Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикації
Володимир Тимофiєнко
Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть. Біографічний довідник

ВАГАПОВ-ВЕССЕЛЛІ

ВАГАПОВ Мирза-Ібрагім Абдулович
ВАГНЕР А.
ВАГНЕР Отто
ВАЙСС Адольф-Віктор
ВАКСМАН Мойсей Аронович
ВАЛЛЕН-ДЕЛАМОТ Жан-Батіст-Мішель
ВАЛЬБЕРГ Микола Іванович
ВАЛЬДЕР Михайло Павлович
ВАЛЬКОТ Вільям
ВАНРЕЗАНТ Вікентій В.
ВАРВАРЧУК Стефан
ВАРТЕРЕСЕВИЧ А.
ВАРХАЛОВСЬКИЙ Л.
ВАРЯНИЦЬКИЙ Олександр Михайлович
ВАСЕНКО Іван
ВАСИЛЬЄВ Євген Олексійович
ВАСИЛЬЄВ Микола Васильович
ВАСИЛЬЄВ Хрисанф Костянтинович
ВАССЕЛІ В. І.
ВАТЛЕТ Людвіг [Вателет Іван Леонтійович]
ВВЕДЕНСЬКИЙ Костянтин Олександрович
ВЕЖБИЦЬКИЙ Л.
ВЕЙ Емілій Бенедиктович
ВЕЙЗЕН Олександр Михайлович
ВЕЙС С.
ВЕЙСМАН
ВЕЙТКО Антон Казимирови
ВЕЙТМАН
ВЕКЛИЧ Михайло
ВЕКШИНСЬКИЙ Олександр Миколайович
ВЕЛИЧКО Віктор Валерьянович
ВЕЛИЧКО Петро Васильович
ВЕЛІХОВ Олександр Тимофійович
ВЕЛЬТЦЕ Л.
ВЕНЕРОШ Джузеппе
ВЕНСАН А. А.
ВЕНСАН С. А.
ВЕНТУРІ Стефан
ВЕНЦЛАВСЬКИЙ
ВЕРБИЦЬКИЙ Олександр Матвійович
ВЕРЕЦИНСЬКИЙ
ВЕРЖБИЦЬКИИ Федір Михайлович
ВЕРЖБНОВСЬКИЙ Єгор Іванович
ВЕРЛОН Вільгельм Карлович
ВЕРХОВЛЯК Василь
ВЕРЬОВКІН Микола Миколайович
ВЕСЕНОВСЬКИЙ Євген
ВЕСМАН Микола Іванович [Георг-Микола]
ВЕССЕЛЛІ Л. І.

ВАГАПОВ Мирза-Ібрагім Абдулович (24.11.1860 - ?) - інженер. В 1880 - 1887 pp. вчився в Будівельному училищі в Петербурзі й отримав звання цивільного інженера З чином XII класу.
В 1888 - 1890 pp. працював молодшим інженером будівельного відділення Чернігівського губернського правління.

ВАГНЕР А. - архітектор. Працював наприкінці XIX ст. За його проектом у Львові перебудовано з використанням засобів французького необароко:
Палац Семенських-Левицьких на вул. Пекарській № 19 (з вілли 1849 р. перебудова 1877 p., реконструкція 1893 р. - І. Левинський, Я. Кудельський).

ВАГНЕР Отто (13.07.1841 11.04.1918) - австрійський архітектор. Вчився в Політехнікумі й Академії мистецтв у Відні (1857 -1863 pp.), будівельній Академії в Берлині (1860 р.). В 1894 - 1905 pp. викладав в Академії мистецтв у Відні, професор, був членом "Віденського Сецессіону". Розробив план урегулювання забудови Відня, збудував там низку житлових будинків, споруди міської залізниці, поштамт і ощадну касу, лікарню Штейнгоф і церкву. Працював у Відні та інших містах Європи, спочатку проектував у формах необароко, у подальшому - один з самих провідних зодчих, що будували у стилі модерн.
Низку робіт виконав для України:
Конкурсний проект будинку Галицького Сейму у Львові (1875 p.),
Дача Стамболі на набережній у Феодосії (1909 - 1914 pp.).

ВАЙСС Адольф-Віктор (1858 - ?) - архітектор. 1884 р. закінчив архітектурний факультет Львівської політехнічної школи. Наприкінці XIX - початку XX ст., вживаючи засоби неороманіки, необароко і модернізовані форми ренесансу та інших стилів, спорудив у Львові:
Корпуси лікарні фундації Антона Білінського на вул. Білінських / тепер Смаль-Стоцького № 9 (1891 - 1897 pp., співавтори Ю. Гохбергер, 3. Сулковський, будівельник І. Левинський),
Палац Дідушицьких на вул. Стрільницькій / тепер М. Лисенка № 15 (1894 p.),
Житловий будинок на вул. У. Самчука № 5 (1894 p.),
Склади текстильних товарів і фабрика парасольок / тепер швейна фабрика "Маяк" на вул. Городоцькій № 17 (1913 p.).
Перебудував на теренах Галичині низку палаців, шкіл, костелів, житлових будинків,

ВАКСМАН Мойсей Аронович (1884 - 1953) - архітектор. Після навчання у Київському художньому училищі, 1914 р. закінчив Вище технічне училище у Дармштадті. Працював у Вінниці, де за його проектами, виконаними з використанням засобів, модерну, збудовані:
Поштово-телеграфна контора (1910 p.),
Особняк на вул. Пушкінській (1910 - 1912 pp.).
Більшість праць В. було виконано в 20 - 30-і роки, найвідоміші з яких кінотеатр і поліклиника.

ВАЛЛЕН-ДЕЛАМОТ Жан-Батіст-Мішель (1729 - 07.05.1800) - французький архітектор, племінник Ж.-Ф. Блонделя. В 1759 - 1775 pp. працював в Російській імперії, де збудував низку видатних споруд в Петербурзі - фасад Академії мистецтв, склади "Нова Голландія", костел Катерини і Гостиний двір на Невському проспекті, Малий Ермітаж на Палацовій набережній тощо. Як перший професор в галузі архітектури викладав в Петербурзькій Академії мистецтв і підготував кількох видатних російських зодчих.
Вважається одним з провідних майстрів раннього класицизму.
Спроектував палацово-парковий ансамбль для К. Розумовського у Почепі на Чернігівщині (80-і роки XVIII ст.), в який входила Воскресенська церква (1765 - 1771 pp.).
Будівництво здійснювалось під керівництвом О. Яновського.

ВАЛЬБЕРГ Микола Іванович - військовий інженер. Працював у середині XIX ст. в Одесі. 1861 р. став членом Будівельного комітету, був черговим офіцером при губернаторі.
З 1865 р. - технік в комітеті по спорудженню брукування.

ВАЛЬДЕР Михайло Павлович - архітектор. Працював в Одесі на початку XX ст., завідував майном Катерининського яхт-клубу.
Приймав участь у житловій забудові міста.

ВАЛЬКОТ Вільям - російський архітектор, англійського походження. Працював на зламі XIX - XX ст. Навчався в Академії мистецтв в Петербурзі, учень Л. Бенуа. Працював у Москві, де споруджував лютеранську церкву і житлові будинки, в Петербурзі перебудував Російський зовнішньоторговий банк.
За проектом В. в Одесі на розі Гульової, Кривої і Дігтярної вулиць було збудовано англіканську церкву, вирішену у формах готичного зодчества (1894 - 1895 pp., не збереглась).

ВАНРЕЗАНТ Вікентій В. (1748 - ?) - архітектор. Походив з Голландії, поступив на російську службу 1788 р. із званням інженера-капітана. Працював на Півдні України. В основному використовував ордерні форми класицизму, для деяких споруд - з арсеналу молдавського зодчества.
Cпочатку три роки виконував роботи у Богоявленську під Миколаєвом, потім працював и Експедиції будування Миколаєва, обіймав посаду головного архітектора Контори будівель при Чорноморському адміралтейському правлінні.
Спроектував:
Арсенал та інші військово-адміністративні споруди в Херсонській фортеці,
Церкву Григорія Велика Вірменія у Миколаєві / пізніше Адміралтейський собор (поч. 90-х років, можливо за участю І. Старова).
Будував палац Потьомкіна у Богоявленську (80-і роки XVIII ст., за проектом І. Старова),
Закінчив церкву в Богоявленську (1808 p., проект І. Старова).
Актор проектів споруд для Одеси:
Церкви св. Миколая / пізніше Преображенського собору (1795 p., зведений через кілька років за допрацьованим проектом Фр. Фраполлі),
Церкви св. Катерини на початку Катерининської вулиці (1795 р., не була закінчена),
Церкви св. Спиридона в Грецькому форштадті (1795 р., можливо за участю М. Портарія, не була здійснена),
Житлового будинку Й. Дерібаса на вул. Дерібасівській № 24 (1797 p., перебудований 1807 р. архіт. Фр. Фраполлі),
Особняка А.-Е. Рішельє на розі вулиць Ланжеронівської і Рішельєвської (1826 р. на ньому місці під керівництвом архіт. Ф. Боффо почалося будівництво будинку градоначальника).

ВАРВАРЧУК Стефан - майстер-тесля. Працював на Галичині наприкінці XIX ст.

ВАРТЕРЕСЕВИЧ А. - архітектор. Працював на початку XX ст., вживаючи стильові засоби неоготики, неоренесансу і неокласики. За його проектами у Львові споруджені:
Прибутковий будинок на вул. І. Франка № 46 (1909 - 1912 pp.),
Прибутковий будинок на вул. І. Франка № 48 (1909 - 1912 pp.),
Прибутковий будинок на вул. І. Франка № 50 (1909 - 1912 pp., ск. І. Севера), Прибутковий будинок на вул. І. Франка № 52 (1909 - 1912 pp.),
Прибутковий будинок на вул. 1. Франка № 54 (1909 - 1912 pp.).

ВАРХАЛОВСЬКИЙ Л. - архітектор. Працював наприкінці XIX ст. у формах неоренесансу. Збудував у Львові:
Особняк банкіра О. Крайзера на вул. Гоголя № 4 (1882 p.).

ВАРЯНИЦЬКИЙ Олександр Михайлович (1860 - 10.10.1914) - військовий інженер, теоретик архітектури, художник. Працював у Харкові, де розписав зал в Будинку швидкої допомоги (1913 p.). Збудував у дусі українського модерну:
Художньо-ремісничу школу в Полтаві (1912 p., співавтор С. Тимошенко).
Автор низки статей про відродження національної архітектури: Деревянное церковное зодчество Украины и стиль барокко // УЖ. - № 12. - С 31 - 41; Об украинском архитектурном стиле // УЖ. - 1913. - № 1 - январь. - С. С. 27 - 32; Украинский стиль (Конкурс фасадов Художественного училища) // Утро. - 1911. - № 1475.

ВАСЕНКО Іван (? - 18.11.1872) - будівничий, тесля. Народився в Кам'янці-Струміловій / тепер Кам'янка-Бузька. Працював в середині XIX ст. на Львівщині. Представник галицької школи народного зодчества. Автор низки дерев'яних споруд, серед них:
Церква Введення Пресвятої Богородиці в с Старий Яричів Кам'янко-Бузького району Львівської області (1860 p.),
Церква св. Дмитра в с Кудирявці Буського району Львівської області (1863 p.),
Церква св. Арх. Михайла в с Кізлів Буського району Львівської області (1866 p.),
Церква св. Дмитра в с Яблунівка Буського району Львівської області (1867 p.),
Покровська церква і дзвіниця в с Ріпнів Буського району Львівської області (1868 p., ремонт і реставрація),
Церква Кузьми і Дем'яна в с Убині Кам'янко-Бузького району Львівської області (1872 p.).

ВАСИЛЬЄВ Євген Олексійович (1778 - 28.01.1833) - архітектор, педагог. Освіту здобув в Академії мистецтв та Гірничому корпусі в Петербурзі (1786 - 1793 pp.), потім навчався у архітекторів Дж. Кваренгі і Порто.
На початку XIX ст. був направлений служити у Богодухів і за клопотанням В. Каразіна переведений до Харкова. З 1803 р. на посаді архітектора університету, викладав у ньому - ад'юнкт, з 1817 р. - екстраординарний професор. Працював у 1820 - 1827 pp. архітектором Будівельного комітету міста Харкова.
Всі праці виконував згідно стильовим принципам ампіру.
Розробив проект величного архітектурного ансамблю університетських споруд (1804 р., не здійснений).
Здійснив реконструкцію губернаторського будинку для потреб університету на вул. Університетській № 14 (1805 p.).
Надбудував другі поверхи над флігелями - фізичним й хімічним корпусами університету на вул. Університетській № 12 і 16 (20-і роки).

Спроектував чимало громадських споруд, серед них:
Учбовий корпус Харківського університету зі Свято-Антоніївською домовою церквою на вул. Університетській № 25 (1823 - 1831 pp., у будівництві приймали участь Татищев, А. Тон, Д. Калашніков),
Слобідсько-українська гімназія / 2 поверхи на розі Московського пр. і провулка Класичного / тепер Короленка (1814 - 1815 pp., за участю Л. Ватлета, не збереглась),
Губернський поштамт (1818 p.), Дворянське зібрання на Миколаївській площі (1814 - 1820 pp., співавтор В. Лобачевський),
Повітове училище на Бурсацькому узвозі (1825 p., пізніше реконструйований архіт. Б. Покровським і К. Толкуновим),
Надбудова і реконструкція гостиного двору на вул. Університетській (поч. XIX ст.),
Архієрейський будинок у Покровському монастирі (1820 - 1826 pp.),
Перехід між Архієрейським будинком і Покровським собором (1820 - 1826 pp.),
Трапезна між Покровським собором і дзвіницею (1820 - 1826 pp.),

Дмитрівська церква на вул. Катеринославській / пізніше Полтавський шлях № 44 (1808 p., у подальшому перебудована М. Ловцовим),
Свято-Миколаївська церква на Григорівці / тепер на вул. Цементній № 8 (1821 p.), П`ятиярусна дзвіниця Успенського собору з теплим храмом Олександра Невського у нижньому ярусі (проект прорецензований В. Стасовим, 1821 - 1833 pp., в 1837 - 1848 pp. закінчував А. Тон).
Зробив значний внесок в житлову забудову Харкова, будівлі:
Садибний будинок на вул. Благовіщенській / пізніше К. Маркса № 26 (20-і роки, співавтори А. Тон, П. Ярославський),
Власний будинок на розі вул. Гоголя № 2 і Провіантського провулка / пізніше Мар'яненка (1818 p., перебудував А. Тон в 40-і роки),
Садибний будинок на Московському проспекту № 9 (поч. XIX ст.),
Садибний будинок на вул. Катеринославській / пізніше Свердлова № 5 (30-і роки, добудований А. Тоном).
Накопував проекти для інших міст губернії, зокрема спроектував: Вознесенську церкву в Ізюмі, ймовірно (1826 p.).

ВАСИЛЬЄВ Микола Васильович (09.12.1875 - близько 1940) - російський архітектор. Освіту одержав в 1896 - 1901 pp. у Петербурзькому Інституті цивільних інженерів і одержав відповідне звання, 1904 р. за проект палацу намісника імператора на Далекому Сході отримав від Петербурзької Академії мистецтв звання художника-архітектора. Працював у Петербурзі, де вважався одним з самих провідних зодчих свого часу. За його проектами збудовані такі відомі споруди як Торговий будинок гвардійського економічного товариства (1908 - 1909 pp.), пасаж на Літейному проспекті (1912 - 1913 pp.). Користувався засобами модерну і модернізованого ампіру. Чимало працював для інших міст Російської імперії.
За проектами В. у Харкові збудовані:
Міський купецький банк і готель "Асторія" на Павловській пл. № 10 (1910 - 1913 pp., співавтор О. Ржепішевський, ск. Н. Козлов, Л. Дітрих),
Повітова земська управа на розі провулка Михайлівського і вул. Б. Хмельницького № 4 (1913 p., співавтор О. Алексеев, збудована архіт. І. Виноградським),
Мануфактура на вул. Різдвяній /пізніше Енгельса № 19 (1914 p., співавтор О. Ржепішевський).
Виконував конкурсні проекти:
Художньої школи у Харкові (1912 p.),
Будинку Катеринославського відділення Санкт-Петербурзького міжнародного банку (1910 p., співавтор О. Ржепішевський, 3-я премія),
Контрактового будинку у Києві (1912 p., 3-а премія),
Другого залізничного вокзалу у Катеринославі (1915 p., 4-а премія),
Другого будинку на Мойнакському озері біля м. Саки в Криму (1915 p.).

ВАСИЛЬЄВ Хрисанф Костянтинович (1851 - ?) - архітектор. В 1872 - 1884 pp. навчався в Петербурзькій Академії мистецтв і отримав звання некласного художника.
За його проектом, надісланим з Баку і визнаним кращим на конкурсі 1882 p., споруджено п'єдестал пам'ятника О. Пушкіну в Одесі (1887 - 1888 pp.).

ВАССЕЛІ В. І. - архітектор. Працював у Полтаві на початку XX ст.

ВАТЛЕТ Людвіг [Вателет Іван Леонтійович] (1775 -?) - архітектор. З 1792 р. вчився v Московській Експедиції кремлівської будови, з 1800 р. - архітектурний помічник Р. Казакова. 1805 p. отримав звання архітектора. З 1813 р. працював у Харкові архітектором навчального округу. Твори виконував у дусі ампіру.
Допомагав Є. Васильєву мри спорудженні університетських будівель, здійснював будівництво учбових споруд, в тому числі:
Слобідсько-українська гімназія на розі Московського пр. і Класичного провулка (1814 - 1815 pp., автор Є. Васильєв, не збереглась).

ВВЕДЕНСЬКИЙ Костянтин Олександрович (1851 - ?) - архітектор. В 1867 - 1872 pp. вчився у Будівельному училищі в Петербурзі й отримав звання архітекторського помічника по І розряду. Потім був призначений до Гродненського губернського правління, працював міським архітектором Брест-Литовська.
З 1875 р. - молодший архітектор Подільського губернського відділення, з 1877 р. -помічник єпархіального архітектора. Працював у Кам'янці-Подільському до 1880 p., потім служив в Архангельську і Мінську. Твори виконував у неоросійському стильовому напрямку і неоренесансі.
За його проектами в 1875 - 1880 pp. на Поділлі зведено:
Заміський будинок архієрея з церквою у Кам'янці-Подільському,
Будинок для арештантів у Брацлаві,
Мурований гостиний двір у Вінниці,
Дерев'яний міст з греблями через Буг у Вінниці,
Шосе від м. Вінниці до станції Південно-Західної залізниці,
Дерев'яні мости через Південний Буг, Русаву і Мурафу.

ВЕЖБИЦЬКИЙ Л. - архітектор. Працював у Львові в 2-й половині XIX ст. у формах неоренесансу і неороманіки.
За його проектами споруджені:
Міське казино на вул. Академічній / тепер пр. Шевченка № 13 (1874 - 1876 pp.),
Будинок Товариства наукової допомоги на вул. Інститутській / тепер І. Свєнціцького № 1 (1900 р.).

ВЕЙ Емілій Бенедиктович (? - після 1914 р.) - архітектор. Родом із Швейцарії, з 1909 р. був консулом. Працював в Одесі на зламі XIX - XX ст., займався приватною практикою. Використовуючи стильові форми необароко, спорудив:
Багатоквартирний будинок Бурназо (?) на вул. Надеждинській № 4 (1870 p., співавтор Ф. Гонсіоровський),
Прибутковий будинок страхового товариства "Росія" на вул. Рішельєвській № 3 - у формах французького класицизму, одна з кращих споруд В. (90-і роки), Перебудову
Англійського клубу біля Міського театру (кін. XIX ст.),
Надбудову й об'єднання двох секцій Пале-Рояля на провулку Театральному № 15 і 17 (1910-і роки).
З 1887 р. був членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства.

ВЕЙЗЕН Олександр Михайлович (1863 - ?) - архітектор. З 1883 р. навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, яку закінчив 1887 p., 1889 p. одержав 2-у золоту медаль за проект міської думи в Петербурзі, а 1890 р. отримав звання класного художника 1-го ступеня.
Працював у Севастополі на зламі XIX - XX ст. За його проектами, виконаними у формах модернізовано класицизму і неоампіру, виконані наступні роботи:
Біологічна станція на Приморському бульварі (1898 p.),
Прибутковий 6-поверховий будинок Анненкова на розі вул. Рибної і Базарного спуску (1899 р.).
Активна архітектурно-будівельна діяльність В. припадає на перше десятиріччя XX ст. у зв'язку зі святкуванням 50-річчя героїчної оборони Севастополя під час Кримської війни. Під його керівництвом були спроектовані й споруджені:
Підпірні стіни, кам'яні лавки Приморського бульвару (1904 - 1905 pp.),
Пішохідний місток на Приморському бульварі (збудований 1905 р. за проектом О. Вербицького),
Пропілеї на Малаховому кургані (1905 p.),
Пам'ятник Чорноріченському бою (1905 p., співавтори Ф. Єранцев, Г. Долін, О. Гунст),
Обеліск на місці батареї Геннеріха (1905 p.),
Обеліск на місці дислокації резервних військ (1905 p.),
Пам'ятник у вигляді обеліску й ротонди на місці 1-го бастіону (1905 р., співавтори Ф. Єранцев, Г. Долін),
Обеліск з фонтаном на місці 2-го бастіону (1904 - 1906 pp., співавтори Ф. Єранцев, Г. Долін),
Обеліск з фонтаном на місці 3-го бастіону на вул. Орловській (проект 1900 p., споруджений 1904 - 1906 pp., співавтори Ф. Єранцев, Г. Долін, К. Маковський О. Енберг),
Обеліск і ротонда на місці люнету Бєлкіна (1905 р., співавтори Ф. Єранцев, Г. Долін).
1910 р. В. розробив новий генеральний план Севастополя (співавтор Г. Долін).

ВЕЙС С. - архітектор. Працював на початку XX ст. Приймав участь в архітектурних конкурсах, виконав:
Проект будинку Чернігівської земської управи (1906 p., 1-а премія).

ВЕЙСМАН - архітектор. Працював на Півдні України в середині та другій половині XIX ст. Користувався стильовими формами неоренесансу і неоросійського стильового напрямку. Серед його робіт в Одесі:
Будинок Михайлова на вул. Спиридонівській (1875 p.),
Новий і перебудова старого будинків Бродського на розі вулиць Італійської та Грецької (1875 p., не зберігся),
Перебудова будинку і флігеля Кафтанжогло на розі вулиць Рішельєвської і Базарної (1875 р.).
В Бельцях за проектом В. збудовано Миколаївську церкву (1895 p.).

ВЕЙТКО Антон Казимирович (? - 1893) - архітектор. В 1869 - 1893 pp. працював в Одесі інженером при канцелярії градоначальника, крім того з 1877 р. - директором комітету по в'язницям. Чимало уваги приділяв приватній практиці, збудувавши у формах неренесансу і необароко:
Житловий будинок Костянтинівського на вул. Пушкінській № 56 (1871 p.),
Житловий будинок на вул. Херсонській / тепер Пастера № 54 (1881 p.),
1875 р. - 2-поверхові будинки Розмарицина на вул. Старорізницькій, Лютеранського на розі вулиць Кузнецької і Градоначальницькій, Берга на вул. Приморській, Гартеніштейна на вул. Базарній, Бека на вул. Успенській та 3,5-поверховий Маса на вул. Надежцинській,
1887 р. - Два 2-поверхових будинки Куриндина на розі вулиць Старопортофранківської, Прохорівської і Розумовської, 3-поверхові будинки Куриндина на вул. Катерининській та Шварца на вул. Троїцькій;
1890 р. - 2,5-поверховий флігель Любимі на вул. Градоначальницькій № 10 [нумерація будинку тут наведена за станом на ті роки].
Був членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства.

ВЕЙТМАН - німецький архітектор. Представник неоренесансу і необароко.
Проектував для України в XIX ст.
1885 р. переміг на конкурсі проектів лікарні для божевільних в Одесі (збудована Ю. Дмитренком за власним проектом в 1890 - 1891 pp.).
1890 p. одержав 1-у премію на конкурсі проектів для будівництва міської лікарні в Одесі (збудована В. Домбровським за власним проектом в 1900 - 1904 pp.).

ВЕКЛИЧ Михайло - будівничий, тесля. Працював на початку XX ст. на Львівщині. Користувався традиціями бойківської школи народного зодчества.
Збудував квадратну в плані, трьох'ярусну дзвіницю церкви Різдва Богородиці в с Матків Турковського району на (поч. XX ст.).

ВЕКШИНСЬКИЙ Олександр Миколайович (15.06.1859 - 15.02.1908) - російський архітектор, педагог. В 1878 - 1886 pp. вчився в Петербурзькій Академії мистецтв і за проект Гостиного двору для столичного міста отримав звання класного художника 1-го ступеня, потім як пенсіонер удосконалювався за кордоном. З 1893 р. - академік архітектури і ад'юнкт-професор, з 1895 р. - професор мистецтв в архітектурному класі, 1907 р. обраний дійсним членом Академії мистецтв.
1896 р. працював для Катеринослава, виконав у стильових формах неоренесансу проекти:
Окружного суду (збудовано),
Театру (не здійснено).

ВЕЛИЧКО Віктор Валерьянович (1864 - 1923) - архітектор. Народився у Варшаві. Освіту отримав в Петербурзькій Академії мистецтв в 1883 - 1887 pp., 1888 p. відзначений 2-ю золотою медаллю за проект вокзалу поблизу міста на приморських купальнях на Чорному морі, а 1889 р. отримав звання класного художника 1-го ступеня. З 1894 р. працював у Харкові земським архітектором, з 1895 р. - архітектором Харківського учбового округу та університету.
Споруджував Громадську бібліотеку (за проектом О. Бекетова).

У стильових формах неоренесансу і необароко В. збудовані за власними проектами:
Будинок біологічного факультету Харківського університету на вул. Лазаретній № 8 (1899 - 1901 pp.),
Університетська бібліотека на вул. Університетській № 23 (1903 p.),
Архів Харківського історико-філологічного товариства на вул. Університетській № 21 (1904 - 1906 pp.),
Юридичний факультет на вул. Університетській № 27 (1907 - 1909 .),
Студентський гуртожиток (1901 p.),
Інженерний корпус Технологічного інституту (1904 - 1907 pp.),
Корпус біологічного факультету / пізніше Музей природознавства на вул. Трінклера № 8 (1899 - 1901 p.),
Хімічний корпус університету неподалік від сучасного Держпрому (1911 - 1914 pp., не зберігся),
Повітове земство на розі Кінної площі / тепер Б. Хмельницького і провулка Михайлівського / тепер Руставелі (1895 - 1896 pp.),
Клініка нервових хвороб на пр. Правди № 11 (кін. XIX ст.),
Прибудова з північного боку корпусу губернського земства на вул. Сумській № 62 (1914 р.).
Наприкінці XIX ст. розпочав і приватну практику.
Автор низки культових споруд у неоросійському стильовому напрямку, серед них -
Церква при станції Слов'янськ Курсько-Харківсько-Азовської залізниці (1893 p.).
Багато праць, вирішених зі стильовими ознаками неоренесансу, необароко, неоампіру і модерну, виконано на початку XX ст.
В тому числі:
Особняк / зараз книжкова палата на вул. Артема № 31 (1911 - 1912 pp., співавтор Ф. Кондратьев),
Особняк Рижових на вул. Садово-Куликовській № 9 /тепер будинок архітектора на вул. Дарвіна (1912 р.,),
Власний особняк на вул. Садово-Куликовській № 31 (1901 p.),
Житловий будинок на вул. Мироносицькій / пізніше Дзержинського № 46 (1912 p.),
Особняк на вул. Дмитрівській № 19 (1908 p.),
Житловий будинок на вул. Пушкінській № 86 (поч. XX ст.),
Житловий будинок на вул. Пушкінській № 100 (поч. XX ст.),
Житловий будинок і лікарня на вул. Римарській № 28 (1902 p.),
Петербурзький міжнародний банк на Миколаївській площі № 22 / тепер центральна ощадна каса (1910 - 1913 p.),
Особняк на вул. Студентській № 1 (1913 p., співавтор П. Толкачов),
Домова церква, прибудована з північного боку до школи-інтернату для сліпих дітей на вул. Сумській № 55 (1912 - 1913 p.),
Адміністративна споруда на вул. Чайковського № 3 (поч. XX ст.).
Приймав участь у громадському житті. В 1909 - 1916 pp. очолював архітектурно-будівельний відділ Харківського відділення Російського Технічного товариства.

ВЕЛИЧКО Петро Васильович (1870 - 1942) - технік-архітектор. На початку XX ст. працював у Харкові. Професійну підготовку отримав, допомагаючи єпархіальним архітекторам В. Нємкіну і В. Покровському. Автор низки громадських споруд і житлових будинків у формах неоренесансу і модерну, серед них:
Приватна гімназія на вул. Чернишевській № 79 (1914 p., співавтор В. Покровський),
Музей старожитностей і єпархіальна бібліотека на вул. Каплуновській / пізніше Червонопрапорній № 4 (1912 p., співавтор В. Покровський),
Власний особняк на Юріївському провулку № 11 (1909 - 1910 pp.),
Особняк на Юріївському провулку № 8 (1911 p.),
Особняк на вул. Артема № 47 (1912 p.).

ВЕЛІХОВ Олександр Тимофійович - військовий інженер. Працював в середині XIX ст. У чині інженера-поручика служив у Одеському будівельному комітеті. З 1865 р. - на посаді інженера Головного управління залізниць на Півдні Росії.

ВЕЛЬТЦЕ Л. - архітектор. Працював у Львові на початку XX ст., вживаючи засоби модерну і модернізовані форми середньовічних та інших стилів. Автор наступних споруд:
Вілла на розі вулиць Гіпсової № 26 та Е. Ожешкової № 11 (1907 p.),
Прибутковий будинок на вул. Зарицьких № 8 (1907 p.),
Вілла юриста Ю. Макаревича на вул. Гончарській / тепер Драгоманова № 58 (1909 р.).

ВЕНЕРОШ Джузеппе - архітектор. Працював в середині XVIII ст. в Італії. На запрошення К. Розумовського 1758 р. приїхав в Україну, де мав працювати п'ять років і підготувати двох учнів.

ВЕНСАН А. А. - архітектор. Професійну освіту отримав в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів, де отримав відповідне звання. У своїх творах вживав форми необароко, неоампіру, неоготики і модернізованого ренесансу. Працював на зламі XIX - XX ст.
Збудував дворянський пансіон-притулок у Чернігові.
В архітектурному конкурсі на проект Миколаївського костелу в Києві отримав 3-ю премію (1897 - 1898 pp.).
1899 p. переміг на конкурсі проектів народного будинку в Харкові на пл. Кінній (збудований 1903 р. під керівництвом І. Загоскіна).
Приймав участь у будівництві одного з палаців у Лівадії.
За його проектом 1915 р. розпочалось будівництво Морського кадетського корпусу в Севастополі.

ВЕНСАН С. А. - архітектор. Вчився в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів. Працював у Полтаві на початку XX ст.

ВЕНТУРІ Стефан - архітектор. Працював на Півдні України наприкінці XVIII ст. З 1796 р. приймав участь у забудові Одеси торговельними спорудами і житловими будинками.
1798 р. керував спорудженням магістрату.

ВЕНЦЛАВСЬКИЙ - архітектор. Працював у Західній Україні в 2-й половині XVIII ст.

ВЕРБИЦЬКИЙ Олександр Матвійович (27.09.1875 - 09.11.1958) - архітектор, педагог. Народився в Севастополі, після закінчення реального училиша професійну освіту отримав в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів, який закінчив 1898 р. і отримав відповідне звання.
Працював у Києві на початку XX ст. Використовував форми минулих художніх епох, а також зрілого і раціоналістичного модерну. Цікавився українською спадщиною.
Під керівництвом О. Кобелєва приймав участь у будівництві Політехнічного інституту (оформив актовий зал) і Міського театру.
Брав участь у спорудженні прибуткового будинку на вул. Володимирській № 22 (1903 - 1904 pp., архіт. Є. Єрмаков).
Працював в управлінні Південно-Західної залізниці, у зв'язку з чим виконав велику кількість проектів відомчих споруд в Україні і за її межами [для Москви, Батумі, Гомеля (дизельна станція, 1907 р.), Кишинева].
Будував товарні контори, паровозні депо, заводи, учбові заклади, лікарні, житлові будинки відомчої приналежності.
Автор наступних будинків:
Київська контора Державного банку в Києві на вул. Інститутській (1902 - 1905 pp., співавтор О. Кобелєв),
Дача на Чорноморському узбережжі поблизу Батумі (1903 p.),
Віадук на ст. Ковель (1903 p.),
Залізничний вокзал на ст. Глоба (1903 p.);
Залізничний вокзал на ст. Балта (поч. XX ст.),
Залізничний вокзал на ст. Фундуклеївка (1907 p.),
Ремонтні залізничні майстерні в Києві (1903 p.),
Пакгаузи в Києві (1902 p.),
Елеватор в Одесі, обладнання (1903 p.),
Гімназія в Коростені (поч. XX ст.),
Прибутковий будинок О. Терещенка / 6 поверхів в Києві на вул. Б. Хмельницького №32 (1904 р.),
Прибутковий будинок / 7 поверхів інж. В. Демченка на вул. Мерінгівській № 7 (1904 р.),
Садиба у Богополі (1904 p.),
Садиба в Петрушках - житловий будинок з конторськими приміщеннями,
Садиба в с. Купель - житловий будинок, господарський корпус, флігель для гостей, Комплекс паперової фабрики в Малині на Волині - промисловий корпус, контора, дизельна станція (1906 - 1907 pp.),
Залізничний вокзал на ст. Ковель (1907 p.),
Товарна контора на ст. Київ на вул. Федорова № 32 (1902 -1907 pp.),
Житловий будинок в Києві на вул. Анненківській (1908 p.),
Житловий будинок у Києві на вул. Лютеранській № 15 (1908 р., худ. А. Козлов), Гімназія на ст. Ковель (1908 - 1910 pp.),
Цукровий завод у містечку Верхнячка на Черкащині - виробничий корпус зі службами і допоміжними приміщеннями (1909 - 1910 pp.),
Паровозне депо у Дарницькому районі м. Києва (1910 p.),
Прибутковий будинок Г. Шлензкевича / 5,5 поверхів в Києві на вул. Рейтарській № 20/24 (1912 p.),
Адміністративна споруда Південно-Західної залізниці в Києві на вул. Пушкінській № 14(1912- 1914 рр.),
Житловий будинок в Києві на вул. Банківській № 12,
Комплекс дитячого притулку в Черкасах (1916 p.), що включав в себе: 3-поверховий корпус на 200 осіб,
Будинок лікарні,
Будинок для персоналу,
Господарська будівля.
Прийняв участь в увіковіченні подій Севастопольської оборони 1854 - 1855 pp., спроектував пішохідний місток на Приморському бульварі (збудований 1905 р. під керівництвом О. Вейзена).
З 1909 р. викладав на Вищих технічних курсах.
Після жовтневих подій - педагог Художнього та Інженерно-будівельного інститутів, збудував Залізничний вокзал у Києві та низку інших споруд, був одним з фундаторів Академії архітектури УРСР.

ВЕРЕЦИНСЬКИЙ - військовий інженер. Служив у першій третині XIX ст. у Харкові у чині підпоручика. Під його керівництвом із застосуванням стилістичних форм готичної архітектури збудовані:
Римсько-католицький костел Розарія Пречистої Діви Марії і будинок пастора на розі Провіантського провулка / пізніше Мар'яненко і вул. Гоголя (1831 р., не збереглись).

ВЕРЖБИЦЬКИИ Федір Михайлович (1846 - ?) - архітектор. Закінчив Ніжинську гімназію, в 1867 - 1871 pp. вчився у Будівельному училищі в Петербурзі й отримав звання архітекторського помічника. До 1875 р. працював у Вільно.
В 1877 - 1882 pp. служив техніком у Полтавському губернському земстві. В 1882 і 1886 pp. обирався на посаду міського архітектора Полтави.
Активна творча діяльність здійснювалась в галузях громадської і житлової архітектури. В 1877 - 1882 pp. крім будівництва й ремонту шляхових споруд (мости, греблі, брукування), вживаючи форми неоренесансу і необароко, виконав наступні роботи:
Перебудова губернської земської лікарні в Полтаві,
Пристосування садиби в Дігтярах на Чернігівщині для земського ремісничого училища,
Земська лікарня в Костянтинограді,
Будинок повітової управи в Полтаві,
Будинок для ув'язнених в Полтаві.
В наступному 5-річчі в Полтаві за проектами В. споруджені:
Лікарня для божевільних (за надісланим проектом),
Перебудова споруди жіночої гімназії і будівництво двох нових флігелів,
Житлові будинки в місті і повітах за приватними замовленнями.
1887 р. звільнився з посади міського архітектора Полтави і за проектом В. були збудовані:
Муровані казарми для 29-го піхотного Чернігівського полку у Варшавській губернії (1886 - 1890 pp.),
Низка споруд на одній з ділянок Ковель-Домбровської залізниці (1891 p.).

ВЕРЖБНОВСЬКИЙ Єгор Іванович (1830 - ?) - архітектор. 1852 р. закінчив Петербурзьке Будівельне училище і отримав звання архітекторського помічника з чином колезького секретаря.
Після навчання в 1852 - 1861 pp. служив у Подільській будівельній і шляховій комісії. З 1862 р. в Бессарабії, де працював до 1888 р. (1868 р. здобув звання архітектора). В подальшому займався приватною практикою, використовуючи стильові форми неоренесансу і необароко.

ВЕРЛОН Вільгельм Карлович - архітектор, походив з Нідерландів. Отримав 1848 р. від Петербурзької Академії мистецтв за проект шляхового палацу звання вільного художника.
Працював у Єлизаветграді в середині XIX ст., де спроектував:
Присутствені місця (1848 - 1851 pp.),
Низку житлових будинків.
У творах В. проявились нові для того часу тенденції використання у монументальних спорудах форм неренесансу і неоросіїїського стильового напрямку.
Автор значного архітектурного ансамблю "Військового містечка" - комплексу штабних і учбових споруд для резервного кавалерійського корпусу що включав в себе:
Палацовий корпус (30 - 40-і роки),
Військове училище (1847 - 1848 pp.),
Манеж (1847 - 1848 рр.),
Штабний корпус (1847 - 1848 pp.),
Покровська церква (50-і роки).
В 60-і роки служив архітектором окружного інженерного управління в Одесі.

ВЕРХОВЛЯК Василь - майстер-тесля. Працював на Львівщині наприкінці XVIII ст. Збудував дерев'яну церкву Царя Христа в с Вицєво / перенесена у Вороблевичі Дрогобицького району Львівської області (1773 p.).

ВЕРЬОВКІН Микола Миколайович (1877 - після 1917) - російський архітектор. Освіту отримав у 1896 - 1901 pp. в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів і здобув відповідне звання, а також в 1902 - 1906 pp. в Петербурзькій Академії мистецтв і за проект кафедрального собору для губернського міста одержав звання художника-архітектора.
Користувався стильовими формами модернізованого ампіру.
Працював у Петербурзі у страховому товаристві "Саламандра", за завданням якого споруджував будівлі в інших містах, зокрема у Харкові:
Житловий будинок на вул. Римарській № 24 (1903 p.),
Прибутковий будинок страхового товариства "Саламандра" на вул. Римарській № 22 (1914 - 1915 pp., використані конкурсні матеріали, зокрема, проект учнів Рисувальної школи Товариства заохочення мистецтв М. В. Редькіна і Д. Д. Бердникова, який отримав 1-у премію),
Прибутковий будинок страхото товариства "Саламандра" на вул. Сумський № 17 (1914 - 1915 рр.).

ВЕСЕНОВСЬКИЙ Євген - архітектор. Вчився на архітектурному факультеті Львівської політехніки. Один з прибічників так званого закопанського стилю.
Допомагав Ю. Яновському при спорудженні Художньо-промислового музею у Львові ми просп. Свободи (1898 - 1904 pp.).

ВЕСМАН Микола Іванович [Георг-Микола] (20.04.1828 - 28.08.1901) - архітектор. Навчався в Петербурзькій Академії мистецтв і 1852 p., здобувши велику срібну медаль, отримав звання класного художника 3-го ступеня. З 1859 р. - академік архітектури.
Працював у Петербурзі, Оранієнбаумі, Астрахані. Деякий час виконував обов'язки міського архітектора Бердичева.
В І869 - 1871 pp. служив архітектором у будівельному відділенні Київського губернського правління.
Спроектував у формах неоросійського стильового напрямку низку храмів у Липовці, Таращі, Паволочі та інших селищах губернії. Обоймав посаду міського архітектора Києва в 1871 - 1872 pp. (разом з С. Пфунтом).
Надбудував у дусі неоренесансу корпуси "старого пасажу" на Хрещатику (1871 p.).
Звільнившись зі служби, переїхав у Петербург.

ВЕССЕЛЛІ Л. І. - інженер. Працював в Одесі наприкінці XIX ст. Використовуючи стильові форми неоренесансу і необароко, займався приватною практикою.
Згідно неповним архівним відомостям збудував у:
1888 р. - 2-поверхові з підвалами будинок і флігель Янщека на вул. Коблевській № 24 [нумерація будинків на вулицях у цій частині тексту наведена за станом на ті роки];
1890 р. - 2-поверхові будинок і флігель Динчо на вул. Княжій № 34, 2-поверхові з підвалами будинки Валентина на вул. Успенській № 11, Шерера на розі вулиць Лютеранської і Кузнецької № 5, 4-поверховий будинок Левінсона на вул. Малій Арнаутській № 50, третій поверх у 2-поверховому будинку Ради Реформатської церкви, притулок і лікарню із службами допоміжної каси робітників одеських каменоломень на Слобідці-Романівці; 1891 р. - другі поверхи в будинках Кауфмана на вул. Катерининській № 53, Трушевської на розі вулиць Рішельєвської і Троїцької № 20/16, 2-поверховий будинок Фрейдичкиса на розі вулиць Комітетської і Середньої, 2-поверховий з підвалом будинок і флігель Берглунда на вул. Коблевській № 8, 3-поверховий з підвалом будинок Костянтиновського на розі вулиць Прохоровської і М'ясоїдовської № 4;
1894 р. - третій поверх будинку і 3-поверховий флігель Шабсензена на вул. Великій Арнаутській № 5, 3-поверховий флігель з підвалом і збільшення підвальних вікон у будинку Мельникова на провулку Театральному № 10.
Є автором пам'яток архітектури:
Прибутковий будинку Штрекенбаха на вул. Базарній № 25 (1899 p.),
Житловий будинок на розі вулиць Розкидайлівської № 1 і Мечникова / тепер 10 квітня (1899 р.),
Костел польської громади св. Петра на вул. Гаванній № 5 (1913 p.).

К началу страницы
Оглавление  БЕРХЕР-БЯЛЛОЗОР  ВЕТРИНСЬКИЙ-ВЯТКІН