Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Дмитро Малаков
Прибуткові будинки Києва
[16] ДАК. - Ф. 163, оп. 6, од. зб. 154.Вернуться в текст
[17] Строительное законоведение. Записки, читаннше в Киевском художественном училище академиком архитектурыі В. Н. Николаевьм в 1905-1911 годах. - К., 1911.Вернуться в текст
[18] Адресная и справочная книга "Весь Киев" на 1900 год. - К, 1900. - С. 376.Вернуться в текст
[19] Календарь. Адресная и справочная книга г. Києва. - К., 1915. - С. 729-731.Вернуться в текст
[20] За вид.: Кондаков С. Н. Список русских художников к юбилєйному справочнику Императорской академии художеств. - СПб., 1914.Вернуться в текст
[21] Тимофієнко В. Зодчі України кінця XVIII - початку XX століття. Біографічний тошдник. - К: НДІТІАМ, 1999. - С. 280-282.Вернуться в текст
[22] За вид.: Юбилейньїй сборник сведений о дєятельности бивших воспитанников Института гражданских инженеров. 1842-1892. Составил гражданский инженер Г. В. Барановский. - СПб., 1893.Вернуться в текст
[23] Скибицкая Т. В. Творцьі многозтажного Києва // Строительство и архитектура. - № 9. - 1985 г. - С. 25-27.Вернуться в текст
[24] Тимофієнко В Зодчі України кінця XVIII - початку XX століття. Біографічний довідник.- К.: НДТІАМ, 1999. - 478 с.Вернуться в текст
[25] Малаков Д. Володимир Адріанович Безсмертний // Янус. Нерухомість. - 4. 22. - 1997. - С. 14-15, іл.Вернуться в текст
[26] Малаков Д. Київський архітектор Едуард Брадтман // Скарбниця документальної пам'яті. - Вип. 2. - К; ТОВ «КММ», 2007. - С. 79-83.Вернуться в текст
[27] Малаков Д. Архітектор Городецький. Архівні розвідки. - К.: Кий, 1999. - 240 с, іл.Вернуться в текст
[28] Малаков Д. Цивільний інженер Микола Даміловський // Столиця. - № 50. - 2005. - 16 груд.- С. 28, іл.Вернуться в текст
[29] Малаков Д. Василь Григорович Кричевський // Янус. Нерухомість. - Ч. 1. - 1998. - С. 14-15.Вернуться в текстВернуться в текст
[30] Малаков Д. Архітектор Василь Осьмак // Бібліотечний вісник НБУВ. - 4.1. - 1998. - С. 28-31, іл.
[31] Малаков Д. Архітектор, мистецтвознавець Володимир Пещанський // Могилянські читання 2002. Збірник наукових праць. - К, 2003. - С. 298-303.Вернуться в текст
[32] Малаков Д. Архітектор, який добудував Софійську дзвіницю // Українська столиця. - Ч. 11. - 2007.- 16 берез. - С. 27, іл.Вернуться в текст
[33] Малаков Д. Цивільний інженер Шехонін // Українська столиця. - Ч.7.- 2007. - 18 лют. - С. 25, іл.Вернуться в текст
[34] Малаков Д. Німці в будівельній лихоманці Києва // Українська столиця. - Ч. 18. - 2006. 8 черв. - С. 26-27, іл.Вернуться в текст
[25] Малаков Д. Поляки в старому Києві // Столиця. - Ч. 18. - 2005. - 6 трав. - С 28, іл.Вернуться в текст
[36] Див.: Малаков Д. Головні архітектори Києва // Київ. - №1,5 6. - 1997. - С. 179-184.Вернуться в текст
[37] Календарь, адресная и справочная книга г. Києва. — К., 1914. — С. 491.Вернуться в текст
[38] ДАК. - Ф. 163, оп. 41, спр. 6228, арк. 1.Вернуться в текст
[39] Адресная и справочная книга на 1909 год «Весь Киев в кармане». - Издание Ф. Л. Иссерлиса и К°. — К, 1909, реклама.Вернуться в текст
[40] «Киевлянин». - № 219. - 1900. - 9 серпня.Вернуться в текст
 

ЗАМОВНИКИ, АРХІТЕКТОРИ, ПІДРЯДНИКИ

Звичайною послідовністю, ланцюжком спорудження прибуткового будинку було: замовник (власник земельної ділянки) — архітектор (проектант) — підрядник (виконавець будівельних робіт).

Практично замовником прибуткового будинку могла бути й ставала кожна бажаюча заможна особа з будь-яких верств суспільства. Мати прибутковий будинок було не лише вигідно, а й престижно: серед домовласників були селяни, міщани, купці, офіцери й генерали, лікарі, професори університету, дворянство й титуловані особи. Адже це був надійний спосіб забезпечити стабільний прибуток з нерухомої власності.

Концентрація капіталу мала місце і серед домовласників. Так, комерції раднику М. Б. Попову 1918 року належало десять будинків — різних за розмірами і призначенням (вул. Хрещатик, 15 і 29; Лютеранська, 3; Басейна, 4; Велика Васильківська, 1-3; Олександрівська, 15, 81, 83; Андріївська, 4; Катерининська, 16)16. Відомим домовласником був будівельний підрядник Л. Б. Гінзбург. Йому належали неличезні будинки по вул. Інститутській, 14,16-18; Миколаївській, 9; Бібіковському бульвару, 5. Інженерові шляхів сполучень В. Я. Демченку належали будинки по вул. Лютеранській, 11; Миколаївській, 17/1; Ольгинській, 3; Великій Житомирській, 25/2.

У 1910-х роках почали виникати об'єднання домовласників — товариства квартировласників. Це уможливлювало наявність централізованого обліку і нагляду, насамперед, за технічним станом будників, які мали дедалі складніше інженерне обладнання, включно з центральним опаленням пасажирськими та вантажними ліфтами. Отже, житлово-експлуатаційні контори — не є радянський винахід.

Цивільний інженер П. Ф. Альошин (1881-1961). Цивільний інженер В. А. Безсмертний (1862-1940). Цивільний інженер Г. П. Шлейфер (1855-1913). Архітектор Е. П. Брадтман (1856 - після 1926).

Велике значення для існування і спорудження прибуткових будинків мали численні кредитні товариства, страхові компанії, які, у свою чергу, теж ставали власниками прибуткових будинків. Спорудження прибуткових будинків здійснювалося винятково за схваленим проектом, підписаним архітектором або іншим техніком, що мав право на проектування кам'яних будинків. Згідно з діючими тоді законами, таке право надавалося особам, які закінчили повний курс у таких інститутах: інженерів шляхів сполучень, цивільних інженерів, технологічних (Петербург, Харків), політехнічних (Петербург, Київ, Рига, Варшава), а також Вище художнє училище при Імператорській академії мистецтв; останнє давало звання академіка або художника-архітектора. До цього училища на два старші курси могли також вступати особи, які закінчили курс в Інституті цивільних інженерів. Право бути зарахованим до ІАМ надавалося також особам, які закінчили повний курс архітектурного відділу в середніх художніх училищах (Київ, Харків, Одеса, Казань), що були у віданні ІАМ. Крім того, право вступу надавалося будівельним практикам, які обіймали посаду помічника архітектора. Право ведення будівельних робіт могли одержати також особи, що склали особливий іспит при Інституті цивільних інженерів; переважно то були іноземці та всі, хто здобував освіту за кордоном17.

Якщо в 1870-х роках у Києві працювало сім архітекторів, а 1900 року вісімнадцять18, то вже 1915 року (а дані ці за 1914 рік) - шістдесят шість, а також - десятки інженерів-будівельників та цивільних інженерів, інженерів шляхів сполучень, військових інженерів19.

Безперечно, головний тон в архітектурі Києва задавали вихованці кращих тодішніх навчальних закладів - петербурзьких - Імператорської академії мистецтв та Інституту цивільних інженерів.

Так, серед київських архітекторів, що практикували в галузі прибуткових будинків і особняків та в різний час закінчили Академію мистецтв, слід згадати з випускників старшого покоління: О. В. Беретті, П. І. Спарро, В. І. Сичугова, П. Г. Тустановського, О. А. Шіле; з середнього: Е. П. Брадтмана, В. В. Городецького, Р. Ф. Мельцера, В. М. Ніколаєва; з молодшого: П. Ф. Альошина, П. С. Андрєєва, Іп. В. Ніколаєва, В. М. Рикова, Д. Г. Торова, Ф. А. Троупянського20.

Найактивнішим, вагомим (насамперед, чисельно) був вклад у забудову Києва, зокрема прибуткових будинків, архітектора, а згодом - академіка архітектури Володимира Миколайовича Ніколаєва (1847-1911). Він був справжнім співцем "неоренесансу" в Києві, доклав чимало зусиль до виховання київських будівничих, тривалий час очолюючи створене ним Київське художнє училище. За проектами В. М. Ніколаєва у Києві споруджено понад 20 прибуткових будинків21.

Проте, незважаючи на надзвичайну працьовитість, сумлінність, знання й вправність у вирішенні проектних та будівельних робіт, у творчості В. М. Ніколаєва переважав сухий академізм, консервативна думка - недарма він не сприйняв модерну та раціоналізму.

Архітектор В. М. Ніколаєв (1847-1911). Цивільний інженер О М Вербицький (1875-1958). Архітектор В. В. Городецький (1863-1930). Архітектор В. М. Риков (1874-1942).

Серед київських архітекторів — випускників ІАМ - були талановиті творці, зодчі-новатори, митці, які залишили по собі добру згадку своїми творами, що витримали випробування часом, — це (за абеткою, щоб нікого не образити): П. Ф. Альошин, П. С. Андрєєв, Е. П. Брадтман, В. В. Городецький, В. М. Риков, Д. Г. Торов, Ф. А. Троупянський. їхні споруди добре помітні.

Вагомий внесок у архітектуру київських прибуткових будинків зробили і випускники Інституту цивільних інженерів: П. Ф. Альошин (згодом закінчив і Академію мистецтв), М. Г. Артинов, І. І. Бєляєв, В. А. Безсмертний, М. П. Бобрусов, О. М. Вербицький, П. І. Голландський, М. М. Горденін, М. О. Даміловський, О. Я. Дубицький, Ф. Ф. Ессен, Є. Ф. Єрмаков, П. А. Жуков, Й. А. Зекцер, М. С. Іконніков, М. М. Казанський, Е. Л. Кляве, О. В. Кобелєв, О. С. Кривошеєв, В. І. Куликовський, П. Л. Лебедєв, Г. К. Лєдуховський, В. П. Пещанський, В. О. Осьмак, Г. П. Позняков, К. І. Сроковський, С. П. Тимошенко, О. Р. Хойнацький, М. О. Шехонін, Г. П. Шлейфер, М. І. Юрасов, М. І. Яскевич22. Вагомість вкладу кожного з цих архітекторів у забудову Києва різна - були талановиті й не дуже. Кращі приклади наведено нижче, проілюстровано світлинами. Але ж і тут можна відзначити дійсно митців (за абеткою): І. І. Бєляєв, В. А. Безсмертний, М. П. Бобрусов, О. М. Вербицький, П. І. Голландський, Ф. Ф. Ессен, Й. А. Зекцер, О. В. Кобелєв, Г. К. Лєдуховський, В. О. Осьмак, В. П. Пещанський, В. О. Шехонін, Г. П. Шлейфер, М. І. Яскевич. Їхній почерк теж добре помітний з-поміж інших.

Серед військових інженерів, які так само проектували в Києві особняки та прибуткові будинки, відомі В. П. Катеринич, Є. А. Толстой, М. І. Чекмарьов.

Слід назвати архітекторів та інженерів, які здобували освіту в інших закладах, але так само працювали в Києві, проектуючи, зокрема, й прибуткові будинки. Це - М. О. Вишневський, О. Т. Гілевич, М. М. Лобачевський, К. Л. Іваницький, В. Г. Кричевський, В. Л. Максимов, Ф. М. Олтаржевський, П. П. Свадковський, А. Д. Трахтенберг, В. Г. Трегубов, П. Федоров, О. П. Феокритов, Л. В. Цеслинський, М. О. Шехонін, К. Ф. Шиман.

Помітний внесок у забудову Києва, зокрема й прибутковими будинками, зробили техніки-архітектори П. В. Воронцов, М. В. Клуг, А. Д. Трахтенберг і, безперечно, — А.-Ф. К. Краусс. За проектами талановитого техніка-архітектора Андрія-Фердінапда Кіндратовича Краусса у Києві за доби першої «будівельної гарячки» було зведено понад тридцять прибуткових будинків23, щоправда досить одноманітних. Втім, його фасади в дусі «неоренесансу» нічим не поступалися перед проектами академіка архітектури В. М. Ніколаєва.

Неважко помітити, що серед названих архітекторів практично повністю відсутні українці. Так, царський уряд, проводячи імперську русифікаторську політику, не лише не зберігав національні традиції України й Києва, а всіляко їх нівелював під загальноросійські смаки. До Києва надсилали архітекторів неукраїнського походження.

Дуже «патріотично» виглядала творчість М. Г. Артинова та Є. Ф. Єрмакова, які проектували й будували різноманітні за призначенням споруди, але переважно в «російському» стилі — це підтримував махровий шовіністичний офіціоз.

Архітектор А.- Ф. К Краусс (1859-1911). Архітектор В. Г. Кричевський (1872-1952). Цивільний інженер В. О. Осьмак (1870- 1942).
Портрет роботи художника І. Селезньова.
Дослідники київської старовини (зліва направо):
художник і реставратор М. Касперович, археолог П. Покришкін, археолог А. Ертель, військовий інженер, архітектор, мистецтвознавець В. Пещанський, художник і архітектор В. Г. Кричевський.
Фото 1916 р. — триває війна, тому на багатьох погони.

Тому особливу увагу привертає творчість талановитого архітектора-художника В. Г. Кричевського (1872-1952) — засновника українського національного стилю в архітектурі на початку XX століття. Під впливом його таланту звернулися до національного романтизму й деякі інші київські зодчі.

Основний перелік творів, зокрема київських архітекторів, які працювали в царииі проектування й спорудження прибуткових будинків, містить праця доктора мистецтвознавста В. І. Тимофієнка (1941—2007) «Зодчі України кінця XVIII — початку XX століття»24.

Про творчість декого з київських архітекторів публікував статті та развідки і автор цих рядків, зокрема про В. Безсмертного25, Е. Брадтмана26, В. Городецького27, М. Даміловського28, В. Кричевського29, В. Осьмака30, В. Пещанського31, П. Спарро32, М. Шехоніна33, а також про творчість київських архітекторів-німців34 та поляків35 за походженням.

Дуже суттєвим було й те, що посаду міського архітектора у період, що розглядається, у Міській управі обіймав практикуючий (особисто!) дипломований фахівець, людина небайдужа. Так, на цьому посту тривалий час перебували ті самі, вже названі вище: О. Я. Шіле, В. М. Ніколаєв, Іп. В. Ніколаєв, М. П. Бобрусов36, О. С. Кривошеєв, Е. П. Брадтман та інші відомі київські архітектори.

Печатка контори В. В. Городецького. Фірмовий бланк архітектурного бюро і будівельної контори К. Ф. Піймана,
1910 р.
Будинок, зведений будівельною конторою Я. Файбишенка у 1900-х роках. Рекламна листівка будівельної контори Я. Файбишенка.

Нарешті, підрядники. За звичаями, що діяли до революції 1917 року і деякий час після неї, підряд на будівництво могла взяти будь-яка будівельна контора, що мала не лише досвід і рекомендації попередніх замовників, а й така, що пропонувала на конкурентній основі найменші витрати. Для цього влаштовувалися торги, на яких і брали гору спритніші й заповзятливіші. Взаємостосунки між замовниками й підрядниками регулювалися діючим на той час Положенням про казенні підряди й замовлення.

Будівельний сезон починався у Києві з 1 березня або 1 квітня - залежно від настання сталої погоди — і тривав до 1 листопада. Взимку будови завмирали.

Напровесні підрядник, маючи на руках замовлення-підряд і затверджений проект, наймав на роботу артіль робітників-сезонників, очолювану десятником. Укладався контракт: з усіма умовами найму, тривалості робочого дня, заробітної платні, нормативами, віком працюючих — згідно з діючими Будівельним уставом і Урочним положенням з будівельного мистецтва. Цей другий документ містив «уроки», тобто норми виробітку на різних видах операцій, з урахуванням навичок, обсягу робочого часу, залежно від пори року та місцевості. Подекуди різні відомства укладали свої довідники, а єдиного нормування не існувало, і, звичайно, цим спритно користувалися підрядники — не дуже порядні.

Відомими київськими будівельниками-підрядниками були Ф. О. Альошин (батько архітектора П. Ф. Альошина), Л. Б. Гінзбург, Л. М. Гугель, Я. Є. Файбишенко та інші.

Масове будівництво викликало появу спеціалізованих будівельних фірм, які виконували певні види робіт: бетонні, штукатурні, малярні, сантехнічні, електротехнічні тощо.

Робітники різних спеціальностей об'єднувалися в артілі: землекопів, грабарів, каменярів, мулярів, теслів, штукатурів, електромонтерів, загальнобудівельних професій, підвожчиків цегли тощо.

Безпосереднє керівництво артілями здійснювали десятники, які здобували освіту в Київській школі десятників зі шляхової та будівельної справи. У школі викладали арифметику, російську мову, фізику, малювання й каліграфію, вітчизняну історію, географію, архітектуру, Закон Божий, гігієну та надання першої медичної допомоги.

Серед викладачів фаху були відомі київські цивільні інженери — В. А. Безсмертний, О. В. Кобелєв, Ф. Ф. Ессен, В. П. Листовничий, В. А. Обремський, К. В. Петроградський, К. І. Сроковський, А. Е. Страус. Подальшого практичного досвіду десятники набували на будівництві, інколи під безпосереднім керівництвом і наглядом своїх же викладачів — авторів проектів. Школа містилася в імпозантному будинку на Столипінській, 55-Б37.

Про рівень підготовки десятників свідчить і якість колишніх прибуткових будинків. Архітектурні й будівельні контори, фірми широко рекламували свою діяльність, вдаючись інколи до досить цікавих прийомів. Так, Архітектурне бюро і будівельна контора К. Ф. Шимана вмістила на фірмових бланках як брифкопф зображення уже відомого в Києві прибуткового будинку на розі Прорізної і Володимирської вулиць, 24/39, спорудженого за проектом і під керівництвом архітектора К. Ф. Піймана38.

Технічна контора Я. Є. Файбишенка рекламувала свої здобутки цілою низкою світлин споруджених нею будинків у Києві — у путівнику «Весь Киев в кармане»39.

Надзвичайна спритність київських підрядників і будівничих стала свого часу своєрідною «притчею во язицех», про що йтиметься далі.

Як приклад того, у які кошти обходилося спорудження прибуткового будинку, можна вказати на відомий киянам будинок на розі вул. Фундукліївської і Театральної, 30/10: «Постройка громадного дома в усадьбе Самонова потребовала 3 млн штук кирпича и стоила 250 тьіс. рублей»40.

Надзвичайно ж суттєвим у практиці спорудження прибуткових будинків було широке кредитування цих робіт під заставу нерухомого майна. Причому умови кредитування були взаємовигідними і абсолютно виключали будь-які зловживання сторін. Швидке збагачення у ті часи викликало підозру, осуд суспільства, а сам скоробагатько ставав небажаним для оточення через підозру в шахрайстві, непорядності, порушенні загальноприйнятих норм моралі й честі. Такі випадки траплялися, але не були поширеним явищем, як сто років потому...

К началу страницы
Зміст    Розбудова Києва...    Правила забудови Києва