Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикации
Борис Бутник-Сіверський
Архітектор В. І. Беретті
149. Альошин П. Ф., ор. сіt., ст. 46. Вернуться в текст
149. ДЦІА, фонд. Стр. к-т по постр. инст. благор. девиц, 1838, спр. 15/12, арк. 29. Вернуться в текст
150. Ibid., спр. № 19/16, арк. 1-2. Вернуться в текст
150. Ibid., арк. 3-4. Вернуться в текст
152. Ibid., арк. 7. Вернуться в текст
153. Ibid., спр. № 11/14, арк. 19. Вернуться в текст
154. Ibid., спр. № 19/16, арк. 10. Вернуться в текст
155. Ibid., арк. 13 і 17. Вернуться в текст
156. Ibid., арк. 19-20. Вернуться в текст
157. Ibid., арк. 19-20. Вернуться в текст
158. Ibid., арк. 34. Вернуться в текст
159. Ibid., арк. 41. Вернуться в текст
160. Ibid., арк. 44 і 48. Вернуться в текст
161. Ibid., арк. 58. Вернуться в текст
162. Ibid., арк. 65-68. Вернуться в текст
163. Ibid., арк. 76, 79, 100. Вернуться в текст
164. Ibid., арк. 112. Вернуться в текст
165. Ibid., арк. 113. Вернуться в текст


XI. ІНСТИТУТ

Майже одночасно з університетом було розпочато будування інституту благородних дівчат за проектом Вікентія Івановича Беретті.

Автор проекту задумав цю нову споруду зовсім відмінно від університету. Про це насамперед свідчить саме місце, обране під збудування інституту. Не широка простора площа, із сквером перед нею, не геометрично накреслені проспекти, а старий парк із столітніми липами та в'язами на горі, що круто здіймається над Хрещатиком, - в такому природному оточенні уявляв Беретті будинок інституту. Це оточення не треба було штучно утворювати, - воно існувало цілком готове, треба було тільки зберегти його в недоторканому вигляді. Отже, не дивно, що Вікентій Іванович, коли будування інституту почалося, невпинно стежив за збереженням кожного старого дерева. Він сам наглядав за розбивкою робочої площі і, незважаючи на протести підрядчика, залишав навіть ті дерева, які могли заважати ставити риштовання.

Ставлячи інститут у мереживі чорностовбурних та зеленолистих дерев, Беретті в pendant до рослинної різнобарвності розбиває всю поверхню інституту на мереживо білих та жовтих плям, що мало проглядати крізь дерева. Щоб збагатити цю гру кольорів та ліній, Беретті повертає увесь будинок до Хрещатика боковим фасадом з абсидальним виступом, підтримуваним білими колонами з корінфськими великими за рисунком капітелями.

Відтінок інтимності у виборі місця для забудови та в добраному для цього розколіруванні зобов'язували не тільки до відмови від монументальності всього будинку, але й до здрібнення його форм. "На двох бокових виступах того ж (бічного - Б.-С.) фасаду, так само як і в абсиді, є добре намальовані балкони. З'явилися наличники І архівольти на вікнах третього поверху, замки над вікнами підвалу і більш дрібні профілі в усіх деталях"148.

Інститут благородних дівчат.
З фотографії 50-х років XIX ст. Липи навколо будинку інституту зрубано за наказом Миколи І. За тим же наказом на вулицях посаджено тополі (ЦФКА, негатив № 5003-4)
Те ж саме і в interieur'i... Втрачено палацеву анфілад-мість у плані.. Групування внутрішніх приміщень великими гніздами, різноманітність планування кімнат залежно від їх призначення. І, нарешті, невеликі інтимні вестибюлі з широкими парадними сходами, що з'єднують між собою поверхи. Все це значно ближче до великого, але затишного особняка, аніж до палацу, як університет, або ж до учбового закладу.

Особливо можна твердити, що Вікентій Іванович Беретті, добре пам'ятаючи про те, що в спорудженому ним інституті будуть не тільки вчитися, а й жити дівчата, відірвані від своїх родин, шукав такого розв'язання, в якому можна було б сполучити вимоги учбового закладу із звичними для інституток формами маєткового житла. І можна з такою ж певністю твердити, що це завдання Вікентій Іванович Беретті розв'язав блискуче.

Та коли, будуючи свого помпезного, урочистого університету, Вікентій Іванович мав так багато, мало не щоденних неприємностей, то ще більше він має неприємностей при будуванні інституту, в проектування якого він вклав стільки щирості і сердечної теплоти.

Інститут благородних дівчат. Фасад з Інститутської вулиці.
Рисунок підписаний О. В. Беретті (із збірки дійсного члена Академії архітектури УРСР П. Ф. Альошина)
Переріз та плани трьох поверхів інституту благородних дівчат.
Рисунок підписаний О. В. Беретті (із збірки дійсного члена Академії архітектури УРСР. П. Ф. Альошина)

Складаючи кошторис на збудування інституту, В. І. Беретті забув показати видатки на збудування фундаменту двоповерхового дерев'яного флігеля. Петербурзька комісія кошторисів і проектів так само не звернула уваги на помилку. Не звернув на це уваги й той підрядчик, який підписав кондиції на кам'яні роботи. Помилку цю помітив сам Беретті, та було вже пізно: кошторис був стверджений і роботи розпочалися. Добре знаючи, як важко добитися додаткових асигнувань, Вікентій Іванович вирішив вийти з цього складного становища, зробивши внутрішні заощадження. Серед цих заходів Беретті вважав можливим класти фундамент так, щоб всередині його залишалися порожні місця, а для більшої міцності підводив під цоколь цегляні стовпи. Коли Беретті зважився на використання такого технічного прийому, то можна було сподіватися, що будова від цього не потерпить. Але щойно запрошений на посаду практичного архітектора корпусу інженер шляхів сполучення поручик Нікіфоракі "донес по начальству" про те, що Беретті "...допустил самовольно устройство фундамента и цоколя несогласно с кондициями, от чего... цоколь по самому устройству своему не может иметь никакой прочности".

Цей донос збігся в часі з доносом Вільбоа про неправильну кладку склепінь у будинку університету. Роздратований генерал-губернатор, який був головою комітету по збудуванню інституту, негайно дав розпорядження: "архитектора Берстти от заведывания постройкой института устранить, прекратя и производство ему прибавочного жалования по постройке института"149.

Глибоко ображений, Вікентій Іванович кинув будівництво, щоб більше туди ніколи не вертатися. Але справа професійної честі та бажання бачити здійснення свого проекту в якнайкращому вигляді змушують Беретті працювати над розробкою окремих частин проекту і після "отстранения" від обов'язків архітектора-будівельника.

За три місяці В. І. Беретті пересилає до будівельного комітету інституту такого листа:

"Поелику высочайше утвержденные чертежи суть эскизы, требующие для практического производства обработки и большем виде, то мною, до назначения в должность практического архитектора поручика Никифораки, начаты были планы четырем этажам строения, которых и за получением предложения генерал-губернатора об устранении меня от построек института, не желая оставлять неоконченными, ныне в комитет честь имею представить; прочие же потребности для практики, как-то: фасады с трех сторон, разрезы лестниц с двух сторон и поперечный профиль, не говоря уже о шаблонах, подлежит, на основании утвержденной инструкции, к обязанности поручика Никифораки под наблюдением капитана Лепковского".

"В планах сих комитет усмотреть изволит некоторые перемены, из коих только две, под наклейками значащиеся, важные, в устройстве передних лестниц и иконостаса грекороссийской церкви, из них первая хотя и уменьшит несколько для глаз легкость и красоту лестниц, но это заменится большою прочностью оной без особой при том издержки, ибо в таком случае потребность чугуна уменьшится, а кирпича увеличится; а вторую - перенесение иконостаса - я предположил для большего пространства церкви, ибо при составлении проекта назначалось для алтаря по направлению его к востоку, а ныне по соображению тому, что строение само собою обращается более к востоку, предстоит удобность устроить по новейшему назначению"150.

Комітет погодився із змінами, запропонованими Беретті, але переслав їх на затвердження генерал-губернатора151. Та цей останній, ухиляючись від того, щоб сказати свою думку (Бібіков завжди ухилявся від цього), відповів комітетові: "что как такую перемену сам архитектор признает важною, то и следовало бы ему вместе с проектом изменения представить разрезы как по прежнему, так и по новому проектам расположение лестниц и иконостаса, по чему можно было бы судить о действительной выгоде проектируемого изменения"152.

Діставши таке розпорядження, Беретті цілком законно посилається на інструкцію, дану Нікіфоракі під час його прийому на посаду практичного архітектора, де, між іншим, сказано, що Нікіфоракі, "состоя в непосредственном ведении главного архитектора, по указанию его составляет предварительно по утвержденным проектам практические чертежи, к. т. (как-то) планы, фасады и разрезы"153. Але, добре знаючи бездарність свого колишнього помічника, Беретті розумів, що примусити Нікіфоракі виконувати свої прямі обов'язки - це загальмувати будування інституту на невідомий час або й засудити свій власний проект на псування. Тому-то, незважаючи на нагадування про інструкцію, Беретті відповідає, що "за всем тем, желая исполнить волю его превосходительства и не имея для того достаточно времени, во-первых, за ежедневными наблюдениями за работами университета и, во-вторых, по случаю наступающих вскоре торгов, к коим заблаговременно должно составить чертежи, требовательную ведомость и кондиции, покорнейше прошу комитет определить ко мне в помощь для исполнения воли его превосходительства одного чиновника"154.

Беретті умисно не називає Нікіфоракі, але генерал-губернатор, людина не дуже чуйна, відряджає Нікіфоракі. Та минуло три тижні, а Нікіфоракі так і не з'явився до головного архітектора155. Комітет не звернув на це ніякої увага, а Нікіфоракі, користуючись з цього, затяг справу на 5 місяців.

Час минав. Наближався будівельний сезон. Аж наприкінці квітня схаменувся Нікіфоракі і, щоб якось виправдати своє неробство, він відразу ж перейшов у наступ, обвинувачуючи Беретті в тому, що його проекти абсолютно непридатні для складання за ними робочих рисунків.

Певний в тому, що він і на цей раз матиме підтримку від комітету і в першу чергу від радника по будівельній частині Лепковського, Нікіфоракі закінчує свій рапорт такими словами: "Наконец, если г. главный архитектор полагает, что я и сам в состоянии составить необходимые чертежи, то я считаю долгом объяснить, что тогда институт должен будет строиться (исключая фасадов его) по проекту мною, а не им, г. главным архитектором, составленному и утвержденному уже высшим начальством и по которому производство работ отдано с подряда".

Після такого нахабного виступу щодо авторства Нікіфоракі ставить вимогу перед комітетом, щоб йому було передано в готовому вигляді всі робочі рисунки з детальним описом розмірів, "без коих я не могу приступить к работе"156.

Але на цей раз не допоміг і Лепковський. Неприпустимий тон рапорту Нікіфоракі справив своє враження навіть на урядовців з комітету. Невдалий претендент на чуже авторство, замість рисунків, одержує ухвалу про те, що він, "обязан, состоя в ведении главного архитектора, по указанию его, составлять предварительно по утвержденным проектам практические чертежи, планы, фасады и разрезы", а тому комітет вирішує "предписать поручику Никифораки немедленно заняться составлением всех чертежей, планов, фасадов и разрезов в одной из комнат, комитетом занимаемых". Поставивши, таким чином Нікіфоракі під постійний нагляд, комітет разом з цим запропонував Беретті, "как составившему первоначально высочайше утвержденные планы и фасад,.. содействовать точными указаниями размеров г. поручику Никифораки при составлении таковых чертежей"157.

Припертий до стіни Нікіфоракі робить благородний жест, заявивши, що він "и в настоящее малое время" ще погоджується зробити потрібні рисунки, "лишь бы только г. главный архитектор не отказался давать необходимые сведения". Разом з цим Нікіфоракі поставив вимогу, щоб "даваемые г. главным архитектором сведения были письменные", щоб він, Нікіфоракі, "не мог ответствовать в случае, если составленные чертежи окажутся опять негодными"158.

Беретті погоджується і на це, і на те, щоб підписувати перевірені ним рисунки159.

Але й це вже не рятує Нікіфоракі від краху. З червня 1839 р. він передає до комітету перший роблений ним за писаними даними від Беретті розріз, а 28 того ж місяця Беретті повертає цей розріз з таким коротеньким повідомленням: "Чертеж Никифораки вызывает затруднение к исправлению", а тому він, Беретті, "почел удобнее составить таковой набело"160.

Діставши обидва варіанти розрізу, Нікіфоракі намагається реабілітувати себе, заявляючи, що його розріз та розріз Беретті відрізняються лише в дрібницях, що в цьому винен сам Беретті, "который ищет способов отстранить его, Никифораки, от работ" і що в таких умовах його робота завжди буде марною, а тому він знову вимагає від комітету "сделать зависящее... распоряжение об истребовании от г. главного архитектора всех детальных чертежей, необходимых при каждом проекте, без чего работа в скором времени должна прекратиться"161.

Запитаний з цього приводу Беретті, мусив дати просторе пояснення, що так добре характеризує архітекторські здібності Нікіфоракі та ще, мабуть, краще свідчить про вміння Беретті з гідністю відповідати на безпідставні та образливі закиди:

"...Из многих моих донесений и по собственному комитета убеждению известно, что поручение это, при обширности моих занятий по университету, не подлежит прямому моему исполнению. Г. Никифораки от вступления в настоящую должность, имея более года времени, не составил и одного практического фасада, т. е. в большем виде копии с утвержденных чертежей, в составлении ко-их не имел нужды моего содействия, кроме составленных им вчерне двух разрезов, для коих более двух недель времени не требовалось; притом же, хотя он и подкрепляет требование свое, что детали должны были служить основанием сметы, но как планы и фасады, высочайше утвержденные, суть сами по себе достаточного размера, то и смета составлялась по оным без вспомогательных деталей; по каковым уважениям и комиссия проектов и смет ограничилась в рассмотрении оной теми же данностями, каковые сообщены мною и г-ну Никифораки. Сделанный же г. Никифораки разрез оказался неверным, вовсе не по разногласию моих указаний или же по неясности помянутых планов и фасадов, а правдоподобнее по неопытности его в сем деле, потому что найденные в оном погрешности слишком велики, чтобы оправдывать их мнимым недостатком данных".

Далі Беретті в своїх поясненнях, з властивою йому врівноваженістю, показує всі найгрубіші помилки Нікіфоракі (їх аж 10), які неймовірно калічать проект та свідчать про елементарну неграмотність архітекторського помічника.

Цілком природно, що всі ці пояснення Беретті закінчив проханням: "Комитет, все прописанное принимая в уважение, но откажет освободить меня от выполнения дальнейших неуместных требований г.г. производителей институтских работ"162, тобто Нікіфоракі та його шефа Лепковського.

Тепер "нездібність Нікіфоракі стала очевидною навіть для комітету. Наслідком цього було те, що 28 вересня, 1839 р. комітет відрядив на допомогу Беретті "из киевской инженерной команды способного кондуктора Богуша". А 14 березня 1840 р. Беретті передав комітетові всі детальні рисунки по институту163.

Так закінчилася півторарічна епопея співробітництва Беретті з бездарним і нахабним поручиком Нікіфоракі.

Але для того, щоб до певної міри уявити ті тяжкі умови, в яких доводилося працювати Беретті по інституту, слід згадати ще два документи.

В той час, коли Беретті за допомогою Богуша вже закінчив і здав усі рисунки, генерал-губернатор, який про це не знав, бо. був у той час у Петербурзі, писав звідти попечителеві київської учбової округи: "По прошедшей почте я просил Ваше превосходительство о распоряжении, чтобы архитектор Берегти немедленно окончил план и детали для институтского здания. Нужным считаю повторить и ныне мою к Вам просьбу о немедленном окончании архитектором Беретти помянутых планов. Полагаясь в сем случае совершенно на Вас, я надеюсь, что Вы не оставите вполне оправдать мою к Вам доверенность. Если бы Берегти не кончил чертежей в назначенный срок,, то от Вас, как начальника, будет зависеть к тому его принудить строжайшими мерами"164.

Запобігливий попечитель поспішив повідомити Бібі-кова про закінчення всіх робіт по інституту і тут же розповів, якими засобами йому вдалося прискорити справу: "Я положил себе за правило посещать домашние работы архитектора, умножил по возможности его способы к скорейшему окончанию всех его недоделок..."165.

Інакше кажучи, Беретті не давали спокою не тільки, на роботі, але й дома. Настирливе опікування ледве чи могло сприяти доброму настроєві при виконанні тих робіт,, які не входили в обов'язки головного архітектора. Але' Беретті, незважаючи на деспотичне поводження генерал-губернатора, безладність членів комітету та безпідставні вимоги поручика Нікіфоракі, незважаючи на те,. що його було усунено від будівництва інституту та ще й в такій образливій формі, - незважаючи на все це Беретті виривав час із своїх і так переобтяжених роботою днів, щоб забезпечити побудування інституту в" тому самому вигляді, як він його запроектував. Бажання бачити свій твір чудовим, як задум, примусило Беретті забувати і прикрості, і особисті чуття.

К началу страницы
Зміст    X. Неприємності  XII. Астрономічна обсерваторія