Усі приміщення сполучалися між собою відповідно до функціонального призначення52.

На вузьких ділянках забудови споруджувалися односекційні житлові прибуткові будинки з бічним розташуванням сходів і одною квартирою на поверх (Олександрівська, 21) і з розвинутим в глиб садиби крилом зі службами.

Фрагмент фасаду будинку по вул. Костьольній, 7. Архітектор І. Лєдуховський, скульптор Ф. Соколов, 1913 р.
Фото 1993 р.
План II поверху. Вул. Велика Житомирська, 40. 1912 р.
Фото 1993 р.
План III поверху.

На першому етапі спорудження прибуткових будинків, коли ще не окреслився чітко принцип секційності і типізації, споруджувалися романтизовані, складної конфігурації будинки. Поодинокі приклади збереглися і в Києві (Володимирська, 43).

Раціональні планувальні схеми секційних будинків характерні для 1910-х років (Виноградна, 5-А; Костьольна, 8; Мала Житомирська, 8).

Вул. Рейтарська, 20/24 (Стрілецька 24/20). Архітектор О. Вербицький, 1912 р. Фото
2008 р.
План II поверху
Вул. Левашовська, 19. Проектні креслення. Архітектор М.Вишневський, 1901 р. План II поверху. Вул. Велика Васильківська, 25. Архітектор В Городецкий, 1897 р.
Листівка початку XX ст.

Великі, оснащені за останнім словом техніки прибуткові будинки називалися в побуті «панськими» («барскими» — рос.) і відповідно рекламувалися у пресі: «Барские квартирьі (злектрическое освещение, лифт, центральное водяное отопление), 4, 5, 7 и 8 комнат со всеми удобствами в новопостроенном доме Дьякова, Николаевская площадь, № 4, осматривать ежедневно от 3 до 5 часов дня. Телефон 224»53.

К началу страницы
Зміст    Правила забудови Києва    Архітектурні стилі