Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикации
Трегубова Тетяна, Мих Роман
Львів. Архітектурно-історичний нарис
 

ЮНІСТЬ СТАРОДАВНЬОГО МІСТА (1960-1980-І РОКИ)

Житлове будівництво

За роки індустріалізації будівництва зроблено величезний крок уперед у розвитку житлового фонду Львова. В період з 1960 до початку 1980 р. в житловому будівництві міста простежується кілька етапів. Перший характеризувався початком освоєння заводського методу будівництва і зведенням п'ятиповерхових крупнопанельних будинків з малометражними квартирами (кінець 50-х - початок 60-х років). На другому етапі (1965-1970 рр.) значно більше уваги приділялося естетичній виразності житлової забудови, різноманітності якій надали нові типи багатоповерхових будівель. Третій етап (1971-1985 рр.) характеризується широким впровадженням у будівельну практику житлових будинків з різною кількістю поверхів та неоднаковими типами квартир, пошуками архітектурної виразності, врахуванням навколишнього ландшафту.

У збудованих в 1958-1965 рр. житлових кварталах на вул. Пасічній (нині просп. Ленінського комсомолу, архітектори Л. Нівіна, С. Дорош), на вулицях Угорській (архітектор А. Каменська), 1 Травня і Каховській (архітектори П. Конт, Л. Нівіна, А. Консулов) передбачалася комплексна забудова, що включала школи, дитячі дошкільні заклади, об'єкти торговельно-побутового обслуговування. Основним композиційним прийомом була постановка чотири-, п'ятиповерхових будинків по периметру кварталів або в ряд з орієнтацією торців у бік проїжджої частини, що не завжди сприяло створенню іручних для мешканців внутрішньоквартальних просторів. Для забудови кварталів використовувалася обмежена кількість типових проектів, а суворий контроль з боку фінансуючих органів не допускав скільки-небудь серйозної їх доробки, необхідної для ув'язки з архітектурними традиціями міста.

Першим крупним житловим масивом, спроектованим іа принципами мікрорайонування, був район між вулицями 1 Травня, Пустою (нині,В. Терешкової), Любинською (нині просп. Перемоги) і залізничною колією. На цільній від забудови території, що прилягає до вулиць 1 Травня та В. Терешкової, був споруджений один з перших мікрорайонів крупнопанельного домобудування (архітектори Л. Нівіна, А. Консулов). Основу композиції становить принцип формування житлових груп з п'ятиповерхових будинків, поставлених перпендикулярно один до одного, що утворює досить великі прямокутні внутрішньодворові простори. З боку вул. 1 Травня будинки стоять під кутом до червоної лінії магістралі, і це дещо пожвавлює пластику забудови. Між житловими будинками і залізницею створено зелену зону.

Тогочасні типові проекти крупнопанельного домобудування не передбачали вбудовано-прибудованих приміщень торговельно-побутового обслуговування, кооперовані торговельно-побутові центри теж були відсутні. Тому для торговельно-побутового обслуговування застосовувалися окремі цегляні будинки з вбудованими крамницями. В комплексі з житлом споруджено школи, дитячі дошкільні комбінати, будинки побуту, АТС на 10 тис. номерів.

Застосування всього двох типів п'ятиповерхових будинків на пласкому рельєфі не дозволило створити цікаві об'ємно-просторові вирішення. Лише на кінець 60-х і в 70-х роках у цьому районі подекуди з'явилися дев'ятиповерхові будинки, які поліпшили загальне силуетне вирішення.

Крім масового житлового будівництва на вільних територіях, зводилися деякі житлові будинки і громадські споруди в забудованій частині міста на основі індивідуальних проектів. їх автори, маючи деяку свободу творчості, використовуючи досвід попередніх років і традиції житлового будівництва епохи конструктивізму, створили архітектурні об'єкти, що запам'ятовуються. Це житлові будинки на вул. Пархоменка, 13 (архітектор Я. Новаківський), на просп. Леніна, 6/8 (архітектор Я. Назаркевич), вул. Дзержинського, 38 (архітектор М. Вензелович), пл. Гагаріна (архітектор А. Консулов). Виходячи з основних положень генплану, у Львівському філіалі Діпроміст на початку 60-х років почалася розробка проектів крупних житлових утворень в системі планувальних районів на околичних територіях. Перший з них з'явився на звільненій від старої забудови і найбільш підготовленій в інженерному відношенні південній околиці, обмеженій вул. Стрийською, залізничною колією і вул. Любінською (нині просп. Перемоги). Зараз у південному житловому районі проживає понад 100 тис. чоловік. У основу його планувальної організації покладено групу мікрорайонів на 10-12 тис. мешканців. Мікрорайони композиційно зв'язані між собою єдиним принципом формування житлових зон, громадських центрів, єдиною схемою організації транспортного і пішохідного руху. Перші три мікрорайони, розташовані між вулицями Стрийською, Артема, Кульпарківською та Науковою, мають вільне планування, житлові групи складаються з п'яти - дев'ятиповерхових будівель, школи і дитячі дошкільні заклади розміщені в центральній частині. У напрямку схід-захід через мікрорайони прокладено бульвар, який забезпечує внутрішній пішохідний зв'язок між ними і громадським центром, що формується на вул. Боженка. Тут застосовано дев'ятиповерхові видовжені цегляні будинки з вбудованими крамницями (розроблені для житлового району Русанівка в Києві), багатосекційні п'яти- і дев'ятиповерхові крупнопанельні будинки серії 1-464 та п'ятиповерхові цегляні будинки серії 1-438. Для поліпшення архітектурних якостей забудови вулиць Артема, Наукової та Боженка споруди з вбудованими закладами торгівлі та побутового обслуговування розміщено вздовж вулиці. Та все ж житлове середовище мікрорайонів вийшло дещо монотонним, стереотипним.

Південний планувальний район. Чотирнадцятиповерхові житлові будинки з блоком споруд торговельно-побутового обслуговування
Північний житловий район. Забудова третього мікрорайону

Значно краще вирішена забудова четвертого та п'ятого мікрорайонів на вул. Науковій (архітектор О. Базюк, В. Каменщик, М. Кошло), шостого на вул. Кульпарківській (архітектор М. Микула), третього на вул. Артема (архітектори О. Базюк, В. Каменщик, М. Кошло). Цьому сприяло застосування ширшої палітри типових проектів житлових будинків з їх істотною архітектурною доробкою і використанням блок-секційного методу проектування, різноманітних композиційних прийомів формування житлових груп. Для підвищення якості крупнопанельного домобудування велике значення мала доробка серії типових проектів 1-464 на Львівському домобудівному комбінаті з поліпшенням їх планувальних показників і архітектурних характеристик (так звані львівські блок-секції).

Щоб посилити композиційну виразність забудови четвертого і п'ятого мікрорайонів, уздовж вул. Наукової поставлено групи чотирнадцятиповерхових цегляних двосекційних будинків, об'єднаних на рівні перших поверхів вбудовано-прибудованими приміщеннями торгівлі та побутового обслуговування, які мають наскрізні проходи всередину мікрорайонів. Завдяки цьому забудова магістралі запам'ятовується. По-новому вирішена забудова в шостому мікрорайоні на вул. Кульпарківській. Тут в центрі району знаходиться бульвар, на який винесено основні заклади торгівлі та побутового обслуговування. Таким чином утворився цікавий внутрішньо-квартальний простір. Розміщення на межі мікрорайону й зеленої зони групи з чотирнадцятиповерхових житлових будинків з кольоровим зовнішнім опорядженням фасадів, що домінують над низькими об'ємами школи й дитячого дошкільного закладу, сприяло формуванню виразної панорами з боку вул. В. Терешкової і бульвару ім. О. Кульчицької.

Творчою удачею можна вважати вирішення центральної частини третього мікрорайону на вул. Артема, що ввійшла до складу пішохідної зони між вулицями Радянської Конституції та Кульпарківською. Будівництво чотирьох чотирнадцятиповерхових будинків з поліпшеним вирішенням фасадів, розміщення вздовж пішохідної зони вбудовано-прибудованих приміщень бібліотеки, крамниці, побутового комбінату, будівель школи і поліклініки, включення в систему забудови наявного водоймища сформувало архітектурне середовище, що має індивідуальний характер. Частина пішохідної зони - майданчик між школою і водоймищем - може з успіхом використовуватися як шкільна рекреація.

Північний житловий район, вул. 700-річчя Львова. 160-квартирний житловий будинок

Вздовж вул. Стрийської завершується будівництво ще двох мікрорайонів, які видовжені у плані і значно відступають від червоної лінії магістралі (з метою обмеження шумового впливу). їх планувальна схема визначилася під час проектування в 60-х роках першої черги забудови (архітектор Л. Нівіна) і в проекті детального планування пул. Стрийської (архітектори А. Петрова, Я. Новаківський, І. Каганяк), у яких передбачалося поставити вздовж вулиці по черзі багатосекційні дев'ятиповерхові та двосекційні дванадцятиповерхові споруди з вбудовано-прибудованими торговельними приміщеннями, створення пішохідного бульвару, що з'єднає південний житловий район з парковою зоною житлового району Сихів. Вдалий архітектурний прийом - постановка уступами трьох чотирнадцятиповерхових будинків, зблокованих з двоповерховими торговельно-побутовими вставками, розміщених на розі вул. Стрийської і майбутьньої магістралі, що веде в район Сихів. Будинки споруджено за типовими проектами, але застосування тиньку, пластичних вивершень, активне використання кольору надали їм індивідуального характеру. Разом зі спорудою автовокзалу вони утворюють цікавий архітектурний комплекс, який привертає увагу при в'їзді до міста з південного напрямку.

Весь південний житловий район композиційно буде об'єднано громадським центром, що будується між першим та другим мікрорайонами на вул. Боженка (архітектор 3. Підлісний, В. Каменщик, Ю. Верблян). До нього ввійдуть міський універмаг на 600 робочих місць з продовольчою крамницею і кафе, АТС на 20 тис. номерів, Будинок побуту на 300 робочих місць, кінотеатр на два зали, Будинок культури працівників Львівського автобусного заводу, Палац водних видів спорту з 50-метровим басейном, стрибковою та учбовими ваннами, готель "Супутник" на 360 місць.

Інтенсивне житлове будівництво здійснюється в північному планувальному районі між вулицями Варшавською, Калініна, Б. Хмельницького і Брюховицьким лісовим масивом. Принципи його організації, закладені в генплані, поглиблювалися і вдосконалювалися на стадіях проектів детального планування та забудови, що розроблялися Львівським філіалом Діпроміст в різні роки.

Північний житловий район, вул. ім. Міста Печ. Група . чотирнадцятиповерхових житлових будинків

Ще в 1968 р. був складений проект житлового району між вулицями 700-річчя Львова і Варшавською (архітектор Н. Дорошенко), який потім був скоригований у 1977 р. з урахуванням освоєння прилеглих територій на вулицях Ульянових, Калініна, Підголоско (архітектори Я. Новаківський, А. Петрова). Водночас допрацьовувалася композиція забудови важливої міської магістралі - вул. 700-річчя Львова, яка зв'язує загальноміський центр з північним житловим районом.

Ця частина міста знаходиться в несприятливих геологічних умовах заплави р. Полтви. В 60-х роках після підводу р. Полтви в підземний колектор вул. 700-річчя Львова була продовжена до перетину з вул. Калініна, і місто змогло сконцентрувати сили й кошти для інженерного освоєння цієї території.

Нині вже в основному закінчено перший і другий мікрорайони між вул. Варшавською та вул. Довганика й забудонується третій (архітектор Б. Кузнецов). Враховуючи важливе містобудівне значення вул. 700-річчя Львова як планунальної осі загальноміського центру, вздовж неї на території першого мікрорайону розміщено збудовані за проектами архітектора Б. Кузнецова міський Будинок побуту на 400 рабочих місць, обчислювальний центр Львівської обласної контори Держбанку, дві дев'ятиповерхові споруди проектних інститутів і типовий магазин "Унїверсам".

Між першим і другим мікрорайонами створюється бульвар, що забезпечує пішохідний зв'язок зони громадського центру і території перспективного будівництва вздовж вул. Варшавської. Щоб надати виразності силуету, на основних пішохідних маршрутах поставлено групу з чотирнадцятиповерхових житлових будинків, у опорядженні яких активно використано колір. Будинки не сприймаються з вул. 700-річчя Львова, проте активно впливають на формування внутрішнього простору мікрорайону та його панорами, яку добре видно з поблизького підвищення.

Мікрорайон Сріблястий

Забудова третього мікрорайону складається з житлових груп з добре інсольованими дворовими просторами. Тут використано п'ятиповерхові житлові будинки серії 67, дев'ятиповерхові серії 87, що вирізняються складною у плані конфігурацією, утвореною зміщенням деяких секцій.

Значну увагу приділено поліпшенню архітектурних фасадів типових споруд. Так, для дитячого дошкільного комбінату на 320 місць вдало застосовано арочні елементи, а в 160-квартирному житловому будинку (архітектори Т. Заславська, Б. Кузнецов, А. Шкіра), що виходить на магістраль, оригінально оформлені входи й верхній технічний поверх, який завдяки нахиленим зовнішнім стінам з обличкуванням рифленним залізом викликає асоціації з мансардним ярусом. У опорядженні фасадів усіх споруд, що виходять на загальноміську магістраль, застосований теразитовий гиньк.

Важливе містобудівне й соціальне значення має забудова житлового району поблизу північного промвузла та Брюховицької лісопаркової зони. Рельєф місцевості, що підвищується в північному напрямку, утворює просторий амфітеатр, розкритий у бік міського центру, який добре видно з парку Високий замок.

Проект першого мікрорайону на вул. Б. Хмельницького розроблено на початку 60-х років (архітектори М. Микула, Л. Каменська, О. Радомський). В ньому застосовано поставлені в ряд п'ятиповерхові крупнопанельні будинки серії 1-464, десятисекційний будинок вздовж вул. Б. Хмельницького і точкові дванадцятиповерхові будинки з боку вул. Грінченка. Для забудови мікрорайону планувалося знести багато одноповерхового житла і здійснити складну інженерну підготовку, що не реалізовано в повному обсязі. В 80-х роках розроблені проекти подальшої забудови району з використанням нових типів житлових будинків. Оригінальні за просторовою організацією і архітектурним вирішенням мікрорайони 70-80-х років між вулицями Димитрова, ім. Міста Печ та Промисловою (архітектори Я. Назаркевич, Р. Федотовська, В. Леохновський). В основу покладено формування житлових груп із п'яти-і дев'ятиповерхових житлових будинків з включенням у титлове середовище ряду наявних малоповерхових будівель, створення вздовж вул. ім. Міста Печ курдонерів і будівництво за типовим проектом торговельно-побутового центру, який стоїть окремо. Тут уперше була здійснена спроба активно використати колір як один із засобів архітектурної виразності забудови, застосований у вигляді великих кольорових площин теракотових, жовтих і фіолетових відтінків, виконаних методом напилення барвників на: основі перхлорвінілацетатних емульсій на цегляні стіни. Проте, через низьку якість барвників цей район уже втратив первісну архітектурну привабливість.

Студентський гуртожиток інституту прикладного і декоративного мистецтва

Забудова вул. Димитрова з постановкою чотирнадцяти поверхових житлових будинків, що виходять торцями в бік створюваного вздовж колектора р. Полтви бульвару, характеризується чіткою ритмікою. Проте навислі над самою землею балкони, брак цікавих архітектурних деталей у рівні перших поверхів знижують її достоїнства. Споруджений у 1988 р. чотирнадцятиповерховий будинок на розі вул. Промислової і Димитрова з вбудовано-при-будованими тррговельними приміщеннями дещо поліпшив зовнішній вигляд вулиці.

Вздовж вул. Промислової зарезервовано територію для спорудження громадського центру житлового району. Широке громадське визнання дістала перша черга житлового мікрорайону Сріблястий, удостоєного Державної премії Української РСР ім. Т. Г. Шевченка (автори архітектори 3. Підлісний, Л. Нівіна, С. Зем'янкін, інженер Я. Корнильєв). В основу його об'ємно-просторового вирішення покладено житлові групи із зблокованих під кутом 90° п'ятиповерхових (серії 67) і дев'ятиповерхових (серії 87) цегляних житлових будинків, що утворюють і боку вул. Патона розкриті курдонери. Пластичне вирішення фасадів будинків поліпшено за рахунок винесених за межі сходових кліток приміщень для просушування білизни, поєднання лоджій та балконів, індивідуальних елементів блокування будинків. Зовнішнє обличкування стін світло-сірою силікатною цеглою із введенням елементів "фігурного мурування" визначило назву масиву - Сріблястий. Продумана схема організації під'їздів, пішохідних зв'язків всередині мікрорайону, улаштування проходів у перших поверхах, співмасштабні з людиною дворові простори, гарний благоустрій сприяли високій оцінці цієї роботи львівських архітекторів і будівельників.

Значні обсяги житлового будівництва виконано в селищі Жовтневому, проектування якого здійснювали Львівське відділення Діпроміст та Залізницяпроект (архітектори Л. Иівіна, П. Гудимов, Р. Бекесевич, Р. Федотовська та ін.), а також у районі вул. Батальної та просп. Ленінського комсомолу (архітектор О. Радомський, Л. Королишин). У цих житлових районах, як і в попередніх, використано будинки різної етажності, чітко зоновано територію, вбудовано-прибудовані приміщення торгівлі та побутового обслуговування розміщено переважно вздовж міських вулиць, вдало використано наявний рельєф, збережено добротні малоповерхові будинки і зелені насадження.

Особливе місце в сучасній архітектурі Львова належить житловому району Сихів. Він виріс на місці одноіменного села, що увійшло в межі міста в 1960-х роках. Територія, обмежена зі сходу вул. Зеленою та залізничною колією, а з заходу - лісопарком, відводилася для розселення трудящих нових підприємств південно-східного району.

Сихів-1. Дитячий комбінат на 320 місць

Перший проект детального планування, який уточнив намічені генпланом траси майбутніх.магістралей, був розроблений ще в 1965-66 рр. (архітектори Я. Новаківський, Л. Каменська, О. Кобат, Л. Скорик). Подальше проектування здійнювалося в 70-і роки після реконструкції львівського домобудівного комбінату, коли його потужність збільшилася з 60 до 200 тис. м2 загальної площі на рік.

Принципи архітектурно-просторової композиції забудови району площею 390 га, розрахованого на 120 тис. жителів, визначилися на стадії проектів детального планування його північної частини-Сихів-1 (1979 р., архітектори Я. Новаківський, 3. Підлісний, А. Петрова, П. Крупа) і південної - Сихів-2 (1986 р., архітектори В. Дубина, А. Петрова, О. Мар'єв). Район розчленовано на три планувальні зони: північно-східну, південно-східну та західну, розмежовані магістралями - вулицями Ворошилова і Криворізькою, які утворюють Т-подібну розв'язку в центрі всього містобудівного утворення. Окремі мікрорайони, що входять до планувальних зон, пов'язані між собою спільністю композиційних прийомів, системою доріг і пішохідних бульварів, громадськими центрами і об'єктами торговельно-побутового обслуговування.

Освоєння Сихова почалося в 1979 р. прокладенням вул. Ворошилова з шляхопроводом через залізничну колію, а вже в 1981 р. в урочистій обстановці першим його мешканцям були вручені ключі від квартир. Проектування і будівництво здійснювалися окремими мікрорайонами.

Основними елементами забудови стали групи з видовжених, а також ламаних у плані крупнопанельних дев'ятиповерхових житлових будинків 84-ї серії, розробленої Центральним науково-дослідним інститутом експериментального проектування житла (Москва). У процесі впровадження цієї серії львівським домобудівним комбінатом з архітекторами місцевого філіалу Діпроміст була поліпшена пластика фасадів, удосконалені планувальні та конструктивні характеристики, застосовано блок-секції, передбачені дев'ятиповерхові гуртожитки й будинки для малосімейних та наскрізні проходи в рівні перших поверхів. Це дозволило досягти виразніших архітектурних вирішень, щонайбільше зберегти існуючий рельєф. Вертикальними акцентами забудови є цегляні будинки в 14-15 поверхів, споруджені за індивідуальними проектами.

Система пішохідних бульварів району Сихів забезпечує зручний зв'язок між окремими житловими групами, вирізняється композиційною довершеністю внутрішніх мікрорайонних просторів. На бульвари "нанизано" будівлі шкіл, дитячих дошкільних закладів, підприємства торгівлі та побутового облуговування. В місцях їхнього виходу на магістральні вулиці, як правило, розміщено торговельні центри в поєднанні з п'ятнадцятиповерховими житловими будинками, що замикають перспективи, а в північно-західній частині житлового району - АТС на 20 тис. номерів, дитячу поліклініку і кінотеатр на два зали.

Будинок гуртожитку для студентів Львівського політехнічного інституту

Найбільш цікавим з них є торгово-побутовий центр мікрорайону на розі вулиць Криворізької і Літунова (1986 р., архітектори О. Базюк, В. Каменщик, М. Кошло), до складу якого увійшли промтоварна, продовольча та овочева крамниці, майстерні побутового обслуговування, аптека. Торгова частина центру має окремі подвір'я для завозу товарів та внутрішній пішохідний простір, який сполучається з пішохідною зоною вздовж вул. Літунова.

Вміле використання природного рельєфу, поєднання відкритих майданчиків шкіл і дитячих садків зі щільними групами житлових комплексів, продумана постановка висотних домінант і громадських споруд сприяли формуванню досить різноманітного І неординарного житлового середовища. Художню виразність забудови підвищує застосування кольору й малих архітектурних форм. Найбільш вдалим слід вважати застосування кольорової глазурованої плитки львівського керамічного заводу в опорядженні будівель дев'ятнадцятого і двадцятого мікрорайонів. Будівництво району продовжується, а перші результати свідчать про творчий успіх його авторів. Уже сьогодні Сихів вирізняється архітектурною індивідуальністю і комплексністю забудови.

Поряд з масовим житловим будівництвом на колишніх околицях, провадилася розробка індивідуальних проектів для забудови важливих ділянок в історичній частині міста. Серед кращих зведених споруд можна назвати дев'ятиповерховий, житловой будинок на 54 квартири на вул. Венеціанова, 15, що складається з двох зсунутих одна відносно другої секцій (архітектор О. Радомський), 45-квартирний дев'ятиповерховий односекційний будинок на вул. Долішній, 7 (архітектор Я. Назаркевич); дев'ятиповерховий гуртожиток на 315 місць на вул. Зеленій, 105 (архітектор Я. Назаркевич); дев'ятиповерховий житловий будинок на розі вулиць Суворова і Стрийської (архітектор В. Дорошенко); тринадцятиповерховий гуртожиток на 909 місць для студентів Львівського політехнічного інституту по вул. Гайдара (архітектор М. Трач, В. Блюсюк). В них, крім вдалих планувальних вирішень житлових кімнат і приміщень загального користування, автори знайшли цікавий архітектурний образ будівлі. Завдяки хорошим планувальним і архітектурним якостям зазначених об'єктів, частина з них була повторно застосована у Львові та інших містах республіки.

Блок обслуговування для студентських гуртожитків

Крім того, збудовано цілий ряд будинків-вставок з вдалими плануванням, архітектурними вирішеннями фасадів, узгодженням з існуючою забудовою. Це споруди на вулицях Снопківській, 1 (архітектор М. Трильовський), Кримській, 3 (архітектор В. Плихівський), Київській, 5 (архітектор 3. Галай), Крилова, 17 а (архітектор Я. Бандрівський), Куйбишева, 4 (архітектор Р. Сивенький) та ін.

Безпосередньо біля парку ім. І. Франка, на вул. Матейка в 1982 р. збудовано готель "Дністер" на 340 місць, запроектований ще в 1970 р. (архітектор Л. Нівіна, А. Консулові Я. Мастило). Призматичний десятиповерховий об'єм головним фасадом повернутий у бік парку; в Перших Двох поверхах розміщені вестибюлі, ресторан, банкетні зали, допоміжні приміщення виявлені на фасаді у вигляді суцільних засклених стрічок. Розташований вище технічний поверх має вигляд обличкованого анодованим алюмінієм горизонтального фризу. Житлові поверхи вирішені у вигляді скляного вітража, розчленованого обличкуванням з анодованого алюмінію золотистого й темно-коричневого відтінків. Готель завершується критою терасою, на якій обладнано літнє. кафе на 120 місць.

Щільність забудови майданчика, перепад рельєфу створили передумови для активного використання підземного простору, зайнятого котельнею, трансформаторною підстанцією, підземною автостоянкою і допоміжними приміщеннями готелю.

Готель "Дністер"

На вул. Енгельса, 103 в 1970 р. збудовано готель "Турист" Львівської обласної ради по туризму і екскурсіях (архітектори І. Ланько, К. Лещинська). Це прямокутний дев'ятиповерховий об'єм з чіткими вертикальними і горизонтальними членуваннями, навісними лоджіями і прибудованим асиметрично одноповерховим залом ресторану. На вул. М. Кузнецова розташований дванадцятиповерховий готель "Росія" (архітектори О, Гукович, А. Симбірцева) з вбудовано-прибудованим двоповерховим рестораном.

К началу страницы
Зміст
Промислове будівництво  Громадські споруди