Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Дмитро Малаков
Архітектор Городецький
[1]. Вся Россия. Т. 2. - СПб, 1897. - С. 766.Вернуться в текст
[2]. Aftanazy R. Materialy do dziejow rezydencji, tom Xa. - Warszawa, 1991. - S. 357.Вернуться в текст
[3]. Описание Шпиковского свеклосахарного завода Н. П. Балашова. - К., 1897.Вернуться в текст
[4]. Календарь, адресная и справочная книга г. Киева на 1914 год. - К., 1914. - С. 803-804.Вернуться в текст
[5]. Loza S. Названа праця. - S. 133-134.Вернуться в текст
[6]. Малаков Д. В. Названа праця. - С. 129.Вернуться в текст
[7]. Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Вып. 9. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 1047-1048.Вернуться в текст
[8]. Андреев П. Н. Иллюстрированный путеводитель по Юго-западным казенным железным дорогам. - К., 1898. - С. 171-172.Вернуться в текст
[9]. Loza S. Названа праця. - S. 133-134.Вернуться в текст
[10]. Литвиненко А. Ю. Парки Вінниччини. - Одеса, 1972. - С. 21.Вернуться в текст
[11]. "Киевская сельскохозяйственная и промышленная выставка.., ч. III. - С. 16.Вернуться в текст
[12]. Филипченко М. Е. Мошногородищенское имение Екатерины Андреевны Балашовой... - К, 1896. - С. 173.Вернуться в текст
[13]. Филипченко М. Е. Названа праця. - С. 540.Вернуться в текст
[14]. Филипченко М. Е. Названа праця. - С. 518.Вернуться в текст
[15]. Loza S. Названа праця. - S. 133-134.Вернуться в текст
[16]. Історія міст і сіл УРСР. Черкаська область. - К., 1972. - С. 640.Вернуться в текст
[17]. Памятники градостроительства и архитектуры..., т. 4. ,- К., 1986. - С. 254-255.Вернуться в текст
[18]. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Собрал Л. Похилевич. - К., 1864. - С. 620.Вернуться в текст
[19]. Полный христианский месяцеслов, с присовокуплением разных статей, к российской истории и Киевской иерархии относящихся. - К., 1854. - С. 497.Вернуться в текст


РОБОТИ ДЛЯ БАЛАШОВИХ

Особи "вільних професій", до яких належать і архітектори, потребують сталих і заможних замовників. Тривалий час Владислав Городецький працював для російських дворян Балашових, які мали величезні маєтності на Київщині та Поділлі.

Микола Петрович Балашов, обер-єгермейстер Височайшого двору, володів у Подільській губернії "благоприобретенными" 24269 десятинами української землі, в тому числі: при містечку Шпикові - 12000, селах Рахни-Лісові - 2853, Левківці - 5359, Жабокрич - 4057 дес.1 Ось так російська експансія змінювала польську.

Шпиків, розташований неподалік Жабокрича, лежить на старовинному шляху, що веде до Могилева-Подільського і далі - до Молдови. Містечко відоме з XVI ст. У другій половині XVIII ст. воєвода брацлавський Леонард Марцин Свєйковський побудував тут замок з чотирма однаковими будинками, наріжними й надбрамиими вежами - радше декоративними, ніж оборонними. Цей вельми оригінальний ансамбль частково зберігся й донині.

Останній польський власник Шпикова, онук воєводи Леон Свєйковський (номер 1878 р.) через примхи своєї третьої дружини Лаури Ляхман, дочки російського полковника чи генерала, змушений був продати маєток спритному, тоді ще камер-юнкерові російського двору М. П. Балашову. Останній через Ольгу Наришкіну, дочку Станіслава Щенсного Потоцького, був упоріднений з Потоцькими2. У Шпикові діяла одна з перших на Поділлі цукроварень, побудована Свєйковськими ще 1844 р. та розбудовава пізніше. Збереглися детальні описи заводу3, а за довідником на 1914 р. Шпиковський цукроварний завод М. П. Балашова виробляв 250-300 тис. пуд. цукрового піску, тобто 4- 4,8 тис. т щороку; на заводі працювало 230 робітників, контора знаходилась при заводі, тобто в Шпикові4.

Обер-єгермейстер Височайшого двору М. П. Балашов.

Саме цей завод та будинок управителя Шпиківськими маєтками проектував В. Городецький5.

Завод працює й досі, зберігся й будиночок управителя, споруджений у формах еклектики, з певним перегуком з архітектурою будинків шпиківського замку: рисунок віконних наличників той самий6.

Замок Л. Свєйковського у м. Шпиків (акварель Н. Орди, 1870-і pp.).

У Рахнах-Лісових, що лежать далі на захід по могилівській дорозі, теж здавна існував великий маєток, що переходив з рук у руки польських поміщиків. У розлогому старовинному парку, де росли трьохсотрічні ясени, і досі стоїть невеличкий двоповерховий палацик, побудований наприкінці XVIII ст. У парку - штучні озера, цікаві декоративні насадження пізніших часів. Останній польський власник Рахнів-Лісових Адольф Домбровський наробив безліч боргів, внаслідок чого маєток у 1871 р. був проданий з публічних торгів і дістався тому ж спритнику Балашову7, і, як це коїлося всюди на Правобережжі в Російській імперії,- виключно в російські руки.

Провідною галуззю сільськогосподарського виробництва у Рахнах-Лісових було садівництво, ягідництво, і маєток давав величезні прибутки. Тогочасний путівник наголошував: "Землі Рахни Шпиківського маєтку М. П. Балашова належать до видатних великих землеволодінь півдня Росії; впродовж 12 верст рейковий шлях пролягає серед володінь"7.

Цукровий завод у Шпикові. Фрагмент.

У Рахнах-Лісових В. Городецький спорудив для Балашова зразковий холодильник, спроектував каплицю для палацу9.

Після визвольних змагань 1917-1920 pp. на основі рахпянського маєтку створено плодоягідний радгосп, названий його засновниками, колишніми червоними кіннотниками, на честь своєї 9-ої Кримської кавалерійської дивізії10. Нова історія заступила стару.

А от на півдні Київської губернії - тепер це Черкаська область - ще більші маєтності, ніж на Поділлі, належали дружині М. П. Балашова - Катерині Андріївні Балашовій, уродженій Шуваловій. Маєток дістався їй 1884 р. у спадок від рідного дядька, світлійшого князя С. М. Воронцова, единого сина Михайла Семеновича Воронцова і Лизавети Ксаверівни, уродженої графині Браницької. Їй при містечках Мошни і Городище належало 43590 десятин землі - у самісінькому центрі виробництва цукру на Київщині. Величезний та багатющий маєток простягався на 60 верстов від Дніпра, обіймав терени 6 волостей з двома згаданими містечками і 17 селами, залюдненими 68159 українськими селянами11.

Будинок управителя Шпиківським маєтком
(фото кін. XIX ст.).

Одержавши цей спадок, К. А. Балашова заходилася розбудовувати маєток, де на той час економіка і господарство дещо підупали. Запросивши здібних досвідчених фахівців, володарка через десять років мала зразково поставлене й доглянуте господарство - багатогалузеве й прибуткове.

Як експонент Ніжегородського ярмарку 1896 р., мошногородищенський маєток видав друком капітальну працю керуючого М. Є. Філіпченка, обсягом у 576 сторінок, де віддано належне і Владиславу Городецькому:

Фрагменти фасадів будинку управителя Шпиківським маєтком з пізнішими переробками
"За останні чотири роки був нашим консультантом, а інколи й архітектором молодий цивільний архітектор Владислав Владиславович Городецький, що має тепер величезну кількість робіт у Києві; йому ми зобов'язані проектами і спорудженням Мошенської лікарні, будинку Олександрійської винокурні і чудовим проектом стайні конторського двору. Виконанням же всіх креслярських робіт, а також виконанням робочих креслень, займався завжди наш креслярський кабінет при Головній Городи-щенській конторі, що перебуває вже багато років під керівництвом досвідченого землеміра О. В. Остржинського"12. До цього ж видання додано альбом креслень здійснених споруд маєтку, виконаних в зазначеній креслярні, серед них - роботи В. Городецького.

Проект лікарні у Мошнах.

Лікарня у Мошнах проектувалася як одноповерхова, дерев'яна, на цегляному цоколі споруда, а за архітектурним вирішенням фасадів мало різнилася від інших подібних закладів, споруджених земствами тої доби по селах. Планування будинку підпорядковане функціональній схемі: центральний вхід з приймальним покоєм, за ним - аптека, праворуч - кабінет лікаря, операційна, кухня, ліворуч - чотири палати на десять ліжок, ванна, туалет. Декор фасадів - в традиційно російському "земському" дусі: дерев'яне різьблення підзорів, лиштов, одвірків.

Лікарню на околиці містечка Мошни було задумано спорудити ще 1890 p., і тоді ж почали заготовляти матеріал, а відкриття відбулося 9 листопада 1894 р. - у день срібного весілля Балашових. Лікарня обійшлася у 14038 руб.13.

Мошнівська лікарня існує і тепер. Новий двоповерховий цегляний корпус стоїть, як переказують старожили, на місці двох дерев'яних, однотипних з тим, що будувався першим за проектом В. Городецького. Таких корпусів тут було чотири. Частково зберігся один (половина згоріла) і повністю - другий, споруджений, як кажуть, близько 1909 р. Декор - як у кресленнях.

Стайні для їздових коней при конторі Мошногородищенського маєтку В. Городецький спроектував мурованими, з центральним ризалітом і датою в трикутному розірваному фронтоні: "1895". Високо підняті вікна давали світло у власне стайні, а півциркульні вікна - у фуражне горище. У дворядно розташованих стійлах передбачалося утримання сорока коней.

Лікарня у Мошпах. Деталь фасаду.

Навесні 1893 р. було розпочато спорудження головного корпусу Олександрійської винокурні біля с Байбузи14, неподалік від м. Мошии, за проектом В. Городецького. Згідно технологічної схеми виробництва, головний корпус мав асиметрично розміщені частини, яким архітектор падав класицистичних оздоб: площини стін прикрашено пілястрами, високі вікна мали півциркульне завершення, подібне до вікон стайні в Городищі (чи навпаки), з великим замковим каменем тощо.

Пізніше В. Городецький виконав інші архітектурні та інженерні замовлення Балашової: шлюзи на річці Вільшаній біля села Старосілля, проекти римо-католицького костьолу в м. Мошни (не здійснено) та перебудови давнього палацу світлійшого князя15.

Проект стайні для їздових коней па конторському подвір'ї Мошнгородищєнського маєтку.
1895 р.

Приїхавши у Мошни ще наприкінці 1820-х pp., М. С. Воронцов побудував на пасмі Мошенських гір, серед незайманого лісу палац. Згодом, вже у 1850-х pp. було зведено новий просторий багатоповерховий, на шістдесят кімнат Мошногірський палац...

Світлійший князь М. С. Воронцов, відомий новоросійський губернатор, гідно поцінував не тільки чарівну природу і багатства Мошногородищєнського маєтку, але й вправність місцевих майстрів. Так, артіль ліпників Романа Фортунова з Мошен працювала па оздобленні воронцовського палацу в кримській Алупці17 - тепер всесвітньовїдомій пам'ятці.

Своєрідним відлунням алупкінського палацу і взагалі уподобань М. С. Воронцова стала в містечку (тепер селі) Мошни Преображенська церква, побудувана світлійшим князем у 1830-1840-х pp.17. Мотиви тюдорівської готики і східної архітектури так само примхливо поєдналися в Мошнах, як і в Алупці.

Проект Олександрійського винокурного заводу.

А взагалі Мошни - дуже давня осада, відома з 1494 р. У Мошногірському монастирі "...спитався нещасний син Хмельницького Юрко, що став з гетьмана ченцем"18. Монастир - Мошногірський Вознесенський - мав підтверджувальиі грамоти ще від гетьманів Петра Дорошенка та Івана Мазепи19. За радянської влади монастир скасовано, а на горах, серед лісу зберігся хіба що цегляний обеліск з написами червоною по жовтій цеглі: "Софіїна гора 1833" та "1888", "1901".

Як найзаможніша землевласниця Черкаського повіту, К. А. Балашова займалася і благодійництвом. За її сприяння архітектор В. Городецький будував і в Черкасах, про що йтиметься далі.

К началу страницы
Зміст