Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Дмитро Малаков
Прибуткові будинки Києва
[64] ДАК. - Ф. 163, оп. 41, спр. 5959, арк. 7.Вернуться в текст
[65] Див: «Київський вісник». - № 169. - 1990. - 26 липня. - С. 1.Вернуться в текст
 

ДОДАТКОВІ ОЗНАКИ НА ФАСАДАХ

Інколи серед архітектурних оздоб фасаду закомпоновувалася й певна інформація про сам будинок. Зазначалися рік спорудження, власність. Авторство не вказувалося ніколи, навіть на власних будинках архітекторів.

Рік спорудження позначали у найрізноманітніших місцях: на фасаді — у щипцях, центрі, порталі вхідних дверей і на самих парадних дверях, на підлозі вестибюля, в огородженні балконів, на стулках воріт тощо.

Вул. Пушкінська, 37. Вул. Пушкінська, 45. Вул. Тургеневська, 79, фрагмент фасаду з декором і датою. Вул. Кропивницького, 14.

Певно, усвідомлюючи «круглі» дати — останній рік XIX століття — 1900-й та перший рік XX століття — 1901-й, їх подавали особливо часто й на київських будинках.

Ось деякі характерні приклади увічнення дати спорудження прибуткового будинку:

    а) на головних фасадах:
  • 1896 — Пушкінська, 37,
  • 1897 — Ярославська, 21,
  • 1898 — Ярославів Вал, 9 та Олександрівська, 23,
  • 1899 — Костянтинівська, 16,
  • 1900 — Прорізна, 24/39 і Маріїнсько-Благовіщенська, 31 та 112,
  • 1901 — Борисоглібська, 9/15; Пушкінська, 45, Трьохсвятительська, 1/3,
  • 1902 — Чеховський провулок, 12,
  • 1905 — Тургенєвська, 79,
  • 1907 — Бульварно-Кудрявська, 16 та Ірининська, 5 (втрачено),
  • 1908 — Жилянська, 96,
  • 1909 — Велика Житомирська, 10,
  • 1910 — Мала Володимирська, 20 та Велика Житомирська, 25,
  • 1911 — провулок Новий (Кропивницького, 14),
  • 1913 — Межигірська, 30; Костьольна, 7;
    б) на брандмауері:
  • 1900 — Бутишів провулок, 14;
    в) на дворовому фасаді:
  • 1898 — Велика Васильківська, 44,
  • 1901 — Бібіковський бульвар, 4,
  • 1902-1904 — Велика Житомирська, 8-Б,
  • 1907 — Ярославів Вал, 4,
  • 1909-1910 - Пушкінська, 21;
    г) на стулках воріт:
  • 1889 — Кудрявська, 10;
    д) на стулках парадних дверей:
  • 1903 — Дмитрівська, 52;
    e) на огородженні балкона:
  • 1889 та 1900 - Фундукліївська, 33/34;
    є) в мозаїчній підлозі «терраццо» у вестибюлі:
  • 1880 — Велика Житомирська, 34 (втрачено)
  • 1888 — Пушкінська, 35,
  • 1893 — Круглоуніверситетська, 15,
  • 1897 — Велика Житомирська, 18,
  • 1899 — Ярославів Вал, 9 та Мала Васильківська, 17,
  • 1900 — Іллінська, 10; Олександрівська (Сагайдачного, 27); Межигірська, 5,
  • 1901 — Фундукліївська, 62, Мала Підвальна, 6 та Бульварно-Кудрявська, 40.

Вул. Маріїнсько-Благовіщенська, 112. Вул. Фундукліївська, 33/34, балкон з датером. Вул. Круглоуніверситетська, 15.

Досить поширеним було позначання приватної власності ініціалами та родовими гербами і на фасадах прибуткових будинків. Шляхетні власники вміщували геральдичний родовий герб (Левашовська, 16, 19, 28; Мала Володимирська, 25; Мала Житомирська, 20; Пушкінська, 11 — частково втрачено; Тарасівська, 14), решта — так звані «нувориші» — увічнювали себе ініціалами, які розміщувалися в найпривабливіших місцях — у декоративно оздобленому картуші на фасаді (Андріївський узвіз, 2-Б; Бульварно-Кудрявська, 51; Велика Васильківська, 43/16; Єлизаветинська, 4; Інститутська, 27/6; Львівська, 42, 57, 58/2; Мала Володимирська, 45; Паньківська, 17, 21; Пушкінська 33, 35; Хрещатицький пров., 8); на стулках кованих воріт (Мала Васильківська, 8; Володимирська, 27, 29 — втрачено) або у верхній частині — ґратчастій «герсі» чи «фрамузі» воріт (Хрещатицький пров., 7/1); у балконній огорожі (Лютеранська, 13; Михайлівський провулок, — Паторжинського, 6; Фундукліївська, 33/34; Ярославів Вал, 32; Володимирська, 37/29); в обрамленні вікна (Маріїнсько-Благовіщенська, 34) тощо.

Вул. Левашовська, 19, герб. Вул. Левашовська, 16, герб. Вул. Маріїнсько-Благовіщенська, 34. Деталь фасаду. Архітектор Ф. Троупянський, 1912-1913 рр.
Фото 1993 р.

Усіх перевершив домовласник М. М. Самонов: згідно з проектом, розробленим цивільним інженером М. І. Яскевичем 1900 року, на парапетах, що увінчували фасади наріжного будинку по вул. Фундукліївській, 30/10, вміщено було напис накладними літерами в один рядок: «Домъ Николая Николаевича Самонова». Але й це ще не все! На парапеті, що огороджував наріжну вежу-шатро, стояли дати: «1900» і «2000»64 — на сто років розраховував власник свій будинок, який, до речі, зберігся й досі, щоправда без цих написів, але з додаванням надмірної розкоші декору — на поталу новітнім скоробагатькам.

Радянська влада подекуди знищувала ці знаки, як-от на Банківській, 10, де умисно було спотворено літеру «Н» — першу літеру в написанні прізвища Horodecky. Як не дивно, її забули поновити і при реставрації вже на початку XXI ст.

Інколи архітектурно оздобленими подавалися номер будинку (Банківська, 10, Мала Володимирська, 25; Миколаївська, 15) або таблиці з переліком мешканців фасадного і флігельного будинків (Фундукліївська, 32).

Вул. Мала Житомирська, 20, фрагмент фасаду з гербом. Вул. Львівська, 58/2, монограма «МС». Вул. Левашовська, 28, герб.

Крім зазначених елементів, що мали, так би мовити, постійний, визначений архітектором характер, на фасаді закріплювалися інші — загальноміські — ознаки. Це — будинковий номерний знак, держак для прапора, табличка страхової компанії, вивіски крамниць чи майстерень (якщо такі були), реклама тощо.

Номерний знак виготовлявся з металу за встановленим зразком і закріплювався біля парадних дверей чи воріт садиби. Знак являв собою рівносторонню призму, розміщувану вертикально на стіні так, щоб була помітною здалеку. На обох боках прорізалися номер будинку і назва вулиці, а ззаду вставлялося «молочне» скло: відтак, напис легко читався (сам знак було пофарбовано у темний колір). Обидві стулки відкривалися й замикалися дротяними кільцями. Всередину ставили на темний час доби гасову лампу (згодом — електричну). Для відводу продуктів згоряння знак - скринька мала у верхній частині ковпачок-дефлектор.

Держаки для прапора, що вивішувався на кожному будинку у святкові і жалобні (з чорним крепом) дні, тривалий час виготовлялися ковальським способом зі сталі. Фасони були найрізноманітніші (Львівська, 40/1; Святославська, 6; Софіївська, 25).

Вул. Мала Володимирська, 25, герб. Хрещатицький пров., 8, щипець з монограмою «ЛТ». Вул. Ярославів Вал, 20. Дата «1934».

Близько середини 1930-х років було запроваджено уніфіковану конструкцію держака, виготовлену з чавуну методом литва. Вона мала вигляд конічної лунки, відхиленої від вертикалі на 30° і з'єднаної за допомогою туго закрученої S-подібної волюти з накладкою, яка мала три отвори для цвяхів. Знизу лунка мала дренажний отвір.

За спогадами ветеранів комунального господарства, ці держаки виготовляли в одній з виправно-трудових колоній ГУЛАГа НКВС. У 1937-1938 роках конструкцію «ідеологічно» змодернізували: замість волюти було досить дотепно закомпоновано серп і молот, а по окружності лунки з'явився обідок з трьома рельєфними п'ятикутними зірками. Первісна модель пішла десь у небуття, і ще довго держаки виготовляли за зразками готових виробів, тож відтак вони з часом втратили «витонченість» форми. Обидва типи держаків подекуди ще збереглися й використовуються за прямим призначенням і досі.

Доречно згадати й самі будинкові прапори, що прикрашали київські прибуткові будинки за весь час їх фізичного існування.

Київські держаки для прапора. Вул. Софіївська, 12. Фронтон з фігурами.
Фото 1993 р.
Вивіски та реклама на вул. Дмитрівській, 10.
Фото 1915 р.

До 1917 року, ясна річ, вивішувався біло-синьо-червоний російський національний прапор. За радянської доби, від 1919 (1920) до 1941 року та від 1943 до 1949 року вивішувався винятково червоний прапор СРСР. 1949 року Українська РСР — єдина з усіх республік Союзу, — з огляду на свій статус країни, що є членом ООН та з нагоди святкування 10-річчя возз'єднання із Західною Україною, як певний «реверанс» західноукраїнській національній свідомій боротьбі за незалежність та на противагу незабутому народом жовто-блакитному національному прапорові прийняла «червоно-лазуровий» державний прапор. З огляду на це, на фасадах будинків було закріплено по другому чавунному держакові (з серпом і молотом), і в урочисті дні стали вивішувати по два прапори — СРСР та УРСР. 1954 року, з нагоди офіційних святкувань 300-річчя так званого «возз'єднання» України з Росією було затверджено прапор РРФСР, і у травневі святкові дні на будинках вивішували того ж року по два прапори: УРСР та РРФСР. Кілька років потому такий порядок зберігався, а потім знову вивішували на свята прапори СРСР та УРСР. Після 1982 року, в часи так званої «п'ятирічки великих похорон», коли один за одним відходили у кращий світ найвищі посадові особи КПРС та СРСР (таким був збіг), було виготовлено спочатку спеціальні вставки, а подекуди й держаки для фіксації державних прапорів у двох положеннях: святковому та жалобному (похилено). Так тривало до 1991 року. Але ще до проголошення незалежності України вперше в Києві синьо-жовтий національний прапор було піднято на флагштоці біля будинку Київради на Хрещатику, 36 патріотичною маніфестацією, яка попередньо висвятила цей прапор у Софіївському соборі 24 липня 1990 року65. Деякий час на сусідньому флагштоці ще висів «червоно-лазуровий» прапор УРСР. А вперше як державний синьо-жовтий прапор України його піднято після багатогодинного скандування збудженим натовпом перед будинком Верховної Ради в Києві: «Прапор — на Раду!» на золоченому флагштоці будинку Верховної Ради 24 серпня 1991 року. Лише після цього синьо-жовті прапори вперше було вивішено на всіх державних офіційних установах у день проведення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року, а потім — уже значно більшою кількістю — 1 травня 1992 року. Це — новітня київська історія.

Таблички страхових компаній виштамповувалися зазвичай з металу і закріплювалися на помітному місці фасаду як своєрідний оберіг на випадок пожежі.

Наймогутнішою компанією було страхове товариство «Россия», а загалом 1914 року в Києві існувало понад десять товариств страхування від вогню.

З поширенням інтересу до «старовини» і «ретро» київські колекціонери почали знімати таблички навіть з тих будинків, яким не загрожував капітальний ремонт.

Усі вивіски, реклама тощо старих зразків зникли з фасадів ще у 1920-ті роки. Лише інколи, під час знесення старих будинків раптом з'являються рекламні написи, заховані колись на забудовуваних брандмауерах, як-от, приміром, на Верхньому Валу, 4 — «Складь ржаной муки Н. Г. Хрякова». Старі фото свідчать, що жоден торець-брандмауер у Києві не залишився не використаним для рекламних написів. Далеко не завжди, втім, така реклама прикрашала місто, являючи досить часто вияви несмаку.

К началу страницы
Зміст    Символіка фасадних оздоб    Вікна, еркери, балкони