Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикації
Володимир Тимофiєнко
Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть. Біографічний довідник

ЗАБЕЛЛО-ЗУЄВ

ЗАБЕЛЛО [ЗАБІЛА] Пармен Петрович
ЗАВАРЗІН П. О.
ЗАВЕЙСЬКИЙ Я.
ЗАВ'ЯЛОВ Петро Тимофійович
ЗАГОСКІН Іліодор Іліодорович
ЗАГОСКІН Сергій Іліодорович
ЗАГУРСЬКИЙ А.
ЗАГУРСЬКИЙ Олександр
ЗАІОЧКОВСЬКИЙ Броніслав Адольфович
ЗАЙЦЕВ Дмитро Дмитрович
ЗАЙЦЕВ Микола Дмитрович
ЗАКРЖЕВСЬКИЙ Йосип
ЗАЛЕСЬКИЙ Віктор Иосифович
ЗАЛЕСЬКИЙ С. П.
ЗАЛЬЦБЕРГ І.
ЗАЛЬЦЕР Г.
ЗАЛЬЦМАНН Ян [Йоган]
ЗАМАРАЄВ Гаврило Тихонович
ЗАМБРЖИЦЬКИЙ Чеслав Іванович
ЗАМЕЧЕК Мойсей Вігдорович
ЗАМИРАЙЛО Віктор Дмитрович
ЗАПОРОЖСЬКИЙ Іван Степанович
ЗАРЕМБА Г.
ЗАРЕМБА І.
ЗАРУЧЕВСЬКИЙ Олексій Федорович
ЗАСНЄЄВ Кузьма
ЗАХАРІЄВИЧ Альфред
ЗАХАРІЄВИЧ Юліан Октавіст
ЗАХАРОВ Андріян Дмитрович
ЗАХС Г.
ЗАХУДНИЙ М.
ЗГЕРСЬКИЙ-СТРУМИЛЛО Володимир Климентович
ЗГЕРСЬКИЙ-СТРУМИЛЛО Руфін Климентович
ЗЕКЦЕР Иосиф Абрамович
ЗЕЛЕНКО О. У
ЗЕЛИНСЬКИЙ Цезарь Едуардович
ЗЕМЛЕР Й.
ЗЕННГОЛЬЦ
ЗИМІН
ЗИНОВ'ЄВ А.
ЗІЛЬБЕРШТЕЙН М.
ЗУБІВ П.
ЗУЄВ В.
ЗУЄВ Василь Іванович

ЗАБЕЛЛО [ЗАБІЛА] Пармен Петрович (28.07.1830 - 12.02.1917) - скульптор. Народився на Чернігівщині. 1850 р. поступив в Петербурзьку Академію мистецтв і 1857 р. закінчив її, отримавши знания некласного художника. З 1869 р. - академік.
Виконав композиції на історичні теми, низку бюстів Т. Шевченка, художника М. Ге, російських письменників, а також надгробки:
Письменника О. Герцена в Ніцці (1872 p.),
Композитора О. Серова в Олександро-Невській лаврі в Петербурзі (1881 p., архіт. Л. Бенуа).
Розробляв проект пам'ятника О. Пушкіну в Москві (1873 p.). Ангор пам'ятника М. Гоголю в Ніжині (1881 p.).

ЗАВАРЗІН П. О. - інженер. Працював в Одесі в другій половині XIX ст. Виконував приватні замовлення і здійснив у стильових формах неоренесансу і необароко такі роботи: 1891 р. збудував 2-поверховий з мансардою будинок Пещинських на вул. Ямській № 39 [нумерація будинків на вулицях у цій частині тексту (три абзаци) наведена за станом на ті роки], 2-поверховий з підвалом Янченка на вул. Південній № 31; 1893 р. - 2-поверхові з підвалами Почкіна на вул. Розкидайлівській і Староконній площі № 25, Троїцького на дорозі Середнього Фонтану № 51, 3-по

верховий з мансардою Голикова на вул. Великій Арнаутській № 85, 3-поверховий з підвалом Штейнберга на вул. Великій Арнаутській № 97; 1894 р. - 2-поверховий Молявки на розі вулиць Міської і Томілина № 40/7, 2-поверховий з мансардою і підвалом Луньявича на вул. Дегтярній № 8.
Серед архітектурних пам'яток -
Житловий будинок Цаузмера на вул. Базарній № 56 (1883 p.),
Прибутковий будинок на розі вулиць Міщанської / тепер Заславського № 12 і Базарної (1887 р.),
Прибутковий будинок Політакі на вул. Базарній № 18 (1887 p.),
Прибутковий будинок Розенблата на розі вулиць Преображенської № 46 і Поштової № 42 (1887 p., перебудова 1888 р., Л. Влодек).

ЗАВЕЙСЬКИЙ Я. - архітектор. Працював у Західній Україні на зламі XIX - XX ст. Приймав участь у конкурсі на проект Промислової школи у Львові (1890 p., 3-я премія).

ЗАВ'ЯЛОВ Петро Тимофійович (1786 - після 1858) - архітектор. Після навчання у московському Костянтинівському межовому училищі (1799 - 1803 pp.) вчився в Експедиції кремлівського будування, де й працював на посадах канцеляриста (з 1805 p.), архітекторського помічника 3-го класу (з 1807 p.), 2-го класу (з 1812 p.), 1-го класу (з 1816 p.). У 1809 - 1811 pp. був відряджений в Експедицію винокурних заводів, приймав участь у будівництві Московської Синодальної друкарні, відновленні стін і веж Кремля. В 1822 - 1829 pp. працював в окрузі військових поселень у Новгородській губернії. 1830 р. одержав атестат архітектора за підписом архіт. І. Миронівського.
З 1831 р. працював у Катеринославі на посаді архітектора суконної фабрики, і у стильових формах пізнього ампіру виконав наступне:
Склав генеральний план розвитку всього комплексу,
Розробив проект фабричної фарбувальні (1834 p.).
1843 p. повернувся до Москви, з 1846 до 1850 р. служив архітектором Московської удільної контори.

ЗАГОСКІН Іліодор Іліодорович (1851 - 24.03.1919) - архітектор. Народився у Костромі. В 1867 - 1874 pp. навчався у Петербурзькому Будівельному училищі, здобув звання цивільного інженера і чин XII класу. Служив у Костромі, Петербурзі.
В 1890 - 1893 pp. обіймав посаду Харківського міського архітектора, після чого виконував проекти за приватними замовленнями. Працював у приватній проектній конторі С. Загоскіна.
Використовував стильові форми неоренесансу, необароко, модерну і модернізованого ампіру.
Приймав участь в архітектурному конкурсі на проект Комерційного училища на вул. Німецькій / пізніше Пушкінській (1889 p., переміг проект О. Бекетова).
Автор складного училища імені О. Пушкіна у Мало-Панасівському провулку № 1 (1899 - 1901 pp.).
Наприкінці XIX ст. разом із С. Загоскіним збудував житловий будинок з крамницею на вул. Катеринославській № 26.
Керував будівництвом Народного будинку з театральним залом на Кінній площі (1900 - 1903 pp., автор проекту А. Венсан).
В перші десятиріччя XX cm. виконав наступні будівлі:
Рада з'їзду гірничопромисловців на вул. Сумській № 18-20 (1902 p., архіт. Б. Михаловський; реконструкція 1907 p., співавтор С. Загоскін),
Будинок Товариства взаємного кредиту дрібних промисловців на вул. Кооперативній № 10 (1905 р. / 1915 p.),
Робітничий будинок / товариства робітників-металістів на вул. Петінській / пізніше Плєханівській № 77 (1903 - 1909 pp.),
Критий ринок на вул. Різдвяній / пізніше Енгельса № 33 на колишньому Благовіщенському базарі (1912 - 1914 pp.),
Метрологічний технікум (1912 - 1915 pp.),
Олексіївське складне училище на вул. Іллівській № 40 (1915 p.),
Особняк і приватна лікарня на вул. Сумській № 52 (поч. XX ст., співавтор В. Кричевський),
Миколаївське складне училище на провулку Михайлівському / пізніше Руставелі № 10 (поч. XX ст.),
Житловий будинок на провулку Грабовського № 4 (1905 p., співавтор О. Гінзбург),
Житловий будинок на розі Московського пр. і вул. Чигоріна № 1/5 (1912 - 1913 p.),
Житловий будинок на Московському проспекті № 37 (1913 p.),
Житловий будинок на Московському проспекті № 41 (1912 - 1913 p.).
Приймав участь у громадському житті, був членом архітектурно-будівельного відділу Харківського технічного товариства, створеного 1904 р.

ЗАГОСКІН Сергій Іліодорович (1836 - 26.11.1904) - архітектор, педагог. Народився у Костромі., брат І. Загоскіна. Закінчив 1863 р. Петербурзький Інститут корпуса інженерів шляхів сполучення і отримав звання інженера. Працював у Харкові на зламі XIX - XX ст., в 1883 - 1890 pp. обіймав посаду міського архітектора. Викладав у Технологічному інституті з 1887 р. Організував 1893 р. першу в Харкові проектну контору, де працювали І. Загоскін, М. Ловцов та інші зодчі.
Приймав участь в архітектурному конкурсі на фасад Міської управи (1881 p., 2-а премія).
Проектував у різних стильових напрямках - неоренесансі, необароко, неоросійському, неоампірі тощо.
Збудував чимало різних споруд, в тому числі:
Ново-Сергіївський торговельний ряд на Пролетарській площі (80-і роки, не зберігся),
Олександрівська каплиця на Привокзальній площі (1885 - 1886 pp.),
Ремісниче училище на вул. Петінській / пізніше Плєханівській № 4 (1886 - 1896 pp.),
Училище сліпих на вул. Сумській № 55 (1891 p., співавтор Ф. Шустер),
Дитячий притулок /тепер медичне училище на вул. Революції № З (1891 p.),
Мурована арка для входу на Рибний базар з вул. Університетської (кім. XIX ст.),
Хлібопекарня на вул. Чеботарській № 80 (1895 p.),
Житловий будинок з крамницею на вул. Катеринославській № 26 (кін. XIX ст., співавтор І. Загоскін),
Недільна школа Товариства розповсюдження грамотності на вул. Ветеринарній / пізніше Іванова № 26 (1898 p.).
Спорудив залізничний вокзал на станції Лозова (1891 - 1893 pp.), після чого 1895 р. йому доручили спроектувати Південний вокзал у Харкові (1896 - 1901 pp., зведений під керівництвом Ю. Цауне, Д. Шпіллера).
Виконав кілька споруд на початку XX ст., зокрема:
Будинок Ради з'їзду гірничопромисловців на вул. Сумській № 18-20 (1902 p., архіт. Б. Михаловський; реконструкція 1907 p., співавтор І. Загоскін)

ЗАГУРСЬКИЙ А. - архітектор. Працював у Львові наприкінці XIX - початку XX ст., вживаючи стильові форми необароко.
Разом з архіт. 3. Кендзерським і А. Каменобродським забудовував багатоквартирними будинками у дусі неоренесансу вулицю Ю. Крашевського / тепер С. Крушельницької - № 1, З, 13, 15, 17, 19 - 19-а, 21 (1878 - 1894 pp.).
Зокрема будував:
Прибутковий будинок на вул. Ю. Крашевського / тепер С. Крушельницької № 15 (1878 - 1894 pp., співавтор Л. Марконі).
Храм чернечого ордену Воскресенців (1888 - 1890 pp., співавтор Л. Бодашевський),
Залізобетонний місток у парку Львівської політехніки (1892 p., інж. М. Туллє).
Розширив Воздвиженський костел у с Берездовці на Львівщині (1903 p.).

ЗАГУРСЬКИЙ Олександр - скульптор. Працював на початку XX ст. у Львові. Серед виконаних творів:
Пам'ятник Ш. В. Шидловському на меморіалі польських повстанців 1863 - 1864 pp. на Личаківському кладовищі (1906 p.),
Встановив низку пам'ятників на Янівському цвинтарі.

ЗАІОЧКОВСЬКИЙ Броніслав Адольфович (1861 - ?) - архітектор. В 1882 - 1887 pp. навчався в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів, де отримав належне звання з правом на чин X класу.
Працював у Криму наприкінці XIX ст. З 1888 р. - молодший інженер будівельного відділення таврійського губернського правління, з 1889 р. - міський архітектор Сімферополя.
Вживав форми необароко і неокласицизму.
Виконав проект міського театру на Салгірській вулиці (1904 p.).

ЗАЙЦЕВ Дмитро Дмитрович (1849 - ?) - архітектор. Професійну освіту отримав у Петербурзькій Академії мистецтв з 1869 до 1877 р. і здобув звання класного художника 2-го ступеня. З 1902 р. - академік архітектури.
Працював на початку XX ст. в різних містах. Застосовував раціоналістичні форми т. зв. цегляного стилю.
Спроектував головний корпус 4-го артилерійського училища в Києві на теренах колишнього Кадетського гаю (1914 p.).

ЗАЙЦЕВ Микола Дмитрович (1856 - ?) - архітектор. Навчався у Петербурзькому Будівельному училищі в 1876 - 1880 pp., де одержав звання цивільного інженера і чин X класа. Працював у Болгарії до 1885 р.
З 1889 p. знаходився у Вінниці, де з використанням форм неоренесансу збудував великий комплекс казарм для артилерійської бригади (1889 - 1891 pp.).

ЗАКРЖЕВСЬКИЙ Йосип - архітектор. Працював у Катеринославі в першій половині XIX ст., спочатку в 30-і роки помічником губернського архітектора, а в 40-і І губернським архітектором.
Застосовував стильові форми пізнього ампіру, неоренесансу і "російсько-візантійського стилю".
Перебудував правління цивільного губернатора (1836 p.).
Виконав генеральний план міста (1837 p.).
Розробив проекти:
Поліцейського будинку (1835 p.),
Будинку архієпископа (30-і роки),
В'язниці (1841 p.).
Допрацював складений О. Тоном проект духовної семінарії (1835 p.).

ЗАЛЕСЬКИЙ Віктор Иосифович (1845 - ?) - архітектор. Навчався в 1864 - 1869 pp. у Петербурзькому Будівельному училищі, здобув звання архітекторського помічника і чин XII класу. Приймав участь у спорудженні низки залізниць. Обіймав інженерні і архітекторські посади в Польщі.
З 1882 до 1889 р. працював у Херсоні, де збудував у формах неоренесансу низку різних споруд, серед них:
Тюремний комплекс на 600 чоловік (1882 - 1883 p.).

ЗАЛЕСЬКИЙ С. П. - військовий інженер. На зламі XIX - XX ст. служив в Одеському військовому окрузі у чині полковника Дотримувався форм неоренесансу.
Розробив проект корпусів кадетського корпусу в Одесі (1900 р., не затверджений).

ЗАЛЬЦБЕРГ І.. - архітектор. Працював в Одесі на початку XX ст. у формах неоренесансу і модернізованих історичних стилів. Перебудував житловий будинок Максимовича на розі вул. Базарної № 64 і Пушкінської № 50 (1911 p., первісно збудований за проектом К. Даллакви).

ЗАЛЬЦЕР Г. - архітектор. Працював у Західній Україні на початку XX ст.
Перебудував житловий будинок у Львові на вул. Ставропігійської № 9 (1906 p.).

ЗАЛЬЦМАНН Ян [Йоган] - архітектор. Працював у 20 - 50-і роки XIX ст. інспектором в Будівельній дирекції Львова. В основному дотримувався стильових принципів пізнього ампіру, розпочав вживати форми бідермеєру і неоренесансу.
За проектом Ю. Бема збудував бібліотеку і музей Оссолінських (1831 - 1832 pp., архіт. В. Шмідт, Ф. Бауман).
Споруджував за власними проектами:
Театр Скарбека з прибутковим будинком на розі вул. Театральної і Лесі Українки (1836 - 1842 pp., співавтор Л. Піхль),
Будинок Ф. Адамського на вул. Гетьманській / тепер пр. Свободи № 24 (1837 p.),
Житловий будинок на вул. Винниченка № 24 (1838 p., співавтор Ф. Ондерк),
Палац римо-католицьких архієпископів на розі вулиць Винниченка № 32 і Кривоноса (1844 р.) та низку інших будинків.
Будував особняки навколо костелу св. Софії (30 - 40-і роки).
Після пожежі 1848 р. приймав участь у відбудові ратуші і спорудив вежу (1851 p.).

ЗАМАРАЄВ Гаврило Тихонович (1758 - 1823) - російський скульптор. Вихованець Петербурзької Академії мистецтв, яку 1779 р. закінчив із 1-ю золотою медаллю і атестатом 1-го ступеня. З 1780 р. удосконалювався у Парижі, 1784 р. отримав звання "назначеного" в академіки скульптури.
Монументальні роботи витримував у дусі класицизму.
Ангор статуй святих Катерини і Магдалини, Петра і Павла у нішах на фасадах Катерининського собору в Херсоні (1781 - 1786 p., архіт. І. Ситників).

ЗАМБРЖИЦЬКИЙ Чеслав Іванович (1859 - ?) - архітектор. В 1883 - 1888 pp. вчився в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів, з якого був випущений по І розряду з відповідним званням.
З наступного року у Варшаві. Працював повітовим інженером і архітектором Радомської губернії. Користувався у проектуванні споруд формами необароко.
Проектував для Львова в 2-й половині XIX от. - приймав участь у конкурсі на проект Художньо-промислового музею (1890 p.).

ЗАМЕЧЕК Мойсей Вігдорович (10.06.1880 - 15.11.1958) - архітектор. Народився в Петербурзі у родині викладача Академії мистецтв, закінчив Художнє училище Товариства красних мистецтв в Одесі, в 1900 - 1908 pp. вчився в Петербурзькій Академії мистецтв і за проект міського православного кладовища на околиці столиці отримав звання художника-архітектора.
У формах модерну і модернізованих історичних стилів спорудив житлові будинки Лунца, Хлєбнікова, особняки Савича, Вургафта, Абельсона, Заїки в Петербурзі, банківські будівлі у Петербурзі, Архангельську, Харкові, Юзівці / тепер Донецьку. Крім того, виконав:
Конкурсний проект будинку Чернігівської земської управи (1906 p., 2-а премія, співавтор А. Берлин).
Приймав участь у роботі IV з'їзду російських зодчих 1910 р.
1917 р. у співавторстві із Й. Зейлігером приймав участь у конкурсах на проекти прибуткового будинку в Петербурзі (1-а премія), Костромської земської управи (2-а премія).
1918 р. переїхав до Одеси і працював в галузі охорони пам'яток. Разом із Й. Зейлігером 1927 р. створив музей "Стара Одеса", де експонувались проектні та іконографічні матеріали з історії архітектури Північного Причорномор'я. Зібрав матеріали про одеських архітекторів, підготував низку статей про забудову міста (залишились ненадрукованими). Проектував житлові будинки в Бессарабії. Викладав в Одесі у Художньому та Будівельному інститутах, 1937 р. отримав звання професора, 1946 р. обраний членом-кореспондентом Академії архітектури УРСР.

ЗАМИРАЙЛО Віктор Дмитрович - архітектор. Працював на початку XX ст. у формах модерну і ретроспективіхму.
Спроектував віллу "Новий Кучук-Кой" для Я. Жуковського на Південному березі Криму (1905 - 1912 pp., будував В. Сергеев).

ЗАПОРОЖСЬКИЙ Іван Степанович (1842 - після 1881) - військовий інженер. Народився в Києві. Освіту здобув у Миколаївському військово-інженерному училищі в Петербурзі. і 1864 р. служив у Київській інженерній команді, з 1867 р. - креслярні Київського окружного інженерного управляння, 1871 отримав чин інженера-капітана. Проектував і будував водогін Київської фортеці (1867 - 1875 pp.).
Займався приватною практикою. Збудував у стильових формах неоренесансу і "цегляного стилю":
Прибутковий будинок Є. Федорова / 3 поверхи на вул. Костельній № З (1871 р., надбудований 1914 p.),
Особняк Є. Федорова на вул. Інститутській (1873 р., не зберігся),
Флігель на вул. Маложитомирській № 20-б (1873 p., надбудований),
Правий корпус будинку О. Лескова на вул. Михайлівській № 21 (1881 р.) - ймовірно,
В 1877 - 1881 pp. був членом міської управи і відповідав за будівельну справу.

ЗАРЕМБА Г. - архітектор. Працював у Львові та інших містах Західної України наприкінці XIX - початку XX ст. Застосовував стильові форми необароко, а також модернізованих історичних стилів, неокласицизму.
Серед авторських праць:
Будинок спортивно-культурного товариства "Сокіл" у Станіславі на пл. Міцкевича № 2 (1895 p.),
Палац спорту у Львові на вул. Зеленій (1909 р., не зберігся),
Житловий будинок на вул. Я. Стецька № 4 (1912 р., ск. 3. Курчинський),
Учбова споруда при комплексі військових казарм на вул. Ветеранів № 11 (1913 p.),
Житловий будинок на вул. Мушака № 48 (1913 p., співавтор М. Хшановський, ск. В. Яроцький),
Житловий будинок на вул. Мушака № 50 (1913 p., співавтор М. Хшановський, ск. В. Яроцький),
Житловий будинок на вул. Мушака № 52 (1913 p., співавтор М. Хшановський, ск. В. Яроцький),
Корпуси фабрики сільськогосподарських машин Й. Шуттлеворта на розі вулиць Городоцької № 64 і Одеської (1918 - 1922 pp.),
Аптека С. Стенцеля на І поверсі у стилістиці бідермеєру (1921 р.) в кам'яниці Й. Шпрехера / 7 поверхів на пл. Міцкевича № 8 (1913 - 1921 pp., архіт. Ф. Касслер),
Брав участь у будівництві павільйонів виставки Східних Торгів у Стрийському парку (1921 p.).
Серед творів 20 - 30-х років заслуговує уваги "Дім емігрантів" на розі вулиць Русових № 4 і Коновальця № 10 (1930 p.).

ЗАРЕМБА І. - будівничий парків. Кріпак гр. С. Потоцького. Працював в Умані наприкінці XVIII ст.
З 1796 р. разом з інженером Л. Метцелем садівником Ферре приймав активну участь у створенні пейзажного парку "Софіївка".

ЗАРУЧЕВСЬКИЙ Олексій Федорович - архітектор. Освіту отримав у Петербурзькій Академії мистецтв, 1858 р. отримав звання некласного художника. Представник історизму.
Приймав участь в архітектурному конкурсі на проект Харківської міської управи (1881р.).

ЗАСНЄЄВ Кузьма - архітектор. Навчався у Петербурзькій Академії мистецтв і 1785 р. отримав атестат 2-го ступеня. Дотримувався стильових принципів класицизму.
Працював на Півдні України, служив в Архітектурній команді у Кременчуку, де виконував проекти для забудови міст громадськими і виробничими спорудами.

ЗАХАРІЄВИЧ Альфред - архітектор. Працював у Львові наприкінці XIX - початку XX ст. Очолював архітектурно-будівельну фірму, яка спорудила в Галичині понад 100 мостів, багато інших споруд.
В останні роки XIX ст., вживаючи стильові форми необароко і декоративного модерну, збудував:
Власна вілла "Юліетка" на вул. Метрологічній № 14 (1891 - 1893 pp., співавтор Ю. Захарієвич),
Пасаж Міколяша між вулицями Коперника і М. Вороного (1899 - 1900 pp., співавтор І. Левинський),
Прибутковий будинок Строменгерів на вул. Сикстуській / тепер П. Дорошенка № 9 (1899-1900 рр.),
Житловий будинок на вул. Руданського № 3 (1900 p.).
Реконструював житловий будинок на вул. Друкарській № 3 (1899 - 1900 pp., співавтор І. Левинський).
В перші десятиріччя XX ст. став одним з провідних зодчих Львова. Використовував форми зрілого й раціоналістичного модерну, т. зв. закопанського стилю і модернізованих історичних стилів, неоампіру, необароко, неоренесансу, в останніх працях - прийоми функціоналізму.
Спроектував і збудував чимало різних споруд у місті, а саме:
Водогінна вежа у парку психіатричної лікарні на вул. Кульпарківській № 95 (поч. XX ст.),
Вілла на вул. Інститутській / тепер І. Свєнціцького № 12 (1901 p.),
Особняк письменниці І. Пеленської на вул. Набеляка / тепер Котляревського № 47 (1904 - 1906 pp.),
Житловий будинок на вул. Руставелі № 18 (1905 - 1907 p.),
Житловий будинок на вул. Руставелі № 20 (1905 - 1907 p.),
Особняк на вул. Метрологічній № 2 (1905 - 1911 pp.),
Особняк на вул. Метрологічній № 4 (1905 - 1911 pp.),
Особняк на вул. Метрологічній № 6 (1905 - 1911 pp.),
Особняк журналіста І. Німчука на вул. Метрологічній № 8 (1905 - 1911 pp.),
Особняк на вул. Метрологічній № 10 (1905 - 1911 pp.),
Будинок з метрологічною установкою на вул. Метрологічній № 12 (20-і роки),
Студентський гуртожиток у т. зв. закопанському стилі на розі вулиць Я. Стецька № 1 і Герцена (1906 p.),
Забудова вулиці Архітекторської (1906 - 1908 pp., співавтор 3. Федорський),
Житловий будинок на розі вул. Саксаганського № 1 і пр. Шевченка (1907 p., співавтор Ю. Сосновський),
Житловий будинок на вул. Руставелі № 22 (1907 p.),
Торговельно-промислова палата на вул. Академічній / тепер пр. Шевченка № 17-19 (1907 - 1910 pp., ск. 3. Курчинський, худ. К. Фрич, Ф. Вигрживальський, 3. Бальк),
Житловий будинок італійської страхової компанії і союзу землевласників на вул. Широкій / тепер Коперника № 3 (1908 - 1909 pp., співавтор Ю. Сосновський, ск. 3. Курчинський, Т. Блотницький),
Будинок Галицького купецького банку на вул. Галицькій № 19 (1908 - 1910 pp., співавтори архіт. Ю. Сосновський, ск. 3. Курчинський),
Кам'яниця Балабанів на розі вулиць Галицької № 21 і Валової (1908 - 1910 pp., співавтор Ю. Сосновський, ск 3. Курчинський),
Єврейський Академічний дім на вул. Ангеловича № 28 (1909 p.),
Прибутковий будинок на вул. Валовій № 9 (1909 - 1911 pp., співавтор Ю. Сосновський, ск 3. Курчинський),
Житловий будинок на вул. Сикстуській / тепер П. Дорошенка № 6 (1910 р., ск. 3. Курчинський),
Перебудова і створення театральної зали в будинку на вул. Цитадельній / тепер Чайковського № 10 (1911 р., ск. 3. Курчинський),
Житловий будинок на вул. Саксаганського № 9 (1911 р., ск. 3. Курчинський),
Акціонерний кооперативний банк на пл. Генерала Григоренка № 3 (1911 p.),
Комплекс будівель на розі вулиць Мурарській / тепер Академіка С. Єфремова № 6, 8 і Старицького № 2, 4 (1911 р., ск. 3. Курчинський),
Школа Софії Стшалковської на вул. Зеленій № 22 (1911 - 1913 pp., співавтор Ю. Сосновський, ск. 3. Курчинський),
Грюнвальдська бурса на вул. Й. Сліпого № 33 (1912 p.),
Земельний банк (1912 - 1913 pp.),
Головна італійська страхова компанія і правління союзу землевласників на вул. Широкій / тепер Коперника № 4 (1912 - 1914 pp., співавтор Ю. Сосновський, ск. 3. Курчинський),
Гімназія на вул. Мельника № 1-3 (1914 p., співавтор Ю. Сосновський),
Вілла палацового типу на вул. У. Самчука № 17 (1922 p., співавтор Є. Червинський),
Житловий будинок на вул. Ф. Колесси № 16 (1923 - 1924 pp., співавтор Є. Червинський),
Житловий будинок на вул. Ф. Колесси № 18 (1923 - 1924 pp., співавтор Є. Червинський),
Житловий будинок на вул. Ф. Колесси № 20 (1923 - 1924 pp., співавтор Є. Червинський),
Житловий будинок на вул. Ф. Колесси № 22 (1923 - 1924 pp., співавтор Є. Червинський),
Житловий будинок на вул. Ф. Колесси № 24 (1923 - 1924 pp., співавтор Є. Червинський).
Займався підприємницької діяльністю, разом з архіт. Ю. Сосновським заснував першу в Галичині фабрику залізобетонних виробів, яка знаходилась на вул. Залізничній № 3 і працювала в 1902 - 1920 роках.
Виступав як громадсько-політичний діяч. В 10 - 20-і роки XX ст. виконував обов'язки консула Данії.

ЗАХАРІЄВИЧ Юліан Октавіст (17.07.1837 - 27.12.1898) - архітектор. Навчався у Львові, професійну освіту отримав у Відні. Працював у Львові в другій половині XIX ст., очолював кафедру архітектури у Технічній академії (Львівській політехніці).
Став родоначальником Львівської архітектурної школи другої половини XIX - початку XX ст.
Використовував стильові форми неоампіру, неоготики, неороманіки, неоренесансу, стилізації стародавніх культур, а також українського народного зодчества.
За проектами 3. у Львові збудовані:
4-ярусна дзвіниця домініканського костелу (1865 p., співавтор В. Равський-Ст.),
Власна вілла на розі вулиць Технічної № 1 і Каменярів № 9 (1874 p.),
Головний корпус Львівської політехнічної школи на вул. С. Бандери № 12 (1873 - 1877 pp., ск. Л. Марконі, Е. Шредль, худ. Я. Матейка),
Хімічна лабораторія Політехнічної школи на пл. Св. Юра № 9 (1876 р., ск. Л. Марконі),
Костел і монастир францісканок на вул. Стрільницькій / тепер М. Лисенка № 43 в неороманському стилі (1876 - 1888 pp.),
Будинок банківських установ на вул. Січових Стрільців № 14 (1884 p.),
Галицька ощадна каса на проспекті Свободи № 15 (1888 - 1891 pp., ск. Л. Марконі, Ю. Марковський),
Особняк-майстерня худ. Я. Стики / тепер музей О. Новаківського на розі вулиць Листопадового Чина № 11 і О. Новаківського (1889 - 1890 pp.),
Особняк на вул. Т. Ленартовича / тепер І. Нечуя-Левицького № 18, ріг Набеляка / тепер Котляревського - ймовірно (1889 - 1891 pp., архіт. І. Левинський),
Вілла Медейської "Марія" на пул. Т. Ленартовича / тепер І. Нечуя-Левицького № 20 ймовірно (1890 - 1891 pp., архіт. І. Левинський),
Особняк архіт. Я. Сас-Зубржицького на вул. Набеляка / тепер Котляревського № 29 (1891 - 1892 рр.),
Школа св. Анни (1892 р.), Палац на вул. Січових Стрільців (1891 p.),
Власна вілла "Юліетка" на вул. Метрологічній № 14 (1891 - 1893 pp., співавтор А. Захарієвич),
Павільйон Крайової виставки (1893 - 1894 pp., співавтор І. Левинський),
Особняк на вул. Метрологічній № 14 (кін. XIX ст.),
Житлові будинки на вул. Крижовій / пізніше Потоцького, Пушкіна, Генерала Чупринки № 5, 21, 33, (кін. XIX ст., співавтори І. Левинський, М.Ковальчук).
Реставрував у Львові:
Костел Іоанна Хрестителя на пл. Ярослава Осмомисла в неороманському стилі (1886 - 1887 pp., за участю І. Левинського),
Костел Марії Сніжної на пл. Ярослава Осмомисла (1888 - 1892 pp., за участю І. Левинського),
Костел Марії Магдалини на вул. С. Бандери № 8 (1889 p.),
В інших містах Західної України будував і реставрував:
Ансамбль замкових споруд в Гусятині (1890 p.),
Костел у Стриї,
Будинок Великої єврейської синагога (темпля) у Чернівцях на вул. Рязанській (1877 p.).
В "новому жидівському стилі" виконав проект перебудови синагоги на пл. Рубін у Львові (1895 p.).
Виступав зі статтями у львівському журналі "Технічний часопис" (польська мова) про особливості архітектурних творів як мистецьких (1879 р., с. 17 - 19), про можливості використання романського стилю при будівництві культових споруд (1879 р., с. 92), з обгрунтуванням реставрації єврейських синагог (1896 р., с. 60 - 61, 73 - 76).
Займався підприємницькою діяльністю. Активно співробітничав з І. Левинським та іншими зодчими. Приймав участь у формуванні й діяльності комплексних архітектурно-будівельних підприємств.

ЗАХАРОВ Андріян Дмитрович (18.08.1761 - 27.08.1811) - російський архітектор, педагог. Вихованець Петербурзької Академії мистецтв, де вчився з 1767 до 1782 p., отримав 1-у золоту медаль за проект розважального будинку і звання художника з чином XIV класу. Продовжував навчання за кордоном, в основному в Парижі у архіт. Ж. Ф. Шальгрена (1782 - 1786 pp.). З 1787 р. викладав в Петербурзькій Академії мистецтв на посаді в. о. ад'юнкт-професора. 1794 р. здобув звання академіка архітектури і затверджений на посаді ад'юнкт-професора. 1802 р. введений до складу ради Академії мистецтв 3. 1803 р. на посаді старшого професора.
1799 р. призначений архітектором Гатчини (резиденції Павла І). 1805 р. був призначений "Головних Адміралтейств архітектором" і перебудував споруду Адміралтейства в Петербурзі - найважливіший компонент столичних архітектурних ансамблів. Як провідний архітектор залучався до інших робіт в Російській імперії. Серед них - Андрієвський собор у Кронштадті.
Розробляв і впроваджував форми зрілого ампіру.
1803 р. виконав типові проекти адміністративних і господарських споруд для губернських і повітових міст, а саме,
Палаців генерал-губернатора, військового губернатора і віце-губернатора,
Будинків губернських і повітових присутствених місць,
Губернських соляного і винного магазейнів,
Губернської і повітової в'язниць,
Повітових соляного і винного магазейнів.
Згідно цим проектам:
Формувався громадський центр Полтави - забудова Круглої площі.
Споруджувались відповідні будинки в Чернігові, Києві, Кобеляках, Лохвиці, Василькові, Черкасах та деяких інших містах.
З врахуванням спрямованості цих проектів виконано Будинок управи в Миколаїві на розі Соборній площі та вул. Соборної (1810 p., архіт. Ф. Вунш ?).
Виконував роботи також спеціально для України. Спроектував:
Чорноморський шпиталь у Херсоні (1803 - 1810 pp.),
Преображенський собор у Катеринославі (1805, споруджений в 1830 - 1835 pp.),
Кадетський корпус в Миколаєві (1809 р., не реалізований).

ЗАХС Г. - архітектор. Працював наприкінці XIX ст. у Відні. Виконував проекти для інших міст, зокрема для Львова. Церкви Св. Георгія у неовізантійських стильових формах на вул. Францисканській / тепер Короленка (зведена в 1897 - 1899 pp. архіт. В. Равським).

ЗАХУДНИЙ М. - архітектор. Працював на зламі XIX - XX ст. Збудував у дусі неоренесансу в Львові:
Віллу І. Франка на вул. І. Франка № 152 (1902 p.).

ЗГЕРСЬКИЙ-СТРУМИЛЛО Володимир Климентович (1842 - ?) - інженер. В 1857 - 1862 pp. навчався у Петербурзькому Будівельному училищі, отримавши атестат архітекторського помічника і чин X класу. За проект залізного двопрольотного мосту багаторозкісної системи 1872 р. здобув звання інженера-архітектора. З 1865 р. займався спорудженням залізниць, спроектував і збудував велику кількість різних споруд на:
Орловсько-Київській, Курсько-Харківсько-Азовській залізниці (1865 - 1869 pp.),
Роменсько-Полтавсько-Катеринославській залізниці (з 1871 p.),
Лозово-Севастопольській залізниці (з 1872 і з 1875 p.),
Фастівській залізниці (1875 - 1876 pp.).
У подальшому до 1889 р. працював начальником служби шляхів і заступником управляючого залізницею.

ЗГЕРСЬКИЙ-СТРУМИЛЛО Руфін Климентович (1852 - ?) - архітектор. Навчався у Петербурзькому Будівельному училищі (1870 - 1876 pp.), яке закінчив по І розряду зі званням цивільного інженера.
Був направлений на посаду молодшого інженера будівельного відділення Херсонського губернського правління. Працював там само з 1877 до 1887 р. також інженером в Ананьївському і Херсонському повітових земствах. З 1890 р. зайняв посаду херсонського губернського інженера.
Вживав форми неоренесансу, необароко і неоросійського стильового напрямку.
Будував в Херсоні й повітових містах лікарні, народні училища, влаштовував і ремонтував шляхи.
Споруджував церкви, парові млини й лісопильні заводи. Займався приватною практикою.

ЗЕКЦЕР Иосиф Абрамович - архітектор. Працював у Києві наприкінці XIX - початку XX ст. Використовуючи пластичні форми неоренесансу, необароко і модерну, спроектував чимало споруд, а саме:
Прибутковий будинок архіт. Я. Кривцова на вул. Десятинній № 13 (90-і роки),
Прибутковий будинок І. Роговвької / 5 поверхів на вул. Великій Житомирській № 8-б (1903 - 1904 рр.),
Прибутковий будинок К. Баксапта на вул. Пушкінській № 21 (1909 -1910 p.),
Прибутковий будинок Б. Мороза на вул. Володимирській № 61/11 (1910 - 1912 pp.),
Прибутковий будинок на вул. Малій Васильківській / тепер Еспланадній № 23 (1911 p.),
Прибутковий будинок Б. Гронфайна на вул. Саксаганського № 33-35/30 (1910 - 1911 pp.),
Торговий дім І. Закца на вул. Хрещатику № 6 (1910 - 1913 pp., співавтор Д. Торов),
Комплекс споруд Товариства швидкої медичної допомоги на вул. Рейтарській № 22 (1912 - 1914 pp., співавтор Д. Торов),
Прибутковий будинок О. Камінського на вул. Саксаганського № 58 (1913 - 1914 pp.).

ЗЕЛЕНКО О. У. - архітектор. Фахову освіту одержав у Петербурзькому Інституті цивільних інженерів і отримав відповідне звання. Працював на початку XX ст., використовуючи стильові форми модерну і ретроспективізму.
Спроектував особняк Шелапутінової у Криму (1915 p., співавтор І. Кондаков).

ЗЕЛИНСЬКИЙ Цезарь Едуардович - архітектор. Працював в Одесі наприкінці XIX - початку XX ст. у стильових формах неоренесансу, необароко та модерну.
Виконував приватні замовлення.
1890 р. за його проектами збудовані 2-поверховий з підвалом будинок Паневича на пул. Успенській № 81, [нумерація будинків на вулицях у цій частині тексту (4 абзаци) наведена за станом на ті роки] 3-поверховий Серебряних на розі провулка й Куликова поля, 3-поверховий з підвалом Яновича на вул. Ремісничій № 41;
1891 р. перебудовано 2-поверховий Міхельсона на вул. Єврейській № 20, збудовані 2-поверховий будинок і флігель Ярмерштета на розі Стурдзовського і Обсерваторного провулків № 1, 2-поверховий з мансардою Ельвангера на вул. Ремісничій № 23, 2-поверховий з підвалом Григор'євої на розі вулиць Нової і Малої Арнаутської, 2-поверховий з підвалом Непомнящої на розі вулиць Колонтаївської і Південної № 11;
1893 р. перебудовано 2-поверховий Гилевича на вул. Ямській № 17, збудовані 2-поверховий з підвалом Шевлякова на Безіменному провулку № 7, 3-поверховий Кузнецова на вул. Канатній № 68, 3-поверховий з підвалом Тер-Степанова на розі вулиць Колонтаївської і Мастерської № 16;
1894 р. - 2-поверхові Іванова на вул. Середньофонтанній № 21 та Скіндора на вул. Косвеній і Староконній площі № 9, 3-поверховий будинок і 2-поверховий з мансардою флігель Драчинського на вул. Базарній № 36.
Серед кращих творів 3. можна назвати:
Прибутковий будинок Лузанова на вул. Ремісничій / пізніше Осипова № 22 (1887 p.),
Прибутковий 3-поверховий з підвалом будинок Нісензона на вул. Карантинній / тепер Олеши № 6 (1891 p.),
Прибутковий будинок на вул. Дворянській № 8 (кін. XIX ст.),
Житловий будинок на вул. Малій Арнаутській № 59 (кін. XIX ст.),
Промислові корпуси чаєрозважувальної фабрики Висоцького на розі вулиць Троїцької № 11 і Канатної (кін. XIX ст.).

ЗЕМЛЕР Й. - архітектор. Працював у Західній Україні наприкінці XVIII - першій третині XIX ст. Додержувався стильових ознак класицизму і ампіру. Дзвіниця на північному заході ансамблю собору Св. Юра (1828 p., пізніше добудова Й. Браунзейса).

ЗЕННГОЛЬЦ - австрійський будівничий парків. Працював у Відні в другій половині XIX ст.
Виконав план перебудови старовинного парку в Немирові з регулярного в пейзажний (1885 р.).

ЗИМІН - архітектор. Представник ампіру. Працював на теренах Волинської й Подільської губерній в першій половині XIX ст.

ЗИНОВ'ЄВ А. - архітектор. Працював у Полтаві на початку XX ст., вживав форми неоренесансу і необароко. Автор будинку земської бібліотеки (1901 p.).

ЗІЛЬБЕРШТЕЙН М. - архітектор. Працював у Львові наприкінці XIX - початку XX ст. у формах неоренесансу, необароко, модерну і модернізованих історичних стилів,
Виконав наступні роботи:
Житловий будинок на вул. Гуцульській № 3 (90-і роки, співавтор Я. Крох),
Житловий будинок на вул. Гуцульській № 5 (90-і роки, співавтор Я. Крох),
Житловий будинок на вул. Гуцульській № 7 (90-і роки, співавтор Я. Крох),
Житловий будинок на вул. Гуцульській № 9 (90-і роки, співавтор Я. Крох),
Житловий будинок на вул. Гуцульській № 11 (90-і роки, співавтор Я. Крох),
Житлова кам'яниця і пасаж між вулицями Гетьманською / тепер пр. Свободи № 29 і Л. Курбаса № 8 (1902 p., архіт. Я. Крох, ск. П. Гарасимович),
Кам'яниця на вул. К. Устияновича № 8 (1907 p.),
Кам'яниця на вул. К. Устияновича № 8-а (1907 p.),
Кам'яниця на вул. К. Устияновича № 8-б (1907 p.),
Житловий будинок на вул. Новаківського № 12 (1908 p.),
Житловий будинок на вул. Новаківського № 14 (1908 p.),
Житловий будинок на розі вулиць Горської № 9 і Федьковича № 24 (1909 p.),
Житловий будинок на вул. Федьковича № 26 (1909 p.).

ЗУБІВ П. - будівничий, тесля. Працював на початку XIX ст. на Львівщині. Дотримувався традицій галицької народної школи.
Збудував дерев'яну квадратну в плані, двох'ярусну дзвіницю в с Корчівка на (1821 p.).

ЗУЄВ В. - інженер. Працював на початку XX ст. Приймав участь у розробці форм українського модерну. Серед його праць:
Водолікарня у Миргороді - корпуси водолікарні, грязелікарні, дієтична їдальня клуб, павільйони (1912 - 1916 pp., співавтор О. Сластьон, М. Єлагін).

ЗУЄВ Василь Іванович (1858 - ?) - інженер. Вчився у гімназії, професійну освіту отримав у Петербурзькому Будівельному училищі (1876 - 1881 pp.), здобув звання цивільного інженера і чин X класу.
Після навчання був відряджений на посаду молодшого інженера у Бессарабське губернське правління, де працював до 1881 р. Потім служив у Ростові-на-Дону та в 1884 - 1893 pp. у Новочеркаську, де проектував і споруджував театри, церкви, готелі, лазні, житлові будинки тощо.
Вживав стильові форми неоренесансу і необароко.
1893 р. як досвідчений фахівець у галузі водопостачання і благоустрою був запрошений в Одесу, де працював міським інженером наприкінці XIX - початку XX ст. Займався питаннями перепланування міських районів, формуванням нових сельбищних і виробничих утворень. Залучався в експертні комісії і жюрі по оцінці конкурсних проектів.
Зa проектом і під керівництвом 3. було створено Французький бульвар (1899 - 1904 pp.). Спроектував упорядкування Олексіївської площі: виділення місця для базару і озеленення двох ділянок (1908 p.).
Разом з інж. М. Безчастновим займався трасуванням серед приватних ділянок Новоаркадійської дороги / зараз пр. Шевченка.
Співробітничав з архітекторами при житловій забудові, зокрема будував у формах модерну:
Прибутковий будинок Скаржинської з влаштуванням кафе Рабина на розі вулиць Ланжеронівської № 24 і Катерининської № 12 (1910 р., архіт. М. Рєйнгерц, наглядав архіт. Л. Шенкер).
З 1894 р. став членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства і вже 1895 р. зробив доповідь "Про існування та історію розвитку лазень у народів стародавнього світу", а 1896 р. - "Нагальне питання про оздоровлення одеських будинків", 1897 р. - "Про гігієнічне значення лазень та історія в Росії" і "Про санітарний стан Петербургу", 1898 р. - "Про одеські поля зрошування", 1899 p. - "Питання про введення метричної системи" і таке далі. Опублікував низку статей у центральній і місцевій пресі про благоустрій Одеси та інших міст і книжку про створення бульвару: Городские мостовые и их гигиеническое значение для городов: Доклад, читанный 2 ноября 1899 г. в III секции Одесского отдела Общества охраны народного здравия // Известия Общества гражданских инженеров. - 1900. - № 4; Городское благоустройство - как фактор охраны народного здравия // Известия Общества гражданских инженеров. - 1904. - № 5; К вопросу о необходимости оздоровления городов // Зодчий. - 1897. - № 2; О существовании бань у народов древнего мира и их историческое развитие в Западной Европе до наших дней // ЗООРТО. - 1897. - Вып. 5 и 6; О толкучем рынке в Одессе // ЗООРТО. - 1913. - № 3 -4; Очистка городов // ЗООРТО. - 1900. - Вып. 1 - 2; Санитарно-технические сооружения в доме Мартыновой в г. Одессе // Зодчий. - 1907. - № 24. - С. 245 - 248; Французский бульвар // ЗООРТО. - 1915. - № 3 - 4; Французский бульвар в Одессе. - Одесса, 1915.

К началу страницы
Оглавление  ЖАЙВОРОНКОВ-ЖУРАВСЬКИЙ  ІБЛЬ-ІТТАР