Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикації
Володимир Тимофiєнко
Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть. Біографічний довідник

ЛАВЕРЕЦЬКИЙ-ЛИННИК

ЛАВЕРЕЦЬКИЙ Микола Якимович
ЛАВРОВ Микола Іванович
ЛАВРЮК І.
ЛАЗАРЄВ Костянтин Євграфович
ЛАЗАРЄВ Микита Євстафійович
ЛАЗАРЄВ Онисим Прокопович
ЛАЗАРЄВ Павло Іванович
ЛАКРУА О.
ЛАЛЛЕМАН
ЛАНДЕСМАН Семен Андрійович
ЛАТА В.
ЛАУТЕР Іван Карлович
ЛАУФЕР Йосип
ЛЕБЕДЄВ П. Л.
ЛЕВАНДОВСЬКИЙ
ЛЕВАНДОВСЬКИЙ М.
ЛЕВАНДОВСЬКИЙ С. P.
ЛЕВЕНШТЕРН Адальберт Карлович
ЛЕВИНСЬКИЙ Збігнєв Марцелович
ЛЕВИНСЬКИЙ Іван Іванович
ЛЕВИНСЬКИЙ Лев
ЛЕВИЦЬКИЙ Філемон
ЛЕВІ Г. (Е.) Я.
ЛЕГОВИЧ Євген Казимировіч
ЛЕДОХОВСЬКИЙ [ЛЕДУХОВСЬКИЙ] Ігнатій Казимирович
ЛЕЙХТГАММЕР Іван Іванович
ЛЕМАН Олександр Карлович
ЛЕММЕРМАН Мейстер Йоган
ЛЕМПИЦЬКИЙ
ЛЕНРО П'єр
ЛЕОНТОВИЧ Володимир Григорович
ЛЕОНТЬЄВ
ЛИННИК Олексій Іванович
ЛИТВИНЕНКО О.

ЛАВЕРЕЦЬКИЙ Микола Якимович (1837 - 1907) - російський скульптор, педагог. Вчився з 1851 р. у Петербурзькій Академії мистецтв, яку закінчив 1860 р. із 1-ю золотою медаллю й отримав звання класного художника. З 1868 р. - академік скульптури, з 1870 р. - професор, з 1883 р. - штатний професор 2-го ступеня, 1894 р. звільнений. Працював для України, зокрема:
Консультував Ж. Полонську при виконанні бюста для пам'ятника в Одесі (1887 - 1888 рр.).
Прийняв участь у конкурсі на пам'ятник Миколі І в Києві (1891 p., співавтор І. Вольф, 4-а премія).

ЛАВРОВ Микола Іванович (1834 - до 1892) - архітектор. Вчився у Петербурзькому Будівельному училищі в 1864 - 1870 pp., отримав звання цивільного інженера з правом на XII класу.
Був направлений на службу в Кременчук на посаду міського архітектора. 1872 р. призначений понадштатним техніком Полтавського губернського правління.

ЛАВРЮК І. - майстер-тесля. Працював в середині XIX ст. на Станіславщині. Збудував дерев'яну церкву Благовіщення Богородиці у Вербовець Косівського району (1850 р.).

ЛАЗАРЄВ Костянтин Євграфович - архітектор. 1838 р. закінчив Петербурзьку Академію мистецтв і за проект гауптвахти для великого караулу отримав звання вільного художника. В 60-і роки працював у Петербурзі архітектором Департаменту водних сполучень. Вживав форми неоренесансу і неоготики.
Виконаний Л. в 1868 р. проект Катеринославської духовної семінарії здійснено на початку 70-х років.

ЛАЗАРЄВ Микита Євстафійович - інженер. Закінчив Петербурзький Інститут корпусу інженерів шляхів сполучення.
Працював у Херсоні з 1861 р. доглядачем воїнських казарм, з 1865 р. - казенних споруд.

ЛАЗАРЄВ Онисим Прокопович - архітектор. Професійну освіту одержав в Петербурзькій Військово-інженерній академії.
Працював у 60 - 70-х роках в конторі Севастопольського порту.

ЛАЗАРЄВ Павло Іванович (1863 - ?) - архітектор. Початкову освіту одержав у Київському реальному училищі, після чого в 1882 - 1887 pp. вчився у Петербурзькому Інститут цивільних інженерів, отримавши відповідне звання і чин X класу.
Був направлений на роботу в правління Товариства Південно-Західної залізниці, де працював до 1890 р. В Одесі займався приватною практикою.
Потім продовжував службу на залізничному будівництві в Київському військовому окрузі.

ЛАКРУА О.. - архітектор, родом з Франції. Дотримувався стильових принципів класицизму. Працював наприкінці XVIII ст. На запрошення гр. Станіслава Потоцького-Щенського працював у Тульчині з 1782 p., де з участю Лятура збудував великий палацово-парковий комплекс (1784 - 1817 pp.)., що складався з:
Головного корпусу,
Житлових флігелів, Театру,
Стаєнь, лазні та інших житлових і господарчих будівель,
Костелу домініканців, що розташовувався на одній осі з парадним курдонером.

ЛАЛЛЕМАН - архітектор. Представник класицизму. Був запрошений Г. Потьомкіним для забудови південноукраїнських міст.
Приймав участь у проектуванні громадських і житлових споруд. Добре проявив себе як будівельник.

ЛАНДЕСМАН Семен Андрійович (1860 - після 1919) - архітектор. Після закінчення Одеського реального училища навчався в 1880 - 1886 pp. у Петербурзькому Будівельному училищі і здобув звання цивільного інженера по І розряду.
Після відбуття військової повинності 1888 р. повернувся до Одеси, де працював спочатку понадштатним техніком, а з 1890 р. - міським архітектором при Управі. Вживав форми неоренесансу, необароко, неоготики, неоросійського і неомусульманського стильових напрямків, неоампіру тощо.
Неодноразово перемагав на архітектурних конкурсах серед місцевих архітекторів.
Вже в перші роки своєї діяльності Л. багато уваги приділяв будівлям громадського призначення, збудувавши в 1888 - 1890 pp.:
Будинок (3-поверхи), флігель і землеробську ферму для вихованців єврейського сирітського будинку,
15 народних 2- і 3-класних училищ восьми різних типів,
Майстерню й лікарню при міському сирітському будинку,
Дві муровані крамниці на Товкущому базарі,
Електричну станцію компанії "Едіссон",
Лікарню для тварин на вул. Петропавлівській № 21.
У подальшому за проектами Л. були споруджені:
Міст Коцебу вздовж вул. Поліцейської через Карантинну балку (1889 - 1890 pp., участь Е. Гарріс),
Друга жіноча гімназія на вул. Старопортофранківській № 22 (1893 p.),
Міський пологовий будинок (1894 p.),
Церква Григорія Богослова на вул. Старопортофранківській № 18 (1895 - 1896 pp., участь у будівництві, автор Л. Прокопович),
Притулок для сестер "Червоного Хреста" (1896 - 1898 pp.),
Бессарабсько-Таврійський банк на вул. Херсонській № 25 (1900 p.),
Притулок для немічних працівників друку неподалік від 3-ї станції Великого Фонтану (1901 p.),
Будинок Музикального товариства на вул. Ямській № 63 (1900 -1901 pp.),
Банк на вул. Кузнецькій № 53/33 (поч. XX ст.),
Тріумфальна арка на Французькому бульварі (1902 p.),
Гідропатичний заклад доктора Абеля і Валіха на вул. Єлизаветинській (1901 - 1902 pp.),
Школа Одеського відділення Російського Технічного товариства на розі вулиць Старопортофранківської і Княжої (1902 p.),
Лазня С. Ісаковича на вул. Кузнецькій / пізніше Челюскінців № 57 (1902 p.),
Театр Сибірякова на розі Херсонської і Кінної вулиць (1903 p., після пожежі перебудований 1914 р. архіт. М. Лінецьким),
Об'єднаний банк торгового будинку Ашкіназі на вул. Рішельєвській № 2 (1910 p.),
Лазарет Люблінського піхотного полку на вул. Манежній № 32 (1908 p.),
Анатомічний будинок на вул. Пастера № 5 (1910 - 1912 pp., співавтор Е. Меснер).
Приймав участь у створенні архітектурного ансамблю насосної станції "Чумка" на вул. Водопровідній, створеного у у зв'язку з влаштуванням водогону Дністер - Одеса (80 - 90-і роки, архіт. Л. Влодек).
На замовлення залізничного відомства збудував два будинки для службовців станції Одеса-порт на вул. Приморській № 2 і 4 (1902 - 1903 pp.).
Виступав як будівельник - керував спорудженням Фруктового пасажу на Привозі (1913 p., автор Ф. Нестурх).
Поряд з тим Л. багато працював за приватними замовленнями. Так протягом лише двох років за його проектами зведені житлові будинки:
1890 р. - 2-поверхові з мансардами Калягіна на розі вул. Південної і Петропавлівського провулку № 12 [нумерація будинків на вулицях у цій частині тексту - 2 абзаци наведена за станом на ті роки] і Щокіна на вул. Ніжинській № 41, 3-поверховий з підвалом Кауфмана на вул. Базарній № 22; 1891 р. - 2-поверхові з флігелями Горбаря на розі вул. Манежної і Ольгіївського узвозу № 1 та Гонополя й Кривоноса на вул. Середній № 35, 2-поверховий з підвалом і флігель Галешина на вул. Шпитальній № 40, 3-поверховий Ющенка на вул. Ніжинській № 51.
Серед інших житлових будинків заслуговують на увагу:
2-поверховий Неймана на розі вул. Поштової і Левашовського узвозу № 8 (1892 p.),
3-поверховий з підвалом Файнштейна на розі вулиць Базарної і Ремісничої № 29/31 (1893 p.),
Прибутковий будинок на вул. Єлизаветинській № 20 (90-і роки),
Прибутковий будинок Інбера на розі вулиць Преображенської і Єлизаветинської (90-і роки),
Прибутковий будинок Штеренберга на вул. Преображенській № 60 (90-і роки),
Прибутковий будинок Ліфшиця на розі вулиць Преображенської № 62 і Троїцької № 60 (1910 p.),
Прибутковий будинок на вул. Канатній № 35,
Прибутковий будинок Основа-Дур'ян на розі вулиць Тираспольської і Базарної,
Прибутковий будинок на розі Грецької площі і Грецької вулиці,
Особняк на вул. Водопровідній № 15 (1899 p.),
Прибутковий будинок Зонтіні на розі вулиць Тираспольської і Ямської (1900 p.),
Прибутковий будинок Серебренікова на розі вулиць Катерининській № 70 і Великої Арнаутської (1901 p.),
Прибутковий будинок Новикова на вул. Дерібасівській № 12 (1912 р., за участю інж. П. Л. Славкіна).
1919 р. залишив Одесу з наміром перебратися до дружини в Москві, але не зміг доїхати. Помер у Швейцарії.
Приймав активну участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства, де з 1887 р. багаторазово виступав з доповідями й повідомленнями. У складі комісії виконав проект водопостачання Кишинева.
Приймав активну участь у роботі з'їздів російських зодчих. На І з'їзді зробив доповідь "Про народні школи в Одесі", виступав в дебатах і пропонував дозволяти проектувати споруди тільки фахівцям з вищою освітою, на ІІІ з'їзді виступив від Одеського міського громадського управління, працював на IV і V з'їздах.
Виступав у пресі з аналізом типологічних і конструктивних особливостей низки споруд: К проекту моста на Полицейской улице // ЗООРТИ. - 1890. - Январь-февраль - С. 79 - 81; О народных школах в Одессе // Труды I съезда русских зодчих. - СПб, 1894. - С. 547.

ЛАТА В. - інженер. Працював на початку XX ст.
Автор консольно-балкового двохярусного моста з прольотом 190 м через Дніпро у Кічкаса (1907 - 1908 pp.).

ЛАУТЕР Іван Карлович (24.03.1787- ?) - архітектор. Вихованець Петербурзької Академії мистецтв, у якій навчався в 1798 - 1809 pp. і за проект морського кадетського корпусу у місті Миколаєві отримав 2-у золоту медаль і звання класного художника з атестатом 1-го ступеня і шпагою.

ЛАУФЕР Йосип (1812 -1846) - архітектор. Працював в 30 - 40-і роки XIX ст. Приймав участь у будівництві в Україні, представник романтизму.

ЛЕБЕДЄВ П. Л. - архітектор. Працював у Києві на початку XX ст. Серед виконаних праць: Нічліжний притулок (1907 p.).

ЛЕВАНДОВСЬКИЙ - архітектор. Працював на Північній Буковині на початку XX ст. у дусі необароко і модернізованих історичних стилів. Збудував у Чернівцях: Культурно-освітній будинок / тепер палац культури об'єднання "Схід" (1908 p.).

ЛЕВАНДОВСЬКИЙ М. - архітектор. Працював у Львові наприкінці XVIII ст. у формах раннього класицизму.
Перебудував житловий будинок на вул. Руській № 14 (1775 p., співавтор Я. Петровський).

ЛЕВАНДОВСЬКИЙ С. P. - скульптор. Працював у Львові в другій половині XIX ст. у дусі неокласицизму і необароко. Приймав участь у монументально-декоративному оформленню споруд. Твори:
Панелі і барельєфний фриз "Праця" в залі засідань Галицької ощадної каси на розї вул. Гетьманської / тепер пр. Свободи № 15 і вул. В. Гнатюка (1888 - 1891 рр., архіт. Ю. Захарієвич),
Бюст Т. Г. Шевченка в залі бібліотеки Оссолінеуму на вул. В. Стефаника № З (1892 p.),
Пам'ятник письменнику і громадському діячу В. Барвінському на Личакінському кладовищі (кіп. XIX ст.).

ЛЕВЕНШТЕРН Адальберт Карлович (19.08.1842 - ?) - архітектор. Вчився у Петербурзькому Будівельному училищі (1855 - 1861 pp.), отримав звання архітекторського помічника і чин колезького секретаря. Працював в багатьох містах країни. 1872 р. здобув звання архітектора.
В 1875 - 1876 pp. обіймав посаду молодшого архітектора в Подільському губернському правлінні.

ЛЕВИНСЬКИЙ Збігнєв Марцелович (1877 - ?) - архітектор. Професійну освіту отримав у Петербурзькій Академії мистецтв в 1896 - 1903 pp., за проект концертної зали в столиці на 2500 чоловік отримав звання художника-архітектора.
Працював у Львові на початку XX ст. в формах модерну і модернізованих історичних стилів. Автор низки споруд, серед них:
Прибутковий будинок з кав'ярнею "Шоцька" на розі пр. Шевченка № 27 і вулиць Фредра і Герцена (1909 p.),
Житловий будинок на вул. Сикстуській / тепер П. Дорошенка № 77 (1911 p.),
Управління залізниць на розі вулиць Листопадового Чину № 20 і Гоголя № 1 (1913 p.).
Виступав зі статтями у львівському журналі "Технічний часопис" (польська мова) з критичним розбором споруди Львівської філії Чеського замку на розі вул. В. Гнатюка і пр. Свободи (1912 р., с. 361 - 363), про можливості використання "польського стилю", що розроблявся у Відні (1913 р., с. 20 - 21).

ЛЕВИНСЬКИЙ Іван Іванович (06.07.1851 - 04.07.1919) - архітектор, промисловець, громадський діяч. В 1868 - 1874 pp. навчався у Львівській технічній академії. 1901 р. отримав звання професора надзвичайного будівництва Львівської політехнічної школи, 1903 р. обирається професором будівельного відділу, 1909 р. - звичайним професором. Очолював кафедру ужиткового будівництва. Заснував низку учбових закладів для підготовки технічного персоналу нижчого і середнього рівня.
1881 р. створив і очолював архітектурне бюро, де були об'єднані видатні майстри і спроектована величезна кількість споруд, особливо на початку XX ст.
Використовував найрізноманітніші стильові форми - неоренесансні, необарокові, неорококові, неоготичні, неороманські, неомусульманські тощо.
В XIX ст. за проектами Л. споруджені:
Церква у Підберезцях поблизу Львова (1891 p.),
Народний Дім у Стриї (1892 - 1901 pp.).
Збудував численні будівлі у Львові, а саме:
Павільйон для інфекційних хворих дитячого шпиталю на вул. Личаківській № 42 (1884- 1885 рр.),
Прибутковий будинок на вул. Личаківській № 16 (перебудова 1886 p., надбудований 1924 p.),
Комплекс споруд власної фабрики будівельних матеріалів на вул. Крижовій / тепер Генерала Чупринки № 58-а (1888 р. - 90-і роки),
Особняк на вул. Набеляка / тепер Котляревського № 2 - 4 (1889 - 1891 pp.),
Особняк на розі вулиць Т. Ленартовича / тепер І. Нечуя-Левицького № 18 і Набеляка / тепер Котляревського (1889 - 1891 pp., за участю архіт. Ю. Захарієвича - ?),
Вілла Медейської "Марія" на вул. І. Т. Ленартовича / тепер І. Нечуя-Левицького № 20 (1890 - 1891 pp., архіт. Ю. Захарієвич - ?),
Вілла на вул. Кольберга № 4 (1889 - 1890 pp.),
Вілла на вул. Кольберга № 6 (1889 - 1890 pp.),
Забудова вулиці Академіка С Єфремова прибутковими будинками і віллами між вулицями Київською і Мельника (1890 - 1914 pp.),
Палац Потулицького на вул. Матейка № 4 (1891 - 1894 pp., співавтор Я. Кудельський),
Будинок гр. Потоцького (до 1892 р.),
Двір гр. Рея (до 1892 р.),
Каплиця Крижанівських на Личаковському кладовищі у Львові (1892 р., співавтор Я. Кудельський),
"Робітничий будиночок" на будівельній виставці 1892 р. (співавтор Я. Кудельський),
Павільйон українських товариств на Крайовій виставці (1893 - 1894 p., співавтор Ю. Захарієвич),
Костел і монастир босих кармеліток на вул. Крижовій № 70 (1893 - 1895 pp., проект архіт. Ф. Штатца-Мол),
Вілла гр. Гіжицьких на вул. Гончарській / тепер Драгоманова № 25 (1894 p.),
Вілла проф. Т. Пілата на вул. Гончарській / тепер Драгоманова № 23 (1897 p.),
Стадіон спортивного товариства "Сокіл" на вул. Шарів / тепер Некрасова (1897 p.),
Флігель будинку історика мистецтв Я. Павликовського на вул. Січових Стрільців № 5 (1898 p.),
Вілла родини коваля Яна Дашека на вул. Набеляка / тепер Котляревського № 41 (1898 р.),
Торговельний пасаж Міколяша між вулицями Коперника і М. Воронова (1899 - 1901 pp., співавтор А. Захарієвич),
Особняк на розі вулиць Крижової № 11 і Богуна (90-і роки),
Особняк на вул. Крижовій № 11-а (90-і роки).
Споруджував корпуси лікарні фундації Антона Білінського на вул. Білінських / тепер Смаль-Стоцького № 9 (1891 - 1897 pp., архіт. А. Вайсе, Ю. Гохбергер, 3. Сулковський),
Л. збудований у неороманських формах:
Костел на Тернопільщині (1891 p.).
У "новому жидівському стилі" спроектував єврейський шпиталь ім. Маурицего Лазаруса на вул. Я. Раппопорта № 8 (1898 - 1903 pp., з участю К. Мокловського).
За проектами Л. перебудовані й реконструйовані:
Костел і кляштор Святого Серця на пл. Святого Юра №6 (1885, 1893 pp.),
Костел Марії Сніжної на пл. Ярослава Осмомисла (1888 - 1892 pp., проект Ю. Захарієвича),
Житловий будинок й майстерня Я. Слівінського на вул. Широкій / тепер Коперника № 16 (1888 p.),
Палац Семенських-Левицьких на вул. Пекарській № 19 (1891 - 1894 pp., співавтор Я. Кудельський),
Житловий будинок на вул. Краківській № 22 (1891 p.),
Житловий будинок на вул. Вірменській № 20 (1898 p.),
Будинок "Під Матір'ю Божою" на вул. Друкарській № 3 (1899 - 1901 pp., співавтор А. Захарієвич),
Палати Рильських і Дзедушицьких на вул. Стрільницькій / тепер М. Лисенка № 12.
Але особливо активною і плідною була діяльність Л. як проектанта, будівельника і підприємця в перші десятиріччя XX ст. Розширилась стильова палітра за рахунок засобів модерну, модернізованих форм історичних стилів і українського модерну.
Очолюване Л. архітектурно-будівельне бюро виконало з авторською участю свого керівника у м. Львові:
Житловий будинок на вул. Стрийській № 10 (кін. XIX - поч. XX ст.),
Житловий будинок на вул. Стрийській № 12 (кін. XIX - поч. XX ст.),
Прибудова північного нефу до Онуфріївської церкви у Львові (1902 p., проект Е. Ковача),
Житловий будинок на вул. Є. Коновальця № 71 (1901, 1906 pp.),
Дяківська бурса у модернізованих формах гуцульського зодчества на вул. Пивоварській / тепер Є. Озаркевича № 2 (1904 p., співавтори Т. Обмінський, О. Лушпинський),
Страхове товариство "Дністер" на перетині вулиць Підвальної і Руської № 20 (1905 - 1906 p., співавтори Л. Левинський і Т. Обмінський, О. Лушпинський),
Житловий будинок на вул. Академіка Павлова № 1 (1906 p.),
Житловий будинок на вул. Академіка Павлова № 2 (1906 p.),
Житловий будинок на вул. Академіка Павлова № 3 (1906 p.),
Житловий будинок на вул. Академіка Павлова № 4 (1906 p.),
Учнівська бурса з бібліотекою "Народный дом. Родная школа" на вул. Стрільницькій / тепер М. Лисенка № 14 (1906 - 1908 pp., співавтори Л. Левинський, Т. Обмінський, О. Лушпинський),
Ансамбль споруд "Рондо" на вул. Академіка Богомольця (1906 - 1907 pp., співавтор Т. Обмінський, ск. П. Гарасимович), що включає в себе:
Прибутковий будинок під № З,
Прибутковий будинок під № 5,
Прибутковий будинок під № 7,
Прибутковий будинок під № 9,
Прибутковий будинок під № 11,
Прибутковий будинок під № 4,
Прибутковий будинок під № 6,
Прибутковий будинок під № 8,
Кам'яниця на вул. Хотинській № 1-3 (1906 - 1907 pp.),
Кам'яниця на вул. Хотинській № 2 (1906 - 1907 pp.),
Прибутковий будинок М. Френкеля (1906 - 1907 pp.),
Два триповерхових будинки на вул. Глинянській / тепер Д. Донцова № 6, 12 (1906 p.),
Житловий будинок на вул. Глинянській / тепер Д. Донцова № 8 (1906 - 1908 pp.),
Житловий будинок на вул. Глинянській / тепер Д. Донцова № 8-а (1906 - 1908 pp.),
Житловий будинок на вул. Глинянській / тепер Д. Донцова № 10 (1906 - 1908 pp.),
Житловий будинок на вул. Глинянській / тепер Д. Донцова № 10-а (1906 - 1908 pp.),
Гімназія і бурса Українського педагогічного товариства на вул. Крижовій № 103 (1906 - 1909 p., співавтори Л. Левинський, Т. Обмінський, О. Лушпинський),
Чиншовий будинок з майоліковим фризом на вул. Різницькій / тепер І. Наливайка № 9 (1907 p.),
Чиншовий будинок з майоліковим фризом на вул. Різницькій / тепер І. Наливайка №11 (1907 р.),
Прибутковий будинок на вул. К. Левицького № 14 (1907 p.),
Прибутковий будинок на вул. К. Левицького № 16 (1907 p.),
Житловий будинок на вул. Руставелі № 42 (1908 p., співавтор Т. Обмінський),
Житловий будинок на вул. С. Бендери № 4 (1908 p.),
Житловий будинок на вул. С. Бендери № 6 (1908 p.),
Пекарня Ф. Табачинського на вул. Лукіяновича № 3 (1908 p.),
Житловий будинок на вул. Набеляка / тепер Котляревського № 25 (1909 p.),
Бурса Українського педагогічного товариства на вул. Гончарській / тепер Драгоманова № 12 (перебудова 1909 p.), Кам'яниця на вул. Парковій № 14 (1910 p., ск. 3. Курчинський),
Житловий будинок на вул. Крижовій / пізніше Потоцького, Пушкіна, Генерала Чупринки № 60 (1911 p., ск. Ю. Белтовський),
Особняк співака А. Дідура на вул. Метрологічній № 1/3 (1911 p., ск. Ф. Антоняк),
Вілла Р. Ковшевича на вул. Вишенського № 12 (1912 p.),
Кам'яниця на вул. Гвардійській № 30 (1912 p.),
Українське музичне товариство ім. М. Лисенка на пл. Шашкевича № 5 (1913 - 1916 pp., співавтори Є. Черемиський, О. Лушпинський, Т. Обмінський, худ. М. Сосенко, ск. Г. Кузневич),
Конкурсні проекти Українського народного театру у Львові (1913 - 1914 pp., 1-а премія, співавтор О. Лушпинський).
У Станіславові за проектом Л. було споруджено:
Будинок українського спортивно-культурного товариства "Сокіл" (1910 p.),
Комплекс сестер-василіанок (1913 - 1914 pp., співавтор О. Лушпинський).
У м. Кам'янці-Бузькій на Львівщині збудував Народний дім (1905 p.).
Автор дерев'яної церкви Собору Богородиці в с Вівня Стрийського району на Львівщині (1907 p.).
Виступав зі статтями у львівському журналі "Технічний часопис" (польська мова) про особливості архітектурного стилю і роль будівництва (1902 р., с. 38 - 39, 54 - 56), про можливості використання романського стиля при будівництві культових споруд (1879 р., с. 92).
Відзначався величезною громадською активністю - був засновником і членом багатьох наукових товариств і художніх об'єднань (політехнічного товариства, Українського технічного товариства, Товариства українських техніків і промисловців, "Зоря", "Українського керамічного гуртка", "Ліги промислової допомоги" тощо). Організовував перші виставки фабричного промислу у Львові 1892 і 1894 р., у Коломиї 1912 р.
Приймав участь у багатьох крайових і всесвітніх виставках.

ЛЕВИНСЬКИЙ Лев (1876 - 1940-і роки) - архітектор. Народився у м. Скольному. Освіту отримав на архітектурному факультеті Львівської політехніки. Працював у Львові на початку XX ст. у формах модернізованих історичних стилів, українського модерну.
Був автором багатьох споруд, в тому числі:
Страхове товариство "Дністер" на перетині вул. Підвальної і Руської (1905 - 1906 p., співавтори І. Левинський і Т. Обмінський, О. Лушпинський),
Гімназія і бурса Українського педагогічного товариства на вул. Крижовій № 103 (1906 - 1909 p., співавтори І. Левинський, Т. Обмінський, О. Лушпинський),
Учнівська бурса з бібліотекою "Народный дом. Родная школа" на вул. Стрільницькій / тепер М. Лисенка № 14 (1906 - 1908 pp., співавтори І. Левинський, Т. Обмінський, О. Лушпинський),
Проектував дерев'яні храми, серед них:
Церква Воздвижения Чесного Хреста в с. Раделич Миколаївського району на Львівщині (1923 p.),
Церква в с Старий Угринів Калуського району на Станіславщині (1924 p.),
Церква Пресвятої Євхаристії бойківського типу в с Климець Сколівського району на Львівщині (1925 р., майстер-тесля Л. Снігур),
Церква св. Арх. Михайла в с. Гумниська Буського району на Львівщині (1926 p.),
Церква бойківського типу в с. Гребенному на Львівщині (1926 p.),
Церква св. Варвари в с. Кологори Жидачівського району на Львівщині (1927 p.),
Благовіщенська церква в с Гребенів Сколівського району на Львівщині (1928 p.),
Церква св. Миколи в с Ямниця Тисменицького району на Станіславщині (1932 p.),
Церква Різдва Богородиці в с Борове Сокальського району на Львівщині (1937 p.),
Церква Покрова Пресвятої Богородиці в с Нижнє Самбірського району на Львівщині / з с. Болозов Долішня (1939 p.),
Церква Благовіщення Богородиці в Заріччя Надвірнянського району на Станіславщині (30-і роки XX ст.),
Церква св. Арх. Михайла в с. Настащин Галицького району на Станіславщині (30-і роки XX ст.).
Займався реставрацією і реконструкцією стародавніх споруд:
Церква Різдва Христового в Галичі (1904 - 1906 pp.),
Успенська церква в Крилосі (1926 p.),
Церква Різдва Богородиці у Щирці (1932 - 1934 pp.),
Церква Різдва Богородиці у с Піски на Львівщині (1934 p.).

ЛЕВИЦЬКИЙ Філемон - архітектор. Працював на початку XX ст., використовував форми модернізованих історичних стилів та українського модерну. Зa його проектами у Львові зведені:
Дім Академічної громади на вул. Коцюбинського № 21-а (1905 p., співавтори Т. Обмінський, О. Лушпинський),
Низка кам'яниць на площі Шашкевича (1911 - 1912 pp.).

ЛЕВІ Г. (Е.) Я. - російський архітектор. Працював в Москві наприкінці XIX - початку XX ст., в 1912 - 1915 pp. редагував журнал "Московский архитектурный мир". Деякий час працював в Україні, вживаючи форми неоренесансу і неоготики.
За проектом архіт. Л. Бенуа збудував водонапірну башту в маєтку Абази у Шполі на Київщині.
За власним проектом спорудив в'їзд до садиби барона Врангеля в с Козацькому на Київщині.
1900 р. прийняв участь у конкурсі на проект театру для Катеринослава і отримав 1 премію.

ЛЕГОВИЧ Євген Казимировіч (1845 - ?) - архітектор. Після закінчення Смоленської гімназії в 1862 - 1867 pp. навчався у Петербурзькому Будівельному училищі, де здобув звання цивільного інженера по І розряду. Спочатку служив у Петербурзі, де 1871 отримав звання інженера-архітектора.
З 1875 р. працював інженером Херсонського губернського земства, а в 1881 - 1891 pp. на посаді міського архітектора Херсона. Застосовував стильові форми неоренесансу і необароко.
Виконав значну кількість казенних і приватних будівель, серед них
Великий комплекс лікарні для божевільних в с Степанівка під Херсоном, що складався з головного і лікувального корпусів, дитячого відділення, кухонного блоку, лабораторії, школи, виробничих приміщень, господарчого двору (1886 - 1889 pp., співавтор Ю. Дмитренко),
Лікарня для божевільних у Херсоні (1895 p., співавтор Ю. Дмитренко).
Друкував матеріали інформаційного характеру в журналі "Зодчий".

ЛЕДОХОВСЬКИЙ [ЛЕДУХОВСЬКИЙ] Ігнатій Казимирович - архітектор. Працював у Києві на зламі XIX - XX ст. у стильових формах зрілого модерну.
Спорубив за приватними замовленнями:
Прибутковий будинок на вул. Безаківській № 8 (кін. XIX ст.),
Особняк і клініка лікаря В. Качковського на вул. Мало-Володимирській № 33 (1907 p., ск. Ф. Соколов) - найвідоміший твір Л. початку XX ст.,
Житловий будинок адвокатів на вул. Назарівській № 19 (1907 - 1911 pp.),
Прибутковий будинок лікаря М. Трофимова на вул. Назарівській № 21 (1910 - 1911 pp.),
Прибутковий будинок С. Чоколової на вул. Великій Житомирській № 32 (1911 - 1912 р.).

ЛЕЙХТГАММЕР Іван Іванович (1836 - ?) - архітектор. 1849 р. поступив і 1857 р. закінчив Петербурзьке Будівельне училище, отримавши звання архітекторського помічника і чин губернською секретаря.
В 1868 - 1869 pp. працював молодшим інженером будівельного відділення Катеринославського губернського правління.

ЛЕМАН Олександр Карлович (1836 - ?) - архітектор. Фахову освіту здобув у Петербурзькому Будівельному училищі (1849 - 1857 pp.), одержав звання архітекторського помічника і чин губернського секретаря.
Після служби в Оренбурзі був переведений у Таврійську губернію, де працював у 1861 - 1864 pp.

ЛЕММЕРМАН Мейстер Йоган - архітектор. Працював на Півдні України з 1810 р.
Дотримувався стильових засобів ампіру.
Посаду Таврійського губернського архітектора обіймав з 1817 р. В Феодосії збудував Соборну церкву, Ратушу,
Карантинну пристань, Лазарет.
Влаштовував Арабатовський рейд.
1818 р. створив громадський центр м. Оріхова у вигляді комплексу споруд в центрі головної площі.

ЛЕМПИЦЬКИЙ - архітектор. Працював у Західній Україні наприкінці XIX ст. у формах неоренесансу і необароко. Збудував у Станіславові жіночу семирічну школу на вул. Першотравневій № 10 (1895 p.).

ЛЕНРО П'єр - будівничий парків, французького походження Представник класицизму.
Працював наприкінці XVIII ст. на Поділлі.
На замовлення гр. С. Щенського Потоцького влаштував у Тульчині величезний так званий Хороший парк (80-і роки).

ЛЕОНТОВИЧ Володимир Григорович (15.07.1881 - 29.04.1968) - інженер, архітектор-реставратор, дослідник. Освіту отримав у Петербурзькому Інституті цивільних інженерів й отримав відповідне звання.
Працював на Волині на початку XX ст., з 1914 р. - в Києві, викладав в Політехнічному інституті. Основні праці: Реставрація дерев'яних церков Волині (1906 - 1912 pp.),
Дзвіниця і келії жіночого монастиря біля церкви св. Василя в Овручі (1908, співавтор В. Максимов),
Реставрація "Вежі мурованої" в Острозі (1913 - 1915 pp., співавтор П. Покришкін).
З використанням модернізованих українських національних форм створював меморіальний комплекс "Козацькі могили" у с. Пляшева під Берестечком (1910 - 1914 pp., співавтор В. Максимов).
Написав книгу "Архітектори, інженери і скульптори, що працювали в Києві у 1855 - 1925 pp."

ЛЕОНТЬЄВ - архітектор. Працював у Криму на початку XIX ст. на посаді Таврійського губернського архітектора (до 1817 p.). Дотримувався стильових принципів ампіру.
Займався проектуванням і будівництвом громадських споруд.

ЛИННИК Олексій Іванович - архітектор. Фахову освіту здобув в Петербурзькому Інституті цивільних інженерії), де отримав відповідне звання.
Працював у Харкові на початку XX ст. Використовував модернізовані форми історичних стилів.
Приймав участь у спорудженні триповерхових "складних училищ на 16 комплектів".
Ймовірно, автор Заїковського училища на вул. Першої Кінної №77.

ЛИТВИНЕНКО О. - архітектор. Фахову освіту отримав в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів і 1911 р. здобув відповідне звання. Входив до студентського гуртка "Громада", де вивчались традиції української архітектури, експонував свої твори на 1-й і 2-й виставках.
Проектував церкви з використанням стильових форм українського бароко.

К началу страницы
Оглавление  КРАМАРЕНКО-КЮНЦЕЛЬ  ЛИШИН-ЛЯФЛЕР