Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикації
Володимир Тимофiєнко
Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть. Біографічний довідник

МЕРЦ-МЯНОВСЬКИЙ

МЕРЦ Василь Федорович
МЕСМАХЕР Максиміліан-Едуард Єгорович
МЕСНЕР Едуард Якович
МЕСНЕР Карл Якович
де МЕТЦЕЛЬ Людвіг Християн
МЕУС Р.
МЄХОВИЧ Францишек [Франц Іванович]
МИКВИЦЬ Едмунд
МИКЕШИН Михайло Йосипович
МИКЛАШЕВСЬКИЙ Олександр Іванович
МИКУЛИН С.
МИРОЛЮБОВ Дмитро Федорович
МИРОНЕНКО Михайло Якович
МИРОШНІЧЕНКО
МИХАЙЛОВ 1-Й Олександр Олексійович
МИХАЙЛОВ 2-Й Андрій Олексійович
МИХАЙЛОВ О.
МИХАЙЛОВСЬКИЙ
МИХАЛОВСЬКИЙ Болеслав Георгійович
МИХАЛОВСЬКИЙ Владислав
МИШЕЦЬКИЙ С. І.
MІKЛEP Діонісій
МІКОШЕВСЬКИЙ С.
МІКУЛИЧ Андрій
МІКУЛЬСЬКИЙ Ф.
МІЛЄВСЬКИЙ
МІЛЬМАН С. І.
МІНАСЕВИЧ А.
МІНЕЛЛІ Костянтин Львович
МІНКЕВИЧ Вітольд
МІНКУС Адольф Борисович
МІТІНКОВСЬКИЙ
МОГИЛЬНИЦЬКИЙ Карл Дизмович
МОДОЖЬЯНОВ
МОКЛОВСЬКИЙ Казимир
МОЛШАРІ Марко Людвігович
МОЛОКІН Олександр Георгійович
МОMOT Михайло
МОНАХОВ Н. І.
МОНІГЕТТІ Іполит Антонович
МОНТАГ О. К.
МОНТЕБРУНО
де МОНФЕРРАН Огюстп Рикар [Август Августович]
МОРАНДІ Франциск [Франц Йосипович]
МОРГАН Василь
МОРГУЛІС Гнат Антонович
фон-МОРЕНШИЛЬД Аксель Олександрович
МОРОЗОВ Григорій Сергійович
МОРОЗОВ Євген Львович
МОРОХОВОВЕЦЬ В. Е.
МОСТОВСЬКИЙ Т.
МОСЦЕПАНОВ Максим Климентович
МОЦОК Віктор Павлович
МОЧУБИНСЬКИЙ С.
МОЩЕНКО Костянтин Васильович
МОЩИНСЬКИЙ Август
МУНЦ Оскар Рудольфович
МУРІН В.
МЮННІХ Т.
МЮНТЦ Ян
МЮФФО
МЯНОВСЬКИЙ Станіслав Вікентійович

МЕРЦ Василь Федорович - архітектор. За проекти заміського будинку і павільйону з кабінетом в Петербурзькій Академії мистецтв 1834 р. отримав знання художника.
Працював в Комісії проектів і кошторисів, використовуючи стильові форми пізнього ампіру і неоренесансу.
Проектував для України в середині XIX ст., зокрема:
Виконав проекти присутствених місць і приватних крамниць в Катеринославі (1837 p.).

МЕСМАХЕР Максиміліан-Едуард Єгорович (1842 - 1906) - архітектор, педагог. Навчався в Рисувальній школі Товариства заохочення мистецтв (з 1858 р.) та Петербурзькій Академії мистецтв в 1860 - 1866 pp., де за проект заміського будинку для багатого вельможі набув звання класного художника. Удосконалювався в Італії. 1872 р. отримав звання академіка архітектури, 1890 р. - професора, З 1874 р. викладав у Центральному училищі технічного рисування барона Штігліця (в 1877 - 1897 pp. - директор). Будував у Петербурзі палаци для імператорської родини на р. Мойка і Адміралтейській набережній Неви, музей училища барона Штігліця, Архів Державної Ради на вул. Мільйонній, інтер'єри Анічкова палацу тощо. Застосовував стильові форми неоренесансу, необароко, а також архітектурні деталі середньовічного зодчества.
Проектував палац у Верхній Масандрі.

МЕСНЕР Едуард Якович - архітектор. Працював в Одесі на зламі XIX - XX ст. Займався приватною практикою. З 1892 р. служив помічником інженера при Міській управі, з 1899 р. виконував обов'язки архітектора жіночого благодійного товариства. Твори витримував переважно у стильових формах необароко і неоренесансу, також вживав композиційні прийоми і декоративні елементи неороманського, неоросійського стильових напрямків та модерну.
Згідно офіційним відомостям М. спроектував в:
1887 р. - 3-поверховий будинок Бродського на вул. Новій / Маразліївській,
1890 р. - будинок Трояно на розі Рішельєвської і Єврейської (співавтор П. Токарев), фасад і перебудови для Ксантопуло на Єлизаветинській № 13 [нумерація будинків на вулицях у цій частині тексту - 4 абзаци наведена за станом на ті роки], перебудови для Генцлера на тій же вулиці № 54,
1891 р. - 2-поверхові будинки Бобі на Малоросійській № 17 та Юришича на Манежній № 10, 2-поверховий будинок і флігель Шпака на вул. Рішельєвській № 64, 3-поверховий з підвалом будинок і III поверх будинку Шубного на розі вул. Єврейської і Авчинникова провулка № 50/6, II поверх будинку Стамбулова на вул. Канатній, III поверх будинку Писпаха на розі Рішельєвської і Канатної № 22, III поверх з мансардою будинку Іоффе на розі Старопортофранківської і Новорибної,
1893 р. - 2-поверховий з підвалом будинок Швенднера на розі вул. Приморської і Андросівського провулка,
1894 р. - 2-поверховий з підвалом будинок Фішера на вул. Колонтаївській № 24, 3-поверховий з підвалом флігель Брицці на вул. Грецькій № 17 (1894 p.),
Крім того, за проектами М. збудовані:
Будинок Лібмана / 3-поверховий з підвалом на розі вулиць Преображенської № 23 і Садової (1888 р., за участю А. Нієса, І. Моргуліса),
Прибутковийбудинок на розі вулиць Ніжинської і Спиридонівської (1899 p.),
Житловий флігель на Воронцовському провулку (1903 p.),
Прибутковий будинок Юфи на вул. Пушкінській № 46 (1880, 1903 pp.),
Прибутковий будинок на вул. Міщанській № 5 (1905 p.),
Житловий будинок на вул. Катерининській № 3 (1912 - 1913 pp.),
Прибутковий будинок Вассаля на вул. Гаванній № 3-5 (1912 - 1913 pp., співавтор X. Скведер),
Прибутковий будинок Боніфацці на розі пров. Театрального № 18 і вул. Катерининської (1913 p.),
Прибутковий будинок Фредерікса-Маразлі на розі Колодязного пров. № 25 і Грецькій площі (1913 p.).
Поряд з житловими будинками М. спроектував:
Технічне товариство (1892 - 1894 pp., співавтор О. Бернардацці),
Хлібопекарня й пральня на Слобідці-Романівці (1899 p.),
Церква для народних училищ (1899 p.),
Їдальня судноремонтного заводу (1906 p., співавтор П. Клейн),
Анатомічний будинок на вул. Пастера № 5 (1910 - 1912 pp., співавтор С. Ландесман),
Училище Кефер і Ферстер на розі вулиць Гульової № 30 і Каретного провулка (1912 - 1913 pp., участь X. Скведер),
Адміністративний корпус меблевої фабрики на вул. Гімназичній № 2 (1913 p.).
Був членом Одеського відділення Російського Технічного товариства..
Приймав активну участь у роботі II з'їзду російських зодчих 1895 р.

МЕСНЕР Карл Якович - архітектор, ймовірно брат Е. Меснера. Працював в Одесі на початку XX ст. З 1900 р. служив при Техніко-будівельному відділенні і інженерній частині Міської управи. Також займався виконанням приватних замовлень.

де МЕТЦЕЛЬ Людвіг Християн (1762 - 1848) - інженер, будівничий парків. Родом з Бельгії, працював на Правобережній Україні на зламі XVIII - XIX ст. Дотримувався стильових принципів класицизму.
На замовлення графа С. Потоцького-Щенського створював ландшафтний парк "Софіївка" в Умані, де збудував металевий місток через Великий водоспад, Амстердамський шлюз та інші споруди. 1813 р. залишив Умань.

МЕУС Р. - архітектор. Працював в другій половині XIX ст. у Станіславові, використовуючи стильові засоби неоренесансу і необароко. Серед творів:
Банк на вул. Дзержинського № 14 (1884 p.).

МЄХОВИЧ Францишек [Франц Іванович] (1783/86 - 08.03.1852) - архітектор, Професійну освіту отримав у Політехнічній школі в Парижі. Працював на Поділлі і Києві в першій половині XIX ст. Був професором Київського університету. Дотримувався принципів стилю ампір. Спроектував будинок Луцького і Житомирського біскупа.
Збудував у Немирові:
Палац Болеслава Потоцького (біля 1840 p.),
Чоловічу й жіночу гімназії (30-і роки),
Лютеранську кірху (1842 p.),
Дзвіницю Троїцької церкви (1842 p.),
Особняки типу англійських котеджів і швейцарських шале (30-і роки),
Корчму (30-і роки).
Як архітектор Київського учбового архітектор відповідав за будівництво і стан навчальних споруд, зокрема разом з архіт. Бургіньоном проектував гімназію у Рівному (1835 p.).
Виконував обмірні кресленики учбових споруд.
Приймав участь у проектуванні й будівництві Олександрівського костелу в Києві на вул. Костельній (1817 - 1838 pp.).
Здійснив укріплення Золотих воріт стародавнього Києва.

МИКВИЦЬ Едмунд (1819 - ?) - архітектор. Навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, 1841 р. отримав 2-у срібну медаль і звання вільного художника. 1843 р. поступив у Петербурзьке Будівельне училище і того ж року випущений зі званням архітекторського помічника і чином XIV класу. Був направлений служити в Подільську будівельну і шляхову комісію. При проектуванні й спорудженні будівель, в основному, використовував стильові форми неоренесансну.
Допрацював проект М. Карчевського для лікарні у Кам'янці-Подільському (збудована 1864- 1887 рр.).

МИКЕШИН Михайло Йосипович (09.02.1835 - 19.01.1896) - російський художник. З 1852 р. вчився у Петербурзькій Академії мистецтв у І. Шредера, 1858 р. відзначений великою золотою медаллю за картину "Тіллі при Магдебурзі". 1869 р. отримав звання академіка скульптури.
Виконував проекти скульптурних пам'ятників , для виготовлення котрих в матеріалі залучались інші скульптори. Розробив проекти і був автором низки таких значних монументів, як "Тисячоліття Росії" в Новгороді, Катерині II в Петербурзі тощо.
В Україні за проектами М. встановлений пам'ятник:
Богдану Хмельницькому в Києві на Софійській площі (1879 - 1888 pp., архіт. В. Ніколаєв).
Приймав участь у розробці проектів, виконаних худ. О. Більдерлінгом і ск. І. Шредером пам'ятників:
Адміралу В. Корнілову в Севастополі (1895 p.),
Адміралу П. Нахімову в Севастополі (1898 p.).

МИКЛАШЕВСЬКИЙ Олександр Іванович - архітектор. На початку XX ст. працював молодшим архітектором будівельного відділу Катеринославського губернського правління.
Керував будівництвом і вніс деякі зміни у проект поштово-телеграфної контори / поштамту (1904 - 1905 pp., автор В. Бочаров).

МИКУЛИН С. - землемір. Працював на Півдні України в середині XIX ст. Опрацював генеральний план міста Кагула з урегулюванням розпланування, що існувало (1845 p.).

МИРОЛЮБОВ Дмитро Федорович (1847 - 1874) - архітектор. Освіту отримав у Петербурзькому Будівельному училищі в 1865 - 1870 pp., яке закінчив з відзнакою і званням інженера-архітектора.
Був направлений служити у Катеринославську земську управу.

МИРОНЕНКО Михайло Якович (1861 - ?) - архітектор. Початкову освіту отримав у Роменському і Сумському реальному училищах. 1882 р. поступив у Петербурзьке Будівельне училище і 1887 р. здобув звання цивільного інженера і чин X класу. З 1889 р. працював у Могильові.
Використовував форми необароко і неоросійського стильового напрямку.
Збудував дерев'яну церкву на цвинтарі в с. Засулля Роменського повіту на Полтавщини (1887 - 1889 рр.).

МИРОШНІЧЕНКО - архітектор. Працював на початку XX ст. у модернізованих формах історичних стилів. Збудував в Одесі: Прибутковий будинок па пул. Старопортофранківській № 41 (1911 p.).

МИХАЙЛОВ 1-Й Олександр Олексійович (06.08.1770 - ?) - російський архітектор. Вихованець Петербурзької Академії мистецтв. Навчався в 1776 - 1791 pp., за проект Публічного розважального закладу здобув 2-у золоту медаль, звання художника і чин XIV класу зі шпагою. Отримав 1799 р. звання "назначеного", і 1800 р. - академіка, в 1809 р. - ад'юнкт-професора, в 1818 р. - професора архітектури.
Працював помічником архітектора Академії мистецтв в 1803 - 1819 pp. З посади професора пішов у відставку 1830 р. Твори виконував у стилі ампір.
Приймав участь в забудові українських міст як експерт і проектувальник.

МИХАЙЛОВ 2-Й Андрій Олексійович (1773 - 1849) ~ російський архітектор, педагог, Молодший брат Михайлова-1. Вихованець Петербурзької Академії мистецтв, де навчався з 1779 р. і 1794 р. за виконання плану, фасаду і профілю гостиного двору отримав 1-у золоту медаль, звання художника та чин XIV класу. З 1795 р. викладав в архітектурному класі, здобув звання в 1799 р. "назначеного", в 1800 р. - академіка, в 1802 р. - ад'юнкт-професора, в 1808 р. - професора архітектури; з 1818 р. - член Ради Академії, з 1814 - старший професор, в 1823 - 1831 pp. - виконував обов'язки ректора.
Дотримувався принципів ампіру. Рецензував деякі проекти для українських міст і допрацьовував їх при необхідності.

МИХАЙЛОВ О.. - архітектор. Працював на Чернігівщині в другій половині XIX ст. Збудував дерев'яні храми у формах неоросійського стильового напрямку, серед них:
Церква св. Арх. Михайла в с. Буянки Ріпкинського району (1887 - 1888 pp.),
Церква св. Трійці в с Грабів Ріпкинського району (1896 - 1897 pp.).

МИХАЙЛОВСЬКИЙ - архітектор. Працював у формах пізнього ампіру на Поділлі й Волині в першій половині XIX ст., обіймав посаду архітектора при єпархіальному правлінні.
Збудував у Почаївській лаврі надбрамний корпус / Святі ворота (1835 р.)

МИХАЛОВСЬКИЙ Болеслав Георгійович (1830 - 1909) - архітектор, народився у Вільно. 1844 р. поступив і 1849 р. з відзнакою закінчив Петербурзьке Будівельне училище і отримав звання архітектора, після чого працював у Твері. 1862 р. зайняв посаду губернського архітектора в Полтаві, з 1867 р. - губернського інженера. За виконання проекту моста здобув звання інженера-архітектора.
Використовував форми неоренесансу, необароко, неогрек, неороманіки і неоготики, неоросійського і неомусульманського стильових напрямків.
В 1872 - 1873 pp. служив у Володимирі. Потім переселився до Харкова для служби у правлінні товариства Харківсько-Миколаївської залізниці. 1874 р. міська дума запросила М. на посаду міського інженера і викладача механічної технології, геодезії і будівельного мистецтва у 1-ому реальному училищі. Окрім виконання службових обов'язків займався приватною практикою.
Під час роботи в Полтавській губернії виконав наступне:
Перебудова споруди присутствених місць для розміщення окружного суду, губернського правління, казенної палати і скарбниці, Капітальний ремонт будинку дворянського зібрання,
Влаштування вентиляції і ретирадних місць у будинку богоугодного закладу,
Влаштував брукування і водостоки на Базарній площі і прилеглих вулицях Полтави,
Особняк поміщика Стефановича у місті,
Три мости балкової системи на річці Ворскла на під'їзній дорозі від Полтави до станції Харковсько-Миколаївської залізниці,
Два підкісних мости по залізничній лінії,
Проектні дослідження для будівництва залізничної гілки від Полтави до Костянтинограда, у напрямі до ст. Олексіївка Курсько-Харкшсько-Азовської залізниці,
Заміський будинок зі службами,
Реставрація палацу кн. Кочубея в с Диканьці,
Кілька церков і приватних будинків в містах і селах губернії,
Конкурсний проект п'ятибанної церкви в Ромнах (премійований).
Працюючи у Харкові, спорудив наступні будівлі:
Гуртожиток (3 поверхи) студентів університету / медичний факультет на вул. Сумській № 41 (1880 р., не зберігся),
Учбовий корпус 2-ї жіночої гімназії на Вознесенській площі (1882 -1885 р., не зберігся),
Купецька біржа на Миколаївській пл. (1881 p., не збереглась),
Міська дума на Миколаївській площі № 7 (1883 - 1885 pp., реконструйована),
Комерційний клуб із оперним залом на вул. Римарській № 21 (1884 - 1885 pp.),
Будинок купця Кузнецова на цілому кварталі,
Мурований римсько-католицький костел Успення Пречистої Діви Марії на вул. Гоголя № 8(1887 - 1891рр.),
Прибудова церкви до будинку реального училища, Будинки купців Єнуровського, Шмитькова, Жмудського, Андрієнка, Срединського, пані Третьякової.
Поряд з ними, М. - автор низки будівель:
Оперний театр / дерев'яна споруда Ф. Бергера і В. Пащенка на розі Катеринославської вул. і Лопанської набережної (1874 р., не зберігся),
Особняк на вул. Конторській № 3 (1887 p.),
Прибутковий будинок на Миколаївській площі № 11 (1900 p.),
Будинок духовного відомства на розі Миколаївської площі № 12 і вул. Московської (1900 р. за участю архіт. М. Ловцова),
Будинок Ревських на вул. Чернишевській № 6 (1878 p.),
Житловий будинок на вул. Сумській № 2 (кін. XIX ст.),
Житловий будинок на вул. Сумській № 41 (кін. XIX ст.),
Житловий будинок на вул. Сумській № 45 (кін. XIX ст.),
Будинок Ради з'їзду гірничопромисловців на вул. Сумській № 18 (1902 p., реконструкція 1907 р. архіт. С. та І. Загоскіни, ).
1893 р. під керівництвом М. було перебудовано міський театр на вул. Сумській № 9.
Приймав участь у благоустрої міста. За проектами М. були споруджені:
Дмитрівський міст (дерев'яний балкової системи) на р. Лопані,
П'ять дерев'яних мостів на річках Харків і Лопань,
Конторський міст (дерев'яний складної балкової системи) на р. Лопані,
Подільський міст (тієї ж системи) на р. Харкові.
Крім того, влаштовував на вулицях міста водостокові труби, спостерігав за спорудженням водопроводу, кінної залізниці.
Прийняв участь у розробці генерального плану міста (1895 - 1897 pp., співавтори Г. Стрижевський, М. Шевцов, Ф. Шустер, А. Кондратовський, М. Брандтнер). Видав нариси про брукування міст і Харкова, в місцевих газетах друкував полемічні статті щодо забудови і благоустрою.

МИХАЛОВСЬКИЙ Владислав (1829 - ?) - архітектор. Вчився у Петербурзькому Будівельному училищі з 1844 р. і 1849 p., отримавши звання архітекторського помічника.
Був направлений у Полтавську губернську будівельну і шляхову комісію. Згодом одержав звання інженера-архітектора.

МИШЕЦЬКИЙ С. І. - військовий інженер. Працював на Півдні України наприкінці XVIII ст. Займався фортечним будівництвом.

MІKЛEP Діонісій (15.08.1762 - 1853) - будівничий парків. Родом з Ірландії, вчився у Дублінській академії і Лондоні, де засвоїв принципи англійського ландшафтного мистецтва.
На запрошення княгині І. Чарторийської 1790 р. переїхав до Польщі.
З 1792 р. працював в Правобережній Україні і на замовлення княгині М. Любомирської заклав пейзажний парк "Палестина" біля Дубно по дорозі на Кременець.. Незабаром став найяскравішим представником садово-паркового мистецтва у дусі сентименталізму, просвітницького класицизму і романтизму на теренах Правобережної Україні.
У подальшому створив парк у Мізочі для Карвицького над р. Стублою.
Реконструював сад у Порицьку (1794 p.).
Заклав парки:
Кн. Чацьких у Боремлі над річкою Стир,
У Заборолі біля Луцька,
У Кодні,
У Ляшках неподалік від Старокостянтинова.
Реконструював сади у:
Берестечку,
Холоніві.
Консультував формування парків в:
Іванчицях,
Ворончині,
Балабанівці,
Катах та інших маєтках (всі 90-і роки XVIII ст.).
В 1806 - 1811 pp. на запрошення кн. Тадеуша Чацького створює ботанічний сад при Кременецькому ліцеї. В ті ж роки заклав пейзажні парки у садибах:
Кн. Грохольських у Підлужному на околиці Рівного,
Кн. Радзвіллів у Шпанові.
В 1814 - 1831 pp. переважно працював на теренах Поділля, де створював маєткові парки:
В Ободові,
У Степанівцях,
Гр. Грохольських у Стрижавці,
Гр. І. Вітославського в с. Чернятин (1814 p.),
Гр. С. Островського в с Северинівка (1814 p.),
У с Ковалівка (1831 p.).
Продовжував діяльність і на Волині, а саме у:
Рівному,
Гродеку,
Дермані.
Консультував будування парків:
У Макові,
Кн. М. Чацького у с Серебринці,
У Гармаках.
В останній період своєї творчості М.:
Створив новий сад в Дермані.
Реконструював парк гр. Грохольських у П'ятпичанах на околиці Вінниці.
Працював у садибі Комарів у Мурованих Курилівцях,
Джурині,
Кживині.
Повністю модернізував пейзажний парк у Чорному Острові.
Сформував разом з гр. Г. Олизаром парк у Коростишеві.
Крім того, до творчих здобутків М. належать пейзажні парки у садибах:
В Озеровичах,
У Млинові,
У Горинчі,
Кн. Сангушків у Вишневцях,
В Любарі на Волині,
Гр. Валевських у Полонному,
У Водичках,
Гр. Потоцьких у Немирові.
Йому також приписуються парк у с. Кривин на Волині.

МІКОШЕВСЬКИЙ С. - архітектор. Працював у Західній Україні в середині XVIII ст. у формах, перехідних від бароко до класицизму. Збудував корпуси келій навколо другого внутрішнього двору домініканського монастиря в Підкамені на Львівщині (1746 p.).

МІКУЛИЧ Андрій - архітектор. Працював на Буковині в середині XIX ст. Автор низки громадських споруд і житлових будинків у стильових формах пізнього ампіру і неоренесансу.
За проектом М. збудовано ратушу в Чернівцях (1843 p.).

МІКУЛЬСЬКИЙ Ф. - скульптор. Працював у Львові в другій половині XIX ст. Приймав участь в скульптурному оздобленні Галицького крайового сейму /статуї "Правда" і "Віра" (1877 - 1881 pp., архіт. Ю. Гохбергер).

МІЛЄВСЬКИЙ - будівничий парків. Працював в другій половині XIX ст. Влаштовував озеленення навколо замку Ф. Радзивілла в Олиці на Волині (80-і роки XIX ст.).

МІЛЬМАН С. І. - скульптор. Працював в Одесі на зламі XIX - XX ст. Виконав низку монументально-декоративних робіт в дусі необароко і модерну, а саме: -
Скульптурне оздоблення пасажу і готелю "Пасаж" на розі вулиць Дерібасівської № 33 і Преображенської № 34 (1898 - 1899 pp., архіт. Л. Влодек, співавтор Т. Фішель),
Пластичне оформлення готелю "Великий Московський" на вул. Дерібасівській № 29 (1901 - 1904 рр., архіт. Л. Влодек, співавтор Т. Фішель).

МІНАСЕВИЧ А.. - архітектор. Працював у Львові в другій половині XIX ст. Використовував форми й засоби необароко.
Здійснив реконструкцію костелу монастиря сакраменток на вул. Тершаковців (1881 -1887 рр.).

МІНЕЛЛІ Костянтин Львович (1801 - 1831) - архітектор. Професійну освіту одержав у майстерні провідного московського зодчого Доменіко Джилярді.
1827 р. прийняв запрошення кн. Любомирського і переїхав на Волинь, де виконав кілька будівель у стильових формах ампіру.

МІНКЕВИЧ Вітольд - архітектор, педагог. У міжвоєнний час отримав званні професора і керував кафедрою архітектури Львівської політехніки. Працював у Львові в перших десятиріччях XX ст., використовуючи стильові принципи модерну і модернізовані форми історичних стилів.
Автор низки споруд, в тому числі:
Прибутковий будинок на вул. Валовій № 11-а (1909 - 1911 pp., співавтор В. Дердацький),
Виставочний павільйон у Львові (1910 p., співавтор В. Дердацький),
Чиншовий будинок Л. Аппеля на вул. Грушевського № 10 (1910 p.),
Будинок Педагогічного товариства на вул. Дудаева № 17 (1911 p., співавтор В. Дердацький),
Лабораторія машин Львівської політехнічної школи на вул. К. Устияновича № 5 (1926 - 1927 pp.),
Виступав зі статтями у львівському журналі "Технічний часопис" (польська мова) з аналізом праць провідних львівських зодчих (1910 р., с. 355 - 359, 384 - 388), з обгрунтуваннями понять "архітектура" і "будівництво" (1925 р., с. 191 - 194) тощо.
В 20 - 30-і роки являвся провідним архітектором Галичини, що працював у стилі функцооналізму. Автор будинків на вулицях Київській № 26, 26-а, 28, 28-а (1926 p.); Стрийській № 36, 38, 40, 42, 50, 76 (1927 p.); Крижовій / тепер Генерала Чупринки № 16, 18, 20 (1929 p.), Чернігівській № 17 (1928 - 1930 pp.).

МІНКУС Адольф Борисович (21.09.1870 - 22.12.1948) - архітектор. Спеціальної освіти не мав (1890 р. закінчив Одеську рисувальну школу). Професійну підготовку отримав, допомагаючи в 1890 - 1897 pp. М. Толвинському, в 1897 - 1898 pp. О. Бернардацці та Г. Шеврембрандту. 1897 р. отримав право самостійно здійснювати будівлі, хоча завдяки великому художньому таланту і наполегливому навчанню у провідних зодчих ще під час навчання почав перемагати в архітектурних конкурсах, зокрема на проекти:
Харківської земської управи (1896 р. - 1-а премія, споруджена в 1898 - 1900 pp. на розі вулиць Сумської № 62 і Ветеринарної / пізніше Іванова, 1932 р. перебудована, не збереглась),
Хірургічного павільйону Єврейської лікарні в Одесі (1896 р. - 1-а премія, здійснений).
Використовував різні стильові форми, зокрема необароко неоготики, модерну (декоративного, зрілого і раціоналістичного), модернізовані стилізації ампіру.
Активну участь у конкурсах приймав і у подальшому на проекти:
Марийської гімназії в Одесі (1901 p., 2-а премія),
Казанського комерційного училища (1906 p., співавтор Ф. Троупянський, 2-а премія),
Чернігівської губернської земської управи (1906 p., 3-а премія) тощо.
За проектами М. наприкінці XIX ст. в Одесі споруджені:
Житловий будинок 3. Гершенкопа на вул. Грецькій № 36 (1897 - 1898 pp.),
Дача Гершенкопа на Французькому бульварі (1896 - 1898 pp.),
Флігель на вул. Малій Арнаутській № 63 (1899 p.),
Будинок Кречмера на розі вулиць Рішельєвської і Поліцейської (1899 p.),
Будинок на вул. Поліцейській № 6 (1899 p.),
Будинок на Тюремному провулку № 8 (1899 p.),
Санаторій для туберкульозних дітей / 1 поверх Товариства санаторних колоній на Великому Фонтані (1896 - 1898 pp.),
Операційний корпус Єврейської лікарні / 2 поверхи на вул. М'ясоїдівській (1896 -1898 p., будував П. Клейн).
Розквіт творчості припадає на перші два десятиріччя XX ст., коли за проектами ML були збудовані десятки великих житлових і промислових споруд в Одесі, Києві та інших містах. Серед споруджених в Одесі заслуговують уваги:
Житловий будинок на вул. Манежній (1902 p.),
Прибутковий будинок Гросмана на пл. Вокзальній № 3 (1902 - 1903 pp.),
Торговий будинок / 4 поверхи на вул. Катерининській № 36 (1903 - 1904 pp.),
Прибутковий будинок Пашкова / 3,5 поверхи на вул. Торговій № 3 (1903 - 1904 pp.),
Житловий будинок і торговий дім / 3 поверхи на розі Поштової і Покровського провулка (1903 - 1904 pp.),
Прибутковий будинок Михелевича на вул. Великій Арнаутській № 14 (1904 - 1906 pp.),
Прибутковий будинок Тепера на вул. Великій Арнаутській № 16 (1906 - 1908 pp.),
Прибутковий будинок / 4 поверхи на вул. Великій Арнаутській № 12 (1906 - 1908 pp.),
Прибутковий будинок Хаджі-Хачинова / 4 поверхи на вул. Пушкінській № 57 (1904, 1910 pp.),
Прибутковий будинок / 4 поверхи на вул. Ніжинській № 8 (1904 - 1905 pp.),
Прибутковий будинок / 3,5 поверхи на вул. Ремісничій № 9 (1904 - 1906 pp.),
Прибутковий будинок / 3 поверхи на вул. Троїцькій № 56 (1904 - 1906 pp.),
Лікувальний заклад доктора Абеля /2 поверхи на Куяльницькому лимані (1904 - 1909 pp.),
Особняк Когана-Бернштейна /2 поверхи, на провулку і Куликове поле № 6 (1906 p.),
Прибутковий будинок з торговим залом /4 поверхи на вул. Преображенській (1906 - 1908 pp.),
Типолітографія Шпенсера / 3 поверхи на Обсерваторному провулку № 8 (1908 - 1909 pp.),
Санаторій Валькота / 1 поверх в Люстдорфі (1908 - 1909 pp.),
Прибутковий будинок / 4 поверхи на провулку Красному № 25 (1908 - 1910 pp.),
Прибутковий будинок / 3,5 поверхи Тепера на вул. Ремісничій / пізніше Осипова № 6 (1908 - 1910 pp.),
Прибутковий будинок / 3,5 поверхи на вул. Троїцькій № 4 (1908 - 1910 pp.),
Перебудова тютюнової фабрики / 3 поверхи на вул. Тираспольській № 26 (1908 - 1910 рр.),
Особняк Кройчика на вул. Великій Арнаутській № 88 (1909 p.),
Шпалерна фабрика / 2 поверхи на вул. Комітетській № 18 (1909 - 1910 pp.),
Житловий флігель / 3 поверхи на вул. Ямській № 65 (1909 - 1910 pp.),
Санаторій доктора Ландесмана / 2 поверхи на Чорноморській дорозі № 9 (1909 - 1910 pp.),
Особняк / 2 поверхи на вул. Бєлінського № 18 (1910 - 1911 pp.),
Підстанція № 9 по дорозі на Великий Фонтан (1910 - 1912 pp.),
Тютюнова фабрика Попова /4 поверхи на вул. Пушкінській № 70 / на місці сучасного Центрального універмагу (1910 - 1912 pp.),
Контора тютюнової фабрики Попова /2 поверхи на вул. Пушкінській № 70 (1911 - 1912 рр.),
Особняк Вернета / 2 поверхи на Аркадійській дорозі (1913 - 1914 pp.),
Прибутковий будинок Петрової на вул. Маразліївській № 38 (1906 - 1912 pp., співавтор Л. Влодек),
Прибутковий будинок Васалля / 4 поверхи на вул. Маразліївській № 40 (1906 - 1917 pp., співавтор Л. Влодек),
Прибутковий будинок / 4 поверхи на вул. Великій Арнаутській № 51 (1916 - 1918 pp.),
Прибутковий будинок Розена / 4 поверхи на провулку Будівельному № 6 (1910-і роки),
Прибутковий будинок / 4 поверхи на провулку Будівельному № 8 (1910-і роки),
Прибутковий будинок Вернета на розі вулиць Ніжинської № 52 і Спиридонівської / тепер Толстого № 10 (1910 - 1912 pp.),
Прибутковий будинок Блюмберга на розі вулиць Преображенської № 64 і Троїцької (поч. XX ст.),
Трамвайне депо на вул. Водопровідній № 1 (поч. XX ст.),
Трамвайне депо біля етапнії Одеса-Товарна (поч. XX ст.),
Трамвайне депо на Слобідці-Романівні (поч. XX ст.).
Автор громадських споруд:
Нічний санаторій / 2 поверхи на вул. Бєлінського № 14 (1907 p.),
Казенне єврейське училище /2 поверхи на Інвалідному провулку /на місці сучасного Інституту зв'язку (1904 - 1905 pp.),
Азовсько-Донський комерційний банк на розі вул. Рішельєвської № 9 і Грецької № 19 (1912 p.).
Згідно проектам М. з участю Л. Бєлкіна 1910 р. були споруджені павільйони на трамвайних зупинках, серед яких декілька збереглось - в Олександрівському парку, на площі Куликове поле та інших місцях.
За проектами М. була споруджена низка різноманітних будівель в інших містах України, зокрема в Києві:
Перший корпус лікарні Товариства лікувальних закладів для хронічно хворих дітей на Парковій дорозі № 3-5 (1903 - 1904 pp., попередній проект М. Артинова),
Чоловіче єврейське ремісниче училище / 3 поверхи на вул. Кузнецькій № 69 (1903 - 1904 pp.),
Житловий будинок Гінзбурга / 6 поверхів на Бібіковському бульварі № 5 (1906 - 1907 pp., співавтор Ф. Троупянський),
Епідеміологічна лікарня з 8 відділеннями / 2 поверхи у Єврейській лікарні (1905 - 1906 pp.),
Лікарня для хронічно хворих дітей ім. Ліхарьової / 1 поверх у Єврейській лікарні (1907 - 1908 pp.),
Лікарня для хворих легенями / 2 поверхи у Єврейській лікарні (1909 - 1910 pp.),
Житловий будинок Гінзбурга / 11 поверхів на вул. Інститутській № 13 (1908 - 1909 pp., співавтор Ф. Троупянський),
У Миколаєві - Торговельний будинок Морозова / 2 поверхи на вул. Соборній № 40 (1908 р.),
Корпус лікарні на 100 ліжок братів Турчиних (1904 p.).
У Херсоні за проектом М. збудований особняк Рабіновича / 1,5 поверхи на вул. Соборній № 7 (1899 - 1900 pp.).
З 1899 р. був членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства.
Активно працював і в совєтські часи в формах конструктивізму і традиціоналізму. Будував учбові й лікувальні споруди, промислові об'єкти, житлові будинки (Технологічний інститут консервної промисловості на вул. Петра Великого, санаторій в Лузанівці, шкіряні заводи і взуттєва фабрика, селекційний інститут, житловий будинок на пл. Поліцейській / тепер В. Холодної № 3 тощо).

МІТІНКОВСЬКИЙ - архітектор. Працював у Херсоні в середині XIX ст. на посаді губернського архітектора. Дотримувався форм пізнього ампіру, вживав пластичні елементи неоренесансу і неготики. Збудував господарські будівлі для казенної аптеки (1842 p.).
Спроектував губернський поштамт (1848 p.).
Перебудовував низку воїнських будівель для кухні арештантської роти.
Виконував приватні замовлення, наприклад:
Будинок Пеньковської (1850 p.),
Будинок купчихи Фекерової (1861 p.).

МОГИЛЬНИЦЬКИЙ Карл Дизмович (1822 - ?) - архітектор. З 1839 до 1844 р. вчився у Петербурзькому Будівельному училищі й здобув звання архітекторського помічника.
Після служби в Естляндській і Олонецькій губерніях в 1855 - 1858 pp. працював у Чернігівській губернській будівельній і шляховій комісії. Застосовував стильові форми неоренесансу і неороманіки. 1869 р. перевівся в Одесу, де до 1871 р. працював архітектором при канцелярії Одеського градоначальника. Виконував громадські обов'язки директора Одеського комітету піклування про тюрми. Займався приватною практикою.
Приймав участь у спорудженні астрономічної обсерваторії (1870 - 1871 pp., співавтор П. Йодко).

МОДОЖЬЯНОВ - архітектор. Працював у Криму на початку XIX ст. на посаді Таврійського губернського архітектора. Використовував стильові засоби ампіру.
Виконав проекти будинків для поліції, скарбниці та магістрату, сирітського суду в Сімферополі.

МОКЛОВСЬКИЙ Казимир - архітектор. Працював у Львові на зламі XIX - XX ст. Використовував форми різних історичних стилів, а також модерну.
Збудував комплекс Єврейської лікарні на вул. Я. Раппопорта № 8 у формах мусульманського зодчества (1898 - 1903 pp., співавтор проекту І. Левинський).
За проектами М. виконані:
Будинок в закопанському стилі на вул. Пекарській № 38 (1905 p.),
Будинок в закопанському стилі на вул. Пекарській № 40 (1905 p.),
Житловий будинок на вул. Стецька №5 (1911 p., ск. Г. Кунзек).

МОЛШАРІ Марко Людвігович - скульптор. Художню освіту отримав в Рисувальній школі Одеського товариства красних мистецтв в 1877 - 1882 pp., учень Л. Іорінні. Працював наприкінці XIX - початку XX ст. в Одесі. Скульптурна майстерня знаходилась в садибі на провулку Удільному № 7, неподалік від будинку О. Бернардацці. Переважно виконував станкові твори.
Приймав участь у монументально-декоративному опорядженню низки споруд, збудованих за проектами або участю Бернардацці, а саме: Міського театру (1884 - 1887 pp., архіт. Ф. Фельнер, Г. Гельмер, до складу будівельної комісії входив О. Бернардацці),
Готелю "Брістоль" на розі вулиць Пушкінської № 15 і Поліцейської № 14 (1898 - 1899 pp., архіт. О. Бернардацці),
Нової біржі на вул. Пушкінській № 17 (1894 - 1899 pp., архіт. О. Бернардацці, співавтор Л. Менціоне).

МОЛОКІН Олександр Георгійович (12.08.1880 - 22.01.1951) - архітектор, педагог. Навчався у Петербурзькому Інституті цивільних інженерів, який закінчив 1910 р. з відповідним званням. Працював у Харкові з 1914 р., викладав у технологічному інституті. Користувався формами модернізованої класики.
Серед споруд, виконаних у дореволюційний період заслуговує уваги:
Селянський поземельний банк на вул. Єпархіальній / пізніше Артема № 29 (1914 p.).
Основні творчі праці були виконані у дусі конструктивізму в 20-і й 30-і роки XX ст. у Харкові - Інженерно-будівельний інститут, гуртожиток "Гігант", Інститут наукової і практичної ветеринарії тощо.

МОMOT Михайло - майстер-тесля. Працював в першій третині XIX ст. на Станіславщині.
Збудував дерев'яну церкву св. Миколи в с Стримба Надвірнянського району (1835 p.).

МОНАХОВ Н. І. -архітектор. Професійну освіту здобув у Петербурзькому інституті цивільних інженерів. Працював на початку XX ст.
Спроектував у модернізованих формах історичних стилів готель-пансіон "Алупка" на схилі гори в Алупці (1907 p., співавтор І. Горленський).

МОНІГЕТТІ Іполит Антонович (02.02.1819 - 10.05.1878) - російський архітектор. Закінчив Строганівське училище в Москві (1835 р.), в Петербурзькій Академії мистецтв вчився в 1834 - 1839 pp. і відзначений 2-ою золотою медаллю за проект театрального училища, отримав звання художника і чин XIV класу, до 1847 р. удосконалювався за кордоном. З 1847 р. - академік архітектури, з 1858 р. - професор.
Багато будував у Царському Селі, спроектував низку прибуткових будинків, особняків і палаців в Петербурзі. Створив кілька об'єктів в Москві (Політехнічний музей, павільйон Морського відділу) та в інших містах.
Використовував різні стильові форми, залежно від призначення і побажань замовників.
В 1860 - 1866 pp. в Лівадії, що стала царською резиденцією, збудував у формах неоренесансу і неоросійського, кримсько-татарського і неомусульманського стильових напрямків: Малий палац,
Стайні, пошту, басейн,
Будинки міністра, фрейлінський, великих князів, світських осіб,
Дачу "Еріклік",
Будинок Адленберга тощо.
Крім того, здійснив наступні роботи:
Перебудова однієї з споруд у Великий палац,
Перебудова Воздвиженської церкви (1864 p.).
Виконав архітектурну частину пам'ятника керівнику першої залізниці до Києва гр. О. Бобринському на перетині вул. Безаківської і Бібіковського бульвару в Києві (1872 р., ск. І. Шредер).

МОНТАГ О. К. - архітектор. Навчався у Петербурзькому Інституті цивільних інженерів. Працював на зламі XIX - XX ст.
Приймав участь у конкурсі проектів для будівництва народної аудиторії в пам'ять М. Гоголя в Полтаві (1898 p., 2-а премія).

МОНТЕБРУНО - скульптор. Працював в першій XIX ст. в Одесі.
Приймав участь в пластичному оздобленні споруд. Виконав скульптури ведмедя і лева, які були встановлені на парапети з п'єдесталами обабіч сходів перед Купецькою біржею (1836 p.).

де МОНФЕРРАН Огюстп Рикар [Август Августович] (24.01.1786 - 28.06.1858) - російський архітектор. Родом з Франції; отримав освіту в Політехнічній школі в Парижі та у архітекторів Ш. Персьє і П. Фонтена. 1816 р. переїхав до Росії. 1831 р. обраний почесним вільним общником Петербурзької Академії мистецтв. Дотримувався форм пізнього ампіру, неоренесансу і необароко.
Першою його працею став проект Рішельєвського ліцею в Одесі (1817 р., не здійснено).
Автор монументальних споруд в Петербурзі - Ісааківського собору, Олександрівської колони, будинків Лобанова-Ростовського, Демидова, Гагаріна, власного особняка та інших праць.
В 30-і роки залучався до проектування кримських палаців, зокрема кн. Голицина в Гаспрі.

МОРАНДІ Франциск [Франц Йосипович] (04.02.1811 - 23.10.1894) - архітектор, педагог, громадський діяч. Народився в Італії у м. Кремі, виховувався у різних училищах, в 1821 - 1826 pp. у Кремонській гімназії, потім, до 1837 р., в Імператорському королівському ліцеї св. Олександра в Мілані у Леопольда Лавеллі і доглядав за спорудами у Кремі й Кремоні. 1838 р. за дорученням професора Гісланді прикрашав залу у міланському палаці. 1838 і 1839 pp. вчився в Академії мистецтв у м. Брері, де отримав звання дійсного художника архітектури й живопису.
1839 р. під час епідемії холери втратив батьків, покинув Італію і прибув до Одеси. Звідтіля переїхав до Петербургу, де працював з О. Монферраном і Фонтоном, на дочці якого пізніше (1852 р.) оженився. У середині 1841 р. повернувся до Одеси, де спочатку займався приватною практикою. 1843 р. надіслав у Петербурзьку Академію мистецтв 4 проекти (реконструкції одеського театру, 1841 p.; 2 варіанти синагоги, 1842 і 1843 pp.; стіни й башти карантину; підпірної стіни Приморського бульвару з влаштуванням підземних складів), від якої отримав звання "назначеного" в академіки. 1845 р. за виконані будівлі й програму "Споруда поліції в одній столиці" здобув звання некласного художника, 1857 р. за проект поштамту в столиці - академіка архітектури.
Користувався великою повагою також за кордоном. 1852 р. отримав звання професора Болонської академії. 1886 р. Міланська Академія мистецтв запросила М. до участі в жюрі для оцінки конкурсних проектів закінчення Міланського собору.
Спочатку використовував стильові форми пізнього ампіру і бідермеєра, у подальшому - неренесансу, неороманіки і неоготики, неоросійського і неомусульманського стильових напрямків.
На службі з 1845 p.; виконавши проект з'їжджих будинків, був призначений виконуючим обов'язки архітектора 4-ї частини Одеси, а 1846 - архітектором 2-ї частини. З 1861 р. - архітектор реорганізованого
Будівельного комітету і жіночого благодійного товариства, з 1865 р. - архітектор при розпорядчій думі, в подальшому при міській управі, з 1890 р. -на пенсії.
За проектами М. було збудовано чимало громадських споруд:
Преображенський кафедральний собор (1844 - 1849 pp., розширення),
Церква Вознесіння Господня (1844 - 1846 pp., завершення),
16 станційних будинків (1845 - 1848 pp.), o .
Михайлівська церква на Молдаванці (1847 p., розширення),
Дача градоначальника у Дюковському саду (1849 p.),
Богадільня Стурдзовської общини жалісливих сестер на вул. Бєлінського № 2 між Успенською і Базарною (1849 - 1852 pp., співавтор О. Шашін),
Синагога на розі вулиць Рішельєвської і Єврейської № 25 (1859 p.),
Караїмська кенаса на Троїцькій вул. (1860 p.),
Купецька біржа на Приморському бульварі (1871 - 1873 pp., перебудова з участю ск. Л. Іорінні),
Фасад будинку для масової забудови Міщанської вулиці (1847 p.).
Розробив генеральний план міста, де намічені нові казарми, Кінний ринок, Нове християнське і Слобідське кладовища, забудова набережної під Приморським бульваром, влаштування Сінного ряду поруч з
"Привозом", благоустрій Театральної площі і Зовнішнього бульвару (затверджений імператором 1849 p., приймали участь інж. Г. Морозов, архіт. Д. Скудієрі, інж. А. Лехнер).
Керував спорудженням і оздобленням Римсько-католицького костелу на вул. Катерининській № 33 (1849 - 1853 pp., проект Ф. Гонсіоровського).
Спроектував палац імператриці та кілька будівель в Ореанді поблизу Ялти (50-і роки).
Займався питаннями благоустрою Одеси. 1867 р. запропонував розширить Олександріпський проспект і додати дві бокові алеї. На початку 70-х років збудував чавунні грати навколо зелених насаджень.
Чимало виконав проектів за приватними замовленнями:
Флігель Івлева біля Старого базару (1840 p.),
Житловий будинок Шнеля на вул. Канатній (1843 p.),
Житловий будинок Демостика на вул. Троїцькій (1843 p.),
Житловий будинок Еберлінга на вул. Рішельєвській (1843 p.),
Житловий будинок Родоконакі на Приморському бульварі № 10 (1846 p., надбудований в 60-і роки),
Житловий будинок Григоровича на Приморському бульварі № 15 (1846 р., надбудований в 60-і роки),
Житловий будинок Брачані на розі вулиць в кварталі між Базарною, Успенською, Катерининською і Рішельєвською вулицями (1847 p.),
Типовий проект будинку (1847 p.),
Особняк на розі вулиць Троїцької № 1 і Маразліївської № 52 (1847 p.),
Житловий будинок Капністова на вул. Преображенській (1848 p.),
Житловий будинок Вучіні на вул. Італійській / пізніше Пушкінській № 19 (1849 p.),
Житловий будинок Потоцького на Катерининській площі (1849 p.),
Житловий будинок гр. Толстого на розі вулиць Преображенській № 9 і Софіївської (1850 р.),
Житловий будинок Вужнома на вул. Польській (1850 p.),
Палац і манеж Масса на розі Воронцовського провулка № 10 і Катерининської площі № 3 (1850 р.),
Житловий будинок кн. Рєпніної на вул. Садовій (1851 p.),
Житловий будинок Зоріфа на вул. Надеждинській № 10 (1851 p., первісний проект Н. Черкунова 40-х років),
Житловий будинок Парпуті на розі вулиць Канатної і Поштової (1851 p.),
Власний будинок на вул. Новорибній № 26 (1853 p.).
Крім того, М. спорудив:
Житловий будинок на розі Ремісничої і Успенської (1844 p.),
Житловий будинок / пізніше будинок Товариства красних мистецтв на вул. Преображенській № 16 (1847 p.),
Житловий будинок на провулку Безіменному / тепер вул. Гімназичній № 15 (1849 p.),
Житловий будинок на вул. Преображенській № 96 (1850 p.),
Житловий будинок Карузо на вул. Ланжеронівській № 28 (сер. XIX ст.).
За його проектами перебудовані:
Житлова кам'яниця на вул. Преображенській № 1,
Житловий будинок Россі на вул. Катерининській № 4 (70-і роки, первісна 1843 p.),
Магазейн Папудової у кварталі між Соборною площею, вулицями Преображенською, Поліцейською і Гульовою (1843 - 1846 pp., первісно - архіт. І. Козлов), Будинок Масса на Приморському бульварі № 12 (1872 р. третій поверх над будівлею Золотарьова 20-х років).
Активно займався громадською діяльністю. З 1848 р. - член Товариства сільського господарства Південної Росії (1854 р. виконав карту грунтів Херсонської губернії), з 1865 р. - Одеського товариства історії і старожитностей (з 1869 р. скарбник), а також Товариства красних мистецтв (його віце-президент, засновник Рисувальної школи і викладач). Був членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства. Помер в Італії у римському передмісті Фіума, похований в Одесі.

МОРГАН Василь - архітектор. Працював помічником архітектора в Одеському будівельному комітеті. Користувався формами пізнього ампіру і "російсько-візантійського стилю".
За його проектом збудовано православну церкву в передмісті Акермана (1840 p.).
1841 p. виконав кресленик церкви Вшестя в Одесі (збудована за проектом Дж. Торічеллі).

МОРГУЛІС Гнат Антонович - інженер. Працював наприкінці XIX ст. в Одесі.
З 1892 р. кілька років працював на посаді архітектора при Міській управі. У 80-і роки займався приватною практикою.
Приймав участь у спорудженні будинку Лібмана / 3-поверхового з підвалом на розі вулиць Преображенської № 23 і Садової (1888 p., автор Е. Меснер за участю І. Моргуліса).
Був членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства.

фон-МОРЕНШИЛЬД Аксель Олександрович (1842 - ?) - архітектор. Освіту отримав у Петербурзькому Будівельному училищі (1840 - 1845 pp.), яке закінчив по І розряду.
Був направлений для проектування Одесько-Балтської залізниці. Згодом отримав звання цивільного інженера.

МОРОЗОВ Григорій Сергійович (1798 - після 1857) - інженер. Після навчання в Одеському шляхетному інституті закінчив в Петербурзі Інститут корпуса інженерів шляхів сполучення (1814 р.). 1815 р. на службі прапорщиком, через 20 років отримав чин інженера-полковника, а 1842 р. - генерал-майора. З 1827 р. працював в Миколаєві, з 1831 р. - в Одесі. Як член Будівельного комітету перевіряв кошториси, виконував розрахунки технічних рішень, приймав активну участь у забудові міста (кварталів карантину, гігантських сходів з бульвару до моря тощо).
Розробив проект пасажирської споруди в карантині (1835 p.). 1832 p. спроектував переправу в Миколаєві через Південний Буг. Перебудував оборонні казарми в Одесі.
Приймав участь у розробці генерального плану Одеси (1844 - 1849 p., автор Фр. Моранді).
Займався громадською діяльністю - член Приказу громадського піклування, ради інституту шляхетних дівчат, голова комітету Рішельєвського ліцею. 1857 р. пішов у відставку.

МОРОЗОВ Євген Львович (1861 - ?) - архітектор. Після закінчення Одеського реального училища 1880 р. поступив і 1887 р. закінчив по І розряду Петербурзьке Будівельне училище, отримавши звання цивільного інженера. Обіймав посаду синодального архітектора в Петербурзі, контролював будівництво культових будівель в інших містах.
У складі комісії споруджував комплекс казарм у Проскурові (1890 p.).
Виконував проект реконструкції духовної семінарії в Одесі (1898 p., збудована за доробленим проектом Л. Прокоповича).
Розробив ескізний проект духовної семінарії в Києві (1899 р., здійснена за доробленим проектом Є. Єрмакова).

МОРОХОВОВЕЦЬ В. Е. - архітектор. Працював у Харкові на початку XX ст. у модернізованих формах історичних стилів. Збудував: Будинок швидкої допомоги на вул. Кінній / пізніше Червожовтневій № 41 (1914 p.).

МОСТОВСЬКИЙ Т. - архітектор. Працював у Львові на початку XX ст. Вживав стильові форми неоготики та інші. За його проектами зведені:
Бурса для дівчат ім. Ф. Боберської на вул. У. Самчука (1912 p.),
Житловий будинок на вул. Руській № 18 (1912 p.).

МОСЦЕПАНОВ Максим Климентович - архітектор. В 1763 - 1765 pp. навчався у команді А. Квасова, з 1766 p. - в Москві у В. Баженова. Жив у Коропі з 1773 p., був його городничим.
Незважаючи на освіту в дусі класичної архітектури, переважно виступав як романтик, застосовуючи форми романського і готичного зодчества.
В 70-і роки XVIII ст. у с. Качанівка на Чернігівщині споруджував палац П. Румянцева-Задунайського (проект К. Бланка), 1777 р. спроектував великий парк з 12 ставками, який складався з регулярної і пейзажної частин. Ймовірно автор палацу П. Румянцева-Задунайського у с Вишеньки на Чернігівщині (збудований 1782 - 1787 pp. з участю Д. Котляревського).
Добудував початі А. Квасовим Троїцьку церкву й дзвіницю у Глухові (90-і роки XVIII ст.),

МОЦОК Віктор Павлович - архітектор. Працював у Києві на початку XX ст.

МОЧУБИНСЬКИЙ С. - див. МАЦУДЗИНСЬКИЙ С.

МОЩЕНКО Костянтин Васильович - архітектор. Працював у Полтаві на початку XX ст.

МОЩИНСЬКИЙ Август (25.05.1731 - 11.11.1786) - польський архітектор. Працював директором королівських будинків у Польщі. Дотримувався стильових засад пізнього бароко і рококо, вживав елементи раннього класицизму.
Створив ансамбль домініканського монастиря з костелу і келій у Тернополі (1749 -1779 рр.).
Збудував Троїцький костел у Микулинцях (1761 - 1779 pp.).

МУНЦ Оскар Рудольфович (24.09.1871 - 07.01.1942) -російський архітектор, педагог. Народився в Одесі у родині норвезького консула. Професійну освіту одержав у Петербурзькій Академії мистецтв, яку закінчив 1896 p., здобувши звання художника-архітектора за проект зали для виставки.
Викладав у Вищому художньому училищі Академії мистецтв. Переважно працював у Петербурзі, допомагаючи О. Гогену, І. Кітнеру, Л. Бенуа. У власних творах застосовував модернізовані форми історичних стилів.
Проектував і для України на початку XX ст., свідченням чого були:
Північний банк на вул. Сумській № 1 (1908 - 1910 pp., співавтор А. Шпигель, будував М. Пискунов),
Садиба генеральші Є. Ценіної у Котюжанах на Вінничині - палац (1912 р.) і 2 аркових моста (1910-і роки).
Активно працював у 20-30-і роки, збудував Волховську ГЕС, низку споруд в Ленінграді, будинок кооперації і клініки університету в Харкові.
Виступав у професіональній пресі: О классическом и классике (вопрос терминологии) // Архитектура СССР. - 1941. - № 6.

МУРІН В. - будівничий, тесля. Працював в другій половині XIX ст. на Львівщині в традиціях галицької школи народного зодчества.
Серед творів - перебудова Миколаївської церкви з тризрубної у хрестову в плані в с. Цетуля Яворівського району Львівської області.

МЮННІХ Т. - архітектор. Працював в Галичині на зламі XIX - XX ст. у стильових формах неоренесансу і необароко. Виконав:
Будинок видавця Л. Масловського на вул. Сикстуській / тепер П. Дорошенка № 73 (1889 - 1890 рр.),
Житлова кам'яниця на вул. Браєрівській / тепер Б. Лепкого № 20 (1898 р., ск. Е. Плішевський). Розробив типові проекти сільських шкіл для Галичини (1898 p.). Накреслив проект церкви у Ришковій Волі (1899 p., нереалізований).
Виступав зі статтями у львівському журналі "Технічний часопис" (польська мова) з аналізом реконструкції храму Іоанна Хрестителя у Львові, виконаної Ю. Захарієвичом та І. Левинським (1888 р., с. 127 - 128, 135 - 136) та іншими.

МЮНТЦ Ян - архітектор. Родом з Франції, служив у чині майора у Польщі. Користувався формами класицизму і народного зодчества різних країн.
1783 р. збудував для Станіслава Понятовського дерев'яний садибний будинок на острові річки Рось у Корсуні (так званий Швейцарський будиночок), заклав парк з оранжереями і плантаціями.

МЮФФО - будівничий парків. Працював наприкінці XVIII ст. Вживав т. зв. пейзажний стиль у садово-парковому мистецтві.
На замовлення гр. Браницьких розробив перший проект розпланування ландшафтного парку "Олександрія" біля Білої Церкви.

МЯНОВСЬКИЙ Станіслав Вікентійович (1838 - ?) - архітектор. Фахову освіту отримав у Петербурзькому Будівельному училищі в 1853 - 1860 pp., здобув звання архітекторського помічника і чин X класу. Спочатку працював на Кавказі, 1869 р. за проект залізного мосту відзначений званням інженера-архітектора.
В 1873 - 1875 pp. служив на Лозово-Севастопольській залізниці.
Збудував метало-плавильний цех при Великих майстернях в Олександрівську (1874 - 1875 pp.).

К началу страницы
Оглавление  МААС-МЕРЛІНІ  НАБАТОВ-НЄМКІН