Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикації
Володимир Тимофiєнко
Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть. Біографічний довідник

ОБЕР-ОУЗЬКИЙ

ОБЕР Артемій [Артур] Лаврентійович
ОБМІНСЬКИЙ Тадеуш
ОБРЕМСЬКИЙ Всеволод Адольфович
ОБРОЦЬКИЙ Ян [Іван]
д'ОВЕРНЬЕ Людовік
ОВСЯНИЙ Костянтин Романович
ОГІЄНКО О. Н.
ОЗЕМБЛОВСЬКИЙ Сигизмунд Осипович
ОЗЕРЕКОВСЬКИЙ Василь Іванович
ОЗМІДОВ Михайло Павлович
ОЙТЕЛЕ Пауль
ОКИНЧИЦЬ
ОКМАН К.
ОКУШКО Микола Францевич
ОЛЕШКЕВИЧ Г.
ОЛТАРЖЕВСЬКИЙ Федір Мефодійович
ОЛЬ Андрій Андрійович
ОЛЬХОВСЬКИЙ Олександр Валеріановий
ОЛЬШЕВСЬКИЙ С.
ОМАНН К.
ОМАРІНІ А. А.
ОМЕЛЯНОВСЬКИЙ
ОМЕЛЬЯНСЬКИЙ
ОНДЕРКА Ф.
ОНУФРІЙЧУК
ОПАЦЬКИЙ Людвіг Антонович
ОПЕКУШІН Олександр Михайлович
ОПОЛЬСЬКИЙ А.
ОППЕРМАН К. І.
ОРЄХОВ Дмитро Васильович
ОРЖЕЛЬСЬКИЙ Ю.
ОРЛЕАН Г.
ОРЛИКОВ М. В.
ОРЛОВ Сергій Васильович
ОРПИШЕВСЬКИЙ Г. Л.
ОСВАЛЬД Дмитро Миколайови
ОСИНСЬКИЙ Микола Васильович
ОСІНСЬКИЙ Маріан
ОСТЕН А.
ОСТРОВСЬКИЙ А.
ОСТРОГРАДСЬКИЙ Костянтин Васильович
ОСЬМАК Василь Олександрович
ОТГОН Генріх Цезаревич
ОТТОН Луи Сезар [Людвиг Цезаревич]
ОУЗЬКИЙ І. Ф.

ОБЕР Артемій [Артур] Лаврентійович (10.03.1843 - 04.10.1917) - російський скульптор, французького походження. Художню освіту здобув в Петербурзькій Академії мистецтв у 1864 - 1865, 1870 - 1872 pp. і Парижі у 1865 - 1870 pp. Прославився як анімаліст (численні зображення тварин), виконував і монументальні роботи, прикладом чого є:
Пам'ятник захисникам Полтави і коменданту фортеці О. С. Келіну на місці 4-го бастіону в Полтаві на розі вулиць Шевченка і Садової (1909 p., співавтор худ. О. Більдерлінг).

ОБМІНСЬКИЙ Тадеуш (16.04.1874 -18.07.1932) ~ архітектор, педагог. 1898 р. закінчив архітектурний факультет Львівської технічної академії. Після смерті Г. Бізанця керував кафедрою будівництва і будівельного законодавства, написав підручник з будівництва. Працював у Львові на початку XX ст. у формах модерну, модернізованих історичних стилів та українського модерну, неоренесансу. Співробітничав з архітектурним бюро І. Левинського.
Збудував у Львові:
Дяківська бурса собору св. Юра на вул. Пивоварській / тепер Є. Озаркевича № 2-а (1904 p., співавтори О. Лушпицський, І. Левинський),
Житловий будинок на вул. Є. Коновальця № 98 (1904 - 1905 pp.), Прибутковий будинок адвоката А. Сегаля на розі пр. Шевченка № 4 і вул. Цитадельній / тепер Чайковського № 6 (1904 - 1905 pp.), "Народний готель" на розі вулиць Сикстуцької / тепер П. Дорошенка № 20 і Костюшка № 1 (1904 - 1906 pp.),
Прибутковий будинок на вул. К. Брюллова № 4 (1905 p.), Адміністративна споруда на вул. Цитадельній / тепер Чайковського № 6 (1905 р. співавтори М. Улям, І. Кендзерський),
Дім Академічної громади на вул. Коцюбинського № 21-а (1905 p., співавтор Ф. Левицький, О. Лушпинський),
Страхове товариство "Дністер" на перетині вул. Підвальної і Руської (1905 - 1906 p., співавтори І. Левинський і Л. Левинський, О. Лушпинський),
Торговий дім Я. Строменгера на пл. Генерала Григоренка № 4 (1906 p.),
Кам'яниця на вул. Личаківській № 70 (1906 p.),
Учнівська бурса з бібліотекою "Народный дом. Родная школа" на вул. Стрільницькій / тепер М. Лисенка № 14 (1906 - 1908 pp., співавтори Л. Левинський, І. Левинський, О. Лушпинський),
Гімназія і бурса Українського педагогічного товариства на вул. Крижовій № 103 (1906 - 1909 p., співавтори І. Левинський, Л. Левинський, О. Лушпинський),
Житловий будинок на вул. Сикстуській / тепер П. Дорошенка № 15 (1907 - 1908 pp.),
Технологічний інститут / тепер Вищий музичний інститут ім. М. Лисенка на вул. О. Нижанківського № 2-4 (1907 - 1909 pp., ск. В. Пшедвоєвський),
Житловий будинок на вул. Руставелі № 42 (1908 p., співавтор І. Левимський),
Притулок для бідних ім. св. Лазаря на розі вулиць О. Нижанківського № 2-4 і С. Баторія / тепер Кн. Романа № 30 (1908 p.),
Житловий будинок на вул. Саксаганського № 10 (1913 p.), Українське музичне товариство ім. М. Лисенка на пл. Шашкевича № 5 (1913 - 1916 pp., співавтори Є. Червинський, І. Левинський, О. Лушпинський, худ. М. Сосенко, ск. Г. Кузневич).
Здійснив реставрацію кафедрального костелу у Львові (1905 - 1930 pp., співавтор В. Садловський).
Серед творів, виконаних в дусі конструктивізму з елементами класики в 20 - 30-і роки:
Українська школа ім. М. Шашкевича на вул. Замкненій № 8 (1928 p.),
Науково-технічна бібліотека Львівської політехнічної школи на вул. Професорській № 1 (1928 - 1930 pp.), Кардіологічний диспансер обласної лікарні на вул. Шарів / тепер Некрасова № 4 (кін. XIX ст., 1930 p.),
Костел Матері Божої Остробрамської на вул. Личаківській (1932 p.).

ОБРЕМСЬКИЙ Всеволод Адольфович - архітектор, педагог. Професійну освіту отримав в Інституті цивільних інженерів. Працював у Києві на початку XX ст. З 1902 до 1925 р. обіймав посаду архітектора Політехнічного інституту. Користуючись формами й засобами т. зв. цегляного стилю і неоренесансу, виконав наступні споруди:
Студентська їдальня Політехнічного інституту (1907 p.),
Амбулаторія / приймальний покій Політехнічного інституту (1907 p.),
Житлові будинки № 3 і 4 Політехнічного інституту (1910 p.),
Комерційний інститут на розі бульвару Шевченка і вул. І. Франка (1911 - 1915 pp., співавтор О. Кобелєв).
Надрукував низку праць, серед яких: Постройка зданий института (Киевский Политехнический институт). - К., 1904. - 24 с, ил.; Части зданий: Краткий курс архитектуры. - К., 1907. - 61 с.

ОБРОЦЬКИЙ Ян [Іван] (бл. 1730 - бл. 1800) - скульптор. Працював у Львові в другій половині XVIII ст. В скульптурному оздобленні кафедрального собору риси рококо поєднував з елементами класицистичного моделювання.

д'ОВЕРНЬЕ Людовік - архітектор, французького походження. Працював у другій половині XIX ст. у стильових формах необароко й неорококо. Виконав низку робіт, серед яких спроектував для Львова: Палац гр. Потоцького на вул. Широкій / тепер Коперника № 15 (1889 - 1890 p. співавтор архіт. Ю. Цибульський).

ОВСЯНИЙ Костянтин Романович (1845 - 1917) - лікар, архітектор-аматор. Працював в Криму наприкінці XIX - початку XX ст. Жив у Ялті, де у формах античних і середньовічних стилів спорудив:
Власну віллу "Іфигенія" на вул. Боткінській № 6 (1886 - 1887 pp.),
Дача графа Капніста на вул. Боткінській № 14 (кін. XIX ст.),
Дача "Омюр" графині Іловайської на вул. Ауткінській № 32 (кін. XIX ст.).

ОГІЄНКО О. Н. - архітектор. Працював у Південній Україні наприкінці XIX ст.

ОЗЕМБЛОВСЬКИЙ Сигизмунд Осипович - архітектор. Працював в Одесі наприкінці XIX - початку XX ст. З 1891 р. був членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства.

ОЗЕРЕКОВСЬКИЙ Василь Іванович (1845 - 20.07.1881) - архітектор. Вчився у Петербурзькому Будівельному училищі в 1861 - 1866 pp., здобув звання цивільного інженера і чин X класу.
Працював у різних містах, в тому числі у будівельному відділенні Волинського губернського правління на посаді архітектора для виконання робіт (70-і роки).

ОЗМІДОВ Михайло Павлович (1839 - 23.01.1897) - архітектор. Народися у Кишиневу, де дід О. (Михайло Семенович) з 1815 р. виконував обов'язки бесарабського архітектора і землеміра (1834 р. прийняв участь у виконанні плану Кишинева). Після закінчення гімназії в 1853 - 1860 pp. навчався у Петербурзькому Будівельному училищі і здобув звання цивільного інженера по І розряду.
З 1860 р. служив архітекторським помічником Одеського будівельного комітету, з 1864 р. працював виконавцем робіт Ковенської губернської будівельної і шляхової комісії, незабаром перевівся на таку ж посаду у Чернігівську комісію. В 1866 - 1870 pp. був відряджений для спорудження залізниць на Півдні України, приймав участь у будівництві гілки Одеса - Кременчук. З 1870 до 1875 р. працював техніком господарсько-будівельного відділення Одеської міської управи, займався питаннями замощення вулиць гранітом, питаннями водопостачання і зливової каналізації. В 1873 р. почав працювати також архітектором
Інституту шляхетних дівчат, 11 лютого 1878 р. пішов у відставку.
Серед спроектованих споруд - будинок в дусі неоренесансу на розі вул. Зовнішньої й Студентського провулка (1874 p.).
О. активно займався громадською діяльністю. 1864 р. створив одне з перших у всій Російській імперії - Товариство архітекторів та інженерів. Був членом Товариства сільського господарства, шість років - почесний наглядач 6-класного міського училища, один із засновників Одеського відділення Російського Технічного товариства. Був також одним із засновників Одеського товариства красних мистецтв (1865 р.) і його найактивніших членів. З 1885 р. постійно обирався гласним Одеської думи. На власні кошти 1875 р. почав видавати газету "Новороссийский телеграф", яка незабаром стала одним з найвпливовіших друкованих органів.

ОЙТЕЛЕ Пауль - див. ЕВТЕЛЬЄ Павло.

ОКИНЧИЦЬ - військовий інженер. Служив у Харкові в першій третині XIX ст. в чині штабс-капітана. Дотримуюсь пластичних засобів середньовічного зодчества збудував:
Лютерансько-євангелічну кірху на вул. Гоголя № 2 (1827 - 1830 pp., не збереглась).

ОКМАН К. - архітектор. Працював у Львові в середині XIX ст. Представник історизму, одним з перших почав використовувати форми неоренесансу Автор палацу гр. А.Голуховського на розі вулиць Листопадового Чину № 16 і Огієнка № 1 (1865 р.).

ОКУШКО Микола Францевич (1830 - ?) - архітектор. Навчався в 1867 - 1874 pp. у Петербурзькому Будівельному училищі, отримав звання помічника архітектора і чин колезького регістратора. Був відряджений в будівельне відділення Волинського губернського правління, де працював до 1891 р.

ОЛЕШКЕВИЧ Г. - скульптор. Працював в другій половині XIX ст.
Виконав пам'ятник О. Пушкіну в Житомирі на розі вулиць Шевченка і К. Маркса (1899 p., архіт. М. Бетакі).

ОЛТАРЖЕВСЬКИЙ Федір Мефодійович - архітектор. Професійну освіту здобув в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів. Працював архітектором Київського учбового округу. Використовуючи форми модерну і модернізованих історичних стилів, спорудив низку будівель, а саме:
Прибутковий будинок на розі вулиць Жилянської № 39 і Володимирської № 92 (1908 p.),
Прибутковий будинок Г. Кірхгейма і В. Мозерта / 5 поверхів на вул. Лютеранській № 32-а (1909 p.),
Синагога єврейського галицького товариства на вул. Жилянській № 97 (1909 - 1910 pp.),
Флігель /6 поверхів в садибі на вул. Лютеранській № 8 (1910 - 1911 pp.),
Прибутковий будинок і 4 флігелі Ф. Зенченка на вул. Кузнецькій № 20 (1911 p.).

ОЛЬ Андрій Андрійович (26.06.1883 - 27.08.1958) - архітектор, педагог. Закінчив реальне училище Мая (1901 p.), після чого вчився у Петербурзькому Інституті цивільних інженерів і 1910 р. отримав відповідне звання. Під час навчання працював у майстернях фінських архітекторів, в 1906 р. у Й.-Ф. Лідваля.
Збудував дачу Л. Андреева в Райволі, прибуткові будинки на Аптекарському пр. і Кам'яному острові, особняк Білозерського в Петербурзі. Застосовував форми модерну і модернізованих історичних стилів.
Виконав конкурсний проект споруди 2-го вокзалу в Катеринославі (1915 p., співавтор Ф. Шу, робота рекомендована для придбання).
В совєтські роки викладав у Ленінградському інженерно-будівельному інституті, виконав багато громадських, промислових і житлових будівель, промислових споруд в Ленінграді та інших містах СРСР.

ОЛЬХОВСЬКИЙ Олександр Валеріановий (1858 - ?) - архітектор. 1876 р. поступив і 1883 р. закінчив Петербурзьке Будівельне училище зі званням цивільного інженера по І розряду.
Працював в Петербурзі і Люблінській губернії, де крім інших збудував церкву в с. Дратово Любартовського повіту (проект В. Сичугова).

ОЛЬШЕВСЬКИЙ С.. - архітектор. Працював на початку XIX ст. у Львові. Користувався стильовими засобами модерну.
Приймав участь у забудові вулиці М. Конопницької (1911 - 1914 pp., разом з архіт. Ф. Касслером, Ю. Авіним).

ОМАНН К. - див. ОКМАН К.

ОМАРІНІ А. А. - архітектор. Працював в середині XIX ст. в Одесі, вживав стильові форми неороманіки. За його проектом було споруджено водолікарню Ісаковича на вул. Преображенській № 45 (1876 p.).

ОМЕЛЯНОВСЬКИЙ - майстер-тесля. Працював на Тернопільщині наприкінці XIX ст. Збудував дерев'яну церкву св. Трійці у Вишнівці Збаразького району Івано-Франківської області (1892 p.).

ОМЕЛЬЯНСЬКИЙ - садівник. Працював в середині XIX ст., дотримувався принципів пейзажного стилю у садово-парковому мистецтві.
Був запрошений з Варшави для розвитку Яготинського парку на Київщині.

ОНДЕРКА Ф. - інженер, чеського походження. Працював у Львові в першій половині XIX ст. Користувався стильовими засобами пізнього ампіру і стилю бідермеєра. Серед виконаних споруд збереглися:
Житловий будинок на вул. Винниченка № 24 (1838 p., співавтор Й. Зальцман),
Будинок військової комендатури на Соборній площі № 6 (1839 - 1840 pp., співавтор В. Шмідт),
Школа для глухонімих дітей на вул. Личаківській № 35 (30-і роки, реконструйована у 80-і роки XIX ст.). Започаткував будівництво особняків навколо костелу св. Софії (30-і роки).

ОНУФРІЙЧУК - майстер-тесля. Працював на Буковині в другій половині XIX ст.
Збудував дерев'яну церкву св. Дмитра в с Червона Діброва Глибоцького району Чернівецької області (1876 - 1882 pp.).

ОПАЦЬКИЙ Людвіг Антонович (1786- ?) - архітектор. Працював у Миколаєві. Перший міський архітектор (з 1831 р.), на якого покладалося завдання контролювати стан цивільної забудови. Дотримувався стильових принципів ампіру, почав вживати форми неоренесансу. Доопрацював проект ливарного заводу, виконаний К. Акройдом 1840 р.
Приймав участь у житловій забудові міста.

ОПЕКУШІН Олександр Михайлович (16.11.1838 - 04.03.1923) - російський скульптор. Професійну освіту одержав у Рисувальній школі Товариства заохочення мистецтв і в Петербурзькій Академії мистецтв,, учень проф. Ієнсена з 1862 р. 1870 р. здобув звання художника 1-го ступеня. З 1872 р. - академік скульптури.
Виконував скульптури низки монументів за малюнками М. Микешина. Автор пам'ятників О. Пушкіну в Москві, М. Лермонтову в П'ятигорську та інших. Для України О. виконав:
Пам'ятник адміралу О. С. Грейгу в Миколаєві (1873 /1880 р., не зберігся).

ОПОЛЬСЬКИЙ А.. - архітектор. Працював у Львові наприкінці XIX ст. Використовував модернізовані форми європейського середньовічного зодчества та інших часів. Збудував:
Корпус школи св. Иосифа на вул. Поповича (1909 p.),
Особняк на вул. Вишенського № 11 (1909 - 1912 pp.),
Особняк на вул. Вишенського № 13 (1909 - 1912 pp.),
Особняк на вул. Вишенського № 15 (1909 - 1912 pp.),
Житловий будиночок на вул. Вишенського № 20 (1909 - 1912 pp.),
Житловий будиночок на вул. Вишенського № 22 (1909 - 1912 pp.),
Житловий будиночок на вул. Вишенського № 24 (1909 - 1912 pp.),
Особняк на вул. Вишенського № 25 (1909 - 1912 pp.).
Особняк на вул. Вишенського № 27 (1909 - 1912 pp.),
Особняк на вул. Вишенського № 29 (1909 - 1912 pp.),
Особняк на вул. Вишенського № 31 (1909 - 1912 pp.),
Особняк на вул. Вишенського № 33 (1909 - 1912 pp.),
Католицький будинок / тепер Театр Західного оперативного командування на вул. Городоцькій № 36 (1911 p., співавтор 3. Кендзерський).
В 20 - 30-і роки працював у формах конструктивізму - жіноча гімназія ім. королеви Ядвіги на вул. Крижовій / тепер Генерала Чупринки № 35 (1930 - 1932 pp.).

ОППЕРМАН К. І. - військовий інженер, генерал-лейтенант. В архітектурній творчості наслідував прийоми пізнього ампіру. 1810 р. виконав проект посилення Києво-Печерської фортеці і спорудження Звіринецького укріплення (частково здійснений).
Автор затвердженого проекту укріплень Києва і створення Головної Київської фортеці (1830 р.).
Збудував низку споруд:
Госпітальне укріплення / тепер на вулицях Черепанова і Щорса (1836 - 1851),
Капонір першого полігона на провулку Лабораторному (1843 - 1844 pp.),
Капонір другого полігона на вул. Госпітальній № 24-а (1843 - 1844 pp.),
Капонір третього полігона на вул. Госпітальній № 18 (1844 p.),
Вежа № 5 на Кловському узвозі № 16 (1833 - 1846 pp.).

ОРЄХОВ Дмитро Васильович (1821 - до 1892) - архітектор. Вихованець Петербурзького Архітекторського училища, з якого був переведений у Будівельне училище і 1843 р. отримав звання архітекторського помічника і чин XIV класу.
Після служби в Орловській губернії 1868 р. був призначений губернським архітектором в Кам'янці-Подільському.

ОРЖЕЛЬСЬКИЙ Ю.. - інженер. Працював наприкінці XIX ст.
Проектував і будував кам'яні аркові мости і віадуки на залізницях Галичини.

ОРЛЕАН Г. - архітектор. Працював на початку XX ст. Збудував у Львові: Житловий будинок у модернізованих формах неороманіки і неомусульманського стильового напрямку на вул. Городоцькій № 117 (1911 p., архіт. Е. Скавінський, ск. 3. Курчинський).

ОРЛИКОВ М. В. - садівник. Працював у Одесі наприкінці XIX - початку XX ст. на посаді міського садівника. Виконав наступні роботи: Значне розширення озеленення міста, Відновлення розсаднику Ботанічного саду,
Заміна новими деревами Міського саду,
Влаштування скверів перед залізничним вокзалом, на терасі перед Біржею і на вул. Ямській перед казармою № 6,
Засадження квітника і газону на Театральній площі,
Створення бульвару перед Дитячою їдальнею на Привозній площі (1884 p.),
Здійснення перепланування Міського саду, система алей була узгоджена з навколишніми вулицями (1900 р., за участю садівника Паржиха).
Спроектував насадження на трьох терасах дачі Ланжерон для курортного закладу (1914 p., співавтор М. Безчастнов).

ОРЛОВ Сергій Васильович - військовий інженер. Працював наприкінці XIX ст. в Одесі, служив у окружному управлінні.
Займався приватною практикою.

ОРПИШЕВСЬКИЙ Г. Л. - інженер. Працював на початку XX ст. в Одесі. Серед виконаних споруд: Прибутковий будинок Товариства прикажчиків-євреїв, вирішений у формах неоренесансу, на вул. Троїцькій № 43-а (1912 - 1913 pp., архіт. Ф. Троупянський).

ОСВАЛЬД Дмитро Миколайович (1840 -19.02.1891) - архітектор. Фахову освіту одержав в 1859 - 1866 pp. в Петербурзькому Будівельному училищі, де отримав звання архітекторського помічника і чин X класу
Був направлений у будівельне відділення Подільського губернського правління. Працював у Кам'янці-Подільському в 1866 - 1877 рр. єпархіальним архітектором. 1871 р. здобув звання інженера-архітектора.
Використовував форми неоросійського і неовізантійського стильових напрямків.
Перебудував православний собор у Кам'янці-Подільському, що знаходився в аварійному стані.
В містах і селах Подільської губернії збудував або перебудував 250 церков, в основному за власними проектами.

ОСИНСЬКИЙ Микола Васильович - архітектор. Працював на початку XX ст. в Одесі, 1914 р. обіймав посаду міського архітектора при Управі. Вживав стильові засоби модернізованих історичних стилів.
Будував прибутковий будинок на вул. Тираспольській № 33 (1911 p.).

ОСІНСЬКИЙ Маріан - архітектор. Працював в перших десятиріччях XX ст. Викладав у Львівській політехнічній школі, вів доцентуру архітектурних форм, а у міжвоєнний період отримав звання професора і очолив кафедру історії архітектури.
Приймав участь у житловій забудові міста, збудував у неоготичному дусі:
Житлову кам'яницю для залізничників на вул. Глибокій № 14 (1909 p.).
Виступав зі статтями у львівському журналі "Технічний часопис" (польська мова), зокрема, написав нарис про реставрацію замку в Свіржі, що знаходився на південь від Львова (1913 р., с. 21 - 23).

ОСТЕН А. - архітектор. На початку XX ст. працював у Львові, де у модернізованих формах виконав низку праць, серед них:
Житловий будинок зі скульптурним декором підприємців Ш. і Г. Малохлебів на вул. Горській № 5 (1913 p.).

ОСТРОВСЬКИЙ А. - архітектор. Працював у Кам'янці-Подільському в середині XIX ст. Використовував форми неоросійського стильового напрямку і неоренесансу.
Збудував Покровську церкву в Кам'янці-Подільському (1845 - 1861 pp., співавтор М. Кулаковський).

ОСТРОГРАДСЬКИЙ Костянтин Васильович (1863 - ?) - архітектор. Початкову освіту одержав у Київському і Варшавському реальних училищах. 1883 р. поступив в Петербурзький Інститут цивільних інженерів і 1889 р. отримав звання цивільного інженера і чин X класу.
З 1891 р. працював понадштатним техніком у будівельному відділенні Київського губернського правління. У творчих працях застосовував засоби модерну.
Автор будинку електричної станції Лук'янівського парку міської залізниці на вул. Дехтерьовській № 7 (1909 - 1910 pp.).

ОСЬМАК Василь Олександрович (08.04.1870 - ?.01.1942) - архітектор, педагог. Народився на Київщині. Освіту отримав у Київському університеті (1888 - 1890 pp.) і Петербурзькому Інституті цивільних інженерів (1891 - 1895 pp.), де отримав відповідне звання.
Працював в 1895 - 1900 pp. у архітектурному відділі Південно-Західної залізниці у Житомирі, з 1900 р. викладачем у Київському політехнічному інституті. Багато років обіймав посаду архітектора Київського університету.
На початку XX ст., використовуючи стильові форми неокласицизму і неоампіру, збудовав низку споруд, а саме:
Будинок товариства грамотності, який з 1906 р. - Троїцький народний театр на вул. Великій Васильківській (1900 - 1902 pp., співавтор Г. Антоновський, будував П. і Голландський),
Офтальмологічний корпус і молитовня при єврейській лікарні на вул. Багговутівській № 1 (1901 - 1902 pp.),
Гімназія О. Дучинської на вул. Тимофієвській / пізніше М. Коцюбинського № 7 (1903 p., співавтор Ф. Ессен),
Міській ломбард на вул. Прорізній № 8 (1907 p., зруйнований 1941 p.),
Жіноча гімназія А. Жекуліної і вечірні вищі курси на вул. Артема № 27 (1911 - 1912 pp.),
Особняк проф. М. Дітеріхса / 2 поверхи на вул. Тимофіївській / пізніше М. Коцюбинського № 3 (1912 p.),
Клінічне містечко медичного факультету на Батиєвій горі (1912 - 1914 pp.),
Хімічний корпус університету (поч. XX ст.),
Університетська бібліотека на Володимирській вул. № 62 (поч. 1914 p., начорно 1915 p., закінчено 1930 p.),
За межами Києва спроектував:
Земську лікарню, вище початкове училище і церкву в с. Гоголеве на Київщині,
Типовий проект земської лікарні для будівництва у Чернігівській губернії (1910 p.),
Народний дім в м. Острі на Чернігівщині. В 20 - 30-і роки закінчив формування ансамблевої забудови навколо Київського університету, збудував стадіон "Динамо", набережну Дніпра і низку житлових будинків.

ОТГОН Генріх Цезаревич - технік-архітектор. Син Л. Оттона. Працював в Одесі наприкінці XIX ст. Користуючись стильовими формами неоренесансу, необароко і неоготики, виконував тільки замовлення від приватних осіб і різних товариств.
Серед споруд громадського призначення варті уваги:
Притулок старих при Римсько-католицькій церкві (80-і роки),
Богадільня Стурдзовської іромади на вул. Базарній № 4 (1887 p.).
В основному зводив житлові будинки, серед них:
1875 р. за його проектом споруджені прибутковий і житловий будинки на вул. Троїцькій № 35 / ріг Рішельєвської, № 37-а [нумерація будинків на вулицях у цій частині тексту (8 абзаців) наведена за станом на ті роки];
1881 р. - флігелі на вул. Надеждинській № 7;
1885 р. - особняк на вул. Садовій № 8; прибутковий будинок Маврокордато на Казарменому провулку № 4;
1890 р. - 2-поверховий будинок Вайнгорта на вул. Пушкінській № 30, 3-поверховий Пономаренка на вул. Ризівській № 7;
1891 р. - крім численних одноповерхових частину 2-поверхового з підвалом будинку Співака на розі вулиць Малої Арнаутської і Міщанської № 36, 2-поверховий Аламакіна на вул. Дігтярній №11, 2-поверховий будинок і флігель Когута на вул.
Колонтаївській № 35, 2-поверховий будинок і флігель Грінберга на вул. Комітетській № 8, 2-поверховий будинок і флігель з підвалом Кайрана на вул. Прохорівській площі № 7, 2-поверховий будинок і 4 флігелі Савостіна на вул. Комітетській № 17, 2-поверховий з підвалом флігель Гімельфарба на вул. Успенській № 43, 2-поверховий з підвалом будинок Сахновського на вул. Розумовській № 26, 2-поверховий з підвалом будинок і флігель Андруніна на розі вулиць Торгової і Ніжинської № 26, 2-поверховий будинок і флігель Тепера на розі Старорізницького провулка і Новорибної вул. № 43/124, 3-поверхові і підвалами будинки Яковлева на розі вулиць Ніжинської і Гульової № 54, Павлова на Сінній площі № 39, Теодорчика на Інвалідному провулку № 2;
1892 p. - будинки на вул. Дігтярній № 23, Коремненштейна на вул. Княжій № 23;
1893 р. - III поверх будинку Браунштейна на розі вулиць Преображенської і Малої Арнаутської, два 2-поверхових з підвалами будинки і флігель Пещинського на вул. Кузнецькій № 39 і 6, 3-поверховий будинок і 2-поверховий флігель Семенова на розі вул. Новорибної і Старорізнизцького провулка № 22 і 44, 3-поверховий будинок Семенової на Старорізнизцькому провулку № 41, 3-поверховий з підвалом будинок, флігель і магазин Гоша на вул. Херсонській № 18;
1894 р. - 1-поверховий будинок Пастухова на вул. Базарній № 41, 2-поверхові будинки Благіна на вул. Воронцовській № 21, Іоффе на розі вулиць Канатної і Старопортофранківської та Гайченка на розі вул. Ямської і Різдвяного провулка, два будинки Дем'янова на розі вул. Розкидайлівської і Білявського провулка № 25/1, 2-поверхова крамниця Муската на вул. Дальницькій № 23, 2-поверховий з мансардою будинок Сакеларі на розі вулиць Південної і Розкидайлівської № 12, 3-поверхові будинки Градника на Трикутному провулку № 12 та Гайченка на розі вул. Ямської і Різдвяного провулку № 10 - 14, 4-поверховий з мансардою будинок Ніколаєва на вул. Малій Арнаутській № 22, II поверх будинку Штейнгаузу на вул. Канатній № 55, III поверх будинку Спектора на вул. Успенській № 123.

ОТТОН Луи Сезар [Людвиг Цезаревич] (1822 - після 1890) - архітектор, громадський діяч. Родом з Франції. В Одесу прибув на початку 20-х років разом з батьком, відомим ресторатором, якого згадував О. Пушкін у додатках до роману "Євгеній Онєгін".
На початку своєї діяльності дотримувався принципів ампіру.
Перебудував власний будинок на розі Казарменого провулка № 2 і вул. Надеждинської (1828 p., первісна будівля виконана Д. Кругом);
Розквіт творчості припадає на 40 - 50-і роки, коли О. майстерно оперував стильовими формами французького бароко і рококо. Щоб отримати право для офіційної архітектурної діяльності виконав проект театру, за який 1850 р. Петербурзька Академія мистецтв надала йому звання некласного художника з правом виконувати споруди. Будував за приватними замовленнями:
Серед найважливіших творів:
Особняк Абомелика на розі вул. Надеждинській № 18 і пров. Малого № 4, витриманий у формах ампіру (сер. XIX ст., співавтор К. Даллаква).
Палацовий комплекс кн. Гагаріна / головний і господарчий корпуси на Ланжеронівському узвозі (1842 - 1850 pp.),
Палац негоціанта Абази на розі вулиць Пушкінської № 9 і Грецької № 16 (1856 - 1858 pp.),
Палац купця Маразлі на розі вулиць Пушкінської № 4 і Дерібасівської № 8 (1856 p.).
Приймав участь в опорядженні палацу Толстого на Сабанєєвому провулку над Військовою балкою (сер. XIX ст., автор Дж. Торічеллі 1830 p.).
У наступні десятиріччя XIX ст. продовжував займатися приватною практикою, але його будівлі вже мало чим відрізнялись від споруд рядових майстрів. О. використовував загальноприйняті форми неоросійського стильового напрямку, неоренесансу і необароко, про що свідчать такі роботи:
Успенська церква і будинок притчу на вул. Преображенській № 70 (1855 - 1869 pp., оздоблювальні роботи закінчились 1875 p.),
Корпус духовної семінарії при Успенському чоловічому монастирі поблизу Одеси (1867 р,, співавтор Ф. Маас),
Пологовий притулок на розі вулиць Старопортофранківської і Градоначальницької (1876 p., співавтор Д. Тележинський).
Грецьке дівоче училище Родоконакі на вул. Троїцькій № 37-а (1874 p.),
Прибутковий 2-поверховий будинок Баржанської на розі вулиць Рішельєвської і Троїцької № 35 (1875 p.),
Житловий 2-поверховий будинок Барського на Базарному провулку (1875 p.),
Прибутковий 3-поверховий Дмитренка на Базарній вул. (1875 p.),
Прибутковий 3-поверховий Рокко на розі вул. Садової і Соборної площі (перебудова, 1875 р.),
Будинок Гольдмана на вул. Манежній № 10 (1887 p.),
Житловий 2-поверховий флігель на Малій Арнаутській № 110 (1888 p.),
Прибутковий будинок на розі вулиць Княжої № 4 і Ямської / тепер Новосельського (II пол. XIX ст.),
Особняк Чижевича на вул. Садовій № 8 (1893 p.),
Прибутковий будинок на вул. Херсонській / тепер Пастера № 18 (1893 p.).
Приймав активну участь у громадському житті. В 50-і роки - дійсний член Товариства сільського господарства, з 1857 р. - член кореспондент Одеського товариства історії та старожитностей (згодом дійсний член), з 1861 р. - член піклувального комітету школи при католицькій церкві, з 1867 р. - член товариства на користь французів в Одесі. Був обраний гласним 1-ї міської думи, працював членом постійної ревізійної комісії в Думі (з 1873 p.), членом комісії по асфальту (з 1874 p.). Являвся членом Одеського міськот кредитного товариства. Був одним із засновників Одеського товариства красних мистецтв (1865 р.) і його найактивніших членів.

ОУЗЬКИЙ І. Ф. - садівник. Працював наприкінці XIX ст. на Чернігівщині, Дотримувався принципів поєднання пейзажного і регулярного стилів у садово-парковому мистецтві.
Створив Миколаївський парк у Ніжині (1894 p.).

К началу страницы
Оглавление  НЄФЄДЬЄВ-НЮХАЛОВ  ПАВЛІНОВ-ПОДБЕРСЬКИЙ